Старий рукопис з хасидуту невідомого автора
Старий рукопис з хасидуту невідомого автора — назва маамару, виголошеного в 5663 році (1902/1903)[1], що стосується проблисків Геули в останніх поколіннях, із переліком загальних етапів цього процесу; хто його виголосив — невідомо. У цьому маамарі наводиться вислів рабі Пінхаса з Корця, в якому сказано, що причина розкриття хасидуту в тому, що «за часів Бааль-Шем-Това світ був у стані непритомності, і завдяки розкриттю Бешта і вчення хасидуту світ отямився від своєї непритомності».
Передісторія
Маамар був уперше надрукований у книзі «Мігдаль оз» р. Єгошуа Мондшайна за кількома рукописами, в частині яких висловлюється припущення — і водночас застереження, — що він належить Ребе Рашабу (хай перебуває душа його в раю).
У «Мігдаль оз» там наводиться, що в рукописі рава Залмана Гавліна записано: «Ці слова, як кажуть деякі, належать Адмору, Б-жественному гаону Рашабу, душа його в скарбницях висот, хай захистить нас його заслуга, але це не ясно, і немає на це доказу тощо». А в іншому рукописі є заголовок: «З Б-жою допомогою. Знайдено серед записів Адмора Магарашаба [?] шліта, 5665, від нашого святого вчителя, автора «Цемах Цедек» (хай перебуває душа його в раю), а додаток — від Ребе Рашаба.
І справді, маамар поділяється на дві частини: перша частина закінчується словами «усі ці слова ми чули від Адмора (хай перебуває душа його в раю)», а другий уривок починається словами «Але тепер слід зрозуміти одне з іншого, щоб утвердилося в нашому серці тощо».
Свого часу справді вважали, слідуючи запису в рукописі, що це маамар Ребе Рашаба 5663 року (1902/1903), виголошений «перед обраними», і маамар справді був надрукований у додатках до «Сефер га-маамарім 5663» під заголовком «Маамар Адмора з Любавичів перед обраними». Але коли р. Шалом-Яаков Хазан удостоївся виявити архів Ребе Раяца в Росії, а в ньому — «біхл» ганахот Ребе Раяца за весь 5663 рік, побачили, що там немає й сліду цього маамару.
Рав Моше-Дов-Бер Рівкін розповідав про «Рашбаца (хай перебуває душа його в раю)... який постійно проповідував про кінець [вигнання] у 5666 році (1905/1906)»[2]. І справді, другий уривок маамару докладно займається обчисленням кінця на 5666 рік. Можна припустити, що його написав Рашбац[3].
Ребе послідовно уникав явного приписування маамару Ребе Рашабу, зокрема й після 5745 року (1984/1985), коли маамар було надруковано з приписуванням Ребе Рашабу[4].
Унаслідок відкриття, що маамар не належить Ребе Рашабу, у новому виданні «Сефер га-маамарім 5663», випущеному редакцією «Оцар га-хасидім» (5784), цей маамар було вилучено[5].
Зміст маамару
Маамар стосується питання, чому саме останні покоління удостоїлися розкриття вчення хасидуту. Автор маамару пояснює це як частину проблисків наближення Геули і на цій основі роз'яснює «загадковий вислів» рава гаона р. Пінхаса з Корця, одного з учнів Бешта, який сказав, що душа Бешта зійшла в цей світ, щоб пробудити весь народ Ізраїлю від сну. Розкриття внутрішньої суті Тори в ці покоління відповідає пробудженню від сну вигнання.
У другій частині автор маамару ділить розкриття внутрішньої суті Тори в нашому поколінні на 4 етапи, відповідно до чотирьох етапів пробудження від сну: світанок, схід сонця, час читання «Шма» і час молитви. Далі автор маамару займається обчисленням кінця на 5666 рік.
Див. також
Додаткова література
- Асаф-Ханох Фрумер, «Га-Тамім», випуск 38, с. 25 і далі.
- Й. Охана, «Таємниця, яку заповідано розкрити», «Бе-махане Цівос Гашем», випуск 1202 (менахем-ав 5785 (липень–серпень 2025)), с. 18 і далі.
Примітки
- ^ Надруковано в «Сефер га-маамарім 5663», ч. 1, с. 142 і далі.
- ^ У передмові до його книги «Тіферет Ціон», примітка 17.
- ^ Див. «Га-Тамім» («Бейт Мошіах»), випуск 38, с. 25 і далі.
- ^ «Лікутей сіхот»: т. 18, с. 40, прим. 42; т. 15, с. 282, прим. 15. Сіхот після 5745 року (1984/1985): «Сефер га-сіхот» 5748, ч. 1, с. 197, примітка 29; 5751, ч. 1, с. 328, примітка 93.
- ^ «Передмова до видання 5784 року (2023/2024)», примітка 4.