Реувен Дунін
| Реувен Дунін | |
|---|---|
Тракторист і машпіа, який наблизив багато сотень євреїв до дотримання Тори і заповідей та до шляхів… | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 17 тевета 5694 (4 січня 1934) |
| Місце народження | Хайфа |
| Дата смерті | 11 менахем-ава 5762 (20 липня 2002) |
| Місце поховання | кладовище в Хайфі |
| Країна | Ізраїль |
| Місце проживання | Хайфа, Рамот (Єрусалим), Реховот |
| Рід діяльності | тракторист, машпіа |
| Освіта | єшива «Томхей Тмімім» у Лоді, єшива в [[770]] |
| Посада | машпіа єшиви Хабаду Рамат-Авів |
| Учителі | Шломо-Хаїм Кесельман та інші |
| Учні | Йосеф-Єгуда Мартон, Ханох Шахар, Нафталі Дахан, Аврагам-Меїр Зігман, Амір Кахана, Зогар Айзенберг, Дорон Шефі, Нетанель Сааді, та інші |
| Сім'я | |
| Батько | Танхум Дунін |
| Дід (по батькові) | Реувен Дунін |
| Мати | Фейга-Райзл |
| Дружина | Рівка Дунін (Зоненфельд), Ірис Дунін (Кляйн) |
| Діти | Йосеф-Іцхак Дунін, Шалом-Дов-Бер Дунін, Менахем-Мендл Дунін, Єгуда-Лейб Дунін, Леві-Шимон Дунін, Шмуель Дунін, Шнеур-Залман Дунін, та інші |
| Брати й сестри | Аврагам Дунін |
| Родовід | |
Рав Реувен Дунін (17 тевета 5694 (4 січня 1934) – 11 менахем-ава 5762 (20 липня 2002)) — тракторист і машпіа, який наблизив багато сотень євреїв до дотримання Тори й заповідей і до шляхів хасидизму Хабад.
Біографія
Його юність

Народився 17 тевета 5694 року (4 січня 1934) у Хайфі в рава Танхума Дуніна, хасида Хабаду в шостому поколінні та учня рава Ар'є Левіна, і його матері, пані Фейги-Райзл. Замолоду в Реувена виявилася астма, і через неї його в ранньому віці відправили навчатися до інтернату «Кфар Іврі» руху «Га-поель га-мізрахі га-цаїр» у горах Єрусалима. Склад дітей в інтернаті й віддаленість від дому призвели до того, що Реувен відійшов від релігії й перестав дотримуватися Тори і заповідей. Подорослішавши, він виявив хист до водіння й керування важкою технікою і почав працювати водієм навантажувача, живучи в релігійному кібуці «Лаві».
Коли його молодший брат, рав Аврагам Дунін, перейшов навчатися до єшиви «Томхей Тмімім» Лод, він під час однієї з їхніх зустрічей попросив брата Реувена почитати трохи з учення хасидизму Хабад, яке приніс із собою. Спочатку Реувен відмовився, але після повторних прохань почав читати й цікавитися, і написане припало йому до душі. Реувен, який зі свого боку вже перебував у періоді пошуку сенсу життя, поглибив свій інтерес до юдаїзму й навіть їздив навчатися на короткі терміни до різних єшив. Реувен не знайшов у цих єшивах того сенсу, якого шукав, і повернувся до роботи трактористом у каменоломні. Однієї п'ятниці Реувен їхав автобусом із Хайфи до Нагарії, щоб провести Шабат у Нагарії; дорогою в нього зав'язався зв'язок з євреєм-хасидом, який запросив його на наступний Шабат до Кфар-Хабада. Реувен вирішив, що вже того самого Шабату поїде до Кфар-Хабада, і так і зробив.
Через кілька днів, на прохання батька, він вирішив спробувати вступити до єшиви в Лоді. Коли Реувен із батьком прибули до єшиви, машпіа, рав Шломо-Хаїм Кесельман, відмовився прийняти Реувена до єшиви. Реувен зі свого боку пообіцяв, що погодиться виконати все, що від нього вимагатимуть, щоб бути прийнятим до єшиви, і зрештою рав Кесельман прийняв його і приставив до нього як «хевруту» рава Моше Непрастека, щоб той був йому своєрідним наставником.
У Ребе
У певний момент Реувен відчув, що потребує зміцнення в юдаїзмі, і для цього вирішив поїхати до Ребе. Машпіа рав Кесельман поставив умовою, щоб р. Реувен закінчив навчання, і лише тоді дав дозвіл на поїздку. Реувен зібрав потрібні гроші роботою на тракторі й поїхав до Ребе на пів року. У цей період навчався в єшиві в 770.
Коли він уперше ввійшов до Ребе на єхідут, Ребе запитав його, чи розбирається він у машинах, а за короткий час запитав, з якою метою він прийшов на єхідут. Р. Реувен розридався й відповів, що приїхав до Америки лише для того, щоб навчатися в єшиві в 770, і що він хоче навчатися як слід. Ребе відповів йому: «Оскільки він вивів свої справи до святості, якщо так, хай сидить і навчається, а через кілька місяців поговоримо». Коли він попросив у Ребе шлях тшуви, Ребе відповів йому: «Спочатку хай стане на шлях Тори й заповідей із радістю та добрим серцем, а потім поговоримо про тшуву».
Відтоді р. Реувен удостоївся ще багатьох єхідуйот, причому багато з них були неофіційними. Іноді він стояв після молитви Арвіт на видному місці, щоб Ребе його помітив, і встановлював із Ребе зоровий контакт. Іноді, помітивши щось на кшталт кивка голови чи іскру розуміння в очах Ребе, він входив до його кімнати й там ставив Ребе різні запитання про своє життя або про порядок свого навчання.
На єхідуйот він нагадував Ребе про те, що Ребе сказав йому, що вкаже йому шлях тшуви, 6 тішрея 5742 року (4 жовтня 1981) Ребе вперше під час єхідуту пояснив йому суть тшуви.
Відхід з життя дружини та другий шлюб
11 менахем-ава 5755 року (7 серпня 1995) померла дружина Реувена, Рівка Дунін. Через кілька місяців, у 5756 році (1995/1996), Реувен одружився з Ірис (з родини Кляйн), і вони переїхали жити до кварталу Рамот в Єрусалимі, де прожили два роки, до місяця сівана 5758 року (травень–червень 1998), коли померла Ірис Дунін; вона похована на Гар-га-Менухот в Єрусалимі.

Шліхут у Хайфі
Через пів року рав Дунін повернувся до Ізраїлю, але перед тим отримав від Ребе шліхут продовжувати працювати на тракторі в такому місці, «щоб тебе бачило якомога більше людей», бо тоді він зможе впливати на них у справах Тори і заповідей.
Одружився з Рівкою з родини Зоненфельд (онукою рава Йосефа-Хаїма Зоненфельда) з Єрусалима. Після одруження оселився в Хайфі.
Його дім був справжнім «Бейт Хабадом» ще до того, як це поняття стало установою. Його дім у кварталі Ватікей га-Гістадрут у Хайфі був відкритий для десятків і сотень молодих жителів району, які приходили побесідувати з ним про віру й хасидут. Багато з баалей тшува, які робили перші кроки у світі юдаїзму, знаходили в його домі свій дім; там вони їли, спали й навчалися, а «помічниця, що відповідає йому», пані Рівка, приймала всіх привітно й з великим терпінням.
Вечорами він часто виїжджав до кібуців або на армійські бази, де бесідував про світогляд і хасидут зі слухачами, що збиралися довкола нього. І він простою й прямою, грубуватою мовою підкоряв серця слухачів. Він говорив із ними на рівних і, головне, від серця.
І справді, його вплив на оточення був величезним. За роки р. Реувен і його дружина наблизили до юдаїзму тисячі молодих людей. Сотні з них стали богобоязними хасидами. Він не вагався вступати в бесіду навіть із «твердим ядром» лівих. Одного разу він навіть запросив до себе додому групу молодих людей з Ліги проти релігійного примусу. Сьогодні деякі з них — батьки в хасидських родинах.
Переворот тшуви, який здійснив р. Реувен, разючий і викликає подив. Він сам свідчив із властивою йому правдивістю: «Я не знаю, чи наблизили ми сотні чи тисячі. Думаю, що це досягло великих масштабів. Я не веду обліку. Вони розсіяні сьогодні по всіх кінцях світу. Я знаю, що в будь-якому місці світу є наші баалей тшува».
У домі родини Дунін було розкішне царське крісло, особливе й зберігане для Ребе. Р. Реувен не мудрував, і після того, як одного разу почув від Ребе, що той прийде разом із Мошіахом до Святої Землі, запитав його, чи прийде він і до Хайфи, і Ребе відповів: Якщо захоче Всевишній, прийду й до Хайфи, і додав: це може бути навіть завтра...
Коли р. Реувен повернувся до Хайфи, він вирішив, що якщо Ребе прийде до його міста, то напевно захоче відвідати його дім — їхній дім, і тому треба приготувати для нього гідне крісло.
З роками р. Реувен залишив роботу на тракторі. Однією з перших дій, які р. Реувен здійснював із наближеними баалей тшува, було відправити їх до Ребе, пояснюючи, що велике світло там уже зробить більшу частину роботи, — і так справді й було, як свідчать його численні учні.
В останні роки він залишив Хайфу й жив у Реховоті, але продовжував підтримувати тісний зв'язок із містом і його жителями, багато з яких були його знайомими. Він служив машпіа в єшиві Хабаду Рамат-Авів.

Відхід з життя
Останнього Шабату його життя (який був також річницею відходу з життя його дружини Рівки — яка померла 11 менахем-ава 5755 (7 серпня 1995)), у день 11 менахем-ава 5762 (20 липня 2002), він перебував у Хайфі з нагоди виклику до Тори свого онука, сина його зятя рава Ярона Бар-Зогара. На цей Шабат приїхали члени родини з усіх куточків країни та з-за кордону.
Як завжди кожного Шабату, він довго проводив фарбрейнген, і о 5 годині пополудні, після закінчення фарбрейнгену в залі єшиви Хабаду, сказав присутнім, що почувається погано, і впав. Бригада МАДА, що прибула на місце, намагалася реанімувати його протягом 40 хвилин, однак він повернув свою душу Творцеві.
У його похороні, що відбувся на виході Шабату, брали участь маси людей, серед них: усі шлухім Ребе з північного району, міські рабини, керівники закладів, сотні близьких йому людей і члени родини. Похований поруч із дружиною на кладовищі в Хайфі.

Поширення звістки про Геулу та Визволителя
В останнє десятиліття, відтоді як почалося мівцо «Мошіах», і з ще більшою силою — після того, як Ребе заохотив спів «Єхі адонейну морейну ве-рабейну Мелех га-Мошіах ле-олам ваед». Р. Реувен, як хасид, прив'язаний усім серцем і душею, знав, що це справжнє бажання Ребе, і так і проголошував скрізь. Сам він носив на лацкані одягу та на капелюсі значок — маленький прапорець — Мошіаха. Мало того, він навіть ходив із торбинкою, повною таких значків, і роздавав кожному, хто лише погоджувався їх носити. Він пояснював це тим, що слово «Мошіах», написане на «прапорці», символізує чисту віру, в яку вірить кожен єврей, без зв'язку з додатковими подробицями. «Мошіах — без пшетлах і додаткових гасел».
На грандіозному зібранні для зустрічі Мошіаха, що відбулося в залі «Сінерама» 22 адара I 5755 року (22 лютого 1995), р. Реувен запросив Ребе на це величне у святості зібрання[1] і потім виступив із промовою про віру у вічність життя Ребе Мелех га-Мошіаха.
Його книги
«Ше-га-Ребі єхаєх»

Обидва томи «Ше-га-Ребі єхаєх» написані й відредаговані Ханохом Шахаром. Книги — збірка сказаного ним з різних нагод, розподілена за темами й наведена зі слів тих, хто чув.
Перший том книги «Ше-га-Ребі єхаєх» побачив світ до дня йорцайту 5771 року (2010/2011) і поширювався «Хабад шоп». Друге видання й другий том побачили світ до 5 тевета 5776 (17 грудня 2015), у видавництві «Хіш».
Розповсюджувач на обкладинці першої книги описує книгу як «збірку історій і перлин, уперше розказаних його підопічними й тими, хто сприйняв його уроки, які передають сказане від імені того, хто сказав. Автентично, нічого не зменшуючи від властивого йому „перцю“, книга наводить історії, зібрані в ході широкої та глибокої дослідницької роботи, що тривала близько п'яти років, і вони становлять непроминальне надбання, яке дає змогу й тим, хто не знав його особисто, зустріти справжнього хасида, відданого серцем і душею Ребе та його вказівкам, який ніколи не робив поблажок ні собі, ні оточенню і поставив на ноги покоління підопічних».
«Тракторист Ребе»

«Тракторист Ребе — машпіа, який проклав шлях» — книга, що описує історію життя, діяльність, учення й шляхи машпіа рава Реувена Дуніна. Побачила світ у видавництві «М. Софер», видавець, у Мігдаль-га-Емеку в 5769 році (2008/2009).
Книгу написав його син, рав Менахем-Мендл Дунін, відредагував рав Ісраель Ельфенбейн за сприяння рава Асафа-Ханоха Фрумера.
Родина
Його дружина Рівка померла 11 менахем-ава 5755 (7 серпня 1995), і рівно того самого дня помер і р. Реувен сім років потому.
Його брати
- Шаліах рав Аврагам Дунін
- Його сини
- Рав Йосеф-Іцхак Дунін — у минулому директор Бейт Хабаду Хайфи, нині в Краун-Гайтс.
- Рав Шалом-Дов-Бер Дунін — шаліах Ребе у Норт-Маямі-Біч, Флорида, у Сполучених Штатах.
- Рав Менахем-Мендл Дунін — директор у Талмуд-Торі Мігдаль-га-Емек, колишній голова єшиви «Ор Авнер» — Хабад Кфар-Сітрін.
- Рав Єгуда-Лейб Дунін — шаліах Ребе в кварталі Ахуза, Хайфа, і засновник Інституту поширення вчення про Геулу.
- Рав Леві-Шимон Дунін — із шлухім Ребе у Техасі.
- Рав Шмуель Дунін — Кір'ят-Малахі.
- Рав Шнеур-Залман Дунін — Мігдаль-га-Емек.
- Його зяті
- Р. Ярон Бар-Зогар — заступник генерального директора амути «Нвуат га-Геула» — Хайфа
- Р. Йосеф-Іцхак Мочкін — шаліах Ребе в Монреалі.
- Р. Шмуель Сапір — Беер-Шева
Учні
- Рав Йосеф Мартон — Єрусалим.
- Ханох Шахар — Цфат.
- Нафталі Даган
- Р. Аврагам Зігман
- Амір Кахана
- Зогар Айзенберг
- Дорон Шефі
- Нетанель Сааді
- Калман Нейман
- Рав Шауль Опен
Додаткова література
- Менахем-Мендл Дунін, Ісраель Ельфенбейн і Асаф-Ханох Фрумер, «Тракторист Ребе», Мігдаль-га-Емек, 5769.
- Ханох Шахар, «Ше-га-Ребі єхаєх» — історії та вислови Реувена Дуніна Цфат, 5771.
- «Мікдаш мелех», частина 1 — відповіді, листи та єхідуйот, яких він удостоївся в ході своєї роботи з поширення юдаїзму. Мордехай-Менаше Лауфер, видавництво «Ешель», Кфар-Хабад, 5757.
- «Шаліах і машпіа зі своїм шляхом», Рафаель Бахар, книга «Дмуто шель хасид», с. 57–62.
- «Машпіа, який був нам люблячим батьком», Шнеур-Залман Нойман, тижневик «Бейт Мошіах» № 1323, сторінки 12–17.
- «Немає заміни істині» «Бесіда про Геулу», випуск 38.
Зовнішні посилання
- Мітка: рав Реувен Дунін, на сайті «Лахлухіт геулатіт»

- Залман Ліберман, Перший у своєму роді фільм про машпіа р. Реувена Дуніна

- Фарбрейнген рава Реувена Дуніна — фарбрейнген у переддень Шабату мевархім менахем-ава в Рамат-Авіві —

- Промова рава Реувена Дуніна на загальнонаціональному зібранні «Гакгель», організованому «Організацією за справжнє й повне Визволення», 22 адара I 5755 (22 лютого 1995) у залі «Сінерама» в Тель-Авіві.

- Душа, яку Ребе висік у хайфській каменоломні, Менахем Зігельбойм,

- Збірка історій від р. Реувена Дуніна

- Розділ із книги про рава Дуніна «Тракторист Ребе»

- Добірка історій із книги про рава Дуніна «Ше-га-Ребі єхаєх»

- Відповіді, отримані ним від Ребе, у тшурі до весілля його онуки, хешван 5777 (листопад 2016)
- Служіть Всевишньому в радості: послухайте автентичний фарбрейнген із равом Реувеном Дуніним, на сайті «Лахлухіт геулатіт»

Примітки
Код особи: № 7853286000