Перейти до вмісту

«Сіхот Раші»

Матеріал з Хабадпедії

«Сіхот Раші» — сіхот, які Ребе виголошував починаючи з 5725 року (1964/1965), присвячені одному з коментарів Раші до тижневої глави. У ході сіхи Ребе ставить Раші безліч запитань, а потім розв'язує їх одне за одним із геніальною простотою, згідно з правилами вивчення Раші.

У більшість років Ребе заздалегідь, до фарбрейнгену, повідомляв «початкові слова (дібур га-матхіль)» того коментаря Раші, який буде роз'яснено на фарбрейнгені цього дня.

Передісторія

6 тішрея 5725 року (12 вересня 1964) померла ребецн Хана, мати Ребе. Рава Йосефа Вайнберга це дуже засмутило, бо ребецн щотижня слухала уроки «Танії», які він щотижня давав на радіо. Тому в нього виникла ідея попросити Ребе, щоб проводив фарбрейнген кожного Шабату (не так, як було доти, коли фарбрейнген бував тільки в Шабат мевархім), і тоді він регулярно повторюватиме на своєму уроці пункти із сіхи, для піднесення душі ребецн.

У холь га-моед Сукот рав Вайнберг написав про це Ребе, відповідь Ребе була: «Велика подяка, велика подяка за цю справу і за повідомлення про неї. Адже в усякому разі кожен чекає чогось, що приносить задоволення духові, особливо під час тощо». Ребе провів риску під словами в листі рава Вайнберга «можливо, було б», поставив стрілку і написав, що «варто влаштувати». Також він обвів кружечком слова «протягом року» і додав до його листа своїм святим почерком: «І це підкріплює мою думку на користь фарбрейнгену — блі недер — у святий Шабат, принаймні короткого за обсягом».

Далі в листі рав Вайнберг написав, що в нього недостатньо бюджету, щоб продовжити час радіотрансляції й передавати сіхот Ребе. На це Ребе обвів кружечком слова «і витрати, пов'язані з цим» і написав: «Половина — на мені»!

І справді, одразу після місяця тішрей, у Шабат тижневої глави «Ноах», «починає роз'яснювати (кожного святого Шабату) коментар Раші (до Тори) згідно з „прямим сенсом Писання“ і „вином Тори“, що міститься в коментарі Раші»[1].

Ближче до кінця року йорцайту ребецн і внаслідок послаблення захвату від виголошення сіхот Ребе оголосив, що незабаром припинить виголошувати роз'яснення коментаря Раші. Попри біль, жодному з хасидів не вистачило сміливості підійти до Ребе і попросити його продовжити роз'яснення. Лише один хасид, на ім'я р. Йосеф Вальдман, з учнів єшиви «Тора ва-Даат», які наблизилися до Хабада, наважився і написав Ребе листа з проханням продовжити виголошення сіхот. У своєму листі він висловився, що припинення сіхот спричинить послаблення всієї справи поширення джерел.

У відповіді Ребе обвів кружечком його слова, що «це суперечить поширенню джерел», і звелів йому поговорити з громадськими діячами Хабаду та членами «Ваад га-месадер». Р. Йосеф пішов поговорити з цими хасидами, а потім склав для Ребе докладний звіт. Відповідь Ребе була: «Головне — дія», і р. Йосеф зрозумів із цього, що оскільки насправді в хасидів є послаблення, Ребе не продовжуватиме виголошувати сіхот.

Попри категоричну відповідь Ребе, через кілька тижнів, у Шабат тижневої глави «Шмот», Ребе знову став роз'яснювати коментар Раші, попередивши це причиною відновлення роз'яснень: «А юнгерман вос із афілу ніт фун шпіц Хабад, таенет ер аз м'кохт зіх ін ді біурей Раші'с, ун с'із нох а гешмаке зах» Переклад: «Аврех, який навіть не зі „шпіц Хабад“, стверджує, що з запалом займаються роз'ясненнями Раші, і це до того ж річ, що приносить насолоду». І Ребе закінчив: «оскільки це так, нехай продовжують роз'яснення Раші»[2].

Вибір коментаря Раші

Спочатку — у 5725 році (1964/1965) — Ребе зазвичай виголошував своє тлумачення на перший і останній дібур га-матхіль глави, без різниці між довгим і коротким коментарем Раші; це завжди була довга сіха з безліччю роз'яснень.

Коли Ребе припинив виголошувати сіхот і знову став їх виголошувати завдяки р. Йосефу Вальдману, Ребе почав вибирати коментар Раші з глави без певного порядку. У перші рази траплялося, що р. Йосеф Вальдман, який мав «кох» [= особливу любов] до роз'яснень Ребе і який добре вивчав перед фарбрейнгеном перший і останній коментар Раші в главі, опинявся на фарбрейнгені, не маючи уявлення, про який коментар Раші говорить Ребе.

Засмучений цим, він написав Ребе: «Ребе шліта (Адмор шліта), будь ласка, можливо, зволить зі своєї доброти повідомити нас, і якщо можливо — до святого Шабату, який коментар Раші буде роз'яснено в ході фарбрейнгену в прийдешній на добро святий Шабат?»

Ребе справді відповів йому, що, як правило, рішення про це ухвалюється тільки перед фарбрейнгеном або в самий Шабат. І в усякому разі цього тижня буде роз'яснено коментар Раші на вірш «Якщо гроші позичиш народу Моєму»[3]. Р. Йосеф подякував за це Ребе і попросив, щоб, коли це можливо, Ребе повідомляв йому перед фарбрейнгеном про обговорюваний коментар Раші. Ребе справді зважив на його прохання і вранці в Шабат повідомив йому через р. Шалома-Ісраеля Ходакова, про який коментар Раші говоритиме цього тижня.

Від того Шабату р. Йосеф щоп'ятниці надсилав Ребе своє постійне прохання, а наступного ранку вставав рано і ставав біля кімнати єхідуту, щоб, якщо Ребе вже вирішив, про який коментар Раші говоритиме, удостоїтися дізнатися, який це, і підготуватися до нього.

Після того як це стало відомо серед хасидів, багато хто з анаш і тмімім стали чекати разом із р. Йосефом, і коли Ребе повідомляв р. Йосефу, про який коментар Раші йтиметься, усі зверталися до його вивчення і готувалися до фарбрейнгену. Згодом габай став оголошувати в синагозі, про який коментар Раші говоритиме Ребе[2].

Припинення оголошення коментаря Раші

Цей порядок тривав до Шабату тижневої глави «Ваїкра» 5729 року (1968/1969), коли сталася подія, що ледь не призвела до припинення роз'яснень коментаря Раші:

Як уже говорилося, з роками встановився звичай, що в Шабат, коли Ребе казав, який коментар Раші роз'яснить, габай оголошував про це перед молитвою, у той час як Ребе входив до синагоги і йшов до свого святого місця. У Шабат глави «Ваїкра» фарбрейнгену не мало бути, однак габай синагоги, який почув, як кілька бахурім намагалися вгадати коментар Раші, про який говоритиме Ребе, простодушно подумав, що згаданий ними коментар Раші на вірш «А якщо хлібний дар на сковороді — жертва твоя[4]» — це той коментар Раші, про який Ребе говоритиме на фарбрейнгені, що відбудеться того Шабату, і коли Ребе ввійшов на молитву, габай піднявся на біму для читання Тори й оголосив, який коментар Раші Ребе роз'яснить на фарбрейнгені цього тижня.

Почувши ці слова, Ребе зажадав з'ясувати, хто вигадав цю чутку. Того Шабату, звісно, фарбрейнгену не було. Наступного Шабату, у Шабат тижневої глави «Цав» 5729 року (1968/1969), Ребе провів фарбрейнген і роз'яснив кілька коментарів Раші, зокрема й той коментар Раші на вірш «А якщо хлібний дар на сковороді — жертва твоя», сказавши, що Раші не винен...

Водночас Ребе сказав, що оскільки все сталося за особливим провидінням, це вказівка на те, що потрібно припинити оголошувати, які роз'яснення Раші він роз'яснить на фарбрейнгені. Ребе сказав, що ні на кого немає образи, але оскільки сталася така подія, це вказівка, що потрібно припинити цей звичай. Адже він не був прийнятий у наших Ребе, провідників поколінь (заздалегідь оголошувати матеріал, який буде роз'яснено), а це звичай литовських єшив перед драшею.

Рав Вальдман злякався і написав Ребе, що, можливо, вказівка з цієї події лише в тому, що потрібно припинити оголошувати щотижневий коментар Раші публічно, але чому робити з цього висновок, що потрібно припинити повідомляти посилання на джерело також і йому особисто?! Ребе не прийняв його пропозиції й відповів йому: «Якщо так, у чому ж вказівка в цьому?».

Попри це, р. Йосеф не впав у відчай і перед Шабатом тижневої глави «Шміні» подав Ребе свого постійного листа зі слабкою надією, що, можливо, Ребе зглянеться на його прохання і знову стане роз'яснювати коментар Раші. Наступного ранку р. Йосеф, як звичайно, став біля кімнати Ребе, однак, на його велике розчарування, Ребе пройшов повз нього і ввійшов до своєї кімнати, зовсім не звернувши на нього уваги, р. Йосеф дуже засмутився, і раптом, на його великий подив, двері Нижнього Ган Едену прочинилися на вузьку щілину, через яку він побачив, що Ребе стоїть і подає йому знак наблизитися. Р. Йосеф швидко підійшов до Ребе, і яка ж велика була його радість, коли Ребе сказав йому: «І почув Моше, і було це добре в очах його — і за умови, що не оголошуватиме...» Цей порядок тривав ще багато років: Ребе казав р. Йосефу наодинці — за умови, що той не оголошуватиме[2].

Структура

Сіху Ребе відкриває довгою серією запитань, у ході яких охоплює коментар з усіх боків: ставить до нього від 8 до 20 запитань (!), порівнює сказане з його джерелом у Гемарі і в Мідраші, зі словами Раші в інших місцях його коментаря і з думками інших коментаторів; розбирає зміст коментаря й обговорює слова основних коментаторів Раші.

Потім Ребе уточнює кожну деталь у кожному слові — починаючи зі слів, які Раші скопіював із вірша в «дібур га-матхіль», і до точного посилання на джерело, якщо воно наведене в його коментарі. Після перерви на спів нігуна (звісно, на фарбрейнгені) він переходить до викладу відповіді. Як правило, відповідь — це відкриття нового напряму розуміння, за допомогою якого він відповідає на всі деталі.

«Бен хамеш ле-мікра»

Основна стаття – «Бен хамеш ле-мікра»

У цих сіхот Ребе завжди зупиняється на тому, що Раші наводить своє тлумачення не так, щоб тільки великий мудрець міг збагнути його глибину і добре його зрозуміти. Навпаки, навіть дитина, яка «п'яти років — до Писання», може зрозуміти (на основі того, що вже вивчила раніше) тлумачення і відповісти на всі подиви, які часом виникають.

Розуміння «п'ятирічного — до Писання» має перевагу над розумінням старших. Адже оскільки він досі вивчав тільки Писання[5], його мозок чистий від методів вивчення інших книг і вільний для вивчення згідно з прямим сенсом. П'ятирічний також багато запитує про прямий сенс написаного — на що старші не звертають уваги[6].

«Клалей Раші»

Основна стаття – «Клалей Раші»
Титульний аркуш книги «Клалей Раші»

«Клалей Раші» — книга, що вийшла у світ у 5740 році (1979/1980) за прямою вказівкою Ребе видавцеві — раву Товії Блою. Книга збирає в собі правила вивчення коментаря Раші до Тори із сотень сіхот Ребе.

У 5731 році (1970/1971) рав Товія Блой написав довгу статтю в газеті «Шмаатін» про новий метод Ребе у вивченні Раші до Тори і про нові правила, які Ребе розкрив у своєму методі.

Після публікації статті в газеті рав Товія Блой надіслав статтю Ребе. Через деякий час рав Товія Блой отримав телефонний дзвінок із секретаріату Ребе, на іншому кінці дроту був рав Хаїм-Мордехай-Айзик Ходаков, і він передав раву Блою, що Ребе дуже сподобалася стаття і Ребе навіть сказав, що варто видати про це книгу, яка збирає всі правила, вивчені досі.

Насправді справа затрималася, і рав Блой не видав книгу. Доки приблизно в 5740 році (1979/1980) він не отримав терміновий дзвінок із секретаріату, і йому передали, що Ребе сказав: якщо книга не вийде найближчим часом, це завдання покладуть на когось іншого. Рав Блой негайно взявся до роботи над книгою і навіть узяв собі на допомогу свого сина, рава Яакова-Меїра Блоя, щоб видати книгу якомога швидше. І справді, через три тижні (!) книга вийшла першим виданням — до 11 нісана 5740 року (28 березня 1980).

Коли Ребе отримав нову книгу, він надіслав раву Блою лист, у якому хвалить книгу: «Велике спасибі, велике спасибі особливо за все, що надіслав у зв'язку з „Клалей Раші“ тощо, і мудрість (крім великої праці) тут є тощо, тощо». І бажає йому, «щоб удостоївся випустити в світ друге видання, а потім третє тощо». (Лист надруковано на початку книги.)

Додаткова література

Зовнішні посилання

День вивчення: 60 років сіхот про Раші до Тори

Примітки

  1. ^ Із родоводу у вступі до «Гайом йом»
  2. ^ 1 2 3 Із брошури «Дем Ребінс кох», «Ваад хаялей Бейт Давид» — 770
  3. ^ Шмот 22:24
  4. ^ Ваїкра 2:5.
  5. ^ Згідно з колишнім звичаєм, за яким до десяти років вивчали тільки Писання.
  6. ^ Див. «Маянотеха»

Повідомити про помилку на цій сторінці