«Маргла бе-фумей де-Рава» (маамар)
Маамар «Маргла бе-фумей де-Рава», який Ребе виголосив у Шабат тижневої глави «Ваїшлах», 17 кислева 5746 року (30 листопада 1985), — маамар хасидуту, що ґрунтується на маамарі, який Ребе Раяц виголосив у Шабат тижневої глави «Ваїшлах» 5689 року (1928/1929) на трапезі Шабату шева брахот Ребе. Хоча Ребе не відредагував цей маамар, він вважається особливим маамаром завдяки своєму змісту: у наше покоління служіння Всевишньому у вигляді гіркоти недоречне, і служіння Всевишньому має бути саме в радості і у вигляді вищої тшуви[1].
Зміст маамару
Маамар відкривається роз'ясненням слів мудреців про те, що мета мудрості — тшува й добрі справи, і ставиться запитання, як це можливо, адже суть Тори — розумове осягнення, а тшува й добрі справи не залежать неодмінно від осягнення. Далі наводиться від імені наших Ребе, провідників поколінь, що в наше покоління служіння йде не шляхом гіркоти, а в радості, згідно з вислівом «Трахт гут, вет зайн гут», а також згідно з роз'ясненим в «Ігерет га-тшува», що тшува в радості — це вища тшува. Це особливо підходить до часу «іквета ді-Мешіха», коли Ізраїль перебуває близько до «дня Шабату» шостого тисячоліття, і тому служінню властива саме вища тшува.
Потім роз'яснюється, що при всій гідності тшуви в радості ще потрібно зрозуміти, яким чином вона є метою мудрості. На це дано роз'яснення на основі слів Зогару, що Сутність Ейн Соф зовсім не осягається розумом, навіть вищими щаблями хохми, а осягається саме «реута де-ліба». Ця любов — сутнісна любов, що не залежить від роздумів, подібна до любові сина до батька, і вона розкривається в служінні тшуви. Тому саме за допомогою тшуви досягають мети мудрості — осягнення Сутності Того, Хто дарує Тору, аж до того, що стає «Ізраїль, Тора і Святий, благословенний Він, — усе єдине».
Далі роз'яснюється, що і поняття «добрих справ» пов'язане з тшувою, адже хоча заповіді називаються справами самі по собі, за допомогою тшуви вони стають «добрими справами», у яких світить світло Тори і навіть «світоч, що в Торі». Особливо наголошується тема цдаки, яка належить до «тамхін де-орайта» і завдяки якій притягується розкриття світоча, що в Торі, і наближається Геула, аж до виконання обітниці «Відкритим поселенням буде заселений Єрусалим».
Зовнішні посилання
- Маамар у файлі PDF
- Служіння гіркоти в наше покоління, «Гаарот га-тмімім ве-анаш» Цфат (127), випуск 14 кислева 5776 (26 листопада 2015), сторінка 39
Примітки
- ^ Слід відрізняти цей маамар від маамару «Маргла бе-фумей де-Рава» 5740 — «Кунтрес 14 кислева 5751 (1 грудня 1990)» («Сефер га-маамарім — Мелукат», частина 5, сторінка 91). Про нього див. «Вплив Тори й заповідей на людину», у збірнику пілпулім «Га-ботхім ба-Шем» центральної єшиви «Томхей Тмімім Любавич» 770, 11 нісана 5786 (29 березня 2026), сторінка 347