Перейти до вмісту

Зовнішні науки

Матеріал з Хабадпедії

Вивчення зовнішніх наук (називається також: світські предмети) — це вивчення мирських наук і заняття ними, як-от арифметика, астрономія, медицина, іноземні мови та інші, — наук, які вважаються зовнішніми щодо мудрості Тори[1]. Загалом таке вивчення заборонене за галахою, за винятком певних способів, за яких це дозволено.

Вивчення зовнішніх наук у навчальних закладах вважається тяжчим, особливо для малих дітей. Наші Ребе, провідники поколінь діяли й заохочували якомога більше скорочувати вивчення світських предметів і відкривати навчальні заклади, у яких вивчатимуть виключно святі предмети — виховання в чистоті святості, а також рішуче виступали проти навчання в університеті.

Їхнє визначення

Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.

Зовнішні науки — це науки, які не є Торою, наприклад вивчення нових мов, світські предмети тощо, для потреб, не пов'язаних із Торою і заповідями.

Заборона

Згідно з галахою, заборонено займатися зовнішніми науками, і навіть тому, хто вивчив усю Тору цілком, заборонено це робити[2]. Це дозволено виключно талмід-хахаму, який може здобути з них слова Тори і дерех ерец, зрідка[3].

Заборона читання зовнішніх книг

Особлива заборона — це заборона читання зовнішніх книг, про яку сказано в Мішні[4]: «І ось ті, хто не має частки у Прийдешньому світі . . рабі Аківа каже: також і той, хто читає зовнішні книги».

Кілька думок було висловлено щодо тлумачення «зовнішніх книг», читати які заборонено[5]. У Гемарі[6] наводяться два тлумачення: а. книги садукеїв, які заперечують віру і слова мудреців[7]. б. Рав Йосеф каже, що й книгу Бен-Сіри — з «зовнішніх книг», які не ввійшли до ТАНАХу, — заборонено читати. Проблема цієї книги — безглузді речі в ній, що призводять до нехтування вивченням Тори[8]. Згідно з цим поясненням, заборона стосується постійного заняття нею, але дозволено вивчати її зрідка заради користі, щоб здобути з неї мудрість і мораль; адже самі мудреці багато разів наводять цитати з Бен-Сіри[9]. І як каже там рав Йосеф: «мілі меалійта де-іт бей даршинан леу» [= чудові речі, які в ній є, — їх тлумачать].

Натомість в Єрусалимському Талмуді[10] сказано, що заборона стосується саме книг Бен-Сіри та подібних до них, але книги Гомера тощо (які є справжніми єретичними книгами[11]) — «той, хто читає їх, — як той, хто читає лист», тобто дозволено читати їх зрідка. Причина того, що читання такої книги, як Бен-Сіра, тяжче навіть за єретичні книги, полягає в тому, що ці книги могли бути приєднані до ТАНАХу, тому читання їх призведе до зневаги до книг ТАНАХу, чого немає щодо інших книг[12]. Водночас дехто змінює версію тексту в Єрусалимському Талмуді й вважає, що заборону сказано про книги Гомера, а Бен-Сіру дозволено читати як лист[13].

Алтер Ребе постановляє щодо заборони читання зовнішніх книг, що заборона стосується єретичних книг, тобто книг філософів-віровідступників. Такі книги заборонено читати навіть усередині книг великих мужів Ізраїлю, які їх наводили, бо й ці великі мужі Ізраїлю займалися цим лише через потребу часу, щоб відповісти тим, хто з ними сперечався, але сьогодні це заборонено[3]. В іншому місці Алтер Ребе наводить, що діє заборона на читання книг з історії, риторичних творів і притч, у яких немає питань моралі та трепету перед Небесами, через «збори насмішників»[14].

Ребе вказав раву Нісану Міндлу, коли той писав статтю про підхід Хабаду англійською мовою, вилучити посилання на книги різних філософів і професорів, щоб не заохочувати читання небажаних книг[1].

Вивчення науки про природу

Рамбам[15] писав, що Діяння творіння — це наука про природу, а Маасе меркава — наука про Б-жественне. А Ефоді пояснив, що наука про природу називається іменем «Діяння творіння», оскільки вона є необхідним вступом до вивчення науки про Б-жественне. Ребе Раяц зазначив, що це твердження — твердження маскілім, і докладно пояснив, чому воно неспроможне: оскільки природа науки про природу і науки про Б-жественне цілком різна. Наука про природу підкреслює погляд на матерію кожної речі, на відміну від науки про Б-жественне, яка вчить відволікати погляд від матерії до душі та Б-жественної життєвої сили. З цієї причини більшість тих, хто займається наукою про природу, — вільнодумці й віровідступники, а ті, хто займається наукою про Б-жественне, зміцнюються у своєму єврействі та у своєму зв'язку з Творцем, оскільки звикають відволікати кожну річ від матеріального і приходити до єдності Всевишнього[16].

Дозвіл

Серед дозволів вивчати зовнішні науки — заради того, щоб заробляти на життя цією наукою, або якщо людина вміє використовувати ці науки для вивчення Тори, як чинили Рамбам і Рамбан та багато інших великих мужів Ізраїлю[17]. Ребе в листі[18] пояснює і перелічує 6 різних способів вивчення наук народів світу дозволеним чином.

а. Вивчення з Тори, оскільки вона — «карта» всієї «будівлі», світу, як наводиться в мідраші[19]. — Закон такого вивчення — це справжнє вивчення Тори.

б. Вивчення речей, які Тора заповідає вивчати. Наприклад, заповідь обчислювати час моладу за шляхами місяця[20], і заповідь бейт-діну знати шляхи ідолопоклонства і чаклунства, щоб судити як належить. — Закон такого вивчення — заповідь.

в. Вивчення, коли людина перебуває в місці, де заборонено вивчати Тору[21]. — Закон такого вивчення — заповідь, але третім чином.

г. Вивчення заради виконання заповіді[22] — закон такого вивчення як підготовки до заповіді.

д. Вивчення — у необхідній мірі й не більше — заради заробітку[23], або ж людина заробляє на життя самими цими науками, «сокира, щоб рубати нею», — закон такого вивчення є підготовка і приготування до дозволеної справи.

е. Вивчення навіть без потреби, якщо тільки людина вміє потім використати їх для служіння Всевишньому або для Його Тори. — І це причина того, що ними займалися Рамбам і Рамбан.

Ребе підкреслив, що оскільки людина упереджена у справах свого заробітку і може дозволити собі таке вивчення, думаючи, що воно допоможе її заробітку, навіть якщо насправді вона цього не потребує, — тому, щоб дозволити вивчення зовнішніх наук заради заробітку, слід порадитися з об'єктивною людиною[24].

У вченні хасидизму

Заборона

Алтер Ребе пише, що заняття науками народів світу вважається пустими розмовами щодо гріха нехтування вивченням Тори. Крім того, нечистота науки народів світу тяжча за нечистоту пустих розмов: нечистота пустих розмов осквернює лише мідот людини, яка говорить, але не її мохін. А зовнішні науки осквернюють також і мохін людини, яка їх вивчає (Хохма, Біна і Даат)[17].

Ребе пояснив точність у визначенні Алтер Ребе, що вивчення «осквернює» мохін: подібно до того як у законах нечистоти і чистоти не помітно жодної зміни в дійсності оскверненої речі, і це лише легкий дотик, але насправді відбувається величезна зміна щодо цієї речі стосовно святинь тощо; і так само нечистота вирізняється тим, що вона поширюється на кожного єврея без різниці віку — від немовляти одного дня від народження до старця ста двадцяти років: якщо вони доторкнулися до нечистого, то осквернилися. І так само стоїть справа з негативною дією вивчення зовнішніх наук[25].

Причина великої тяжкості нечистоти зовнішніх наук у тому, що ці науки були взяті під час розбиття посудин від ахораїм сфіри Хохма у святості[17], і ці науки — це хохма, що в кліпі. Ці науки протилежні й протистоять хохмі у святості: тоді як у святості хохма — це бітуль, і що більше людина осягає, то більше вона скасована, — у кліпі науки є єшут і призводять людину до гордині й пихатості[26].

Причина цього (на додаток до того, що весь зміст кліпи — це єшут[27]) — сутнісна різниця між Б-жественною душею і тваринною душею: у Б-жественної душі головне — розум, а у тваринної головне — мідот. Розум — це осягнення об'єктивного предмета, а мідот — це особиста зацікавленість людини в предметі; і в тваринній душі, хоча й у неї є розум, її розум — слуга мідот, і він шукає хитрощів, щоб здобути гроші, пошану тощо, або знаходить виправдання своїй поведінці. І навіть коли розум тваринної душі займається об'єктивним предметом, як-от вивченням науки, він схоплює в будь-якій галузі лише єшут і матеріалізацію, що в ній, а не її скасованість перед Святим, благословенний Він[28].

Ця ідея була метою греків у їхніх указах — «змусити їх забути Твою Тору і відвернути їх від законів волі Твоєї»: їхня мета була не в тому, щоб зовсім припинилося вивчення мудрості Тори, а в тому, щоб зовнішні науки кліпи взяли гору над хохмою святості. Вони знали, що в того, хто вивчає зовнішні науки, це породжує єшут і гординю, і бажання стояти на своєму та шукати в цьому своєї насолоди. Така поведінка призведе до того, що й вивчення Тори відбуватиметься заради насолоди осяжним розумом і в холодності та сумнівах, аж доки не призведе до заперечення Всевишнього[29].

Дозвіл

У випадках, коли було дозволено вивчати зовнішні науки, у цьому є навіть велика перевага. Про це сказав цар Шломо[30]: «І побачив я, що є перевага в мудрості над глупотою, як перевага світла над темрявою», і пояснюється в Зогарі[31], що його намір — висловити, що є перевага, яка постає в мудрості святості саме з глупоти і за допомогою відбору глупоти. «Глупота» тут — не нісенітниця, а зовнішні науки, що призводять до єшуту; через вивчення їх правильним чином згідно з мудрістю Тори — як-от вивчення астрономії заради знання освячення місяця — здійснюють і в них бітуль, і тоді вони додають ще більше світла в мудрість святості, якого не було в ній самій по собі. Це світло — з аспекту внутрішнього боку Кетеру.

Це ж слугує і поясненням визнання Їтро: «Тепер я знаю, що великий Г-сподь понад усіх богів»[32], про яке пояснюється в Зогарі[33], що воно було необхідною підготовкою, лише після якої могло відбутися Дарування Тори: Їтро уособлює мудрість «леумат зе», і коли він прийшов і скасувався перед мудрістю святості, додалося в ній вище світло, ніж було в ній раніше, і силою цього світла вона могла зійти вниз під час Дарування Тори.

Однак не кожен здатен здійснити цей відбір (і тому сказав цар Шломо: «і побачив я» — що лише він завдяки величі своєї мудрості зумів побачити цю перевагу). У того, у кого мудрість святості не досконала, його бітуль перед Святим, благословенний Він, не абсолютний, і можливо, що, займаючись зовнішніми науками, він потягнеться за ними й у ньому посилиться єшут. Лише той, хто досконалий у своїй мудрості та у своєму бітулі у святості, спроможний здійснити цей відбір — як цар Шломо, Рамбам і Рамбан[28].

У наших Ребе

Алтер Ребе був обізнаний у багатьох зовнішніх науках. Ще молодим аврехом він прославився завдяки тому, що зумів полагодити сонячний годинник у маєтку князя у Вітебську на підставі знань із Гемари[34]. Його учень, рабі Іцхак-Айзік Епштейн із Гомеля, свідчить, що він був обізнаний у науці астрономії, геометрії, медицині та алгебрі, «і ще в кількох предметах і науках, які неможливо викласти на письмі»[35]. Він пояснює, що Алтер Ребе не вивчав ці науки, а знав їхні предмети з учення Каббали, і коли знавці цих наук пояснювали йому їхні основи, він швидко встигав збагнути своїм розумом ще нові міркування, які йому не були сказані[36].

Ребе Магараш був обізнаний у мовах і в лікарській науці та сам писав медичні рецепти[37].

Ребе Рашаб сказав учневі в Любавичах: «Чому ти вивчаєш дослідження? Ти гадаєш, що великі мужі Ізраїлю, які знали зовнішні науки, знали це з їхніх зовнішніх книг, борони Б-же? Повір мені, що в мене є знання всіх наук» — і тут Ребе перелічив назви кількох наук — «Ти гадаєш, що я вчився за їхніми книгами? Ні, навіть не за „Море“. Але коли вивчають Тору — знають усе»[38].

Ребе в дитинстві вивчав іноземні мови в той час, коли перебував у місці, де заборонено вивчення Тори[39]. У юності він вивчив додаткові загальні предмети для іспитів на атестат зрілості, при цьому анітрохи не зменшивши своїх численних занять святими предметами[40]. Після одруження, у період свого проживання в Берліні і в Парижі, він займався академічними студіями за вказівкою свого тестя, Ребе Раяца. Ребе зосередився головним чином на вивченні природничих наук, і відомо про ступені, які він здобув у галузях інженерії та фізики[41]. Ребе користувався знаннями, здобутими в університеті, щоб обґрунтувати свою галахічну думку щодо галахічно-технологічних питань[42].

В одній із сіхот Ребе згадав твір якогось професора, зупинився і сказав з усмішкою: «Якби це говорили від імені рабина, з цим би не рахувалися, але оскільки це каже „професор“ — треба слухати його слова, навіть якщо вони протилежні розуму»[43]...

Світські предмети в навчальних закладах

Традиційно наші Ребе, провідники поколінь, виступали проти будь-яких світських предметів у навчальних закладах і підтримували традиційний устрій «хедера»[44]. У пізніші періоди, коли засновували навчальні заклади для дітей із нехасидських і навіть нерелігійних домівок, часом дозволяли включати світські предмети в цих закладах. Однак це було лише тимчасовою постановою, на кшталт санаторію для хворих, у якому є порядки, що не підходять для здорових[45]. Ребе писав: «Щодо написаного ним про школу, у якій вивчатимуть святі предмети, а також, розрізняючи між ними, світські предмети. Загалом у подібній справі це залежить від умов місця і людей, аж до двох крайнощів у цьому: за певних умов наші Ребе, провідники поколінь, виступали проти цього з усією рішучістю, а за інших певних умов, хоча й не займалися заснуванням таких шкіл, але за завісою допомагали цій справі, і зрозуміло, що останній спосіб був надзвичайно рідкісним, але все ж часом траплявся»[46].

У будь-якому разі Ребе вказав, що навчальні заклади, у яких вивчають світські предмети, у жодному разі не повинні бути в рамках «єшиви»[47].

Також і в цих закладах Ребе Раяц і Ребе подбали пояснити, що в навчальній програмі слід підкреслювати, що святі предмети — головне, а світські предмети — другорядне.

З цієї причини боролися за те, щоб на початку дня вивчали святі предмети, а світські предмети вивчалися лише далі протягом дня[48]; а коли було ухвалено закон, що зобов'язував учити на початку дня, Ребе Раяц назвав його гірким указом і боровся за його скасування[49]. Коли немає іншої можливості, Ребе вказав починати зі святих предметів протягом однієї години, після них — світські предмети, а потім решту святих предметів[50].

Також наші Ребе вказували, щоб святих предметів завжди було більше, ніж світських. І так само заохочували якомога більше скорочувати світські предмети, лише в необхідному мінімумі, і додавати скільки можливо у святих предметах[51]. Ребе говорив про великий жаль до дітей, які змушені витрачати свій час на ці заняття[52].

Ребе застерігав проти становища в навчальних закладах у Сполучених Штатах, у яких вивчають святі предмети разом зі світськими: що світським предметам надається надмірна вага й увага за рахунок святих предметів — як у нагляді за рівнем викладання, у рівні навчальних матеріалів і в пошані, яку учні отримують за свої успіхи в цих предметах, так і в умовах оплати праці викладачів цих дисциплін. Таке становище спотворює шкалу цінностей учня і навіює йому зневагу до святих предметів, борони Б-же, і тому суперечить належному вихованню, і слід діяти, щоб виправити його швидко й повністю[53].

У місцях, де хотіли організувати особливі рамки для святих предметів у післяобідні та вечірні години для учнів шкіл чи коледжів, Ребе благословив ініціативу загалом, але просив пояснити, що в цьому не буде схвалення навчання в таких закладах[54].

Вивчення ЛІБА в єшивах

Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.

Навчання в університеті

Основна стаття – Університет

Багато разів Ребе з усією рішучістю висловлював свою думку, що відкидає навчання у вищому навчальному закладі (коледжі), з кількох причин: а. Атмосфера цих занять пронизана запереченням Всевишнього та Його провидіння. б. В академічні заняття вплетені предмети, які підпадають під ідолопоклонство. в. Атмосфера в кампусах — цілковитої розбещеності й протилежності скромності[55].

У листі до молодого одруженого чоловіка, який перебував на шліхуті і бажав навчатися в коледжі, Ребе докладно написав про тяжкість цієї справи, особливо для шаліаха Ребе: коли він іде навчатися до коледжу, він тягне з собою туди і Ребе[56].

Відповідаючи двом юнакам, не хасидам Хабаду, які запитали Ребе, чи дозволено навчатися у вищому навчальному закладі, Ребе відповів, що про вищий навчальний заклад мудрецями сказано: «і говори про них» — а не про пусті розмови і не про зовнішні науки. Тому це можливо за умови, що це вивчення ремесла, наприклад шевця, кравця чи торговця, і людина вивчає конкретно суть ремесла й не торкається побічного. Але коли людина навчається у вищому навчальному закладі, щоб розумітися на культурі й розширити знання (і як висловився Ребе: «знати про Шекспіра, Ейнштейна тощо»), заборонено йти туди навчатися. Ребе розповів тоді про розмову між ним і релігійною жінкою, яка збиралася відправити свого сина до середньої школи, а потім до вищого навчального закладу, щоб він став «людиною» і розумівся на історії та зовнішніх науках. Ребе запитав її у відповідь, чи знає вона, коли народився Рава, і вона відповіла Ребе: «Навіщо мені знати? Адже я ніколи його не зустрічала», — Ребе підсумував і постановив, що в такому вигляді навчання у вищому навчальному закладі повністю заборонене[57].

Див. також

Додаткова література

  • Я розреготався, ставлення Ребе до вивчення зовнішніх наук і до виховання в чистоті святості, у рубриці «Хаєй Рабі», тижневик «Кфар-Хабад», випуск 1842, сторінка 34

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ 1 2 Маане Ребе — надруковано в «Гаарот у-біурім», випуск 1128, с. 10.
  2. ^ «Сіфре», Ваетханан, 34. Менахот, 99б.
  3. ^ 1 2 «Закони вивчення Тори» Алтер Ребе, розділ 3, параграф 7.
  4. ^ Сангедрін, розділ 10, мішна 1.
  5. ^ Див. докладно на цю тему в «Тора шлема», том 19, с. 295 і далі.
  6. ^ Сангедрін, 100б.
  7. ^ За версією Ріфа та інших: у єретичних книгах.
  8. ^ Раші, Ріф, «Коментар Рамбама до Мішни» та інші.
  9. ^ Рітва, Бава батра, 98б.
  10. ^ Сангедрін, розділ 10, галаха 1.
  11. ^ Див. «Коментар Рамбама до Мішни», Ядаїм, розділ 4, мішна 6.
  12. ^ «Шеярей корбан» до Єрусалимського Талмуду там само.
  13. ^ «Беер шева» до Сангедріну там само.
  14. ^ «Шулхан арух» Алтер Ребе, «Орах хаїм», розділ 307, пункт 30.
  15. ^ «Море невухім», у вступі.
  16. ^ Решима Ребе Раяца, надрукована в «Доповненнях до „Сефер га-хакіра — Дерех емуна“», 145б і далі.
  17. ^ 1 2 3 «Танія», кінець розділу 8.
  18. ^ «Ігрот кодеш», том 3, лист 495.
  19. ^ «Берешит раба» на її початку.
  20. ^ «Мішне Тора», закони освячення місяця, розділ 1, галаха 7.
  21. ^ Див. в ахаронім до «Шулхан аруху», «Орах хаїм», початок розділу 85. На кшталт Шмуеля, який вивчав шляхи небесних тіл у той час, коли усамітнювався у вбиральні.
  22. ^ Як Рав, який учився в пастуха, яка вада постійна, а яка минуща.
  23. ^ Див. «Дерех міцвотеха», 104б.
  24. ^ Сіха 13 тамуза 5742 (4 липня 1982).
  25. ^ Сіха 13 тамуза 5742 (4 липня 1982).
  26. ^ Див. (на додаток до маамарів, зазначених нижче) «Дерех міцвотеха», заповідь обрізання, 8, кінець сторони а і далі. «Ігрот кодеш» Ребе Рашаба, частина 1, с. 190.
  27. ^ «Сефер га-маамарім 5709», зазначений у наступній примітці.
  28. ^ 1 2 Див. докладно «Ор га-Тора», Їтро (частина 3), с. 730 і далі. «Сефер га-маамарім 5647», с. 78 і далі. 5679, с. 289 і далі. 5685, с. 194 і далі. 5709, с. 52 і далі.
  29. ^ «Сефер га-маамарім 5684», с. 157 і далі.
  30. ^ Когелет 2, 13.
  31. ^ Частина 3, 47б.
  32. ^ Їтро 18, 11.
  33. ^ Частина 2, 67б.
  34. ^ Див. решиму «Діврей єємей хаєй рабейну га-Закен», с. 20.
  35. ^ Його лист, надрукований у додатку до книги «Шней га-меорот» — 153б.
  36. ^ Там само, 154а.
  37. ^ «Сефер га-толдот — Ребе Магараш» (за редакцією Ребе), с. 21. В «Ігрот кодеш» Ребе шліта, частина 18, лист 6797: «Відомо, що він писав — мовою хасидів і за сімейним переказом — „рецептн“, звісно латиною, у стилі лікарів тощо, хоча очевидно, що він не навчався в університетах і тому подібному. І так само в його бібліотеці було кілька книг з лікарської науки, і серед них також не святою мовою». А в сіхі 13 тішрея 5712 (13 жовтня 1951) (пункт 17 у редакції сіхи, надрукованій у «Торат Менахем») : «Ребе Магараш мав широкі знання в лікарській науці, і він сам писав „рецептн“ (рецепти) на ліки й надсилав до аптеки. — У „тому самому місці“ в нього була полиця з книгами латиною, і коли він усамітнювався туди, він переглядав їх, і так вивчив лікарську науку».
  38. ^ «Сефер га-сіхот — Торат шалом», с. 1.
  39. ^ «Єємей мелех», 1, с. 137.
  40. ^ Там само, с. 158.
  41. ^ Там само, с. 380 і далі. С. 453 і далі.
  42. ^ Лист Ребе, надрукований в «Ягділь Тора» (Єрусалим), третій рік, випуск 1 (9), с. 8. І див. докладно в «Єємей мелех» там само, с. 408.
  43. ^ Сіха Шабату тижневої глави «Рее» 5734, у версії «Ваад ганахот бе-лашон га-кодеш».
  44. ^ Див. докладно в статті «Рух Гаскала».
  45. ^ Сіха 12 тамуза 5717 (11 липня 1957). (пункти 14-15 у редакції сіхи в книзі «Торат Менахем»)
  46. ^ «Ігрот кодеш» Ребе шліта, частина 20, лист 7551.
  47. ^ «Ігрот кодеш» Ребе шліта, частина 18, лист 6943. Частина 19, лист 7193.
  48. ^ «Ігрот кодеш» Ребе шліта, частина 6, лист 1635. І в джерелах, зазначених у наступній примітці.
  49. ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, частина 6, лист 1827, і в джерелах, зазначених там.
  50. ^ «Ігрот кодеш» Ребе шліта, частина 13, лист 4397.
  51. ^ «Ігрот кодеш» Ребе шліта, частина 8, лист 2268. Частина 9, лист 2810. Частина 10, лист 3252. Частина 13, лист 4458. Та інші.
  52. ^ «Ігрот кодеш» Ребе шліта, частина 10, лист 2991.
  53. ^ Сіха Пурима 5722 (20 березня 1962). «Ігрот кодеш» Адмора шліта, том 22, лист 8416.
  54. ^ «Лікутей сіхот», частина 24, с. 351-352.
  55. ^ «Лікутей сіхот», частина 15, сіха до глави «Ноах» 2.
  56. ^ «Ігрот кодеш» Адмора шліта, частина 3, лист 755. Частина 4, лист 809.
  57. ^ «Бе-сод сіах», ч. 2 (видавництво «У-фарацта», 5752), с. 11.

Повідомити про помилку на цій сторінці