«Анохі Гашем Елокеха» 5749
Маамар «Анохі Гашем Елокеха», виголошений у переддень Шавуот 5749 року (8 червня 1989), — останній маамар (із наспівом маамару), який Ребе виголосив на сьогодні[1].
Передісторія
Приблизно до 5724 року (1963/1964) Ребе виголошував лише маамари з наспівом маамару, із попереднім нігуном тощо; у 5724 році (1963/1964) Ребе почав виголошувати маамар у вигляді сіхи і майже повністю припинив у Шабати виголошувати звичайний маамар — із наспівом, із попереднім нігуном і взагалі в стилі, відмінному від звичайних маамарів; лише у свята й у святкові дні, що випадають на будні, Ребе виголошував звичайні маамари. У 5746 році (1985/1986) через суд над книгами Ребе зовсім припинив виголошувати звичайні маамари.
Після відходу ребецн Хаї-Мушки Ребе поступово припинив виголошувати навіть маамари у вигляді сіхи, і в Шабат Шува 5749 року (1988/1989) Ребе припинив, за винятком окремих випадків, коли Ребе виголошував маамари[2].
У ніч на 14 нісана, після вечірньої молитви, Ребе сперся на стендер; думали, що Ребе хоче виголосити сіху, але Ребе звелів співати Ростовський нігун, тим часом обгорнув хустку навколо руки і почав виголошувати маамар «Маца зо».
Майже через два місяці, у ніч переддня Шавуот, після вечірньої молитви, Ребе сперся на стендер, і здавалося, що він хоче почати сіху, але він одразу почав маамар із наспівом маамару[3].
Це останній маамар, який Ребе виголосив із наспівом маамару.
Зміст маамару
Роз'яснення питання, чому при Даруванні Тори не сказано: «Я — Г-сподь, Б-г твій, Який створив небо і землю», а сказано натомість: «Який вивів тебе із землі Єгипетської», що, здавалося б, є меншою перевагою?! І відповідь: створення неба і землі пов'язані одне з одним тим, що обидва оновлюються щомиті. І все ж початок Десяти заповідей — «Який вивів тебе із землі Єгипетської», бо мета створення світу — заради Ізраїлю. А сила оновлення (сила Ацмуту творити суще з нічого) дана Ізраїлю при Даруванні Тори, щоб кожного дня вони були у твоїх очах як нові. І на це натякає слово «лемор» (кажучи), що передує Десяти заповідям. І мета в Ізраїлі — «аз зей золн дурхгейн» (= щоб вони пройшли) через тему Міцраїм — від слів «мейцар» (тіснина) і межа, — і щоб у них був вихід із землі Єгипетської і навіть із дому рабства, щоб вони були вільні від рабства плоті й крові та від будь-якого, «бо Мені сини Ізраїлю — раби», Мені — Ацмут у-мегут.
Оскільки кожного року знову притікають теми, що були вперше, більш піднесеним чином, слід кожного року додавати і в підготовці до Дарування Тори.
І як при першому Даруванні Тори було утверджено існування світу[4], так і кожного року, і тому додавання в підготовці до Дарування Тори має бути у трьох стовпах, на яких стоїть світ.
І оскільки свято Шавуот пов'язане з Моше-рабейну («Моше отримав Тору на Сінаї»), царем Давидом (день його відходу) і Бештом (день його відходу), це час, сприятливий для вивчення і поширення Тори — у формі нового в Торі, яке здійснює оновлення у творінні. І завдяки цьому прискорюють і наближають істинне нове в Торі при повному Визволенні.
Наприкінці маамару Ребе говорив про те, що слід постаратися, щоб якомога більше єврейських дітей прийшли слухати Десять заповідей, і що суть слів «наші діти — поручителі за нас» у тому, що «арвут» (поручительство) — від слова «солодкість».
Зовнішні посилання
Примітки
- ^ Відредагований і вийшов у кунтресі на вихід Шавуот 5749 року (10 червня 1989).
- ^ А саме (крім того, що ми написали в основному тексті): Ахарон шель Песах 5749 року (27 квітня 1989), Шабат тижневої глави «Берешит» і тижневої глави «Хаєй Сара» 5751 року (1990/1991). (І дехто каже, що маамар був також у Шабат тижневої глави «Ваєце» 5749 року (1988/1989)).
- ^ Розповідають, що коли рав-хасид р. Йоель Каган почув, що Ребе починає маамар, він у напруженні «підскочив» зі свого місця... (щоденник «Діврей Мошіах», там само)
- ^ Як сказали наші мудреці на вірш «земля злякалася і притихла»: Святий, благословенний Він, поставив умову творінню: якщо Ізраїль прийме Тору — Я збережу вас, а якщо ні — не збережу вас; виходить, що при Даруванні Тори було утверджено існування світу.