Перейти до вмісту

«Гадоль їгьє» 5722

Матеріал з Хабадпедії
Маамари наших Ребе
«Га-амнам»  •  «Дер фрумер Вора»  •  «Аль тецар ет Моав»  •  «Іта бе-Мідраш Тегілім»  •  «Ве-гадарта пней закен»  •  Старий рукопис хасидуту невідомого автора  •  «Баті ле-гані»  •  «У-шеавтем маїм бе-сасон»  •  «Ве-ядата» 5657 — Москва  •  «Гехалцу» 5659  •  «Ахат шаальті»  •  «Ве-кібель га-єгудім»  •  «Решит гоїм Амалек»
Маамари Ребе
«Ашрей тівхар»  •  «Ба-йом аштей асар»  •  «Гадоль їге»  •  «Ве-хазакта ве-гаїта ле-іш»  •  «Ве-шавті бе-шалом»  •  «Кі їшальха вінха»  •  «Ло тіге мешакела»  •  «Ве-ата тецаве ет бней Ісраель»  •  «Аль кен кару га-ямім га-еле Пурим»  •  «Боре нів сфатаїм» 5748  •  «Анохі Гашем Елокеха» 5749  •  «Ва-їгію хаєй Сара» 5751  •  «Маргела бе-фумей де-Рава» 5746
Гемшехи
Гемшех «Маїм рабім» 5636  •  Гемшех «Ве-ехерім»  •  Гемшех «Ве-каха» 5637  •  Гемшех «Самеах тесамах» 5657  •  Гемшех 5659  •  Гемшех 5666  •  Гемшех 5672 Гемшех Тішрей 5723
Поняття
Нігун підготовки до маамару  •  Дібур га-матхіль  •  «Яїр натів»  •  Біхлах  •  Невідредагований  •  Відредагований  •  Гемшех

«Гадоль їг'є квод га-баїт га-зе га-ахарон мін га-рішон» — це (початкові слова) маамару, виголошеного Ребе на фарбрейнгені в Шабат мевархім місяця менахем-ав, тижнева глава «Матот-Масей», 26 тамуза 5722 року (28 липня 1962). Маамар був відредагований Ребе і вийшов друком до Шабату Нахаму, тижнева глава «Ваетханан», 5750 року (1989/1990).

Маамар загалом присвячений перевазі Храмів, і насамперед перевазі Третього Храму. Перевага Храмів, як вона тлумачиться в цьому маамарі, — це перевага, що міститься в самому місці Храму, перевага, притаманна йому від самого створення цього місця. Для пояснення в маамарі докладно роз'яснюється, яким чином існують створіння, як вони виникають з боку імені Гаває і яке їхнє буття з боку імені Елокім.

Маамару приділяють багато уваги, і його вивчення поширене серед хасидів у дні Бейн га-мецарім і після них.

Маамар

Ребе виголосив маамар на фарбрейнгені в Шабат мевархім місяця менахем-ав, тижнева глава «Матот-Масей», 5722 року (1961/1962). Через роки він був відредагований Ребе і вийшов друком напередодні 9 ава 5750 року (31 липня 1990). У передмові було зазначено, що його видання приурочене до Шабату Нахаму, тижнева глава «Ваетханан»; Ребе додав наприкінці передмови зазначення дати: «Переддень святого Шабату Нахаму 5750»[1]. Як вказівку на джерела маамару Ребе зазначив за багато років до цього, що він ґрунтується на маамарах: «Боне Єрушалаїм» у «Сефер га-маамарім» 5629[2], маамар «Ре'е карати» у «Сефер га-маамарім» 5665[3], «Лікутей Тора», Матот, маамар «Ве-іша»[4], «Аль кен йомру» у «Сефер га-маамарім — Кунтресім», частина 1[5]. Дехто припускає, що відредагований маамар частково складений із маамару «Ар'є шааг мі ло їра», виголошеного через кілька тижнів після цього, у Шабат тижневої глави «Ре'е»[6].

Зміст маамару

Частина 1: перевага Третього Храму в Пророках і висловах мудреців

Пророк Хагай пророкував про Другий Храм, збудований у його дні: «Більшою буде слава цього останнього Дому, ніж першого»[7], — як і справді Другий Храм був більшим за Перший Храм за кількістю років і пишнотою будівлі. Однак у Зогарі[8] роз'яснюється, що це пророцтво було сказане насамперед про Третій Храм, який буде більшим за попередні Храми (які включаються у визначення «перший», оскільки рівні в тому, що не були вічними). І від переваги Третього Храму ця перевага поширюється і на третє Визволення [і насамперед на воскресіння мертвих]: в обох буде перевага вічності, що відповідає праотцю Яакову, властивості істини, яка не переривається.

Насправді перевага Третього Храму глибша, ніж відсутність переривання, адже мудреці сказали, що якби не перевага Третього Храму, Всевишній узагалі не зруйнував би Храм («Піднявся лев... і зруйнував Аріель... щоб прийшов лев і збудував Аріель»[9]), а отже, і Перший, і Другий Храми були б вічними самі по собі, і лише через перевагу Третього Храму (перевагу тшуви, розкриття Кетера) Всевишній скасував їхню вічність. А перевага Третього Храму в тому, що він буде піднесенішим навіть за піднесення Другого Храму (бо в перевазі тшуви — безліч щаблів). [І цим зрозумілий дивовижний вислів мудреців на вірш[10] «Слухайте слово Всевишнього, доме Яакова..», який вони витлумачили так[11]: «Слухайте, поки живі ваші тіла, перш ніж слухатимуть ваші кістки..», — що якби вони слухали слова пророцтва й напучування, їм не знадобилося б воскресіння мертвих. Бо саме неслухання слів напучування і падіння привели до додаткового піднесення у воскресінні мертвих.]

Частина 2: вступ до переваги Храму, відмінність між творенням від імені Гаває та від імені Елокім

Творення відбувається від імені Гаває, проте існування світу, який перед нами, відбувається саме від імені Гаває через ім'я Елокім. Творення від імені Гаває відбувається само собою («бо Він звелів — і вони були створені»[12]), тоді як від імені Елокім — шляхом дії та облачення («На початку створив Всесильний»[13]). При творенні «само собою» те, що виникає, сумірне зі щаблем того, хто його виробляє (як відношення причини до наслідку і світла до світила), тоді як саме при облаченні створюється реальність, несумірна з тим, хто творить (як відношення сили до дії). [А причина цього: при творенні «само собою» акцент робиться на тому, хто творить, і тому те, що виникає, сумірне з ним; інакше при облаченні — акцент у дії робиться на реальності того, що виникає, і тому воно несумірне з тим, хто його виробляє.] Тому при творенні від імені Гаває у створінні відчувається сила того, хто виробляє, і воно скасоване перед нею, тоді як при творенні від імені Елокім у створінні не відчувається реальність Творця, і воно — самостійне буття («єш»).

Необхідність у 2 притчах для творення «само собою» пояснюється тим, що однією притчею не можна пояснити, яким чином «єш» наближається до імені Гаває, свого джерела. Через творення від імені Гаває створюється реальність «єш», цілком несумірна зі своїм джерелом (і тим більше [це не подібне] до сили й дії, бо суть сили — діяти, на відміну від імені Гаває, суть якого не в тому, щоб діяти), на відміну від причини й наслідку, де причина сумірна з наслідком, і тому в наслідку розкривається причина. І для цього корисна притча про світло і світило: світло цілком несумірне зі світилом (бо світило — сутність, а світло — поширення); з іншого боку, світло виходить зі світила не як «реальна річ», а як щось, приліплене до світила, вся суть якого — виражати світило, і тому воно скасоване перед ним, тоді як створіння створюється як «реальна річ». І для цього корисна притча про причину й наслідок: наслідок виходить із причини як «реальна річ». А головна новизна — у самоскасуванні як реальної речі (а суть самоскасування в тому, що відчувається, що все його існування — не що інше, як від імені Гаває).

Частина 3: перевага Храмів

Про місце Храму написано[14]: «Яке страшне це місце! Це не що інше, як дім Всесильного». І Таргум Онкелоса перекладає: «Це місце не просте». Сенс сказаного: у місці Храму, хоча і воно було створене через десять речень (які в книзі Зогар[15] називаються «словами простолюдина»), світило ім'я Гаває, і тому в Храмі відбувалися чудеса, а визначення самого місця було вищим за визначення місця («місце Ковчега не входить у міру»: з одного боку, Ковчег був обмежений, з іншого — не займав місця). Бо з боку імені Гаває час і простір у світі зовсім не подільні. А оскільки в Храмі творення було від імені Елокім, проте ім'я Елокім не приховувало ім'я Гаває, оскільки Гаває та Елокім — одне ціле, — тому в самому місці відчувалося, що воно без місця.

У розкритті імені Гаває, яке в імені Елокім, є два загальні щаблі:

1. Як у притчі про учителя й учня: приховання, що існує щодо учня, не існує щодо вчителя. (Тому що сутність не приховує саму себе.) І більше того, у Б-жественному світлі нагорі приховання не приховує не лише після руху розкриття, а й у саму мить приховання.
2. Єднання Гаває та Елокім у самій Сутності. На цьому щаблі приховання і розкриття по-справжньому поєднуються (а не лише поєднуються задля однієї мети у своїй дії).

І розкриття єдності на вищому щаблі проявиться насамперед у Третьому Храмі. А у двох перших Храмах цей щабель не світив. Оскільки єднання на першому щаблі — це імена Гаває та Елокім, як вони перебувають у десяти сфірот, і в них світла (Гаває) і посудини (Елокім) — дві реальності, що діють разом. На відміну від щабля Кетер, на якому розкриття і приховання по-справжньому єдині. І саме в Третьому Храмі розкриється Кетер. Цим зрозуміла й особлива перевага вічності, яка буде в Третьому Храмі (з боку «світла» і в попередніх Храмах була «вічність», але в Третьому Храмі) нижнє — створіння — стане посудиною для вічності, оскільки коренем його існування буде щабель, на якому приховання за самою своєю суттю єдине з розкриттям.

А головна перевага Храму розкриється у Визволенні, яке з нього випливає. Бо третє Визволення буде з боку самого світу: збирання вигнанців відбудеться з боку законів світу, аж до воскресіння мертвих, коли оживуть самі мертві. Нижнє стає посудиною для вічності вищого, і новизна в цьому більша, ніж у будівництві Храму, бо і нижнє, яке нижче за Храм, теж стає посудиною для вічності.

Поняття, що роз'яснюються в маамарі

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Цей рядок редактори постійно залишали для Ребе.
  2. ^ Стор. 294 і далі
  3. ^ Стор. 176 і далі.
  4. ^ 83, 3–4.
  5. ^ Стор. 191б і далі
  6. ^ Рав Асаф Фрумер, «Маамар мевоар», стор. 5.
  7. ^ Розділ 2, вірш 9.
  8. ^ Частина 1, 28а. «Тікуней Зогар», тікун 8.
  9. ^ «Ялкут Шимоні», Ірміягу, ремез 259.
  10. ^ Ірміягу 2, 4.
  11. ^ «Ялкут Шимоні», Ірміягу, ремез 264.
  12. ^ Тегілім 148.
  13. ^ Берешит 2, 1.
  14. ^ Берешит 28, 17.
  15. ^ Зогар, частина 3, аркуш 149б.

Повідомити про помилку на цій сторінці