Хаїм-Еліягу Мішуловін
| Хаїм-Еліягу Мішуловін | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 2 хешвана 5691 (24 жовтня 1930) |
| Дата смерті | 29 сівана 5732 (11 червня 1972) |
| Місце поховання | Ділянка Хабаду на Оливковій горі |
| Місце проживання | Самарканд, Кфар-Хабад |
| Місце діяльності | Самарканд |
| Рід діяльності | хасид, хранитель переказів |
| Учителі | Аврагам-Еліягу Плоткін, Шмуель Нотік, Нісан Неменов, Моше Робінсон, Барух Левківкер (Цфат), Хаїм-Аврагам Духман та інші |
| Сім'я | |
| Батько | Еліезер Мішуловін |
| Мати | Батья Мішуловін |
| Дружина | Фрума-Сара |
| Діти | Йосеф-Іцхак Мішуловін, Шалом-Дов-Бер (Берке) Мішуловін, Рахель-Бейла |
| Брати й сестри | Давид-Дов Мішуловін, Міхаель Мішуловін, Іцхак Мішуловін |
| Родовід | |
Р. Хаїм-Еліягу Мішуловін (2 хешвана 5691 (24 жовтня 1930) – 29 сівана 5732 (11 червня 1972)) був хасидом, хранителем переказів, діяв із самопожертвою задля підтримання і поширення юдаїзму в Самарканді.
Біографія
Народився 2 хешвана 5691 року (24 жовтня 1930) у свого батька р. Еліезера і своєї матері пані Батьї Мішуловіних у радянській Росії.
У 5701 році (1940/1941) з початком війни члени родини втекли до Самарканда, де заснували хедер і єшиву, у якій він навчався у великих хасидів р. Аврагама-Еліягу Плоткіна, Нісана Неменова, Моше Робінсона, Шмуеля Нотіка, Баруха Левківкера. Будучи юнаком із благословенними здібностями, він увійшов одразу до вищого класу до р. Аврагама-Еліягу Плоткіна.

У 5706 році (1945/1946) Хаїм-Еліягу розлучився з батьками разом зі своїм братом Давидом-Довом, вирушивши до кордону з наміром вибратися з-за залізної завіси, будучи громадянами Польщі. Але після прибуття до кордону з'ясувалося, що вони запізнилися, і вони повернулися тим самим шляхом, яким прийшли, до свого дому в Самарканді. Там вони продовжили вчитися і втамовувати свою спрагу хасидськими історіями та іншим від старих хасидів, які перебували там у той період.
У 5714 році (1953/1954) він одружився з Фрумою-Сарою[1], дочкою хасида р. Аврагама Зальцмана.
Більшу частину років свого життя р. Хаїм-Еліягу провів за залізною завісою, у самопожертві під тяжкими переслідуваннями, у Самарканді.
У 5729 році (1968/1969) р. Хаїм-Еліягу репатріювався на Святу Землю разом із дружиною і трьома дітьми.
Після прибуття на Святу Землю оселився в Кфар-Хабаді, де почав долучатися до громадських справ і займатися ними, «Цеірей Агудат Хабад» тощо. Але не міг займатися надто багато чим, оскільки зліг через тяжкий артрит, на який захворів змолоду. У той період до його імені додали ім'я Хаїм. Через слабкий стан здоров'я р. Хаїм-Еліягу не зміг здійснити бажання свого серця і поїхати до Ребе.
У 5732 році (1971/1972) стан його здоров'я погіршився, і йому зробили складну операцію; унаслідок цієї операції р. Хаїм-Еліягу дуже ослаб, і серце його не витримало, і 29 сівана 5732 року (11 червня 1972) він залишив світ живих, маючи лише сорок один рік, і не удостоївся хоча б раз побачити обличчя Ребе. Похований на ділянці Хабаду на Оливковій горі.
Хасидські історії
Упродовж свого життя, під час перебування в Самарканді, починаючи з наймолодшого віку, р. Хаїм-Еліягу записував хасидські історії, які чув від великих хасидів, що мандрували просторами Радянського Союзу в той період.
Більшість своїх історій він чув від хасида Хаїма-Аврагама Духмана, а той чув їх від свого діда, хасида р. Мордехая-Йоеля Духмана, одного з великих хасидів Ребе Цемах Цедека і видатного учня р. Айзика Гомлера.
Звичним видовищем було бачити р. Хаїма-Аврагама і Хаїма-Еліягу, що повільно крокують вулицею, і р. Хаїм-Еліягу жадібно вбирає кожне слово. Так було до 5711 року (1950/1951), коли р. Хаїм-Аврагам Духман змушений був тікати із Самарканда через переслідування влади до Сибіру, де й помер.
Решту своїх історій він записав із того, що чув переважно від брата Хаїма-Аврагама, р. Баруха Духмана, Дов-Бера Яффе, з учнів «Томхей Тмімім» у перші її роки і відомого хранителя переказів. І від інших хасидів, які перебували в Самарканді в той період: свого вчителя й наставника Аврагама-Еліягу Плоткіна, свого вчителя й наставника Шмуеля Нотіка. І від інших хасидів: Нісана Неменова, Моше Робінсона, Менахема-Мендла Футерфаса, Дов-Бера Іткіна, Ісраеля-Ноаха Бєліницького, Сімхи Городецького, Єрахміеля Хадаша, Бен-Ціона Маруза, Менахема-Мендла Наделя.
Усі історії, які чув, р. Хаїм-Еліягу записав, а прибувши до Землі Ізраїлю, продовжив записувати ще з пам'яті.
У 5731 році (1970/1971), коли в нього в руках було зібрання історій, він написав про це Ребе такі рядки:
Надсилаю Ребе фотокопії записів історій і висловів, які я записав із пам'яті з допомогою Всевишнього. Багато речей (а може, і більшість із них) я чув у 5707-5709 роках (1946–1949) від мого вчителя, хасида р. Хаїма-Аврагама Духмана, який був онуком відомого хасида р. Мордехая-Йоеля Духмана і до 18 років перебував у тіні свого діда, і більшість історій чув від нього; Раха вирізнявся дивовижним даром пам'яті, був точний у своїй мові, і кожну річ розповідав так, як чув від свого діда, і те, що розповідав знову через рік, було точнісінько тими самими словами. Ці історії закарбовані в моїй пам'яті особливо, і я думаю, що вони точно такі, як я чув, точнісінько.
Також багато історій, які я чув від інших оповідачів, серед них хасид р. Дов-Бер Яффе, учень єшиви «Томхей Тмімім» у перші роки єшиви, володар міцної пам'яті, і він був «б. а.» хасида р. Шалома р. Гілельса, і був дуже відданий історіям про праведників і хасидів.
Записав їх на зіпсованому лашон га-кодеш, як міг, а іноді на їдиші, щоб не спотворити їх; я старався, щоб мова Адморів була точно такою, як я чув. Останнім часом я чув пропозиції впорядкувати їх і надрукувати, і є такі, що кажуть, що варто перекласти їх на іврит і потім надрукувати. І тому прошу його святість відповісти своєю святою думкою: чи видавати їх і друкувати і чи треба їх перекладати.
Відповідь Ребе була:
1) Якщо ще не надруковані 2) Якщо (звісно) за здоровим міркуванням вони істинні.
Через хворобу в нього не було можливості надрукувати їх, але з нагоди сорокового року від дня відходу з життя їхнього діда члени родини Глуховських, його зять і його онуки, вирішили їх надрукувати. На сьогодні надруковано дві брошури. Перша — з нагоди радісної події одруження тамім Шнеура-Залмана Глуховського в місяці кислеві 5772 року (2011/2012). А друга — з нагоди радісної події одруження тамім Єхіеля Глуховського в місяці нісані 5772 — його онуків.
Родина
- Його дружина Фрума померла 23 кислева 5784 року (6 грудня 2023). Після відходу з життя чоловіка вона вийшла заміж удруге за рава Меїра Когена, мир праху його, з Єрусалима.
- Його син, рав Йосеф-Іцхак Мішуловін — з шлухім Ребе в Лос-Анджелесі, засновник і директор хедера «Ор Менахем» у місті
- Його син, рав Шалом-Дов-Бер (Берке) Мішуловін, Сент-Пол, Міннесота.
- Його дочка, пані Рахель-Бейла, дружина рава Менахема-Мендла Глуховського — рабина хабадської громади Реховота і секретаря Рабинського суду Хабаду на Святій Землі
- Його тесть Аврагам Зальцман
Зовнішні посилання
- Історія його життя, у тижневику «Бейт Мошіах» (англійською)
- Список історій з його вуст, тшура з весіль його нащадків, із додатком короткої історії його життя
Примітки
- ^ Померла 23 кислева 5784 (6 грудня 2023)
Код особи: № 4440617100
- Хасиди часів Ребе Раяца
- Хасиди часів Любавицького Ребе
- Особистості в Самарканді
- Особи Кфар-Хабада
- Персоналії, поховані на хабадській ділянці Оливкової гори
- Родина Зальцманів
- Хранителі переказів
- Особистості, що народилися в 5691 році (1930/1931)
- Родина Мішуловіних
- Хасиди, що виїхали з Росії в 5680-ті роки
- Особистості, що померли в 5732 році (1971/1972)