Життя
Життя — це Б-жественна життєвість, що б'ється у створіннях, приводить їх у буття, підтримує й вирощує їх, помітна переважно в людини і тварин, коли вона оживляє і підтримує тіло від його створення і до часу після відходу з життя, оскільки смерть — лише в тілі, тоді як життя душі вічне і ніколи не припиняється.
У хасидуті роз'яснюється, що життя — це сутнісне в існуванні людини, і воно вище навіть за насолоду, яка вважається найвищою духовною силою в душі.
У вченні хасидизму
У вченні хасидуту пояснюється, що хоча насолода — найвища духовна сила в душі, вона описує дію, яку справляють на людину зовнішні речі: їжа, яку вона їсть, нова мудра думка, що відкрилася їй, і тому подібне. На відміну від цього саме життя вище, і воно є сутнісним існуванням, яке більше й вище за аспект насолоди, а причина того, що людина не відчуває задоволення від самого життя, — у тому, що «постійна насолода не є насолодою».
Разом із тим, коли людина вже зневірилася у своєму житті через велику небезпеку, хворобу і тому подібне, а потім раптово рятується, насолода, яку вона відчуває в душі, більша за всяку іншу насолоду, яку вона може відчути.
Насправді, коли людина вдивляється в суть життя, вона розуміє й приводить до розкриття, що сутність життя — це Б-жественність, яка б'ється всередині неї, а те, що вона цього не відчуває, — лише тому, що це частина її сутності, а людина не відчуває того, що постійне[1], і це «джерело життя»[2] називається також іменем «життя життів», і воно — аспект вищого Кетера[3].
У хасидуті роз'яснюється, що повеління в Торі «І обери життя», а також прохання в молитві «Згадай нас для життя» протилежні способу поведінки, пов'язаному з учинками, які полонять людину в кліпот, оскільки нечестивці й за життя називаються мертвими, і саме той, хто прилучений до Б-жественності та святості, до духовного життя, має справжнє життя, як сказано: «А ви, що прилучилися до Г-спода, Б-га вашого, живі всі ви сьогодні»[4].
Вічне життя і минуще життя
Гемара в трактаті «Шабат»[5] розповідає, що Рава побачив рава Гамнуну, який подовжує свою молитву, і висловився про це: «залишають вічне життя і займаються минущим життям»!
У хасидуті пояснюється, що причина, чому молитва називається «минущим життям», у тому, що молитва головним чином у сфірі Малхут, корені часу, а також головна дія молитви — притягти Б-жественність у цей світ, що перебуває в аспекті часу й місця, на відміну від цього Тора називається «вічним життям», оскільки головне в ній — вплив мохін на Зеїр Анпін Ацилуту, і тому основа Усної Тори — шість розділів, пов'язаних із шістьма сторонами[6].
Див. також
Зовнішні посилання
- «Сефер га-лікутім», стаття «Хаїм», сторінка 325
- Життя — внутрішній погляд, з книги «Аншей га-міла»
(англійською)
- У чому мета життя?
- Менахем Брод, Ребе відповідає: у чому мета життя?, розділ із книги «Тшувот ле-шеелот га-хаїм»
Примітки
- ^ «Ор га-Тора», Матот 1328, Тіса 1866.
- ^ Тегілім 36, 10.
- ^ Зокрема, у сфірот Хохма називається життям, як написано «і мудрість оживить», а Кетер, який є джерелом Хохми і Біни, називається ім'ям «життя життів». «Ор га-Тора», Шмот 87. Тіса 1866.
- ^ «Ор га-Тора», Ваетханан, 148, 154. І див. там, що «благо» — перевага ще вища, як сказано: «Бо краща милість Твоя за життя», — благо є прихованим світлом.
- ^ 10а.
- ^ «Сідур ім ДАХ», Шаар га-кріят Шма 75а (і слід зазначити, що Бааль-Шем-Тов тлумачив це інакше сторінка 12, з «Шмуот ве-сіпурім», частина 3).