«Ва-єгі хаєй Сара» 5751
Маамар «Ва-їгію хаєй Сара» 5751 — останній маамар у вигляді сіхи, який ми чули від Ребе на сьогоднішній день.
Передісторія
Від 5746 року (1985/1986) виголошення маамарів припинилося, крім маамару «Маца зу» 13 нісана і маамару «Анохі Гашем Елокеха» 5749.
До відходу з життя ребецн Ребе ще виголошував маамари у вигляді сіхи, але в 5748 році (1987/1988), і особливо після її відходу з життя, Ребе почав скорочувати виголошення маамарів у вигляді сіхи; у 5749 році (1988/1989) маамар у вигляді сіхи було виголошено лише в Рош га-Шана, у Шабат Шува, у Шабат тижневої глави «Ваєце»[1] і в останній день Песаху.
У 5750 році (1989/1990) маамари не виголошувалися зовсім.
На другому фарбрейнгені Шабату Берешит 5751 року (1990/1991) Ребе виголосив маамар «Еле толдот Ноах».
У Шабат тижневої глави «Хаєй Сара» Ребе увійшов на фарбрейнген приблизно о 1:40, тримаючи в руці сидур, а також кунтрес «Ец га-хаїм» — окремо від сидура.
Після того як вимовив благословення «Боре при га-гафен», заспівали «Карати бріт лі-вхірі», як заведено, і Ребе дав шматок наймолодшій дитині з братів Шарф, хай живуть вони, і підбадьорив братів Шарф.
Перша сіха була маамаром у вигляді сіхи, що починається словами «Ва-єгі хаєй Сара», і після закінчення маамару у вигляді сіхи Ребе продовжив сіхою з вказівками.
Оскільки це останній виголошений маамар у вигляді сіхи, хасиди ставляться до нього як до «лецте маамар».
Зміст маамару
Маамар відкривається запитанням: чому при ста і двадцяти написано «рік», а при семи написано «років», а також чому написано «роки життя Сари» після того, як уже було написано «І було життя Сари».
І далі роз'яснює, що сто вказує на кетер, двадцять — на мохін, а сім — на мідот (інше тлумачення: сто — це мохін по суті, двадцять — мохін, що стосуються мідот, а сім — малхут), а «роки життя Сари» — це щабель, вищий від трьох поділів, до якого число взагалі незастосовне.
Сто — це «клала де-хула» і за думкою, що це кетер, і за думкою, що це мохін по суті, і сенс його — сто благословень.
І «всі вони рівні на благо», бо весь їхній сенс — завершити намір Сутності, який в усіх аспектах служіння однаковий. І продовжує: можна сказати, що «всі вони рівні на благо», бо «благо» вказує на саму сутність і джерело добра та на природу добра — творити добро, як воно сходить і розкривається в душі кожного з Ізраїлю; адже коли служіння виходить із сутності душі, тобто із самозречення і прийняття ярма, тоді всі аспекти служіння рівні, і ця рівність — на благо, бо всі аспекти служіння пройняті спільною точкою притягнення і розкриття сутності добра внизу, щоб була в Нього, благословенного, оселя в нижніх світах
І завершує побажанням удостоїтися «нової Тори», яку виголосять усі наші Ребе, провідники поколінь, аж до винуватця торжества дня народження 20 хешвана — Ребе Рашаба, а також його наступник Ребе Раяц; і можна сказати, що нова Тора буде, так би мовити, «новиною» і для Святого, благословенний Він, подібно до слів «Перемогли Мене сини Мої».
Примітки
- ^ Маамар до нас поки що не дійшов, а дехто каже, що він починається словами «Пада ве-шалом».