Перейти до вмісту

«Маргла бе-фумей де-Рава» (маамар)

Матеріал з Хабадпедії
Маамари наших Ребе
«Га-амнам»  •  «Дер фрумер Вора»  •  «Аль тецар ет Моав»  •  «Іта бе-Мідраш Тегілім»  •  «Ве-гадарта пней закен»  •  Старий рукопис хасидуту невідомого автора  •  «Баті ле-гані»  •  «У-шеавтем маїм бе-сасон»  •  «Ве-ядата» 5657 — Москва  •  «Гехалцу» 5659  •  «Ахат шаальті»  •  «Ве-кібель га-єгудім»  •  «Решит гоїм Амалек»
Маамари Ребе
«Ашрей тівхар»  •  «Ба-йом аштей асар»  •  «Гадоль їге»  •  «Ве-хазакта ве-гаїта ле-іш»  •  «Ве-шавті бе-шалом»  •  «Кі їшальха вінха»  •  «Ло тіге мешакела»  •  «Ве-ата тецаве ет бней Ісраель»  •  «Аль кен кару га-ямім га-еле Пурим»  •  «Боре нів сфатаїм» 5748  •  «Анохі Гашем Елокеха» 5749  •  «Ва-їгію хаєй Сара» 5751  •  «Маргела бе-фумей де-Рава» 5746
Гемшехи
Гемшех «Маїм рабім» 5636  •  Гемшех «Ве-ехерім»  •  Гемшех «Ве-каха» 5637  •  Гемшех «Самеах тесамах» 5657  •  Гемшех 5659  •  Гемшех 5666  •  Гемшех 5672 Гемшех Тішрей 5723
Поняття
Нігун підготовки до маамару  •  Дібур га-матхіль  •  «Яїр натів»  •  Біхлах  •  Невідредагований  •  Відредагований  •  Гемшех

Маамар «Маргла бе-фумей де-Рава», який Ребе виголосив у Шабат тижневої глави «Ваїшлах», 17 кислева 5746 року (30 листопада 1985), — маамар хасидуту, що ґрунтується на маамарі, який Ребе Раяц виголосив у Шабат тижневої глави «Ваїшлах» 5689 року (1928/1929) на трапезі Шабату шева брахот Ребе. Хоча Ребе не відредагував цей маамар, він вважається особливим маамаром завдяки своєму змісту: у наше покоління служіння Всевишньому у вигляді гіркоти недоречне, і служіння Всевишньому має бути саме в радості і у вигляді вищої тшуви[1].

Зміст маамару

Маамар відкривається роз'ясненням слів мудреців про те, що мета мудрості — тшува й добрі справи, і ставиться запитання, як це можливо, адже суть Тори — розумове осягнення, а тшува й добрі справи не залежать неодмінно від осягнення. Далі наводиться від імені наших Ребе, провідників поколінь, що в наше покоління служіння йде не шляхом гіркоти, а в радості, згідно з вислівом «Трахт гут, вет зайн гут», а також згідно з роз'ясненим в «Ігерет га-тшува», що тшува в радості — це вища тшува. Це особливо підходить до часу «іквета ді-Мешіха», коли Ізраїль перебуває близько до «дня Шабату» шостого тисячоліття, і тому служінню властива саме вища тшува.

Потім роз'яснюється, що при всій гідності тшуви в радості ще потрібно зрозуміти, яким чином вона є метою мудрості. На це дано роз'яснення на основі слів Зогару, що Сутність Ейн Соф зовсім не осягається розумом, навіть вищими щаблями хохми, а осягається саме «реута де-ліба». Ця любов — сутнісна любов, що не залежить від роздумів, подібна до любові сина до батька, і вона розкривається в служінні тшуви. Тому саме за допомогою тшуви досягають мети мудрості — осягнення Сутності Того, Хто дарує Тору, аж до того, що стає «Ізраїль, Тора і Святий, благословенний Він, — усе єдине».

Далі роз'яснюється, що і поняття «добрих справ» пов'язане з тшувою, адже хоча заповіді називаються справами самі по собі, за допомогою тшуви вони стають «добрими справами», у яких світить світло Тори і навіть «світоч, що в Торі». Особливо наголошується тема цдаки, яка належить до «тамхін де-орайта» і завдяки якій притягується розкриття світоча, що в Торі, і наближається Геула, аж до виконання обітниці «Відкритим поселенням буде заселений Єрусалим».

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Слід відрізняти цей маамар від маамару «Маргла бе-фумей де-Рава» 5740 — «Кунтрес 14 кислева 5751 (1 грудня 1990)» («Сефер га-маамарім — Мелукат», частина 5, сторінка 91). Про нього див. «Вплив Тори й заповідей на людину», у збірнику пілпулім «Га-ботхім ба-Шем» центральної єшиви «Томхей Тмімім Любавич» 770, 11 нісана 5786 (29 березня 2026), сторінка 347

Повідомити про помилку на цій сторінці