«Ба-йом аштей асар» 5731
«Ба-йом аштей асар» — назва (дібур га-матхіль) хасидського маамару, виголошеного Ребе з нагоди його дня народження, у день вступу в сімдесятий рік, на фарбрейнгені 11 нісана 5731 року (6 квітня 1971). Маамар було відредаговано і вивірено Ребе, і він вийшов до 11 нісана 5749 року (16 квітня 1989) — вісімдесят сьомого дня народження Ребе.
Маамар присвячений обранню Святим, благословенний Він, синів Ізраїлю і обранню Ізраїлем Святого, благословенний Він. Маамар розглядає різні рівні й мотиви обрання євреєм Б-га. Загалом вимальовуються три рівні й щаблі в обранні євреєм — один вищий за інший, причому наприкінці маамару всі щаблі пов'язуються один з одним і роз'яснюється їхнє співвідношення і вплив одного щабля на інший, немов ланцюг.
Маамар дуже люблять хасиди, його вивчають особливо перед світлим днем 11 нісана, щороку його друкують у великій кількості примірників і пишуть до нього різні коментарі.
Маамар, на якому він ґрунтується
Маамар ґрунтується головним чином на двох мідрашах мудреців. Перший пов'язаний із жертвоприношенням насі коліна Ашер Пагіеля, сина Охрана, 11 нісана, і ось його зміст:
Усі коліна були названі на ім'я заради визволення Ізраїлю і заради його вихваляння. А Ашер названий на ім'я заради визволення Ізраїлю, як сказано: «І будуть вважати вас щасливими всі народи, бо будете ви країною бажаною, — сказав Г-сподь воїнств», і заради його вихваляння, як сказано: «Щасливий народ, у якого так, щасливий народ, у якого Г-сподь — його Б-г». Щастя Ізраїлю лише в тому, що вони обрали Святого, благословенний Він, щоб Він був їм Б-гом, а Святий, благословенний Він, обрав їх, щоб вони були Йому обраним народом. І тому, коли прийшов насі Ашера здійснити жертвоприношення, він приніс свою жертву в ім'я обрання, яким Святий, благословенний Він, обрав Ізраїль з усіх народів, як сказано: «І тебе обрав Г-сподь, Б-г твій, щоб ти був Йому обраним народом».
Другий мідраш — мідраш на вірш в Ейха (3:24): «Доля моя — Г-сподь, сказала душа моя»,
Рабі Абаху від імені рабі Йоханана сказав: притча про царя, який увійшов у країну, і з ним були герцоги, епархи і стратилати, а знатні люди країни сиділи посеред країни. Один сказав: я візьму собі герцога. Другий сказав: я візьму собі епарха. А третій сказав: я візьму собі стратилата. Був там один розумний, який сказав: я візьму собі царя, адже всі змінюються, а цар не змінюється. Так і народи світу: одні поклоняються сонцю, інші — місяцю, треті — дереву і каменю. Але Ізраїль поклоняється лише Святому, благословенний Він, як написано (ось що написано): «Доля моя — Г-сподь, сказала душа моя», — бо я проголошую Його єдність двічі на день і кажу: «Слухай, Ізраїлю: Г-сподь — Б-г наш, Г-сподь один».
У ході маамару проводиться своєрідне дослідження суті обрання євреєм служіння Б-гові на противагу народам, що служать творінню, на основі цього другого мідрашу, який описує сторони «суперечки» між Ізраїлем і народами світу.
Зміст маамару
У ході маамару проводиться своєрідне дослідження суті обрання євреєм служіння Б-гові на противагу народам, що служать творінню, на основі цього другого мідрашу, який описує сторони «суперечки» між Ізраїлем і народами світу.
Пункт 1
Ребе звертає увагу на співвідношення між обранням Б-гом Свого народу та обранням народом Ізраїлю Святого, благословенний Він. Він дивується мідрашу: адже головна похвала Ашерові — за обрання, здійснене Ізраїлем,
його жертву, — каже мідраш, — принесено в ім'я обрання Святим, благословенний Він. Також Ребе ставить запитання про саме поняття обрання, суть якого — вільний вибір із двох рівних речей, що, здавалося б, не підходить до стосунків народу Ізраїлю і Святого, благословенний Він, які непорівнянні один з одним.
Пункт 2
Ребе наводить мідраш Ейха і ставить запитання: навіщо потрібна кмітливість, щоб обрати царя, — а також про його аргумент, що цар не змінюється.
Пункт 3
Перший хід у роз'ясненні «суперечки»: народи світу помиляються і думають, що природні сили мають перевагу у своєму впливі або навіть свободу вибору і владу над природою, — погляд, який змушує їх служити природним силам і бачити в них своє спасіння.
Але народ Ізраїлю завдяки своєму внутрішньому кореню знає, що в них немає жодної переваги і влади, і служить лише Творцеві.
Пункт 4
Про роз'яснення в пункті 3 Ребе стверджує, що воно не узгоджується з притчею в мідраші, оскільки в притчі ті, хто обирає вельмож, не помиляються, тоді як, згідно з цим роз'ясненням, вибір природних сил корениться в помилці.
Другий хід: народи обирають отримувати вплив від кліпи, тому що не хочуть служіння із зусиллям і хочуть необмеженого впливу, на відміну від Ізраїлю, що бажає служити Цареві за будь-яку ціну.
Пункт 5
Продовження роз'яснення пункту 4: роз'яснення аргументу розумного «адже всі змінюються, а цар не змінюється» і його пояснення: цей аргумент слугує доказом того, що життєва сила кліпот не з'єднується з ними, і тому вони — місце смерті, на відміну від життєвої сили святості, яка з'єднується з ними, і через них встановлюється зв'язок із «Царем» — Святим, благословенний Він.
Пункт 6
На цьому етапі маамару Ребе пояснює, що обрання Ізраїлю не може випливати лише з раціонального, логічного підходу: воно корениться в обранні душі, чий зв'язок із Творцем — сутнісне обрання, і воно впливає на логіку і розум людини, щоб вона обирала Б-жественність з логічних причин.
Пункт 7
У цьому пункті обрання Ізраїлю роз'яснюється на значно глибшому і тоншому рівні, ніж у роз'ясненнях пунктів 3, 4. Обрання розумним царя випливає з його бажання прилепитися до самого Царя,
і воно існує навіть тоді, коли вельможі є частиною світів святості і являють собою високі щаблі Б-жественності, самовіддано підпорядковані їй і такі, що розкривають її піднесеність.
У зв'язку з цим наведено роз'яснення Бешта на вірш: «Молитва бідного, коли він знемагає», і зміст його молитви — щоб він не спокусився прилепитися до розкішних чертогів Царя, але «перед Г-сподом виливає свою мову».
Також у цьому пункті починається глибоке роз'яснення як продовження пункту 6; наприкінці пункту 11 буде роз'яснено гідність і перевагу того, що обрання душі проводиться в розум.
Пункт 8
Пов'язує обрання Царя з роз'ясненим у хасидуті про любов типу «Хто мені на небесах», зміст якої — як у вислові, який чули від Алтер Ребе: "Іх віл же гор нішт, іх віл ніт дайн Ган Ейдн, іх віл ніт дайн Олам габа ков', іх віл мер ніт аз дих алейн" (вільний переклад: «Я не хочу нічого, не хочу Твого Ган Едену, не хочу Твого світу прийдешнього і тому подібного, я хочу тільки Тебе»)
Новизна тут у тому, що Ган Еден і світ прийдешній — найвищі розкриття, де розкриття в повній досконалості, і проте він не хотів їх, а лише прилепленості і повного з'єднання з Б-гом.
Пункт 9
У цьому пункті Ребе пов'язує всі три роз'яснення: тонкість обрання самого Царя слугує огорожею, щоб не впасти в обрання зірок і сузір'їв, оскільки обрання Ган Едену і тому подібного характеризується тим, що людина хоче прилепитися до Творця так, щоб залишатися у своєму існуванні й «отримувати», а не повністю самоусунутися, так що за множинності щаблів сходження вона захоче отримувати, не розрізняючи, чи приходить вплив від святості, чи від місця смерті (роз'яснення в розділах 4, 5)
Ще одна особливість обрання Ган Едену в тому, що значущість надається існуванню поза Його Сутністю, так що за множинності щаблів сходження можливо, що значущість надаватиметься існуванню у світі, наприклад сонцю, місяцю і силам природи.
Пункт 10
Пояснює, що в усіх роз'ясненнях є одна основна риса — нездатність розпізнати проміжне і другорядне як засіб: сили природи — лише посередники, через які проводиться вплив; той, хто надає їм цінності, цього не розрізняє і вважає їх головним; матеріальні впливи потрібні для служіння Творцеві.
Так само і всі розкриття, навіть найвищі, існують заради здійснення вищого задуму, і той, хто надає будь-якій речі цінності й значущості, грішить проти її мети і вважає головним те, що є лише засобом.
Корінь народів світу — в зовнішній стороні волі, однак вона в них не відчувається, тому в них немає «чуття», щоб відчути в проміжній речі, що вона не головне; але корінь Ізраїлю — у внутрішній стороні волі, і в них є «чуття» і кмітливість відчути в проміжній речі, що вона не головне, а лише те, через що і за допомогою чого проводиться і здійснюється справа.
Пункт 11
Згідно з роз'ясненим у пункті 10, що корінь народу Ізраїлю — у внутрішній стороні волі, він пояснює, що тому є перевага в обранні, коли воно випливає з розуму, оскільки розум — сила внутрішня, на відміну від волі, яка є силою навколишньою, а корінь внутрішнього — у внутрішній стороні волі; і тому саме тоді, коли обрання випливає з внутрішньої сили, а не тільки з навколишньої, в душі розкривається обрання таким, яким воно є з боку внутрішньої сторони навколишнього.
Пункт 12
Пов'язує роз'яснення з псалмом 71 «Керівникові хору. Давида. Для нагадування» — притча про царя, в якого був пастух овець, і коли він розгнівався, прогнав овець і зруйнував кошару. Потім він знову зібрав овець, але не згадав про пастуха,
і роз'яснення цього в тому, що можливо, воля знову звернеться до Ізраїлю і Він збере кошару, але «пастух», суть якого — внутрішнє проведення, не буде згаданий, і потрібне особливе пробудження.
Пункт 13
Завершення маамару: пояснює, що головна гідність — обрання, здійснюване Ізраїлем, однак, як роз'яснено в маамарі (пункт 11), воно зумовлене сутнісним обранням їх Святим, благословенний Він, у внутрішній стороні волі; тому, коли прийшов насі Ашера, щоб зміцнити обрання Ізраїлю, він приніс жертву в ім'я обрання Святим, благословенний Він; і пояснює, що у владі кожного єврея здійснити подобу вислову Алтер Ребе, щоб усі його бажання були неподільними і головним його бажанням було створити оселю в нижніх світах.
Див. також
Додаткова література
- Рав Хаїм-Леві-Іцхак Гінзбург, «Бхірато шель га-пікеах», видавництво «У-фарацта».
Зовнішні посилання
- «Маамар „Ба-йом аштей асар“ 5731», на сайті «Бейт Хабад»
- На виході 11 нісана (між Мінхою і Маарівом) — 5731, на сайті застосунку «Мафтеах»
- Роз'яснення
- Рав Менахем-Мендл Ашкеназі, «Ба-йом аштей асар йом» 5731 з роз'ясненням, на сайті «Біурім бе-маамарей Рабейну».
- Рав Йоель Каган, «Чудесне керування і природне керування» — дослідження наприкінці розділу 3 маамару «Ба-йом аштей асар» 5731, у «Гаарот у-біурім» 5757 (тижнева глава «Бе-гар» — Лаг ба-Омер), с. 43.
- Рав Міхаель-Ханох Голомб, «Цар не змінюється» — дослідження маамару «Ба-йом аштей асар» 5731, випуск «Гаарот у-біурім — Огалей Тора», 11 нісана 5753 (2 квітня 1993).