Перейти до вмісту

«Ве-хазакта ве-гаїта ле-іш» 5728

Матеріал з Хабадпедії
Маамари наших Ребе
«Га-амнам»  •  «Дер фрумер Вора»  •  «Аль тецар ет Моав»  •  «Іта бе-Мідраш Тегілім»  •  «Ве-гадарта пней закен»  •  Старий рукопис хасидуту невідомого автора  •  «Баті ле-гані»  •  «У-шеавтем маїм бе-сасон»  •  «Ве-ядата» 5657 — Москва  •  «Гехалцу» 5659  •  «Ахат шаальті»  •  «Ве-кібель га-єгудім»  •  «Решит гоїм Амалек»
Маамари Ребе
«Ашрей тівхар»  •  «Ба-йом аштей асар»  •  «Гадоль їге»  •  «Ве-хазакта ве-гаїта ле-іш»  •  «Ве-шавті бе-шалом»  •  «Кі їшальха вінха»  •  «Ло тіге мешакела»  •  «Ве-ата тецаве ет бней Ісраель»  •  «Аль кен кару га-ямім га-еле Пурим»  •  «Боре нів сфатаїм» 5748  •  «Анохі Гашем Елокеха» 5749  •  «Ва-їгію хаєй Сара» 5751  •  «Маргела бе-фумей де-Рава» 5746
Гемшехи
Гемшех «Маїм рабім» 5636  •  Гемшех «Ве-ехерім»  •  Гемшех «Ве-каха» 5637  •  Гемшех «Самеах тесамах» 5657  •  Гемшех 5659  •  Гемшех 5666  •  Гемшех 5672 Гемшех Тішрей 5723
Поняття
Нігун підготовки до маамару  •  Дібур га-матхіль  •  «Яїр натів»  •  Біхлах  •  Невідредагований  •  Відредагований  •  Гемшех
Ребе під час фарбрейнгену, на якому було виголошено маамар

«Ве-хазакта ве-гаїта ле-іш»[1] — це (початкові слова) маамару, виголошеного Ребе на несподіваному фарбрейнгені, що відбувся в понеділок 19 тамуза, тижнева глава «Пінхас», 5728 року (1967/1968). Маамар був відредагований Ребе і вийшов друком до Шабату тижневої глави «Пінхас» у кунтресі «19 тамуза 5749 (22 липня 1989)».

Маамар ґрунтується на маамарі Ребе Рашаба, виголошеному в сьомий день святкування бар-міцви його сина Ребе Раяца (з тими самими початковими словами), і загалом присвячений роз'ясненню теми заповіді тфілін і бар-міцви, розкриваючи цю тему в глибині на основі імені винуватця свята бар-міцви.

Маамар вважається глибоким і таким, що має складну структуру, але побудований так, що дає змогу поступового розуміння.

Передісторія

У понеділок 19 тамуза 5728 року (15 липня 1968) рав Біньямін Кляйн повідомив шлухім — раву Іцхаку-Давиду Гронеру, раву Шломо Куніну і раву Моше Феллеру, — що Ребе хоче, щоб вони увійшли до нього на єхідут о 1:00 дня. Через короткий час рав Кляйн повідомив їм, що Ребе має намір спуститися на короткий і незапланований фарбрейнген у Великому залі і що їм слід чекати там. Тим часом поширилася чутка, і до залу почали сходитися анаш і тмімім, які перебували тоді в будівлі і поблизу. Фарбрейнген був нечисленним: на початку були присутні близько 70 осіб, а до його кінця — лише близько 100 осіб.

На стіл Ребе принесли вино і борошняні страви, що залишилися з фарбрейнгену минулого Шабату, під час якого Ребе передав їх раву Хаїму-Мордехаю-Айзіку Ходакову. Під час фарбрейнгену Ребе звелів роздати борошняні страви і вино присутнім.

По закінченні фарбрейнгену, що тривав близько години й десяти хвилин, шлухім увійшли на єхідут[2], під час якого Ребе сказав раву Моше Феллеру: «Оскільки ти сам утримався від того, щоб приїхати сюди на 12 тамуза[3], я закінчив для тебе маамар» (виголошений тоді[4]). А раву Шломо Куніну сказав: «Фарбрейнген був заради тебе».

Маамар

Маамар загалом роз'яснює перевагу духовного служіння Йосефа над служінням Яакова через роз'яснення вірша «Ти — Він, Гаває, єдиний; Ти (Ата) створив небеса... і Ти оживляєш їх усіх»[5]. Початок вірша «Ти — Він, Гаває, єдиний» вказує на світло Ейн Соф до цімцуму — велике світло до його скорочення. Продовження вірша — «Ти створив небеса» — вказує на світло, що стало джерелом виникнення світів, — через цімцум великого світла. А кінець вірша — «і Ти оживляєш їх усіх» — вказує на світло каву, яке притягує життєву силу в матеріальні світи, — тому що в ньому притягується розкриття великого світла, яке було до цімцуму.

Ребе пояснює, що прорив цімцуму через кав (слово Яаков складається з тих самих літер, що й «їбака» — «прорветься») показує, що в ньому є перевага порівняно з великим світлом до цімцуму, оскільки кав коріниться в прихованій Тіферет, здатній включати й об'єднувати протилежності, такі як розкриття і скорочення. Але все ж світіння в ньому закінчується в кінці світу Ацилут, оскільки суть прориву в слові «Яаков» — це скасування рамок бітуля і скорочення, але рамки, притаманні самому розкриттю, все ще залишаються.

І тут настає роль Йосефа (імені Ребе Раяца), який розкриває внутрішню суть прориву, притаманного Яакову, — він скасовує рамки самого розкриття, і завдяки цьому розкриття притягується у світи Брія, Єціра, Асія. І в цьому зв'язок з аспектом Єсод, суть якого — завершення впливу, що викликає насолоду в самій сутності, вищій за корінь впливу; і тому завдяки цьому прориваються рамки розкриття, і воно сходить у світи Брія, Єціра, Асія.

Далі в маамарі Ребе роз'яснює і пов'язує тему тфілін, уточнюючи: суть головного тфіліну — з'єднання Того, Хто випромінює (— Ор Ейн Соф), з еманованими (— світом Ацилут), що є суттю Яакова, який притягує вплив згори до кінця Ацилуту. А суть ручного тфіліну — з'єднання з матеріальними творіннями — служіння Йосефа, притягнення розкриття в нижчі світи — світи БЕА. А причина того, що спочатку накладають ручний тфілін, — у тому, що головна перевага — у служінні «їхуда таата», яке стосується Брія, Єціра і Асія.

Зміст маамару

Пункт 1

На початку маамару Ребе наводить вірш «Зміцнися і будь чоловіком»[1] і пояснює зв'язок із бар-міцвою згідно з маамаром Ребе Рашаба[6]. І запитує про це: а) навіщо треба було сказати «і будь чоловіком», якщо за природою, коли людина досягає цього віку, вона й так стає чоловіком? б) У бар-міцву отримують повноту мохін — якщо так, чому написано «іш» (чоловік), що вказує на мідот?

Пункт 2

Тут Ребе починає (на основі маамару Ребе Рашаба) роз'яснювати тему переваги Йосефа над Яаковом[7], попереджаючи: притягнення, що приходить через Яакова, — у світі Ацилут, тоді як перевага Йосефа в тому, що він притягує розкриття також у світи БЕА. І для розуміння переваги Йосефа Ребе роз'яснює перевагу Яакова на основі трьох щаблів у вірші «Ти — Він, Гаває, єдиний; Ти створив небеса... і Ти оживляєш їх усіх»[5]: «Ти — Він, Гаває, єдиний» — вказує на Ор Ейн Соф, яким він є у своєму джерелі (до цімцуму)[8]. «Ата» (без літери «гей») «створив небеса» — це світло, що стало джерелом створення світів, — через цімцум. «Ве-ата» (з літерою «гей») «оживляєш їх усіх» — це світло каву, у якому два аспекти: а) воно мале і скорочене — і з цього боку воно породжує існування світів; б) його притягнення — від світла до цімцуму, і так воно оживляє всіх (і тому воно з літерою «гей» — як перше «Ата», до цімцуму).

Пункт 3

Після того як у попередньому пункті було роз'яснено тему світла каву, Ребе роз'яснює його перевагу над світлом до цімцуму: світло до цімцуму через своє скорочення приховалося і включилося у своє джерело, і це скорочення діє також на безмежне світло — тільки щодо нього скорочення виявляється в тому, що воно включене у своє джерело і не світить у розкритті у світах[9]. І те, що світло каву проривається і притягує розкриття у світи, показує, що в ньому є перевага над світлом до цімцуму — навіть над безмежним світлом. А причина того, що світло каву притягує розкриття у світи, — у тому, що його корінь — у прихованій Тіферет, здатній включати й об'єднувати протилежності, такі як розкриття і скорочення.

І на цій підставі Ребе роз'яснює три способи розкриття Ацмуту: «Ти — Він, Гаває, єдиний» — це розкриття Ор Ейн Соф у його безмежній силі, що перебуває всюди, так що немає нічого сущого, крім нього. «Ата» «створив небеса» — це розкриття сили обмеження в Ацмуті, що перешкоджає поширенню світіння[10], і завдяки їй стає можливим творення світів (яке можливе лише в лоні Творця, чиє існування — від Його сутності). «Ве-ата» «оживляєш їх усіх» — це розкриття простоти Ацмуту, яка вища за рамки розкриття і приховання, і тому може з'єднати обидва аспекти разом. І це відповідає сфірі Тіферет і якості Яакова (ті самі літери, що й «їбака»), який проривається і з'єднує щаблі.

Пункт 4

Тепер Ребе пояснює, що сфера впливу каву — від краю небес угорі до краю небес унизу — кінця світу Ацилут, і в цьому служіння Яакова: притягувати вплив згори (як «середній засув» — з'єднання від краю до краю) донизу — до кінця світу Ацилут, оскільки його мета — служіння шляхом одягання. І тут настає роль Йосефа — звести вплив на землю[11] — у світи Брія, Єціра і Асія, бо його служіння — шляхом каву Маора, який безмежний і може впливати в будь-якому місці. І як написано у вірші «Ось породження Яакова: Йосеф»[12], — початок служіння саме через Яакова, який здійснює прорив і зводить вплив до (кінця) Ацилуту, — тільки в його служінні залишилися рамки розкриття в аспекті одягання, і тому він може впливати лише в місцях, які є посудиною для сприйняття Б-жественності (— до кінця Ацилуту), а через Йосефа скасовуються і ці рамки, і він притягує вплив у БЕА внутрішнім чином.

Пункт 5

Тепер Ребе пояснює, що причина того, що саме Йосеф зводить вплив у світи БЕА, — у тому, що Йосеф перебуває в аспекті Єсод, суть якого — завершення впливу, коли виявляються головна насолода і радість. І Ребе пояснює, що перевага завершення впливу в тому, що тоді приходить справжнє задоволення від того, що вплив добре сприйнятий тим, хто отримує[13]; і за правилом «кінець справи — у задумі спочатку»[14] насолода в кінці впливу пов'язана із сутністю, яка вища за корінь впливу, і приходить прямо від неї. І тому саме завдяки цим насолоді й радості прориваються і скасовуються рамки розкриття, і також розкриття в аспекті одягання розкривається в Брія, Єціра і Асія.

Пункт 6

Тут Ребе пов'язує служіння Яакова і Йосефа з темою тфілін; у «Шла»[15] написано, що суть цієї заповіді — від слова «з'єднання»: суть головного тфіліну — з'єднання Того, Хто випромінює (Ор Ейн Соф), з еманованими, що є служінням Яакова, як сказано вище. А ручний тфілін, суть якого — Малхут, — це з'єднання шести мідот і їхнє сходження в нижні світи, і завдяки цьому відбувається з'єднання Ор Ейн Соф з творіннями, що є служінням Йосефа[16]. І тому головний тфілін називається «пеер» — як прикраса, якою людина прикрашає себе, — бо десять сфірот Ацилуту називаються «тікуним» — прикраси. А ручний тфілін — це одяг, бо у світах БЕА сфірот перебувають у категорії окремого одягу. А причина того, що спочатку накладають ручний тфілін, — у тому, що велика перевага — у служінні «їхуда таата», і через виконання заповідей у матеріальних світах євреями, корінь яких — у сутнісній Думці (яка вища за всі розкриття), досягають сутності, яка вища за корінь впливу.

Пункт 7

Тепер Ребе відповідає на запитання, поставлені на початку маамару: сказано «зміцнися і будь чоловіком», щоб людина була чоловіком не тільки за природою, а й у своєму духовному служінні. І сказано саме «іш», що вказує на мідот, хоча перевага бар-міцви в тому, що отримують повноту мохін (що вище за мідот), — бо це служіння досягається через сутнісну Думку. І Ребе пов'язує це зі служінням Ребе Раяца (винуватця свята бар-міцви в маамарі Ребе Рашаба[7]), головне служіння якого полягало в тому, щоб донести джерела також до найдальшого «назовні», і особливо до нижньої півкулі, нижче за яку немає «назовні», і при цьому, крім притягнутої води, — він притягнув самі джерела. І це підготовка і посудина для того, щоб невдовзі, воістину, привести Мелех га-Мошіаха[17].

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ 1 2 «Я йду дорогою всієї землі, зміцнися і будь чоловіком» — Мелахім I, 2:2.
  2. ^ Після жеребкування для визначення порядку входу на єхідут. Див. брошуру додатків до кунтресу в розділі «Зовнішні посилання».
  3. ^ Унаслідок шліхуту з єврейськими підлітками в літньому таборі організації «Бней Бріт»; див. джерело до примітки 2.
  4. ^ Маамар, що починається словами «Кі ме-рош цурім ерену», «Торат Менахем — Гітваадуйот», с. 186 і далі.
  5. ^ 1 2 Нехемья 9:6
  6. ^ Маамар, що починається словами «Тфілін де-Марей альма», 5653 (надрукований окремим кунтресом 5728 року (1967/1968), а потім у «Сефер га-маамарім» 5653, с. 233 і далі).
  7. ^ 1 2 І це (у маамарі Ребе Рашаба) — щоб пробудити винуватця свята бар-міцви, Ребе Раяца, названого ім'ям Йосеф, до його духовного служіння — притягувати Б-жественність донизу.
  8. ^ «Ата» — це Ацмут Джерела світла (який перебуває всюди в розкритті), «Гу» — суть світла, «Гаває» — поширення світла. І про це сказано «єдиний», бо й світло, що стосується світів (— Гаває), включене в Ацмут (— Ата) і не має власного існування.
  9. ^ Ребе уточнює, що сказане в багатьох місцях про те, що в безмежному світлі цімцум не приховує, стосується самого світла, яке зі свого боку світить усюди, але у світах (створених через цімцум) цімцум справді подіяв — і світло не відчувається у світах.
  10. ^ Див. Гемшех 5666, с. 188 [кінець с. 250] і далі
  11. ^ Як написано: «А Йосеф — він володар над землею», «Мікец» 42:6
  12. ^ «Ваєшев» 37:2
  13. ^ Ребе в примітці 45 до маамару наводить цьому притчу — подібно до великої насолоди, яку отримує господар трапези, коли бачить, що гості поїли і радіють.
  14. ^ З піюту «Леха доді»
  15. ^ Частина «Тора ше-бі-хтав», глава «Ваєхі» (305, 1)
  16. ^ Як написано у вірші («Ваєхі» 49:22) «Бен порат Йосеф» — «порат» складається з тих самих літер, що й «тофер», — який зшиває і з'єднує Ор Ейн Соф з творіннями.
  17. ^ Як у словах Бааль-Шем-Това в «Ігерет га-Геула»: «Коли прийде пан?.. Коли поширяться твої джерела назовні»

Повідомити про помилку на цій сторінці