«Ідра зута»
«Ідра зута» (з арамейської: «мале гумно») — одна з частин книги «Зогар» і остання з них, вміщена наприкінці книги, у частині тижневої глави «Гаазіну»[1]; вона описує, серед іншого, день відходу божественного танная рабі Шимона бар Йохая (Рашбі) та вищі одкровення, які він розкрив своїм учням перед відходом з життя.
На відміну від «Ідра раба», у якій брали участь десять учнів, в «Ідра зута» були присутні лише сім учнів (оскільки троє померли під час «Ідра раба»), і звідси її назва — «зута» (мала).
Зміст маамару
Ідра починається з опису дня відходу Рашбі: «Тана, бе-хаху йома де-рабі Шимон баа ле-істалька мін альма» [= Учили ми: того дня, коли рабі Шимонові належало піти зі світу] . . іткеніші хаврайя ле-вей рабі Шимон . . ве-гава малья бейта [= зібралися члени товариства в домі рабі Шимона, і дім був повний] . . амар рабі Шимон: га ашта шаата де-реута гу. Ве-ана баїна ле-мейал бе-ла кісуфа ле-альма де-атей» [= сказав рабі Шимон: ось тепер час благовоління, і я хочу ввійти без сорому у світ прийдешній].
Під час цього зібрання Рашбі — єдиний, хто говорить (на відміну від «Ідра раба», де тлумачили й учні), і він починає свою промову в Ідрі відомим висловом, що роз'яснюється в багатьох місцях хасидуту: «Я — коханому моєму, і до мене прагнення його, коль йомін де-іткатарна бе-хай альма бе-хад кетіра іткатарна бей бе-Кудша бріх Гу, нішматі бей ахіда, бей лахата, бей ітдабкат» [= усі мої дні в цьому світі я був пов'язаний одним зв'язком зі Святим, благословенний Він, душа моя в Ньому тримається і з Ним єдина, до Нього палає, до Нього прилипла] [2].
Наприкінці Ідри описується також момент відходу: коли він дійшов до слова «життя» у вірші «Бо там заповідав Г-сподь благословення, життя навіки»[3], тієї ж миті його душа вийшла в чистоті, дім наповнився вогнем і хмарою, і учні не могли наблизитися до нього через велику кількість світла.
У звичаях Ізраїлю
Відповідно до того, що в «Ідра зута» описано день відходу Рашбі, у багатьох громадах заведено читати й вивчати «Ідра зута» в день Лаг ба-Омер. Крім того, описи дня гілули Рашбі, як їх викладено в «Ідра зута», слугують джерелом низки звичаїв Ізраїлю, прийнятих цього дня, згідно з ясною вказівкою Рашбі зробити день свого відходу «гілулою» — днем духовної радості.
Примітки
- ^ «Зогар», частина 3, с. 287 і далі.
- ^ Слід зазначити, що хоча це не формулювання «Зогару» в тому вигляді, у якому він перед нами, так це формулювання наводиться в хасидуті (див. «Лікутей Тора», «Таво», 43, кінець с. А. «Гемшех 5666», маамар, що починається словами «Ваєхулу» (кінець с. 44 і далі). Та інші місця). І це поєднання двох висловів Рашбі в «Ідра зута» (288, А. 292, А) «бе-хад кетіра іткатарна і т. д.» та «нішматі бей ахіда і т. д.».
- ^ Тегілім, 133.