Світло, життєвість і сила
Світло, життєвість і сила — три ступені в низходженні Б-жественного світла для створення творінь. Світло і життєвість — це лише відсвіт (а відмінність між ними в тому, що світло — це макіф, а життєвість — внутрішнє), тоді як сила (а мовою каббали «шефа») — це окрема сутність[1].
Їхнє значення
Визначення матеріального світла такі: 1. світло просте (не «складене» з кількох кольорів); 2. прилучене до світила (не існує само по собі: коли закривають джерело світла, світло відразу припиняється); 3. подібне до світила (наприклад: світло вогню не схоже на світло сонця, і обидва відрізняються від світла місяця; за світлом можна дізнатися, яке його джерело); 4. неспівмірне із сутністю свого джерела (а лише «відсвіт» від нього: скільки б світило не світило, від нього ніколи нічого не поменшає); 5. не «докладає зусиль», щоб світити (а місце, на яке воно світить, освітлене само собою).
І подібним чином стоїть справа з Б-жественним «світлом»: з одного боку, це простий і нескінченний відсвіт Б-жественності, а з іншого боку, це лише відсвіт, а не сама сутність Б-жественності.
Життєвість
Життєвість теж лише відсвіт від сутності, але тут ідеться про внутрішній відсвіт. Для розуміння відмінності між відсвітом у вигляді «макіфа» і внутрішнім відсвітом (а це відмінність між світлом і життєвістю) вчення хасидуту наводить відмінність між сутністю душі та розумом із мідот: саме відчуття життєвості (самосвідомість) походить від світла душі (рівень макіфа), але розум і почуття — це вираження «життєвості» душі (її внутрішнього світла).
На відміну від світла (і життєвості), які є відсвітом від сутності й прилучені до неї, сила — це посудина, у яку вбирається відсвіт, і вона відокремлена від сутності. Для пояснення теми сили хасидут наводить розуміння, яке учень вивчив в учителя: оскільки світло розуму вчителя вже вийшло й відокремилося від розуму вчителя і вбралося в посудину розуму учня, тому й коли вчитель припиняє навчати, розуміння в учня не скасовується[2].
Три аспекти в переважанні форми над матерією
Існують три роди мудростей у праці переважання форми над матерією[3]: 1. мудрість скасування матерії, і це мудрість мусару; 2. мудрість пізнання гідності духовної форми, і це мудрість дослідження; 3. мудрість переважання форми над матерією, і гідності форми, коли вона утверджена в матерії, і гідності очищеної матерії, і це мудрість вчення хасидуту.
Мудрість мусару загалом є силою, яка викликає огиду й сокрушає мерзенну матерію та показує її нікчемність. Тобто, оскільки вона вбирається і займається посудиною (тілом), вона є «силою».
Мудрість дослідження загалом є світлом, яке світить, роз'яснює і пояснює гідності осягнутого розумом і те, що єдино лише духовний розум є основою всього. Тобто, оскільки вона займається не тілом, а лише розумом (а розум — це світло), вона на рівні світла.
А вчення хасидуту — це життєвість, яка оживляє також грубу матеріальну матерію і дає знати цільовий намір у її створенні — щоб вона перетворилася на форму, — і оживляє її духовною життєвістю. Тобто, оскільки її тема — вбирання духовного в матеріальне, щоб оживити його, її тема і є «життєвість».
Вчення хасидуту — це світло і життєвість
Ребе Рашаб[4] визначив вчення хасидуту як «світло і життєвість». А пояснення цього (згідно з роз'ясненим вище щодо теми світла і життєвості та згідно з роз'ясненням Ребе[5]) у тому, що вчення хасидуту освітлює і оживляє Тору, подібно до того як світло освітлює кімнату, а душа оживляє тіло. Подібно до того як світло не змінює предметів, що перебувають у темній кімнаті (але без нього неможливо ними користуватися), і подібно до того як душа не змінює тіла (але без неї воно неживе), — так і вчення хасидуту не змінює Тори, але освітлює її та оживляє її.
Освітлює відкриту Тору — дає вищу й широку точку зору, яка «впорядковує» теми Тори, що здаються частковостями без зв'язку, в одну велику й дивовижну картину. І оживляє її — вносить у вивчення Тори тепле почуття піднесення і любові до Всевишнього.
Див. також
Зовнішні джерела
- «Гаарот га-тмімім ве-анаш» Великого Маямі, 10 швата 5760 (17 січня 2000)
- Рав Гопін, «Сіхат га-шавуа» 1403.
Примітки
- ^ Маамарім 5666, «Зот хукат га-Тора».
- ^ Гемшех 5672, частина 1, с. 489.
- ^ «Кунтрес торат га-хасидут», пункт 11 і далі, «Ігрот кодеш», с. 327.
- ^ У листі, обраному Ребе Раяцем, щоб слугувати передмовою до календаря «Гайом йом».
- ^ Див. сіху 19 кислева 5716 (4 грудня 1955), пункт 2, та інше.