Перейти до вмісту

Закони держави

Матеріал з Хабадпедії

Закони царства або закони держави — це система обов'язкових приписів у всіх сферах життя, що поширюються на всіх мешканців і впорядковують життя в суспільстві та відносини між мешканцями і владою та між самими мешканцями.

Мудреці встановили, що діна де-малхута діна (переклад з арамейської: закон царства — це закон) і, хоча це людські закони, сформульовані здебільшого неєвреями і засновані на простому людському розумі, — галаха встановлює, що закони царства (правління) мають галахічну силу і їм слід підкорятися, якщо вони не суперечать законам Тори, і людині слід навіть молитися про успіх царства в утвердженні закону і порядку, бо, якби не це, — неможливо було б підтримувати нормальне життя[1].

Це правило має багато наслідків у Шулхан арусі в законах «Хошен мішпат», головним чином у сферах податків, володіння землею та майнових законів, а в наші дні — обов'язок дотримуватися правил дорожнього руху тощо.

Джерело закону та його причина

Джерело цього правила трапляється кілька разів у Гемарі[2], а в книгах рішонім наведено кілька причин основи закону:

  1. Згода мешканців держави: мешканці з власної волі погоджуються із законами царя, щоб він підтримував суспільний порядок («якби не страх перед владою, люди ковтали б одне одного живцем»).
  2. Володіння землею: земля належить цареві, і він обумовлює проживання на ній підкоренням його законам[3].
  3. Сама Тора визнає право царства: сама Тора в кількох місцях ставиться до законів царства як до обов'язкової норми[4].

Ахаронім розійшлися в думках, чи є обов'язок підкорятися закону царства законом Тори[5], чи ж це лише постанова мудреців[6], а Алтер Ребе пише прямо[7]: «Закони царства — повноцінний закон, як закон Тори».

Ребе підкреслює, що підкорення законам держави — не зі страху перед владою, а тому, що така воля Святого, благословенний Він[8].

За демократичної влади і в Землі Ізраїлю

І в нашому поколінні, коли влада не монархічна, а демократична, обрана волею народу, думка більшості законовчителів — що діє галахічний обов'язок «діна де-малхута діна»[9].

Щодо влади євреїв у Землі Ізраїлю, яка діє не на основі законів Тори, є різні думки, чи діє і в такому разі закон «діна де-малхута», і навіть на думку тих, згідно з якими в такому разі обов'язок «діна де-малхута» не діє, людина зобов'язана платити податки, оскільки вона користується громадськими послугами, і якщо вона не платить податків так, як їх установлено, — вона користується незаконно[10].

І на думку тих, хто поблажливо ставиться до ухилення від податків, оскільки влада витрачає кошти не згідно з Торою і розтринькує гроші платників податків на зайві і навіть заборонені речі[11], дозвіл стосується лише утримання від сплати податків, які ще не сплачено, але отримання грошей від влади за допомогою неправдивої звітності за законом є повним грабежем і заборонене за Торою на думку всіх[12].

Визначення та обмеження

Не кожен закон царства вважається «законом». І в галахі щодо цього наводиться кілька застережень:

  1. Податки, що не мають установленої міри: податок, який не є рівним для всіх або стягується без упорядкованого закону, вважається «газланута де-малхута» і не зобов'язує.
  2. Проти Тори: закон, що приписує порушити заповіді Тори, — недійсний і скасований, оскільки «слова вчителя і слова учня — чиїх слів слухають?».
  3. Між людиною та її ближнім: є суперечка, чи діє правило лише в питаннях між громадянином і владою (як податки), чи й у майнових законах між євреєм і його ближнім.

У хасидуті Хабаду

Щодо сплати податків у Шулхан арусі Алтер Ребе[13] наводяться дві крайні і протилежні думки: згідно з першою думкою закони про мито і податки зобов'язують за законом, і той, хто ухиляється від мита, порушує заборону грабежу за Торою, тоді як згідно з другою думкою від початку дозволено ухилятися від мита, і Алтер Ребе постановляє, що богобоязна людина нехай буде суворою до себе згідно з першою думкою, щоб не порушити заповідь-заборону Тори.

Мітлер Ребе пояснює, що причина підкорення законам царя з плоті й крові і страху перед ним, навіть якщо він неєврей, — у трепеті перед Небесами, як цар Шломо уподібнює трепет перед Всевишнім трепетові перед царем із плоті й крові, «що це воістину одне»[14].

Під час Рабинських зборів 5603 Ребе Цемах Цедек пригрозив вийти зі зборів, якщо його змусять підписати документ, у якому він погоджується на створення «виправлених хедерів», російський міністр освіти Сергій Уваров заявив у відповідь: «Адже діна де-малхута діна», і Ребе Цемах Цедек відповів йому на це, що це діє лише в матеріальних справах, а не в законах між людиною і Всевишнім[15].

Ребе чітко висловлювався[16] про обов'язок підкорятися законам влади[17], а також знову і знову однозначно багаторазово вимагав[18] від усіх громадських діячів, шлухім і директорів закладів Хабаду діяти виключно за законом у всіх сферах управління[19].

(Особливо щодо Кфар-Хабада Ребе на єхідуті різко висловився про обов'язок платити податки повністю, не хитруючи і не затримуючи[20]).

У кількох сіхот Ребе надає значення тому, що вираження справ Тори і заповідей проникає і стає можливим і в законах держави[21], а також щодо семи заповідей синів Ноаха[22].

Див. також

Додаткова література

  • Аврагам-Еліягу Киршенбойм, Діна де-малхута діна, листок «Мі-бейт га-гораа» Кфар-Хабада, нісан 5786 (березень–квітень 2026) (23), сторінка 18 і далі

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ «Піркей авот» 3, 2: «Рабі Ханіна, заступник когенів, каже: молися про благополуччя царства, бо, якби не страх перед ним, люди ковтали б одне одного живцем». І див. сіху 20 менахем-ава 5734 (8 серпня 1974), де Ребе пов'язує це з тим, що під час вигнання вплив проходить через правителя держави.
  2. ^ Трактат Недарім, 28а; Гітин, 10б; Бава кама, 113а; Бава батра, 54б.
  3. ^ Цю причину наводить і Алтер Ребе в законах про грабіж, п. 15.
  4. ^ «Кір'ят сефер» на Рамбама, закони про грабіж, розд. 5.
  5. ^ «Авней мілуїм», сіман 28, сеїф катан 2. «Хатам Софер» у кількох місцях, і серед них «Йоре деа», сіман 314.
  6. ^ «Бейт Шмуель», сіман 28, сеїф катан 3.
  7. ^ Закони про безхазяйне майно, пункт 3.
  8. ^ Сіха Шабату розділу «Берешит» 5752, пункти 7-8.
  9. ^ Респонси «Ігрот Моше», «Хошен мішпат», частина 2, сім. 29. Респонси «Мішне галахот», частина 6, сім. 288, «Довев мейшарім», частина 3, сіман 89, п. 2. Та інші.
  10. ^ «Пітхей хошен», Крадіжка, нове видання, сторінка 18. «Тшувот ве-ганагот» (Штернбух), частина 4, сіман 319.
  11. ^ «Даркей мішпат», «Менахем Шломо», Недарім, сторінка 173, та інші.
  12. ^ Респонси «Шевет га-Леві», частина 5, сіман 172. «Менахем Шломо». «Пітхей хошен», зазначений вище, сторінка 22: «Усе, що обговорювали законовчителі, — це ухилятися і не платити мита. Але незаконно отримувати від царя або від призначених ним після того, як це потрапило йому до рук, — видається простим, що навіть за влади, до якої не застосовується діна де-малхута, немає жодного дозволу, і особливо коли для цього потрібно брехати і підробляти . . А якщо навіть (цар) пограбував інших, невже через те, що він грабіжник, дозволено грабувати в нього?».
  13. ^ Закони про грабіж і крадіжку, пункт 15 і далі.
  14. ^ «Кунтрес Бад кодеш», пункт 1.
  15. ^ «Лікутей дібурім», частина 3, с. 431 — 862.
  16. ^ Див., наприклад, «Ігрот кодеш», том 15, сторінка 451.
  17. ^ «Гітваадуйот» 5750, том 4, сторінка 201.
  18. ^ Див. «Шліхут ке-ільхата», сторінка 337 і далі.
  19. ^ Хоча неясно, у чому основа цього: чи то заради запобігання оскверненню Імені Всевишнього, для правильного і впорядкованого управління, щоб дії мали і визнання з боку закону, чи з інших причин.
  20. ^ 28 тішрея 5729 (20 жовтня 1968), у його святій кімнаті, представникам Кфар-Хабада.
  21. ^ Так, наприклад, «Двар малхут» Цав, пункт 16, «Двар малхут» Мішпатім 5752: «Постанова із Синаю, яка поширюється і проникає і в рамки світу, аж до того, що лідери народів світу вирішують і проголошують на власний розсуд (і „у своїх судах“, у яких є сила діна де-малхута діна) про становище і стан „і перекують вони мечі свої на рала“», сіха розділу «Лех леха» 5748 у доповненнях до завершення, на берегах, до примітки 92 щодо закону про вулицю, на якій проводиться Сімхат бейт га-шоева, що коли поліція зупиняє рух і закриває вулицю, щоб можна було радіти і танцювати, — з неї знімається закон громадського володіння, і вона стає кармелітом.
  22. ^ «Президент Сполучених Штатів виступив із закликом і заявою, що слід намагатися поширювати сім заповідей синів Ноаха, засновані на визнанні Творця світу та його Керівника, і що це єдиний шлях існування світу на кшталт „для заселення створив її“. Немає потреби поширюватися про важливість того, що президент держави, яка є „наддержавою“, держави, що має великий вплив у всьому світі, виступає з відкритим закликом до всіх мешканців світу про необхідність і неминучість дотримання семи заповідей синів Ноаха. Цей факт є важливим і вирішальним „проривом“ у загальній діяльності з поширення семи заповідей синів Ноаха — бо, наскільки відомо, цьому фактові немає подібного за всі покоління! І нехай буде воля, щоб усі виконали слова президента держави, адже якщо в усіх справах діна де-малхута діна, то тим більше щодо повеління, яке було дане Ізраїлю з уст Всесильного під час дарування Тори. І сильна надія, що й члени „Сенату“ і „Конгресу“ підуть за ним і не соромитимуться перед насмішниками, тим більше з огляду на той факт, що день у „Сенаті“ і „Конгресі“ відкривається молитвою до Творця світу, щоб Він вів їх правильним шляхом...» (із сіхи Ахарон шель Песах 5745 (13 квітня 1985)).

Повідомити про помилку на цій сторінці