Перейти до вмісту

Велика втеча з Краун-Гайтс

Матеріал з Хабадпедії
Перехрестя вулиць «Кінгстон» та «Істерн-Парквей» у Краун-Гайтс з висоти пташиного польоту (770 видно на головному бульварі за перехрестям, ліворуч)

Велика втеча з Краун-Гайтс — назва процесу, що тривав кілька років починаючи з 5720 року (1959/1960), у ході якого багато євреїв залишили свої домівки в єврейському кварталі в центрі Брукліна й переселилися до сусідніх кварталів; водночас ішов зворотний процес переселення до кварталу афроамериканських мешканців, які належали до низького соціально-економічного прошарку. У міру посилення цього процесу квартал перетворився на район, охоплений злочинністю, який вважався небезпечним для проживання. На піку втечі цілі будинки продавалися собі на збиток, і євреї продавали все, що могли, включно із синагогами, закладами Тори й добродійності.

Ребе з болем підніс голос проти цього явища і зажадав від хасидів зберігати єврейське обличчя кварталу й утримуватися від продажу будинків неєвреям; для цього він створив систему агітації та виконавчий комітет і виголосив перед хасидами багато сіхот, у яких цитував джерела Тори про заборону таких дій і про обов'язок кожного з мешканців зберігати єврейське обличчя кварталу.

Завдяки діяльності Ребе в кварталі Краун-Гайтс залишилася вируюча єврейська громада — на відміну від сусідніх кварталів Браунсвілл та Іст-Флетбуш, які в минулому були населені активними єврейськими громадами, а сьогодні єврейського населення в них немає.

Передісторія

Невеликі групи іммігрантів у період до Другої світової війни і велика хвиля імміграції після неї привели до Сполучених Штатів сотні тисяч євреїв. Більшість із них прибули до порту міста Нью-Йорка[1] й оселилися в різних кварталах Брукліна, який став одним із найважливіших єврейських центрів у світі.

Головним кварталом, де оселялися євреї, був Краун-Гайтс: у його межах і в сусідніх кварталах жили близько 100 000 євреїв, а на його території були розкидані сотні синагог, мікв та інших єврейських закладів.

Поряд із великою єврейською концентрацією в цьому районі жило багато білих американців; квартал вважався престижним районом, і в ньому оселялися лікарі, адвокати й багато представників вищих прошарків еліти[2].

Оскільки в Краун-Гайтс майже неможливо було знайти євреїв, які дотримуються Тори й заповідей, багато хасидів Хабаду оселилися в сусідньому кварталі Браунсвілл, який вважався менш престижним, а його єврейські мешканці суворіше дотримувалися Тори й заповідей і зачиняли свої крамниці в Шабат.

З переїздом Ребе Раяца до Сполучених Штатів і створенням любавицького двору в центрі кварталу Краун-Гайтс квартал поступово став єврейсько-харедимним центром, і в ньому осіли й інші хасидські двори, серед них двір хасидів Бобов, Спинка, Лиженськ, Скулени, Ланьцут, Новомінськ, Крестик і Тенке. А поруч із ними продовжували існувати реформістські й консервативні громади, легавділь.

Кількість євреїв дедалі зростала, і на піку єврейське населення налічувало двісті п'ятдесят тисяч євреїв; тут було засновано кілька важливих закладів, серед них талмуд-тора, створена хасидами Цанза, у якій навчалося близько тисячі учнів, і єшива «Хаїм Берлін»[3], а квартал дістав звання «Єрусалим Америки».

Еміграція з кварталу

Близько 5720 року (1959/1960) в економіці Сполучених Штатів намітилося помітне піднесення, і багато євреїв скористалися цим економічним зростанням, накопичили капітал і почали шукати місце проживання з вищим рівнем життя. Ця тенденція виявилася і в кварталі Краун-Гайтс: багато заможних євреїв вирішили залишити квартал і оселитися в тихих передмістях, віддаленіших від гамірного міста.

Тенденція до еміграції потягла за собою падіння цін, і люди з розвиненим діловим чуттям зрозуміли, що грошова вартість їхньої нерухомості може незабаром упасти внаслідок еміграції, і поспішили продати свою власність, погоджуючись на поступки в ціні й відмовляючись від торгу. Це спричинило подальше падіння цін, що спонукало ще більше людей ухвалити рішення продати свою власність, і так ціни на квартири в кварталі почали стрімко падати.

Водночас у ті роки було ухвалено імміграційні правила, що дозволили громадянам-африканцям із Карибських островів іммігрувати до Сполучених Штатів. Значна частина цього населення, здебільшого бідного й позбавленого джерел доходу, оселилася в районі Бруклін у Нью-Йорку, і багато з них скотилися до злочинності, щоб покривати свої витрати на життя.

З кожним днем зростала кількість злочинів у районі кварталу Краун-Гайтс, і дедалі більше єврейських мешканців починали боятися за свої гроші й життя і вирішували переїхати до інших кварталів. На цьому етапі еміграція перетворилася на справжню паніку, і ціни на квартири впали до безпрецедентно низького рівня.

На додачу до всього багато євреїв, які заробляли на життя постачанням продуктів і обслуговуванням єврейських мешканців кварталу, втратили джерело заробітку через дедалі більшу еміграцію, що стало ще однією причиною переїжджати до інших кварталів, де вони знайдуть заробіток.

Вирішальним ударом стали адмори й рабини, які залишили це місце разом зі своїми громадами, і так разом звідси виїжджали десятки людей зі своїми родинами.

Окрім кварталу Краун-Гайтс, єврейська меншість, що ще жила в сусідніх кварталах, таких як Браунсвілл, пішла звідти вже на початку еміграції, і єврейське поселення в них було повністю стерте.

Початок кампанії за зміцнення кварталу

Уже в 5724 році (1963/1964) почалися різні дії зі зміцнення та утвердження єврейської присутності в кварталі, як-от організація «Маккавеї», заснована хасидом р. Шмуелем Шрагою, добровольці якої у вечірні години патрулювали головні вулиці кварталу з ліхтарями й раціями, щоб додати відчуття безпеки, а також пропонували послуги підвезення тим, хто цього потребував.

На фарбрейнгені в останній день Песаху 5729 року (10 квітня 1969) Ребе відкрив кампанію за збереження єврейського обличчя кварталу і з великим болем говорив на цю тему. Ребе сказав, що цим мали б займатися громадські діячі й рабини, але оскільки він знає, що коли він не втрутиться, ніхто пальцем не поворухне, на нього за законом покладено стояти біля воріт і попереджати, що відхід із кварталу суперечить закону, встановленому в «Шулхан арусі».

У сіхі, у якій Ребе висловлювався болісними словами, він роз'яснив, що за законом заборонено продавати дім неєврею, оскільки цим завдають відчутної шкоди сусідам, що виявляється як у грошовій шкоді від зниження вартості їхньої власності, так і в шкоді безпеці, яка може дійти до загрози життю.

В інших випадках Ребе звинувачував тих, хто переказував людям від його імені нібито сказане ним, чого він не говорив, і стверджував, що Ребе підтримує еміграцію. Ребе додав, що неважливо, що скажуть великі рабини й адмори, оскільки закон «Шулхан аруха» змінити не можна, і нікому за законом не дозволено продавати свою власність неєврею.

Втечу і панічний виїзд із кварталу Ребе назвав в одному з листів того періоду так: «дивна, прикра і жахлива поведінка — продаж будинків у цих кварталах, щоб переїхати до інших кварталів»[4].

Публікація сіхи Ребе

Після свята Ребе доручив групі хозрім підготувати до редагування сіху, яку він виголосив на фарбрейнгені, і після завершення роботи з редагування та правки Ребе надіслав текст для публікації в журнал Союзу рабинів Сполучених Штатів «Га-Пардес», і це викликало велику бурю в єврействі Сполучених Штатів.

З публікацією сіхи паніку було зупинено, і багато мешканців, які вже залишили це місце, висловлювали жаль про свої вчинки й казали, що якби вони звернули увагу на аргументи, які Ребе навів у сіхі, то не переїхали б, але це було вже після того, як усе сталося.

Відомий законовчитель рав Моше Файнштейн через два місяці опублікував у журналі лист підтримки, у якому написав, що Ребе має рацію в усіх своїх словах і до них нічого ні додати, ні відняти, оскільки такий закон згідно з «Шулхан арухом».

Крім того, Ребе подбав розіслати цей текст впливовим рабинам по всіх Сполучених Штатах і світу, щоб вони підтримали збереження єврейського обличчя Краун-Гайтс і допомогли зміцнити мешканців, які залишилися в ньому жити, як того вимагає закон «Шулхан аруха».

Інші висловлювання

Частина емігрантів оселилася в кварталі Канарсі. Але минуло небагато часу, і він теж потрапив до рук «чорних»: ціни на квартири знову впали, і вони втратили багато грошей, вкладених у купівлю нового дому, і були змушені знову переїжджати. Ребе говорив про це публічно під час фарбрейнгену і сказав, що так буває, коли чинять усупереч «Шулхан аруху» й послаблюють квартал Краун-Гайтс, з якого пішли: після цього те, що вони зробили іншим, робиться і їм, і вони переїжджають знову і знову, оскільки чинять усупереч вказівкам Тори.

Ребе зазначив, що, попри те що африканські мешканці захопили великі частини Брукліна, протягом порівняно довгих років вони не оселялися в Канарсі, і лише після того, як туди прибули мешканці, що намагалися «втекти» від них із Краун-Гайтс, вони почали захоплювати і цей квартал.

Ребе зажадав від хасидів і громадських діячів учитися в мешканців Вільямсбурга, де твердо оголосили, що продавати неєвреям заборонено, і з самопожертвою зберегли єврейське обличчя кварталу.

Крім того, Ребе діяв і на інших фронтах і наставляв людей приватними вказівками, як чинити, щоб зміцнити квартал. Так, наприклад, Ребе доручив раву Бенціону Шемтову утриматися від купівлі крамниці, що належала євреєві, для офісів «Ваад ле-гафацат сіхот», щоб не заохочувати відхід євреїв із Краун-Гайтс.

Вказівки Ребе

Щоб посилити збереження єврейського обличчя і підтримку мешканців, які витримали випробування й залишилися жити в кварталі, Ребе вдався до низки загальних вказівок, згідно з якими відповідав усім, хто запитував:

  • Проведення весіль у межах кварталу (також весіль мешканців, які не живуть у кварталі, і також коли батьки нареченої жили в інших кварталах[5].
  • Проведення хабадських з'їздів і карнавалів для широкої публіки в межах кварталу, щоб привабити євреїв з інших кварталів відвідати квартал і зміцнити його.
  • Особлива увага до купівлі товарів і отримання послуг у власників підприємств кварталу з метою зміцнити економіку кварталу й допомогти зберегти єврейську присутність у торговельних закладах.
  • Створення організації «Га-Шміра», яка патрулюватиме квартал і зміцнюватиме безпеку мешканців.
  • Заснування організації «Гацала», яка надаватиме мешканцям медичну допомогу.
  • Зміцнення молитовних міньянів у віддалених синагогах, щоб не допустити їхнього продажу неєвреям під приводом, що вони не діють.

Створення комітету дії

Хоча паніку еміграції було зупинено, залишалися мешканці, які продовжували повільно йти з районів, що стали чорними, і переїжджали жити ближче до центру кварталу, поряд із вищою єврейською концентрацією, а також інші євреї, які не витримали випробування й залишили квартал, що перетворився на арену злочинності.

На цьому етапі р. Хайкл Ханін і р. Цві-Меїр Штейнмец створили комітет дії, до якого входили загалом п'ятнадцять громадських діячів, що працювали над зміцненням єврейських мешканців за лінією, наміченою Ребе, і допомагали людям купувати будинки й відкривати крамниці. Рав Шнеур-Залман Гурарі, який входив до групи громадських діячів, що займалися цим питанням, надавав кожному єврейському мешканцеві довгострокову позику в третину вартості квартири, а з каси комітету видавалися величезні позики мешканцям, які відкривали крамниці на вулиці Кінгстон.

Коли компанія опинилася в грошовій скруті, Ребе оголосив на фарбрейнгені[6], що оскільки він бачить, що люди не пробуджуються, коли їм пояснюють розумом, а лише коли чинять за звичаями польських хасидів, він оголошує, що має намір купити акції компанії й заплатити керівникам цю суму окремими доларами, і кожен, хто купить акцію компанії, отримає один із цих доларів на благословення й успіх. Оскільки в ті часи долар Ребе був великою рідкістю[7], почався великий наплив хасидів Хабаду, які купували акції компанії, і в керівників з'явилися додаткові гроші, якими вони користувалися, щоб купувати кожен дім у Краун-Гайтс, виставлений на продаж; завданням громадських діячів і активістів було вистежувати власників квартир, які бажали продати свої квартири, і встигнути купити їх раніше, ніж ті встигнуть продати неєвреям.

Оскільки й багато неєвреїв воліли жити в єврейському районі й були готові заплатити за квартиру вдвічі більше від її реальної ринкової ціни, завдання комітету стало важким і складним, і люди, які бажали продати свої квартири, намагалися робити це таємно; але коли ставало відомо про квартиру, виставлену на продаж, на власників чинився сильний тиск: нехай навіть вони не витримують випробування й не залишаються в кварталі, як того вимагає галаха «Шулхан аруха», нехай хоча б погодяться продати квартиру за її реальною ціною на користь євреїв, які залишаються в кварталі; і багато разів ці зусилля приносили плоди.

Окрім інших дій і заохочення організацій та приватних осіб до купівлі квартир, усього за два місяці після створення компанії нею було куплено десять будинків, а також багато синагог, куплених у громад, що залишили квартал, і мешканці, які залишилися на місці, почали відчувати, що є кому про них подбати і що немає реальної причини залишати квартал. Мешканці, які купили квартири, уклали вдалу угоду з нерухомістю: за кілька років вартість вкладень зросла в багато разів, і ціна власності дивовижно піднялася.

У цей період, навіть коли були пари, що планували прожити в кварталі лише недовго, Ребе велів їм купити квартиру, а не винаймати, — це робилося, щоб зібрати якомога більше власності у володінні євреїв-хабадників.

Водночас Ребе не схвалював участі в цій справі молодих хлопців, а також не схвалював приватних ініціатив купівлі будинків для здавання в оренду й волів, щоб кожен купував будинки для себе, а можливості здавання в оренду Ребе надавав тільки членам комітету дії.

Створення дочірньої компанії

Паралельно з діяльністю комітету дії з купівлі приватних квартир виникла потреба взяти під контроль цілі житлові будинки, щоб дати молодим парам можливість купити дешеві й невеликі квартири, які відповідали б їхнім потребам, і водночас очистити квартал від мешканців цих будівель, які здебільшого були людьми, що отримували підтримку від уряду через нестійкий душевний стан тощо, і наводили страх на мешканців кварталу.

Дочірньою компанією, що зосередилася на купівлі будівель, які стоять на розі вулиць, були р. Залман Дейч, р. Шимшон Стак, р. Давид Фішер і р. Іцхак Гуревич. У ході діяльності компанії було досягнуто угоди з американською владою, яка субсидувала різницю в орендній платі за квартири. Умови угоди були такі: кожна пара зобов'язується віддавати чверть свого місячного заробітку за оренду, а решту боргу уряд платить безпосередньо власникам будівлі.

Завдяки цій субсидії в нових будівлях оселилося багато молодих родин, і заздалегідь спланованими кроками дедалі більше будівель переходило під контроль єврейської більшості; загалом компанії вдалося заселити єврейськими родинами понад сорок житлових будинків і допомогти сотням родин оселитися в Краун-Гайтс.

Становище в сусідніх кварталах

Повна зупинка негативної міграції:

Часткова зупинка:

Квартали, що зазнали нищівної невдачі:

  • Браунсвілл
  • Гарлем
  • Іст-Нью-Йорк
  • Бедфорд-Стайвесант
  • Бронкс

Громадські діячі, які працювали над зміцненням кварталу

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Морський порт міста був головними морськими воротами до Сполучених Штатів; і сьогодні Нью-Йорк — найбільші повітряні ворота до Сполучених Штатів
  2. ^ Будівля 770 у своєму попередньому втіленні належала лікареві-єврею.
  3. ^ яка після еміграції заново відбудувалася у Флетбуші.
  4. ^ Лист від 3 іяра 5729 року (21 квітня 1969) раву Шмуелю-Тувії Штерну.
  5. ^ Як на весіллі доньки рава Хаїма Цимента, директора єшиви «Ахей Тмімім» у Бостоні.
  6. ^ Шабат тижневої глави «Мікец» 5731 року (1970/1971).
  7. ^ Знамените роздавання доларів почалося лише через 15 років.

Повідомити про помилку на цій сторінці