Дощ
Ця стаття потребує хабадського контексту: на цій сторінці бракує інформації, що прояснює зв'язок або погляд хасидуту Хабад щодо теми чи предмета статті
| ||
| Ця стаття потребує хабадського контексту: на цій сторінці бракує інформації, що прояснює зв'язок або погляд хасидуту Хабад щодо теми чи предмета статті | |

Дощ — це назва води, що падає з хмар краплями. Дощ відіграє вирішальну роль у зростанні плодів землі. Молитву про дощ згадують у дощові дні в кожній із молитов «Шмоне есре» двічі: у благословенні «Гвурот» — «Машив га-руах у-морид га-гешем», і в молитві благословення років — «Ве-тен таль у-матар лі-враха». Одна з переваг Землі Ізраїлю (на відміну від землі Єгипетської) полягає в тому, що в ній іде дощ і немає потреби зрошувати вручну з річки.
Тора, як частину благословень, що даються внаслідок дотримання Тори і заповідей, обіцяє народові Ізраїлю: «І дам Я дощі ваші в час їхній», натомість коли не виконують волю Всевишнього, не дай Б-г, тоді «і замкне Він небеса, і не буде дощу». Гемара (початок трактату «Тааніт») каже, що ключ від дощів не переданий посланцеві.
Під час затримки дощів було заведено встановлювати піст і читати особливі молитви. Безліч чудес пов'язано з випаданням дощу та його припиненням.
Мова Всевишнього і Його обіцянка уподібнені в пророка дощеві, як сказано у вірші: «Бо як сходить дощ і сніг з небес і туди не вертається, а напуває землю, і родить, і вирощує, і дає насіння тому, хто сіє, і хліб тому, хто їсть, — так буде слово Моє, що вийде з уст Моїх: не повернеться до Мене порожнім, але виконає те, чого Я бажав, і матиме успіх у тому, для чого Я послав його».
Два аспекти дощу
У дощі існують два аспекти: ранній і пізній дощ. Спочатку випадає вода, щоб зволожити землю, і це називається раннім дощем, тобто щоб у ній був аспект сили рослинного і вона була придатна до сівби, а потім випадають дощі аж до пізнього дощу, завдяки чому зростання буде насправді.
Корінь цього в духовному — різниця між притягненням Б-жественності з аспекту Зеїр Анпіна Ацилуту — літери «вав» Імені Святого, благословенного Він, — що приходить саме собою, і Б-жественним притягненням, що приходить через працю людини.
Час прохання про дощі
У Землі Ізраїлю
Час прохання про росу і дощ у Землі Ізраїлю — 7 хешвана. Цей закон сказано в Мішні раббаном Гамліелем і встановлено як галаху в Гемарі рабі Ельазаром[1]. Але Гемара заперечує, що є суперечність цим словам[2]: рабі Йоханан постановив, що час прохання починається разом із часом згадування — адже починають згадувати «гвурот гешамім» у Шміні Ацерет, а якщо так, то одразу після закінчення Шміні Ацерет[3] (коли кажуть у молитві «Барех алейну» і можна просити про дощ) слід почати просити дощ у молитві.
Гемара розв'язує цю суперечність трьома способами:
- 1: Не можна заперечувати словами рабі Ельазара словам рабі Йоханана. Рабі Ельазар постановив, що починають 7 хешвана, а рабі Йоханан постановив, що починають після закінчення свята. Кожен постановив так, як він розумів, і не можна заперечувати одним іншому (як сказано в Гемарі: «Гавра а-гавра карміт?!»).
- 2: Ще одну можливість наводить Гемара: можна сказати, що обидва джерела говорять про різні місця — Землю Ізраїлю і Вавилон. У Землі Ізраїлю збирають урожай до дому вже протягом місяця тішрей, і тому можна почати молитися про дощі одразу після закінчення свята, і про це говорив рабі Йоханан. Але рабі Ельазар говорив про Вавилон, де врожай після свят усе ще перебуває поза домом, і тому починають молитися про дощі лише 7 хешвана.
- 3: Немає потреби розрізняти між Землею Ізраїлю і Вавилоном, а обидва джерела говорять про різні часи[4] — за часів Храму і після зруйнування. У кожний період слід чинити інакше.
За часів Храму, коли паломники йшли дорогами Землі Ізраїлю після свят, треба було утримуватися від прохання про дощі[5], доки останній з Ізраїлю не дійде до річки Прат. Але після зруйнування слід починати просити дощі в Землі Ізраїлю разом зі згадуванням, одразу після закінчення Шміні Ацерет. Багато рішонім постановили за простим змістом Гемари[6], що нині, після зруйнування Храму, слід просити дощі в Землі Ізраїлю одразу після закінчення свята Шміні Ацерет. Ця думка має кількох прихильників:
Цю думку наведено в «Орхот хаїм»[7] від імені гаоним і Рамбана, і прямо написано в Меїрі, у Рана[8], у Рітви[9], у «Сефер га-ашлама»[10] та в інших наших рішонім[11]. Як галаху постановлено просити дощі в Землі Ізраїлю лише 7 хешвана.
За кордоном
Гемара[12] каже, що в діаспорі просять дощі на 60-й день[13] від «ткуфи», і ці слова недостатньо ясні: Раші там пише: «оскільки це низинне місце і вони не так потребують дощів». І так написали багато рішонім[14], що слова Гемари стосуються Вавилону (і подібних до нього місць), де дощі потрібні менше, ніж у Землі Ізраїлю, і близько цього часу починається пора, коли вони потребують дощів. За цим поясненням треба зрозуміти, що буде в решті діаспори: якщо ми припустили, що Вавилон відрізняється від Землі Ізраїлю з логічної причини (час, коли потребують дощу), то, вочевидь, слід сказати, що в інших країнах діаспори чинитимемо в кожному місці відповідно до потреби в дощах у ньому. Якщо дощі потрібні вже 7 хешвана — проситимемо дощі вже 7 хешвана, а якщо потрібні пізніше — почнемо просити пізніше.
І справді, є серед наших учителів такі, хто вважав, що в їхніх місцях не слід чекати з проханням про дощі до шістдесяти днів від «ткуфи». Більше того, є такі, хто чинив так і на ділі:
У період гаоним були місця, де на ділі було заведено просити про дощі вже з 7 хешвана, за звичаєм Землі Ізраїлю[15]: у «Седер рав Амрам» написано: «у всіх місцях, де п'ють і напувають від дощу, — як 7 хешвана».
І так само в період рішонім: Ран[16] пише: «і вже заведено в деяких місцях просити 7 хешвана», Меїрі[17] написав: «і такий звичай у всіх наших краях».
Більше того, були такі, хто постановив, що слід просити дощі за кордоном уже після закінчення Шміні Ацерет (на їхню думку, що в Землі Ізраїлю це той час, коли починають просити дощі), і навіть були місця за кордоном, де на ділі було заведено просити дощі одразу після закінчення свята. Написав Рітва: «І є місця, де заведено просити одразу після закінчення свята, як мешканці Землі Ізраїлю . . це, безсумнівно, гарний звичай і правильний підхід». Але є й інша можливість зрозуміти слова Гемари, яка каже, що в діаспорі починають просити на шістдесятий день від «ткуфи»: вище ми навели думку рішонім, які пояснюють, що мається на увазі лише Вавилон. Але були серед рішонім і такі, хто пояснював, що мається на увазі вся діаспора, за простим змістом слів Гемари, а не лише місця, де час потреби в дощі подібний до Вавилону.
Див. також
Додаткова література
- Див. докладно в «Га-Тамім» видання «Бейт Мошіах», № 42.
Зовнішні посилання
- Рав Шай-Шимон Коген, «Закони вимовляння „Ве-тен таль у-матар“»

- «Про причину, з якої не припиняють казати „Ве-тен таль у-матар“ через паломників перед Песахом», «Мігдаль Давид», збірник 17, 3 тамуза 5784 (9 липня 2024), сторінка 459
Примітки
- ^ «Тааніт», 10а
- ^ «Тааніт», 4б
- ^ Тоді як у сам Шміні Ацерет не можна просити про дощі, оскільки у свято не кажуть благословення «Барех алейну», і тому перша можливість просити про дощі — після закінчення свята
- ^ І Гемара наводить доказ на користь цього пояснення, бо другого пояснення недостатньо. Хоча в Землі Ізраїлю немає плодів у полі, але є там паломники, яким дощ може зашкодити. І тому Гемара або розв'язує суперечність (за простим розумінням) тим, що обидві причини, через які слід відкласти прохання про дощі до 7 хешвана, не існують у Землі Ізраїлю — і плодів у полі немає, і паломників немає, оскільки йдеться про час після зруйнування. І тому слід почати просити про дощі одразу після закінчення свята.
- ^ Так на думку більшості рішонім. Але на думку Раші там, у коментарі, що починається словами «Га лан ве-га легу», слід утримуватися і від згадування дощів до 7 хешвана. І це одинична думка (і див. у «Шем га-гдолім», у статті «Раші», обговорення щодо приписування йому коментаря до трактату «Тааніт»).
- ^ У її останньому розв'язанні
- ^ «Закони молитви», розділ 109. Укладено Раа з Люнеля, одним із наших рішонім, із мудреців Провансу, як і він; подібно до автора «Кафтор ва-ферах», жив у період вигнання з Провансу і був вигнаний звідти.
- ^ Меїрі і Ран написали свої слова на наведену вище сугію Гемари. І слід зазначити, що хоча Ран схиляється до цього міркування, він наводить і роз'яснює також іншу думку
- ^ На аркуші 10а
- ^ 63
- ^ Див. шут «Ябіа омер», ч. 5, розділ 15, у самій відповіді та на полях, де вказано й інших рішонім, які вважають так
- ^ «Тааніт», 10а
- ^ Див. пояснення Рітви до цієї Гемари, що необхідно сказати, що друге розв'язання Гемари відкинуто.
- ^ Перше пояснення — в «Ешколь», «Рош», «Рітва», «Ран». Та інші
- ^ Список джерел для цього звичаю наведено в книзі «Свята в галахі» рава Шломо-Йосефа Зевіна в розділі «Га-Шеела»
- ^ 4а
- ^ 10а