Залман-Моше га-Іцхакі
| Залман-Моше га-Іцхакі | |
|---|---|
Один із найвидатніших машпіїм серед хабадських хасидів останнього покоління | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 5633 |
| Місце народження | Невель |
| Дата смерті | 3 швата 5712 (30 січня 1952) |
| Місце поховання | Кладовище Цфата |
| Країна | Російська імперія, СРСР[В] |
| Місце проживання | Невель, Зембін, Тель-Авів, Кфар-Хабад |
| Рід діяльності | рабин[В] |
| Сім'я | |
| Батько | рав Дов-Бер га-Іцхакі |
| Мати | Рахель |
| Дружина | Неше з родини Рейнес |
| Діти | Шмуель, Сара, Фая |
| Нагороди | |
| титул «праведної пам'яті» від Ребе | |
Машпіа рав Шнеур-Залман-Моше га-Іцхакі (5633 — 3 швата 5712 (30 січня 1952)) — один із найвизначніших машпіїм серед хабадських хасидів останнього покоління, відомий насамперед своїм різким стилем висловлювань. Заробляв на життя шхітою, а наприкінці життя жив у Святій Землі. Удостоївся отримати від Ребе титул «праведної пам'яті».
Біографія
Народився в 5633 році (1872/1873) у Невелі в Росії в родині рава Дов-Бера га-Іцхакі та пані Рахель; там же здобув хасидське виховання.
Одружився в місті Зембин у 5657 році (1896/1897) з пані Нешею з родини Рейнес — корінної хабадської родини із Зембина; потім осів у Зембині і став одним із найпомітніших машпіїм у хасидському світі, а на життя заробляв тією самою професією, що й його батько, — шойхета-бодека.
У тішреї 5659 року (1898/1899) р. Залман-Моше приєднався до юнаків, які їхали до Любавичів до Ребе Рашаба, і там став повноцінним хасидом.
Р. Залман-Моше був центральною постаттю в Невелі завдяки своїй особистості, своїм знаменитим фарбрейнгенам і величезному впливу.
Він часто казав, що шойхету, який випив, заборонено різати, але якщо шойхет не каже «лехаїм», то йому вже точно заборонено різати, бо він не богобоязливий... Р. Залман-Моше мав звичай проводити фарбрейнген щоночі проти п'ятниці, оскільки наступного дня не різав. Коли р. Залман-Моше проводив фарбрейнген, він справді казав «лехаїм» як слід, і коли на серці в нього ставало весело від машке, з його вуст сипалися перлини...
Коли його старша донька досягла шлюбного віку, він попросив у Ребе Раяца удостоїтися зятя-«таміма». Ребе відповів йому: «Дорогою на бойню думай хасидут». Відтоді р. Залман-Моше суворо стежив за тим, щоб думати хасидут дорогою, хоча це було в темні нічні години, по брудній землі Невеля, коли ходьба була завданням, що вимагало великої обережності й уваги. Він удостоївся зятя-«таміма» — це рав Аврагам Дризін, згодом машпіа і один із керівників єшив «Томхей Тмімім» у Радянському Союзі та у Святій Землі.
У Святій Землі
У 5695 році (1934/1935) він здійснив алію до Святої Землі й оселився в Тель-Авіві. Р. Залман-Моше не змінив стиль своїх фарбрейнгенів і продовжував проводити їх так, як звик у Росії, різкою мовою і прямими словами, що пронизують нирки й серце.
Анаш у Тель-Авіві, не звиклі до такого різкого стилю фарбрейнгенів, почали надсилати Ребе Раяцу листи зі скаргами на р. Залмана-Моше; дехто каже, що Ребе цілковито підтримав його і написав хасидам, які скаржилися: «З усього сказаного випливає, що це завдало мені великого смутку і сильного душевного болю, бо я бачу погане ставлення... до моїх дорогих учнів, хай живуть вони, яких я люблю, як справжніх синів... Зайве повторювати те, що я писав у минулих листах на похвалу моїх дорогих учнів, які прилипли до мого серця, кожен з яких — повна скарбниця богобоязливості, набуття добрих якостей і любові до євреїв...» Проте є ті, хто сумнівається у зв'язку цього листа з цією історією.
На початку 5700-х років р. Залмана-Моше розбив параліч, і постраждало його мовлення. Унаслідок цього він переїхав жити до свого сина р. Шмуеля га-Іцхакі в Тель-Авів. А з 5710 року (1949/1950) жив у свого зятя, р. Аврагама Майора, у Кфар-Хабаді. Попри параліч, під час молитви його мовлення було звичайним.
Помер 3 швата 5712 (30 січня 1952) і похований на старому кладовищі Цфата.
У листі-співчутті після його відходу з життя Ребе написав про нього «Магарзам, праведної пам'яті» (= р. Залман-Моше, благословенна пам'ять праведника)!
Родина
- Його син, р. Шмуель га-Іцхакі — Тель-Авів
- Його донька, пані Сара — дружина машпіа рава Аврагама Дризіна (Майора)
- Його донька, пані Фая[1] — дружина рава гаона р. Меїра Боровського
Додаткова література
- Рав Йосеф-Іцхак Камінецький (його правнук), «Були люди-хасиди» — біографічна книга, що висвітлює життя його та членів його родини.
- Залман Рудерман, книга «Хасідім аншей маасе», с. 139–145.
- Життя хасида в журналі «А хасідішер дерхер» (англійською)
Зовнішні посилання
- Легендарний машпіа і палаючий вогонь: історія «оведа» р. Залмана-Моше га-Іцхакі, на сайті «Хабад Лайв»

- Образ хасида: р. Залман-Моше га-Іцхакі у тижневику «Бейт Мошіах», 2 швата 5772 (26 січня 2012)

- Йорцайт р. Залмана-Моше га-Іцхакі, праведної пам'яті: онук розповідає ● дивіться відео

- Життя хасида, штрихи до портрета в журналі «А хасідішер дерхер», нісан 5780 (березень–квітень 2020) (англійською)
- Виявлено російський паспорт і невідому фотографію машпіа р. Залмана-Моше

- Р. Залман-Моше: історія життя хасида, про якого Ребе написав «праведної пам'яті»

- Як Ребе відгукнувся про «ворт» р. Залмана-Моше га-Іцхакі?, на сайті «Хабад Лайв»

Примітки
Код особи: № 4032332800