Звичаї Ізраїлю
Цю статтю слід об'єднати зі статтею Звичай.
| ||
| Цю статтю слід об'єднати зі статтею Звичай. | |
Звичаї Ізраїлю — це звичай, якого трималися євреї в колишніх або нинішніх поколіннях. Є звичаї, прийняті лише в певних громадах, а є такі, що були прийняті в усьому народі Ізраїлю.
Суворість дотримання звичаїв
Ребе довів, що недотримання звичаїв є вельми тяжким, адже Рашба пише: «Навіть звичай, якого трималися старі жінки, не можна скасовувати навіть із шістьмастами тисячами доводів». І звідси випливає, що тяжкість звичаїв Ізраїлю дорівнює постанові бейт-дину, про яку є повеління: «І зроби за всім, що вкажуть тобі — навіть якщо скажуть тобі про ліве, що це праве», і заборонено відступати від їхньої вказівки, навіть якщо є на те багато доводів. Ребе підкреслив, що це сказано Рашбою, а не кимось з Адморів хасидизму, і тому дивно, що є ті, хто не виконує сказаного в ньому...
Ребе пояснив, що причина обох та сама. Як неможливо скасувати постанову бейт-дину, оскільки виконання Тори засноване на безумовному послуху постанові бейт-дину, так і у звичаях Ізраїлю: на їх дотриманні засноване виконання Тори, і коли починають відхилятися від звичаїв Ізраїлю, це початок відхилення від прямого шляху, кінця якого не передбачити.
Попри те що за буквою закону звичаї Ізраїлю не мають сили «заборони», як постанова бейт-дину, це включено в правило, що «людина повинна тікати від ста брам дозволеного, щоб не прийти, не дай Б-г, до спотикання в одній брамі забороненого».
Коли людина змінює звичай на гірше, це діє на неї на зло, і вона спричиняє початок духовного падіння у служінні Всевишньому, а коли починають падати, людина не має влади над собою, до якої межі вона впаде, і тому належить вельми цього остерігатися.
Окрім того що звичай — це лазівка для порушення інших заборон, є також особлива суворість у самому звичаї. Та сама суворість, що є в заповідях, джерело яких — із Вищої волі, є і у звичаях Ізраїлю, бо зрештою і джерело звичаю — від «Володаря волі».
Джерела
Ребе, «Торат Менахем» 5713 , частина 2 с. 138