Бик

Бик, або телець, — кошерна і чиста тварина, яку називають «царем худоби». Бик слугує прикладом агресивної тварини, і в трактаті «Бава кама» «бик» — це загальна назва для бодання рогами бика, що відбувається через гнів і намір заподіяти шкоду. Самку бика називають «корова». Молодого тельця називають «теля».
Жертвоприношення
У книгах Алтер Ребе багато разів пояснюється, що, оскільки корінь тварин — у світі Тогу, у тваринах є сили, корінь яких вищий за силу людини, і тому людина живиться їхнім м'ясом. Це також причина того, що кропленням крові на жертовник підносили й виправляли тварин, повертаючи їх до їхнього кореня[1]. Їхнє піднесення відбувається через людину, яка належить до світу Тікун[2].
У «Маамарей Алтер Ребе» пояснено, що це ж — причина того, що в худоби природа підкорення більша, ніж у людини, і тому більшість тварин приймають владу людини, особливо худоба. І так само бик, про якого сказано «як бик до ярма», — у ньому є властивість бітуля. Але оскільки є в ньому також властивість, протилежна бітулю, — це аспект гніву в ньому, що пробуджується в аспекті «шор муад», — тому мало жертвоприношень, які приносять із бика (як телець помазаного когена, який згрішив), порівняно з вівцями й козами.
У хасидуті

У хасидуті бик слугує прикладом тваринної душі, яка походить від лику бика в колісниці. І як сказав Бааль-Шем-Тов: хто сильний — той, хто підкорює своє начало; «підкорює своє начало» сказали, а не «ламає його», бо зламати начало — зовсім не сила, адже щоб зламати начало, досить і достатньо здорового розуму, бо здоровий розум вимагає, щоб зламали лихе начало; але суть підкорення — у тому, щоб використати його сили та його переваги, бо «багато врожаю — силою бика», тобто як людина, яка бере бика і запрягає його для своїх потреб — для оранки й сівби, і поводиться із силою; і це — «хто сильний» — той, хто підкорює сили свого начала і використовує його у святості[3].
Трапеза з Шор га-бара в прийдешньому майбутньому
Основна стаття – Трапеза Шор га-бара і Левіатана
Основна стаття – Шор га-бар
У прийдешньому майбутньому Левіатан воюватиме з Шор га-баром і заріже його своїми плавцями. Пояснення цього: служіння праведників, яке в другому аспекті, називається «шор га-бар» — «лик бика» з лівого боку, але він «бар» — чистий, бо і їхнє служіння в матеріальних справах, як «і радій у своє свято» у святковий день, а «немає радості інакше як у м'ясі» і т. д., — не в буквальному сенсі, щоб він їв м'ясо бика, аби наповнити свій живіт, не дай Б-г, і веселитися цим, а аспект піднесень, подібно до мирних жертв радості з матеріального м'яса, що було за часів Храму, які були воістину пахощами, приємними Всевишньому. І це називається «шор га-бар», від виразу «бар левав», тобто м'ясо чисте й незаплямоване, тобто радість Всевишньому, що народжується з цього полум'яними іскрами вогню і піднесенням. Але проте цей ступінь, який виходить із речі матеріальної та обмеженої, менший порівняно з дивовижним ходінням праведників, яке називається Левіатаном, чиє ходіння таке, що одним летом, у прохолоді й спокої, вони досягають усе вище і вище, і це безмежно більше.
І тому Левіатан заріже Шор га-бара. Сенс: що він піднесе його своїм летом, і це «своїми плавцями», в яких і через які головним чином його піднесення і т. д., що це вище за власні сили праведників, званих «шор га-бар». Але насправді і Шор га-бар піднесе Левіатана, бо в одному аспекті їхнє служіння піднесеніше, хоча воно в аспекті матеріального служіння, — адже так і має бути згідно з Торою: «І радій у своє свято», а «немає радості інакше як у м'ясі й вині», і з цього боку він піднесе його. І це Святий, благословенний Він, покаже в прийдешньому майбутньому праведникам — усю сукупність їхнього служіння в цьому світі, що обидва однаково добрі[4].
Ще одна причина, з якої він називається Шор га-бар, — згідно зі сказаним у вірші «і багато врожаю силою бика», що стосується праці бика в оранці, і як сказали мудреці: «за всі дні мої не називав я бика мого „бик мій“, але бика мого — „поле моє“». І Тора називається «початком урожаю Його», і все це притягується силою бика; тому ці праведники називаються ім'ям Шор га-бар.
Ще одна причина назви «Шор га-бар» — за іменем аспекту Йосефа-праведника, який називається биком, як сказано «первісток бика його — велич йому», і на кшталт вислову мудреців: «є один стовп, і „праведник“ ім'я йому, і на ньому стоїть світ», бо ці праведники, служіння яких — у матеріальному, підносять світ до його кореня. І ось Левіатан заріже Шор га-бара своїми плавцями, і хоча нині така шхіта цілком непридатна через перерву, але в прийдешньому має бути саме так. Бо суть цієї шхіти — це аспект піднесень Шор га-бара все вище і вище через Левіатана, який підносить його своїми плавцями. І тому має бути перерва в проміжку, адже неможливо, щоб усі піднесення були водночас. Як відомо, є кілька чертогів — Чертог заслуги, Чертог волі та інші, і неможливо, щоб усі піднесення були за один раз, а є перерва між чертогом і чертогом; і тому Святий, благословенний Він, дозволить цю ваду[4].
Напишіть собі на розі бика
Під час указів греків вони сказали Ізраїлю: «Напишіть на розі бика, що немає у вас частки в Б-зі Ізраїлю». Пояснює Мітлер Ребе, що відомо: лик бика — ліворуч, звідти через безліч сходжень притягується аспект суворих гвурот Есава, який є биком кліпи, а головне суворих гвурот — у рогах бика, якими він буцає.
А корінь його кореня — у Лику бика святості, про що сказано: «І багато врожаю — силою бика»; і це протилежне жорстким гвурот, що буцають і вбивають усе живе, — а, навпаки, це дає життя численному народові достатком урожаю, що в силі бика. І також є в бикові аспект самоскасування у прийнятті ярма, як сказано: «як бик під ярмо» — як приклад прийняття ярма Царства Небес; а ярмо — це підкорення, протилежне буцанню. Виходить, що в бикові є добро і велике милосердя, і суворий суд — у його рогах. І в цьому різниця між биком святості, як «Первісток бика його — велич йому», в якому «багато врожаю — силою бика», і також у прийнятті ярма Царства Небес, яке в громади Ізраїлю; тоді як жорсткі гвурот, що в рогах бика, походять від відходів святої гвури, яка у Вищому Лику бика, за численних ступенів сходження, тобто гнів і прагнення вбити ближнього, як бик, що вже буцав; і в цьому суть гріха золотого тельця, який є силою бика в нечистоті, звідки живляться зовнішні сили в аспекті вельми жорстких гвурот, щоб умертвляти все живе.
Роги бика
І в цьому суть рогу бика: роги — це те, що шкодить людині, коли він ними буцає, і це протилежне природі ярма та підкорення в ньому; і тому там головний корінь живлення кліпат нога. І також у рогах зовсім немає життєвості, а ріст їх — лише з надлишків відходів, що в мозку голови, як відомо, що роги й копита — надлишки, які ростуть на голові й нозі (а на боці святості роги хайот — навпроти всіх них, в аспекті Кетер).
І ось корінь Кнесет Ісраель — в аспекті «людини на престолі», тобто Святого, благословенний Він, і це корінь душ; але корінь тіл — із внутрішнього боку лику бика, вище від аспекту зовнішнього боку, що спадає через безліч сходжень у кліпат нога, тобто він — з аспекту лику людини, що в лику бика, бо їхні тіла — посудини для прийняття Б-жественного світла через Тору, і заповіді, і тшуву і т. д., так що вони можуть піднестися до свого кореня в лику бика святості; і як у любові «усім серцем твоїм» — у лівій порожнині, яка є природним теплом тваринної душі; і так само жертвоприношення худоби на жертовнику — ця сила дана лише Ізраїлю, щоб піднеслася жертва жертовника, тварина, у пахощі, приємні Всевишньому, і щоб притягувалося розкриття світла Ейн Соф у самий низ; і так само молитви, які замість жертвоприношень, — щоб звернути серце тваринної душі до Всевишнього, як жертву на приємні пахощі, аж доки цим не включиться у вищий лик бика, щоб нести «людину на престолі»; а аспект «людини на престолі» — це корінь душ Ізраїлю. І тому ця сила не дана в жертвоприношеннях і подібному — лише Ізраїлю, а не ідолопоклонникам. І це те, що сказали Ізраїлю: «Напишіть собі на розі бика», бо не могли вони стерпіти того, що Ізраїль підносить силу бика до святості, тоді як сила народів — лише від зовнішнього боку, і вони завжди падають усе нижче і нижче[5].
Див. також
Примітки
- ^ «Маамарей Алтер Ребе», частина 1, маамар «Ваєце»
- ^ Там само, 5566, ч. 1
- ^ «Кетер Шем Тов», Доповнення, розд. 116 (с. 345)
- ^ 1 2 «Лікутей Тора», Шміні, 18б
- ^ «Шаарей ора» на Хануку, 17а