Єшая га-Леві Горовіц
| Єшая га-Леві Горовіц | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 5318 |
| Дата смерті | 5390 |
| Місце поховання | Тверія (поруч із могилою Рамбама) |
| Країна | Польща, Литва, Галичина, Австрія, Німеччина, Земля Ізраїлю |
| Місце проживання | Прага, Єрусалим, Цфат, Тверія |
| Місце діяльності | Познань, Мец, Франкфурт-на-Майні, Відень, Прага |
| Рід діяльності | рабин, голова рабинського суду, автор книжок |
| Освіта | єшива в Любліні |
| Посада | рабин і голова рабинського суду в громадах Познані, Меца, Франкфурта-на-Майні та інших, рабин Праги (з 5374) |
| Учителі | рабі Шломо Лурія (Магаршал), рабі Меїр із Любліна (Магарам із Любліна) |
| Сім'я | |
| Батько | рабі Аврагам га-Леві Горовиц |
| Дружина | Хая, дочка р. Аврагама Мойля, друга дружина (в Єрусалимі) |
Рабі Єшая га-Леві Горовіц, відомий під прізвиськом святий «Шла», (5318 — 5390). Автор книги «Шней лухот га-брит», однієї з основоположних книг руху хасидизму.
Біографія
Народився в Празі в 5318 році (1558) у родині рабі Аврагама га-Леві Горовіца, який був учнем Рами і написав книгу «Хесед ле-Аврагам».
Ще з дитинства «Шла» вирізнявся в навчанні, навчався в Любліні в єшиві, в якій викладав його батько, у рабі Шломо Лурії (Магаршаля) і рабі Меїра з Любліна (Магарама з Любліна), які були з-поміж найвеличніших рабинів Польщі в XVI столітті.
Потім служив рабином і головою рабинського суду в багатьох місцях у Польщі, Литві, Галичині, Австрії та Німеччині, у громадах Познані, Меца і Франкфурта-на-Майні, і вважався суворим рабином. У період своєї служби у Відні одружився з Хаєю (донькою р. Аврагама Мойля).
Після того як євреїв було вигнано з Франкфурта-на-Майні, у 5374 році (1613/1614) повернувся до Праги і служив там рабином. Його дружина ребецн Хая померла в 5380 році (1619/1620), і тоді він вирішив піднятися до Землі Ізраїлю, щоб зміцнити і розширити єврейський ішув у Країні, на підтримку якого він трудився і збирав гроші ще до того, а також у світлі своєї віри в прихід Мошіаха, який має відбутися в п'ятому столітті шостого тисячоліття.
«Шла» вирушив у довгу пішу подорож і прибув через місто Халеб, що в Сирії, до Єрусалима в 5381 році (1620/1621), і був прийнятий з великою пошаною. В Єрусалимі взяв другу дружину. Після того як Мухаммад ібн Фарук заарештував п'ятнадцятьох шановних мешканців міста, і серед них «Шла», доки їх не викупили за велику суму грошей, переселився до Цфата, де жив близько трьох років, і до Тверії, де прожив ще п'ять років, і там помер і був похований. Цфат і Тверія були в ті дні центрами вивчення Каббали, і «Шла» теж присвятив себе вивченню Каббали, і внутрішня сторона Тори стала основою для його великої праці «Шней лухот га-брит».
У Землі Ізраїлю «Шла» уклав свій знаменитий сидур «Шаар га-шамаїм». Він дав своєму сидуру цю назву, оскільки його ім'я Єшаягу дорівнює в гематрії слову «га-шамаїм», а також тому, що в тиждень його прибуття до Єрусалима читали в Торі тижневу главу «Ваєце», в якій Яаков сказав «і це брама небес». Приблизно через два роки після прибуття до Землі Ізраїлю він завершив свою працю «Шней лухот га-брит», яку було написано як заповіт членам його родини, і в ній він заповідає утримуватися від насолод світу.
Перед своїм відходом «Шла» заповів не оплакувати його. Помер 11 нісана 5390 (24 березня 1630), і місце його спочинку в Тверії (поруч із могилою Рамбама).
У вченні хасидизму Хабад
Магід з Межиріча пов'язав народження Бааль-Шем-Това з тим, що того самого року надрукували книгу «Шла» ясними літерами [1]
Алтер Ребе в роки своєї юності постійно вивчав книги «Шла» і поводився згідно зі звичаями «Шла», а також молився за сидуром «Шла».[2] І спрямовував каванот «Шла».
Слідом за цим Ребе Рашаб визначив Алтер Ребе титулом «Шла — йуд» (іш — «Шла».)
Хабадський звичай чекати після їжі молочної страви протягом години ґрунтується на звичаях «Шла».
На титульному аркуші книги «Танія» Алтер Ребе пише, що вона написана з уст книг і письменників. Серед хасидів прийнято, що словом «книги» Алтер Ребе мав на увазі книги Магараля і «Шла».
Ребе сказав, що Ребе Раяц не надавав значення тому, щоб казати «святий Шла»,[3] однак сам Ребе справді використовував вислів «святий Шла».[4]
Одного разу Ребе торкнувся того, що наводиться в польських книгах[5], що «Шла» — один із трьох великих Ізраїлю, які назвали свої книги піднесеними іменами (Рамбам, який назвав свою книгу іменем, яким називається книга Дварім, — «Мішне Тора», рабі Моше Альших, який назвав свою книгу «Торат Моше», і «Шла», який назвав свою книгу «Шней лухот га-брит»), і ці назви не були прийняті в розсіянні Ізраїлю як «покарання» за те, що вони взяли собі вінець, на який не заслуговували, але Ребе відкинув ці слова і сказав, що вони неприйнятні для розуму[6].
Цитати
«Шла» написав (13, а): «Що той, хто не може вчитися, хай вимовляє назви книг Хумаша і тижневих глав, книг Танаха і трактатів Шасу». Але хасидизм Хабад домігся — каже Ребе, — щоб не задовольнялися вимовлянням літер, на кшталт заклинання Іменами, а необхідне «чудесне єднання» між розумом найпростішого з простих і таємницями таємниць Тори.
У сіхот Ребе згадуються численні основи щодо тижневих глав. Одна з них — що і назва глави точна![7]. «Свята всього року тощо — усі вони мають зв'язок із тими главами, на які вони припадають»[8]. «Адам» — від вислову «уподібнюся Всевишньому»[9] «Тора говорить про вищих і натякає на нижчих», та інші.
Відтоді як Ребе почав свій шлях і свій особливий метод у тлумаченні Раші (у 5725 році (1964/1965)), він обґрунтовував це словами «Шла» — що в тлумаченні Раші на Тору є «чудесні речі». Ця тема знову згадувалася в сіхот багато разів.
Великі Ізраїлю про святого «Шла»
Рабі Йоель Сіркіс «Бах» пише у своєму схваленні до «Шаар га-шамаїм»:
Підведу очі мої і побачу святу і грізну людину, що говорить із вогню і п'є святі води зі святого джерела, які течуть святими каналами, святеє святих, що вгамовують спраглих і тих, хто прагне святих слів, — це великий рав у всій Торі, гаон, наш учитель рав рабі Єшая га-Леві, праведної пам'яті...і залишив по собі благословення у своїх святих працях, і коли ми бачили і читали їх, ми відчули вплив святості з висоти ступенів в усіх наших членах, і це знак, що його праці укладено во ім'я Небес...[10].
Рабі Яаков з Любліна, батько ребе рабі Гешеля з Кракова, пише у своєму схваленні:
Загальновідоме не потребує доказу, бо він був видатним равом, насі в Ізраїлі, велике ім'я його, і святим назвуть його...яку уклав гаон, наш учитель рав рабі Єшая Сегаль, праведної пам'яті, Горовіц[10].
«Тосафот Йом-Тов» у своєму схваленні:
..Прекрасні речення, які уклав рав, гаон, хасид, уславлений, наш учитель рав рабі Єшая... бо ж він свята і грізна людина, світло Тори якої сяяло раніше в Ізраїлі...що без сумніву вилився на нього дух згори, про який свідчили з Небес...[10].
«Мегіней Шломо» (дід «Пней Єгошуа») пише:
...І оскільки послав Всевишній перед нами одного святого, що говорить слова, які є таємницею світу, бо вогняні вуглини з уст його вихваляють, і вогняні іскри' виходили з уст його...і хасид, святий, гаон, хай буде пам'ять його для життя у світі прийдешньому, відчиняє нам браму молитви...і показав без сумніву, що силою свого благочестя і свого чистого трепету, адже всі його діла були во ім'я Небес, як відомо всім брамам народу нашого, і поширюватися про це зайве, удостоївся всього цього...[10].
Його книги
- Сидур «Шаар га-шамаїм»
- «Шней лухот га-брит» (виходила в багатьох виданнях, посилання Адмора шліта в його книгах на «Шла» дано за виданням 5458)
Зовнішні посилання
- Рав Мордехай-Менаше Лауфер, «Шла» — автор «Шней лухот га-брит», добірка висловлювань Ребе щодо книги та її автора, у рубриці «Ніцоцей Ребе» в тижневику «Гіткашрут», випуск 672
- Рабі Єшая Горовіц: рабин, чий заповіт став знаменитою книгою

Примітки
- ^ «Сефер га-сіхот», літо 5700, сторінка 169. «Сефер га-сіхот» 5703, сторінка 146
- ^ «Бейт Рабі».
- ^ «Сіхот кодеш» 5710 с. 6. Надруковано також у «Торат Менахем», частина 1.
- ^ Див., наприклад, «Торат Менахем — Гітваадуйот» 5743, частина 2, с. 942.
- ^ Див. «Рамах отійот», пункт 148. «Лемаан єдеу баним єваледу», пункт 28. «Лікутей сіпурім», різні теми, пункт 45. Збірник «Морія», випуск 249, с. 103.
- ^ «Ігрот кодеш» т. 7 с. 227. «Га-Мелех бі-мсібо» т. 1 с. 165. «Гітваадуйот» 5743 там само. 5745 т. 2 с. 783. 5748 т. 2 сторінка 255.
- ^ «Торат Менахем» том 24 с. 207
- ^ Відомий вислів, який Ребе часто цитував.
- ^ Згадувалося Ребе багато разів.
- ^ 1 2 3 4 У схваленнях до книги святого «Шла» «Шаар га-шамаїм», тлумачення молитви, в Амстердамі, у друкарні та в домі Агарона ді Шломо Антоніса.
Код особи: № 5360334200