Перейти до вмісту

Австрія

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань.
Ви можете допомогти й відредагувати статтю. Якщо, на вашу думку, редагувати статтю не потрібно, шаблон можна видалити. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.
Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань.
Ви можете допомогти й відредагувати статтю. Якщо, на вашу думку, редагувати статтю не потрібно, шаблон можна видалити. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.

Австрія — держава в центрі Європи. Вона межує з Німеччиною і Чехією на півночі, зі Словаччиною та Угорщиною на сході, зі Словенією та Італією на півдні та зі Швейцарією і Ліхтенштейном на заході.

Площа держави — близько 84 000 кв. км. Станом на 5785 рік населення країни становить близько 9 мільйонів жителів, з них близько 14 000 євреїв.

Історія

Уже 3000 років тому в цих місцях жили різні кочові племена, а за часів римського панування країну було поділено на три області управління; із занепадом Риму тут оселилися також слов'янські та германські племена.

Назва «Австрія» походить від європейського правителя Карла Великого, який створив у цьому районі «Східну прикордонну марку», і згодом країна стала називатися «Австрія», що німецькою означає «Східне королівство».

Близько восьмисот років тому влада дому Габсбургів змінила владу дому Бабенбергів, які правили тут до того, і дім Габсбургів правив країною до кінця Першої світової війни. Упродовж цих років Австрія відбивала спроби встановлення панування та завоювання з боку Османської імперії, брала участь у Тридцятилітній війні та зберігала державу як християнсько-католицьку.

Коли османів було розбито в Європі й підписано Карловицький мир, Австрії було передано великі території, зокрема більшу частину Угорщини, Трансильванію та Словенію; потім Австрія збільшила приєднані до неї території та завоювала Сілезію й Богемію, а пізніше розширилася ще більше, коли в другій половині XVIII століття в межах поділів Польщі приєднала до своєї території Галичину.

Хоча влада в країні вважалася ліберальною і робила наголос на толерантності, освіті, армії та економіці, євреї потерпали від різних указів, покликаних їх «виховати».

За часів Бааль-Шем-Това Австрія брала участь у Семилітній війні і зазнала поразки в одній із битв від Пруссії завдяки військовій хитрості, з якої Бааль-Шем-Тов виніс урок для служіння Всевишньому.

Під час війни з Наполеоном Австрія виступила проти Франції, а після поразки Наполеона приймала Віденський конгрес, покликаний відновити територіальний і політичний порядок у Європі.

Після придушення революції в 5608 році (1847/1848) було створено «Австро-Угорську імперію» під владою імператора Франца Йосифа I, яка проіснувала близько сімдесяти років, до Першої світової війни, що спалахнула після вбивства австрійського спадкоємця престолу.

У 5680 році (1919/1920) Австрія стала демократичною республікою, протягом тринадцяти років потерпала від різних лих, а в 5693 році (1932/1933) канцлер Енгельберт Дольфус перетворив її на диктатуру на чолі із собою.

П'ять років потому Австрію було приєднано нацистами під час «аншлюсу» (при цьому нацистський правитель, хай зітреться ім'я його, сам був уродженцем Австрії), і впродовж Другої світової війни австрійці були повноправними співучасниками дій Німеччини, воєнних дій і масових убивств, причому багато австрійців входили до числа керівників нацистського режиму.

Після поразки в Другій світовій війні Австрію було поділено на 4 зони, якими керували Радянський Союз, Англія, Франція та Сполучені Штати.

У 5715 році (1954/1955) іноземні війська залишили країну, а в 5755 році (1994/1995) Австрія вступила до Європейського союзу.

Упродовж років Австрія слугувала транзитною країною для багатьох євреїв, які виїжджали з Радянського Союзу на шляху до Ізраїлю, а представники уряду підтримували Державу Ізраїль на міжнародних форумах.

Країна вважається однією з найвідвідуваніших туристами: близько 20 мільйонів туристів щороку відвідують розташовані на її території Альпи, музеї та скарбниці мистецтва, старовинні архітектурні споруди, тварин тощо.

Населення країни — близько 9 мільйонів осіб, більшість із них розмовляють німецькою.

Єврейство Австрії

Єврейська громада Австрії — одна з найдавніших громад; імовірно, її коріння сягає ще часів римського завоювання, а археологічні знахідки свідчать про єврейське поселення в країні щонайменше з початку п'ятого тисячоліття від створення світу.

Наприкінці Середньовіччя Австрія була важливим центром Тори: євреї користувалися певною автономією, займалися торгівлею та збиранням податків і досягали ключових посад, а великі мудреці Ізраїлю, відомі як «мудреці Відня» або «великі Остерайха», оселилися в країні й заснували у Відні бейт-мідраш, що став найбільшим бейт-мідрашем Ашкеназу в ті дні. Серед рабинів цієї групи — р. Товія з Відня, р. Йонатан з Відня та р. Іцхак бен Моше, учитель Магарама з Ротенбурга. Іцхак бен Моше написав у Відні свій знаменитий коментар до Гемари «Ор заруа». У цей період було збудовано й найдавнішу синагогу, виявлену досі під час археологічних розкопок.

Розквіт єврейської громади в Австрії тривав менше ста років і згас із переходом влади до герцогів дому Габсбургів, які були ревними християнами і почали утискати євреїв та видавати проти них антисемітські укази.

У 5180 році 270 євреїв було спалено на вогнищі через неправдивий наклеп, а решту вигнано ні з чим; це була перша держава в Європі, яка вигнала своїх жителів-євреїв, і внаслідок цього Австрію того часу називали «країною крові».

У 5229 році імператор Фрідріх III, відомий своєю прихильністю до євреїв (і тому прозваний «королем євреїв»), скасував указ про вигнання, але через кілька десятиліть, у 5316 році, до влади прийшов король Фердинанд I, який почав обкладати євреїв тяжкими податками й зобов'язав їх носити ганебний знак, і відтоді становище євреїв поступово погіршувалося; згодом були навіть ухвалені особливі закони, що обмежували кількість євреїв у країні, зокрема указ про те, що одружуватися дозволено лише старшому синові. Водночас окремі євреї все ж досягали ключових посад, і одним із найвидатніших серед них був Шимшон Вертгеймер, який служив економічним радником і став одним із найвпливовіших євреїв Європи.

Імператор Франц Йосиф, прийшовши до влади в 5608 році (1847/1848), поліпшив становище євреїв у країні, і завдяки цьому удостоївся шанобливого прізвиська «кесар, хай звеличиться велич його» (акіра); для нього складали молитви й пісні, які друкувалися в молитовниках.

Водночас у той самий період розквітнув рух Гаскала, і багато представників австрійського єврейства захопилися ним; частина з них стала невід'ємною частиною опор австрійської культури й зробила значний внесок у літературу, театр і науку. Серед найвідоміших із них були психологи Зигмунд Фрейд і Віктор Франкл.

Австрія приймала низку важливих конгресів, найвідомішим з яких були Великі збори «Агудат Ісраель» у 5683 році (1922/1923), на яких рав Меїр Шапіро з Любліна оголосив про ініціативу «Даф йомі».

Під час вторгнення нацистської Німеччини до Австрії в 5698 році (1937/1938) у ній було 200 000 євреїв; близько 70 000 з них загинули в Голокості, а багато інших асимілювалися й розчинилися серед неєвреїв. Багатьом членам громади вдалося втекти з країни напередодні аншлюсу, після приходу антисемітських діячів на ключові посади, і навіть після аншлюсу — за допомогою Праведників народів світу, таких як китайський консул Хе Феншань, який, ризикуючи життям і своїм становищем, урятував тисячі євреїв, видавши тисячі віз.

Після закінчення війни в країні почала процвітати громада переміщених осіб, які заново створили місцеве єврейське громадське життя.

У 5730 році (1969/1970) уперше в історії Австрії єврея було обрано на посаду канцлера (що відповідає посаді прем'єр-міністра в Державі Ізраїль) — пана Бруно Крайського, який обіймав цю посаду три терміни поспіль, до 5743 року (1982/1983), і користувався великою популярністю.

У 5751 році (1990/1991) австрійський уряд визнав свою відповідальність за злочини Голокосту і в межах цього розпочав відновлення синагоги в Інсбруку, зруйнованої в Кришталеву ніч; потім знову відкрив єврейську бібліотеку у Відні, а з 5765 року (2004/2005) почав виплачувати компенсації десяткам тисяч австрійських євреїв, які пережили Голокост.

Найбільший єврейський центр Австрії — столиця Відень, де діють синагоги, єврейський будинок для літніх людей, єврейський музей тощо.

Серед євреїв Австрії є кілька міцно влаштованих харедимних громад, громади вихідців із Бухари та Грузії, велика громада хасидів Хабаду та близьких до них (див. нижче), хасидські та литовські громади, сучасні хареді та ін.

Станом на 5785 рік в усій Австрії проживають близько 14 000 євреїв, переважна більшість із них — у Відні.

Хасидизм Хабад

Переказують від імені Алтер Ребе, що коли святість не відповідає рівню покоління, то й сторона «протилежного» не відповідає рівню покоління; приклад цього — Магід з Межиріча, який не відповідав рівню покоління, а в його дні імператором в Австрії був Йосиф II, який був дуже жорсткою кліпою, що не відповідала рівню покоління[1].

За часів Ребе Цемах Цедека книгу «Танія» було надруковано у Відні в 5618 році (1857/1858).

Наприкінці 5641 року (1880/1881), повертаючись із цілющих джерел, Ребе Магараш проїжджав через Австрію[2]. У нас є також свідчення про бесіду Ребе Магараша в Карлсбаді з віце-королем Австрії[потрібне джерело].

У період Ребе Рашаба

Основна стаття – Поїздка до Відня (5663)

У 5645 році (1884/1885) Ребе Рашаб відвідав Відень заради свого здоров'я[3]; імовірно[потребує уточнення], це було коротке перебування на шляху до Парижа, де він затримався на довший час заради свого здоров'я.

У 5648 році (1887/1888) Ребе Рашаб ще раз поїхав на курорт Бад-Галль і пробув там близько двох місяців — з кінця тамуза до тижня перед Рош га-Шана[4]. Після закінчення перебування на курорті Ребе Рашаб повернувся до Відня, щоб порадитися з лікарями, і вони порекомендували йому провести зимові місяці в тепліших країнах, і він поїхав до Ментони у Франції[5].

8 кислева 5661 року (30 листопада 1900) Ребе Рашаб ще раз відвідав Відень і пробув у ньому недовго, щоб запастися кошерним м'ясом на шляху на курорт Верісгофен у Німеччині[6].

У 5663 році (1902/1903) Ребе перебував в Австрії з 14 швата[7] до 8 нісана, разом із Ребе Раяцем, близько двох місяців, для лікування своєї лівої руки[8]. Ребе Рашаб бачив у цій поїздці також своєрідне «вигнання»[9], а Ребе Раяц сказав про цей період, що мав велику честь і духовну насолоду пробути з ним тривалий час, протягом якого вони щодня зустрічалися для спільного навчання, і батько розповідав йому різні історії; підсумовуючи, він каже: «Те, що я бачив того року від батька, — неможливо уявити».

Під час цієї поїздки Ребе Рашаб зустрівся заради свого лікування з доктором Зигмундом Фрейдом[10], а також під час цієї поїздки заклав основи Гемшеху 5672[11].

І наступного року, коли Ребе Рашаб їздив на лікування до Парижа, він проїжджав через Відень і пробув у ньому кілька днів у готелі «Росса» — з вечора понеділка, 5 нісана, до ранку середи[12].

Наприкінці 5666 року (1905/1906) Ребе Раяц поїхав для лікування своєї дружини, ребецн Нехами-Діни, і вони пробули там з початку місяця менахем-ава до середини місяця елула[13].

І в 5672 році (1911/1912) Ребе Раяц перебував у Відні, але недовго, — у Шабат тижневої глави «Мішпатім»[14].

У 5674 році (1913/1914), приблизно через десять років після попереднього візиту Ребе Рашаба до Відня, він знову поїхав туди для лікування зубів і прибув туди в самий день 20 хешвана, свій п'ятдесят третій день народження, і пробув у готелі «Нью-Йорк» близько двох тижнів, до четверга, 5 кислева[15].

У період Ребе Раяца

Ребе за партією в шахи з Ребе Раяцем на курорті Перхтольдсдорф (5697)

Улітку 5689 року (1928/1929), незадовго до своєї знаменитої поїздки до Святої Землі, Ребе Раяц переїжджав з Риги до Берліна і проїхав через Відень, звідки продовжив шлях до Трієста.

У наступні роки Ребе кілька разів їздив на курорти поблизу Відня; допомагав йому адмор з Копичинців, один із керівників харедимного єврейства Відня, який мав близькі особисті зв'язки з найкращими лікарями міста; окрім допомоги у встановленні зв'язку з лікарями, він допомагав Ребе в забезпеченні кошерною їжею, міньянами для молитви тощо.

Узимку 5695 року (1934/1935) Ребе Раяц поїхав до Відня, щоб порадитися з лікарями у зв'язку з ослабленням мовлення та станом здоров'я, а в середині місяця кислева поїхав до санаторію «Вест-Енд» у Пуркерсдорфі поблизу Відня. У цій поїздці його супроводжував Ребе, який чув від нього багато з хасидуту й записав це у своїх «Решимот». Ця поїздка тривала близько чотирьох із половиною місяців[16]; після їх закінчення, на початку місяця нісана, Ребе Раяц поїхав до Відня і провів низку зустрічей, а також приймав людей на єхідут, а 12 нісана повернувся додому до Варшави. Одним із молодих аврехів, які зустрічалися з Ребе Раяцем кілька разів у цей період, був рав Шмуель Вознер, який став згодом одним із найважливіших законовчителів.

17 тевета 5696 року (12 січня 1936) Ребе Раяц знову поїхав до Пуркерсдорфа заради свого здоров'я, разом із донькою Шейною, і пробув там близько п'яти тижнів, до 24 швата[17], а в місяці тамуз—елул того самого року, на шляху на лікування в д-ра Герзона в Парижі, знову затримався на кілька днів у санаторії «Вест-Енд» на шляху туди й назад; тоді до нього приєднався Ребе, і вони разом поїхали до Отвоцька, де провели місяць свят. Дорогою Ребе Раяц ненадовго зупинився в самому Відні й зупинився в готелі «Континенталь», де 21 елула виголосив хасидський маамар, що починається словами «Леха амар лібі».

13 тевета 5697 року (27 грудня 1936) Ребе Раяц знову поїхав на тиждень до санаторію «Вальд-санаторій» у Перхтольдсдорфі, звідти продовжив шлях до Парижа, а 7 адара повернувся до Перхтольдсдорфа і пробув там ще місяць, до 11 нісана, коли повернувся до Отвоцька; і в цей візит Ребе приєднався до Ребе Раяца.

Після Голокосту частина хасидів Хабаду потрапила до численних таборів переміщених осіб, створених на австрійській землі, серед них рав Нафталі Глускін, який перебував у транзитному таборі Вегшайд, де разом із дружиною займався освітою в тимчасових закладах Хабаду, створених на місці, — «Бейт ульпана ле-неарім» і «Бейт Сара».

Під проводом Ребе

Основна стаття – «Томхей Тмімім» Відень

У 5740 році (1979/1980) Ребе послав до Австрії рава Яакова-Іцхака Бідермана і, як виняток, звелів провести його в дорогу, і автобус хасидів супроводжував його з дружиною до аеропорту Кеннеді.

Через кілька років після прибуття він заснував навчальні заклади «Кампус Лаудер Хабад» у 5744 році (1983/1984) — спочатку як середню школу, а потім було відкрито й початкову школу.

У 5760 році (1999/2000) додалася й старша школа, було відкрито класи «хейдер» для дітей анаш, а в 5763 році (2002/2003) було засновано єврейський університет «Лаудер бізнес скул», щоб дати рішення єврейським студентам, яким не довелося б навчатися в неєврейській атмосфері, що заохочує асиміляцію[18]. Ініціатива отримала схвалення великих знавців Тори[19]. Потім поруч із ним було створено «Центр єврейської спадщини»[20].

Із розширенням діяльності шліхуту у Відні до нього приєдналися ще 22 пари шлухім. Крім того, він узяв участь в ініціативі із залучення шлухім до кількох міст Європи в країнах, сусідніх з Австрією, і відкриття там центрів Хабаду, зокрема в містах Зальцбург, Будапешт та інших.

Через рава Бідермана став відомим або навіть виник зв'язок між низкою особистостей і Ребе. Серед них: психолог д-р Віктор Франкл, творець методу лікування «логотерапія»; пан Симон Візенталь, відомий як «мисливець на нацистів»[21]; пан Рональд Лаудер, президент Всесвітнього єврейського конгресу та колишній посол Сполучених Штатів в Австрії[22].

До навчального 5783 року (2022/2023) у місті Відні було засновано єшиву «Томхей Тмімім» за сприяння шаліаха рава Яакова-Іцхака Бідермана і рава Ісраеля Натаналова, рабина громади «Бейт га-Леві» в місті, на чолі з равом Хаїмом Філдстілом.

Шлухім Ребе в штаті

Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.

Додаткова література

Зовнішні посилання


Примітки

  1. ^ «Лікутей сіпурім» Перлова. І справді, є необґрунтована чутка, що Магід з Межиріча замолоду пробув в Австрії якийсь час і навчався в єшиві Маттерсдорфа.
  2. ^ Лист від 18 елула 5641 року (12 вересня 1881). Його «Ігрот кодеш», лист 17, с. 24.
  3. ^ Сіха 18 елула 5703 року (18 вересня 1943).
  4. ^ Лист Ребе Рашаба від 5 менахем-ава 5648 року (13 липня 1888). Див. також лист від 18 менахем-ава і лист від 15 елула його другові раву Яакову-Мордехаю Базеплову.
  5. ^ Лист від 10 тевета 5649 року (14 грудня 1888).
  6. ^ Лист від 3 кислева 5661 року (25 листопада 1900) р. Єшаягу Берліну та лист від 8 кислева Ребе Раяцу. «Ігрот кодеш», т. 3, с. 156–158.
  7. ^ У готелі «Стефані» у Відні. Див. також сіху 2 нісана 5701 року (30 березня 1941), де він пише, що прибув у вівторок, 7 тевета.
  8. ^ Лист р. Єшаягу Берліну, 4 кислева 5663 року (4 грудня 1902). 6 тевета 5663 року (5 січня 1903). 11 швата 5663 року (8 лютого 1903).
  9. ^ Сіха 19 кислева 5683 року (9 грудня 1922).
  10. ^ Докладніше про зустріч і про ставлення наших Ребе до його методу див. у книзі «Адмурей Хабад ве-Ягадут Остріа», с. 80.
  11. ^ «Лікутей сіхот», т. 27, с. 275. «Торат Менахем», т. 20, с. 52. «Решимат» 11 сівана 5691 року (27 травня 1931). «Решимат» Сукот 5693 року (15 жовтня 1932).
  12. ^ Лист 865, до його сина Ребе Раяца (т. 4, с. 54).
  13. ^ «Ігрот кодеш» Ребе Рашаба, т. 4, с. 154–164.
  14. ^ Лист Ребе Рашаба Шмуелю-Міхлу Трейніну, т. 6, с. 154.
  15. ^ Лист до його матері від 21 хешвана 5674 року (21 листопада 1913), «Ігрот кодеш», т. 2, лист 388, с. 724. Там само, с. 725. Т. 6, лист 1262.
  16. ^ Цей рік був високосним.
  17. ^ Щоб відсвяткувати в Отвоцьку бар-міцву свого онука 25 швата.
  18. ^ Рав Бідерман — шлухім: надсилайте наближених
  19. ^ Опис створення університету у випуску «Центру рабинів Європи», с. 13.
  20. ^ Після 20 років пожертв Лаудер повернувся до Відня пожинати плоди — повідомлення на сайті «Хабад он-лайн».
  21. ^ Нарис про глибокий зв'язок між Лаудером і рухом Хабад — сайт «Хабад он-лайн».
  22. ^ Пан Лаудер кілька разів бував у Ребе і навіть отримав від Ребе лист, у якому серед іншого згадується його підтримка закладів Хабаду у Відні.

Повідомити про помилку на цій сторінці