Меїр Гурков
| Меїр Гурков | |
|---|---|
![]() Один із хасидів Ребе Рашаба | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | близько 5645 (1884/1885) |
| Дата смерті | 17 нісана 5735 (29 березня 1975) |
| Країна | Росія, Казахстан |
| Місце проживання | Кременчук, Харків, Самарканд, Лондон |
| Рід діяльності | торговець, ремісник |
| Освіта | навчання в Почепі, єшива «Томхей Тмімім» у Зембіні |
| Сім'я | |
| Батько | Шмуель-Давид Гурков |
| Мати | Іта-Двора |
| Дружина | Фейга-Рівка |
| Діти | Яаков-Йосеф Гурков, Ісраель Гурков та інші |
| Родовід | |
Рав Меїр Гурков (близько 5645 (1884/1885) – 17 нісана 5735 (29 березня 1975)) — один з хасидів Ребе Рашаба, Ребе Раяца і Ребе, учень єшиви «Томхей Тмімім Любавич», один з діячів хабадського підпілля в Радянському Союзі, заарештованих за свою діяльність, і автор автобіографії «Сефер га-зіхронот — Діврей га-ямім».
Біографія
Народився близько 5645 року (1884/1885)[1] у батька, р. Шмуеля-Давида, сина р. Йосефа Гуркова, і матері, Іти-Двори, доньки р. Єкутіеля Нискерова.
Спочатку навчався в місті Почеп (Потшоп), а 8 нісана 5661 року (28 березня 1901) був прийнятий до єшиви «Томхей Тмімім» у Зембині, де отримав сміху на право ухвалювати галахічні рішення.
8 сівана 5665 року (11 червня 1905) закінчив навчання в єшиві й одружився зі своєю двоюрідною сестрою Фейгою-Рівкою.
Після весілля він не хотів користуватися Торою як джерелом заробітку, зайнявся ремеслом і вивчав Тору у вільний час; близько 5674 року (1913/1914) оселився в місті Кременчук.
Спочатку займався торгівлею, однак із приходом комуністів до влади в 5678 році (1917/1918) джерела заробітку поступово вичерпалися, і він був змушений припинити торгівлю.
Улітку 5684 року (1923/1924) перебував у Петербурзі й увійшов на єхідут до Ребе Раяца, який запропонував йому стати шадаром; р. Меїр вважав, що недостойний цієї посади, і запитав Ребе, чи не замінити це поїздками на користь єшиви «Томхей Тмімім» у Кременчуці, і не отримав на це ясної відповіді, хоча, певно, Ребе погодився з цією пропозицією.
Понад два роки р. Меїр виконував це доручення, не бачив великого успіху і залишився після мандрів без сил; у 5686 році (1925/1926) він перебрався з Кременчука до Харкова і почав займатися приватною роботою вдома.
Його арешт
У місяці тішреї 5699 року (1938/1939) до Харкова прибув відомий донощик Давид-Іцхак (Давид-Іче) з Бобруйська, який у минулому був учнем єшиви «Томхей Тмімім» і прибув до міста в хасидському одязі; Давид-Іцхак запитав одного з хасидів, де можна переночувати, і хасид, який не знав, що Давид-Іче донощик, відвів його до дому р. Меїра; дорогою Давид-Іче роздобув відомості про решту хасидів, а також гостював у домах декількох із них, які його не запідозрили, зокрема в рава Аврагама-Баруха Певзнера і р. Нахума-Іцхака Пінсона.
Через місяць-два після візиту Давида-Іче, у Шабат перед Мінхою, співробітники НКВС побували в домах декількох хасидів, зокрема в домі р. Меїра; відтоді хасиди не ночували вдома, оскільки хасидів зазвичай заарештовували вночі, і р. Меїр ночував у домі свого зятя р. Ісраеля-Єгуди Левіна.
8 адара відбулися таємні збори, на яких з ініціативи р. Меїра було вирішено відкрити єшиву в Харкові після Песаху.
На виході Шушан Пурима, після фарбрейнгену, хасиди повернулися додому, покладаючись на те, що цієї ночі, 8 березня, у Росії свято (Жіночий день), і на заслугу свята Пурим; але саме цієї ночі НКВС провів нову хвилю арештів, під час якої було заарештовано п'ятьох хасидів: р. Меїра, рава Певзнера і р. Нахума-Іцхака Пінсона, у яких побував донощик, а також р. Цемаха Гуревича і р. Шмуеля Кацмана. Р. Шмуелю Кацману вдалося звільнитися завдяки своїм зв'язкам.
Через бажання р. Меїра відкрити єшиву його звинуватили в:
1. Членстві в клерикальній контрреволюційній організації.
2. Зборі коштів серед єврейського населення на потреби контрреволюційної діяльності.
3. Веденні націоналістичної антирадянської пропаганди з активним використанням релігійних матеріалів
— «Машпіа, який не повернувся», с. 158
Згідно з документами, хасидів обмовив Давид-Іче.
Після приблизно десяти місяців ув'язнення і виснажливих допитів чотирьох хасидів було відправлено на заслання, яке пережили лише р. Меїр і р. Цемах Гуревич.
Р. Меїра засудили до п'яти років «вільного» заслання в місто Степняк Карагандинської області (неподалік від Акмолінська) у Казахстані. Спочатку дружина їздила до нього з Харкова туди й назад, але зрештою теж переселилася туди до закінчення терміну його заслання.
Під час його перебування на засланні вибухнула Друга світова війна, у ході якої німці захопили Харків, і хасиди Хабаду, які там перебували, перебралися до Самарканда; коли в 5704 році (1943/1944) скінчилися роки заслання р. Меїра[2], він теж перебрався туди і присвятив себе наближенню до Тори молоді, далекої від юдаїзму.
Залишає Росію
Після закінчення Другої світової війни р. Меїр залишив Росію. Спочатку він недовго перебував у таборі, потім якийсь час пробув у Парижі, а після цього оселився в Лондоні.
15 швата 5715 року (7 лютого 1955) померла його дружина, Фейга-Рівка, і він залишився сам у своїй квартирі в будинку родини Глік, які забезпечували його всім необхідним.
У Торі та служінні
Відтоді й до свого відходу з життя він перебував у Торі та служінні. Навчався він ґрунтовно — щоб зрозуміти тему на її місці, — і виконував у собі «і придбай собі товариша» (ве-кане — перо — придбай собі за товариша). Вивчивши кожну тему, він пояснював її чорнилом на папері, розбираючи по деталях і пояснюючи, як людина говорить зі своїм ближнім. Його онук, рав Шалом-Дов-Бер Левін, свідчив, що в нього зберігаються пачки таких його записів майже з усіх трактатів Шасу і з багатьох розділів «Шулхан аруху», особливо з «Шулхан аруху» Алтер Ребе. І хоча він не багато займався новими тлумаченнями й пілпулем у темах, з цих записів видно його проникнення в глибину теми та її пояснення зі смаком, доки вона не ставала впорядкованою перед ним, як накритий стіл[3]; деякі з них надруковано у збірнику «Ягділь Тора».
Він також багато навчався з учнями, сумлінно займався громадськими потребами і передусім займався допомогою та підтримкою єшив «Томхей Тмімім» і «Ахей Тмімім» на Святій Землі.
Протягом років він кілька разів відвідував Ребе. Його останній візит був на 10 швата «Великого» 5730 року (1969/1970) — двадцятиріччя проводу Ребе, час завершення написання «Сувою Тори Мошіаха». Тоді він удостоївся честі згортати Сувій Тори Мошіаха — при завершенні написання, напередодні святого Шабату і 10 швата, після опівночі.
Відхід з життя
В останні роки життя він зазвичай молився в синагозі поруч зі своїм домом. У Шабат холь га-моеда Песаху, 17 нісана 5735 року (29 березня 1975), він не прийшов до синагоги молитися, і коли прийшли до нього додому провідати його, знайшли його бездиханним на ліжку, з книгою в руках. У віці (близько) дев'яноста років його було покликано до небесної єшиви.
Його спогади
На прохання Ребе і Ребе Раяца рав Гурков записав свої спогади про дні самопожертви в радянській Росії, і в 5704 році (1943/1944) рав Меїр Гурков надіслав свої спогади до «Ковец Любавич» і Ребе Раяцу. У 5733 році (1972/1973) він передав їх для редагування своєму онукові, равові Левіну, який надіслав їх Ребе для правки. У 5737 році (1976/1977) Ребе несподівано випустив книгу відредагованою і віддав її до друку. Оскільки це було вже після його відходу з життя, Ребе написав, щоб до цієї книги додали його життєпис.
Книга вийшла друком після його відходу з життя, у 5737 році (1976/1977), і називається «Сефер га-зіхронот — Діврей га-ямім». Наразі в книзі бракує близько п'яти розділів.
Ці спогади охоплюють період у тридцять років — 5677-5707.
Родина
- Його сестра, Фейга-Муся. Вийшла заміж за Аврагама-Айзика, сина р. Гілеля Клорштейна. Одеса, 12 адара I 5661 року (3 березня 1901).
- Його сестра, Сара. Вийшла заміж за Йосефа, сина р. Нахума Хайфеца. Одеса, 2 адара 5678 року (14 лютого 1918).
- Його син, р. Яаков-Йосеф Гурков
- Його син, р. Ісраель Гурков
- Його зять, рав Ашер Сасанка
- Його зять, рав Ісраель-Єгуда Левін
- Його онук, рав Шалом-Бер Левін
Зовнішні посилання
- Рав Меїр Гурков, «Сефер га-зіхронот — Діврей га-ямім», Бруклін, 5737, на сайті HebrewBooks
- Збірка листів, які він отримав від Ребе, у тшурі з весілля його нащадків
Примітки
- ^ У справі про його допит записано, що він народився в Гомелі в 5638 році (1877/1878) — певно, через підробку дат у паспортах, поширену тоді через армію.
- ^ Мої спогади.
- ^ Певно, таким було враження від його меламеда в Почепі, про єшиву якого сказано в «Решимат дварім»: «Було чотири місця, звідки часто посилали до Любавичів... усіх прийняли до першого [нижчого] класу, але не так учнів з Почепа... у яких рав Рінаг розвинув здібності... помітно було з їхньої манери навчання, коли вони були в Любавичах, у нігле і в хасидуті, що вона була глибокою, без самообману — ніт нарн зіх»... Ця риса була помітна в р. Меїрі...
Код особи: № 6140254800
