Агарон-Йосеф Беліницький
| Агарон-Йосеф Беліницький | |
|---|---|
Один із членів духовного керівництва єшиви «Томхей Тмімім» у Брюнуа у Франції | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 12 адара 5665 (17 лютого або 19 березня 1905) |
| Дата смерті | 5 швата 5762 (18 січня 2002) |
| Країна | Франція |
| Місце проживання | Бухара, Париж, Брюнуа, Краун-Гайтс |
| Рід діяльності | машгіах, машпіа, магід шіур |
| Освіта | підпільні відділення «Томхей Тмімім» у Кременчуці та Ростові-на-Дону, та інші |
| Посада | машгіах і магід шіур єшиви «Томхей Тмімім» у Брюнуа |
| Учителі | Ісраель-Ноах Беліницький, Барух-Йосеф Козлінер |
| Учні | Йосеф-Іцхак Вільшанський, та інші |
| Сім'я | |
| Батько | Ісраель-Ноах Беліницький |
| Брати й сестри | Хаїм-Рафаель-Іцхак Беліницький, Менахем-Мендл Беліницький (Кфар-Хабад) |
| Родовід | |
Рав Агарон-Йосеф Беліницький (12 адара 5665 (17 лютого або 19 березня 1905) — 5 швата 5762 (18 січня 2002)) — один із членів духовного керівництва єшиви «Томхей Тмімім» у Брюнуа у Франції.
Біографія
Народився 12 адара[потрібне уточнення] 5665 року (1904/1905) у батька, рава Ісраеля-Ноаха Беліницького, якого прозвали «р. Ісраель-Ноах Великий».
Навчався в багатьох підпільних єшивах у Росії, причому більшу частину років навчання провів у відділеннях єшиви в Кременчуці та Ростові-на-Дону, а основне хасидське виховання отримав від батька і від машпіа рава Баруха-Йосефа Козлінера. Наприкінці 5685 року (1924/1925) був призваний разом із р. Шнеуром-Залманом Серебрянським на службу в радянську армію. У Сімхат Тора 5686 року (1925/1926), перед гакафот, разом із ними зайшов р. Хаче Фейгін до Ребе Раяца на єхідут, щоб попросити його благословення на звільнення від армії. Ребе відповів їм: «Ви маєте бути рабами Всевишнього замість того, щоб служити в армії», — і справді, вони удостоїлися звільнення від армії.

Під час Другої світової війни втік углиб Росії, як і багато хабадських хасидів, і приєднався до хасидської громади, що осіла в Бухарі, де почав займатися похованням у межах хевра кадиша, для чого часом спав на кладовищі в ямі, призначеній для поховання наступного дня. Цю діяльність він провадив разом зі своїм другом равом Мендлом Футерфасом.

Після закінчення війни таємно перетнув кордони Росії з підробленим польським паспортом у межах «Великої втечі» і прибув до Парижа, де почав навчати дітей хасидів, що зібралися там[1]. Згодом переїхав до Брюнуа й почав займатися простою ручною працею, і лише через кілька років поступився тискові та приєднався до керівництва місцевої єшиви «Томхей Тмімім», де був призначений машгіахом і магідом шіуром з нігле. Ще через кілька років він узяв на себе, по черзі, наставництво і внутрішнє керівництво юнаками єшиви, виконував цю роботу поряд із батьком і став однією з впливових постатей в єшиві.
Завдяки своєму дивовижному шануванню батьків удостоївся благословення Ребе на довголіття.
В останні роки життя переїхав до Краун-Гайтс і помер 5 швата 5762 року (18 січня 2002) у віці 96 років.
Про нього
Він був відомий своєю молитвою з величезним двейкутом, з хасидськими нігунами, коли його сльози лилися, мов вода. Розповідають, що одного разу р. Агарона-Йосефа не було на його постійному місці, і після довгих пошуків його знайшли, коли він молився з величезним двейкутом — усередині зачиненої шафи!
Машпіа р. Мендл Футерфас сказав про нього, що в кожної людини є недоліки, а єдиний недолік, який він у ньому знайшов, — те, що він «занадто» пнімі. Ще р. Мендл сказав про нього, що коли й є в нашому поколінні хасид, то це р. Агарон-Йосеф.
Після закінчення Другої світової війни р. Шнеур-Залман Бутман висловився: «Якщо в Самарканді залишився аврех, що розуміється на хасидуті, то це р. Агарон-Йосеф».
Одного разу, після його єхідуту, Ребе сказав раву Лейблу Гронеру, що згаданий просив лише про духовне.
На одному з єхідутів Ребе звелів йому щодня багато читати Тегілім, сказавши: «Коли ти читаєш Тегілім, цар Давид читає їх разом із тобою».
На одному з фарбрейнгенів, випивши багато лехаїм, р. Агарон-Йосеф сказав, що в ньому здійснилися слова «Танії»: «Як син, що старається заради своїх батька й матері, яких любить більше за власне тіло, душу і нешаму тощо, і віддає себе на смерть заради них, щоб викупити їх» (як син, що старається заради своїх батька й матері, яких любить більше за своє тіло, душу, дух і нешаму, і віддає себе заради їхнього викупу з полону).
Додаткова література
- «Ісраель-Ноах га-гадоль» (книга)
- Йосеф Ашкеназі, «Оцар га-хасидім» — особистість і хасидське вчення машпіїм Хабаду по всьому світу, видавництво «Хазак», 5774
- Єхідут р. Агарона-Йосефа, тижневик «Бейт Мошіах», випуск 1200, сторінка 42
- «Портрет хасида», тшура до бар-міцви Агарона-Йосефа Шмуклера, 2 іяра 5775 (21 квітня 2015)
Зовнішні посилання
Примітки
- ^ Про це викладання р. Агарон-Йосеф висловився, що воно залишає його у вигнанні, адже для того, щоб батьки учнів погодилися, аби він із ними займався, він щодня змінює сорочку й стежить за її чистотою.
Код особи: № 1517203300
- Хабадпедія: статті, що потребують пояснення
- Хасиди часів Ребе Рашаба
- Хасиди часів Ребе Раяца
- Хасиди часів Любавицького Ребе
- Машпіїм в єшивах
- Особистості в Брюнуа
- Родина Беліницьких
- Хасиди, які залишили Росію під час Великої втечі
- Персонал «Томхей Тмімім» Брюнуа
- Особистості, що народилися в 5665 році (1904/1905)
- Випускники «Томхей Тмімім» у Любавичах
- Особистості, що померли в 5762 році (2001/2002)
- Хасиди, що померли бездітними