Моше Шарет
| Моше Шарет | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Ім'я в оригіналі | משה שרתוק[В] |
| Дата народження | 15 тішрея 5655 (15 жовтня 1894) |
| Місце народження | Херсон |
| Дата смерті | 7 тамуза 5725 (7 липня 1965) |
| Місце поховання | Трумпельдор[В] |
| Країна | Палестина у складі Османської імперії, Ізраїль, Підмандатна Палестина, Російська імперія[В] |
| Місце проживання | Лондон, Єрусалим |
| Рід діяльності | політик, дипломат, перекладач, сіоніст[В] |
| Освіта | університет у Стамбулі, економіка в Лондоні |
| Посада | глава уряду Ізраїлю (другий), міністр закордонних справ (перший), голова політичного відділу Єврейського агентства, голова Єврейського агентства і Сіоністської організації |
| Сім'я | |
| Батько | Яаков Черток |
| Мати | Фаня (з родини Лев) |
| Дружина | Ципора |
| Нагороди | |
| Премія імені Соколова[В] почесний громадянин Єрусалима[В] | |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Моше Шарет (Шерток) (15 тішрея 5655 (15 жовтня 1894) — 7 тамуза 5725 (7 липня 1965)) був другим главою уряду Держави Ізраїль і її першим міністром закордонних справ.
Біографія
Народився у свято Сукот, 15 тішрея 5655 (15 жовтня 1894) під іменем Моше Черток у Херсоні в Яакова і Фані (з родини Лев). У 5666 році (1905/1906) переселився з родиною до Землі Ізраїлю.
Після закінчення навчання перейшов навчатися до університету в Стамбулі в Туреччині, до свого повернення до Землі Ізраїлю з початком Першої світової війни. Потім був призваний до армії Османської імперії і повернувся до Стамбула. Потім був направлений до Сирії, до кінця війни. Тоді він повернувся до Землі Ізраїлю і обіймав адміністративні посади.
Через деякий час переїхав жити до Лондона, щоб вивчати економіку, там же одружився зі своєю дружиною Ципорою. Водночас почав публікувати статті в друкованому органі партії «Ахдут га-авода», членом якої він був, а потім повернувся до Землі Ізраїлю, щоб писати в щоденній газеті «Давар». Із приєднанням «Ахдут га-авода» до партії МАПАЙ розпочав політичну діяльність.
Громадська діяльність
У 5691 році (1930/1931) був призначений секретарем політичного відділу Єврейської агенції як заступник Хаїма Арлозорова і у зв'язку з призначенням переїхав жити зі своєю родиною до Єрусалима. У цей період змінив своє прізвище «Черток» на «Шерток», а потім на «Шарет». Після того як Арлозорова було вбито, Шарета було обрано замість нього на посаду голови політичного відділу, і він обіймав цю посаду до створення Держави Ізраїль.
У цей період він мав великий громадський вплив, і Ребе Раяц навіть просив скористатися цим впливом, щоб він діяв заради звільнення рава Мордехая Дубіна[1].
Зі створенням держави був призначений її першим міністром закордонних справ і був обраний до Кнесету першого скликання від фракції МАПАЙ.
Після відходу Давида Бен-Гуріона з посади глави уряду, у місяці шват 5714 (січень–лютий 1954), Шарета було призначено другим главою уряду Держави Ізраїль, і паралельно він продовжував обіймати посаду міністра закордонних справ. Це було попри те, що сам Бен-Гуріон волів, щоб на посаду глави уряду було призначено Леві Ешколя.
У період свого недовгого перебування на посаді Шарет намагався домогтися мирного врегулювання з Єгиптом. Наприкінці свого перебування на посаді, внаслідок урядової кризи, сформував новий уряд, але й він не протримався.
Після закінчення його перебування на посаді, що тривало менш ніж два роки, у хешвані 5716, поступився своїм місцем назад своєму попередникові, Бен-Гуріону. Спочатку продовжував обіймати посаду міністра закордонних справ, але через серйозні розбіжності Бен-Гуріон вирішив звеліти йому піти у відставку, і він залишив міністерство закордонних справ у тамузі 5716, а після своєї відставки вирушив у дипломатичну поїздку азійським континентом.
У 5721 році (1960/1961) був призначений на посаду голови Єврейської агенції та Сіоністської організації. Цю посаду він обіймав до свого відходу з життя, 7 тамуза 5725 (7 липня 1965).
Його зв'язки з Ребе і Хабадом

Єхідут у Ребе в 5722 році (1961/1962)
На початку адара II 5722 (березень–квітень 1962) Шарет увійшов на єхідут до Ребе в межах своєї посади голови Єврейської агенції. Він увійшов разом із консулом Ізраїлю в Нью-Йорку паном Давидом Рівліном[2].
Рівлін розповів, що під час єхідуту було порушено низку тем, серед них питання поселення Кфар-Хабад. А також розповів, що Шарет вийшов з єхідуту під глибоким враженням. Рівлін розповів також, що під час єхідуту було порушено тему процесу над Ейхманом, що проходив тоді в Ізраїлі. Шарет із хвилюванням розповідав про процес і сказав, що процес заново порушує всю історію Голокосту. Ребе запитав його у відповідь, чому з процесу влаштовують «урочистості», адже якщо це для того, щоб пробудити тему Голокосту, це слід робити належним чином[3]. Ребе додав і розповів, що після Голокосту рабини просили Ребе Раяца, щоб він приєднався до них у заклику із засудженням якихось людей, які обурливо висловлювалися про Святого, благословенний Він, унаслідок Голокосту. Ребе Раяц не погодився і пояснив, що є місце, особливо для віруючого єврея, запитати «чому Г-сподь зробив так»[3][4].
Коли вони вийшли, секретар Ребе рав Єгуда-Лейб Гронер запитав їх про враження, Шарет сказав, що це була сердечна бесіда і що Ребе обізнаний у найпотаємніших речах і що він сподівається, що це перша зустріч, а не остання[5]. Потім рав Гронер розмовляв із Ребе, Ребе запитав, чи був Шарет напружений, виходячи з єхідуту, і рав Гронер сказав, що так не виглядало, а навпаки. Ребе відреагував запитанням, чи розповів він, що Ребе «зробив» із нього, рав Гронер сказав, що консул Рівлін йому щось сказав, але він не встиг це зрозуміти. Ребе додав і запитав, чи влаштували учні «подію» з візиту колишнього глави уряду, і у відповідь рав Гронер розповів, що Шарет хотів увійти до бейт-мідрашу, але відмовився від цього через побоювання нехтування вивченням Тори, Ребе був задоволений цими словами Шарета. На запитання Ребе рав Гронер розповів також, що Шарет приніс із собою на єхідут кіпу в кишені, а доки не наділ її на голову, був у капелюсі. Ребе був задоволений і цим[2].
Того самого року рав Ханох Гліценштейн надіслав Шарету лист Ребе про створення світу. Шарет подякував йому листом у відповідь, у якому розповів також про той єхідут і сказав, що знайшов інтерес у вивченні поглядів Ребе[6].
8 адара II Ребе написав Залману Шазару листа, у якому згадує про візит Шарета і просить також Шазара діяти в якійсь справі, про яку він просив Шарета[7].
Услід за тим єхідутом Шарет відвідав Кфар-Хабад і передав жителям привіт від Ребе. Услід за тим візитом Ребе написав йому 10 тамуза, що радий був почути про візит і про те, що Шарет розмовляв із равом Біньяміном Городецьким. Ребе додав і сказав, що це пов'язано з враженнями, які залишилися в нього від єхідуту. У листі Ребе підбадьорює Шарета продовжувати свою діяльність, наводячи історію арешту і звільнення Ребе Раяца[8].
Єхідут у 5723 році (1962/1963)
Напередодні Шабату, коли Ребе приймав на єхідут у полуденні години протягом трьох із половиною годин, 8 сівана 5723 (31 травня 1963) увійшов на єхідут до Ребе[9], що тривав приблизно близько 15 хвилин[10].
Можливо, що на тому єхідуті сталося те, про що розповідав секретар рав Єгуда-Лейб Гронер, що Шарет прийшов як представник уряду, щоб викласти перед Ребе певне питання, і Ребе запропонував свою відповідь. Крім того, Ребе дав йому поради, як розв'язати конфлікт між двома міністрами уряду, Шарет був вражений цим, оскільки зовсім не збирався питати про це Ребе, а про цей конфлікт знали тільки він і два міністри[11].
Шарет втручається заради діяльності Хабаду
Рав Товія Блой розповів, що в період його роботи в «ЦАХ», у тамузі 5718, надійшла вказівка від Ребе організувати діяльність на всесвітньому молодіжному з'їзді, що проходив в Єрусалимі. Рав Блой та інші активісти пішли туди, але охоронець не погодився впустити їх без дозволу. Вони стали біля входу і розмовляли з тими, хто виходив і входив. Коли туди прибув Моше Шарет, він здивувався, чому не впускають активістів, і зажадав, щоб їх упустили. Потім, розповідав рав Блой, надійшов лист від Ребе, у якому Ребе написав, як же так, що не дбають про честь Хабаду, що хасиди не можуть увійти[12]...
У своєму щоденнику [13], у якому Шарет розповідає про свій візит до Індії в 1956 році, Шарет пише, що розповів дипломатам, з якими там зустрічався, про різанину в ремісничій школі в Кфар-Хабаді: «Я розповів про вбивство дітей під час їхньої молитви в хабадському селищі. Я пояснив, що саме поблизу смуги наше заселення щільне і як його життя перетворилося на пекло через безперервні напади [=федаїнів] і як ми були змушені піддати наших людей найвищим випробуванням стійкості характеру»...
Висловлювання про Ребе
- «У нашому поколінні мало людей, які своєю особистістю охоплюють увесь світ. І Любавицький Ребе — один із цих небагатьох»[6].
Зовнішні посилання
- Глава уряду в Кфар-Хабаді ● Тими днями

- Сини Моше Шарета подарували бібліотеці примірник нової книги

- Хасид і арешт: батько і син із родини Шарет — у минулому і теперішньому
| Попередник: Давид Бен-Гуріон |
Глава уряду Ізраїлю 5714 — 5715 |
Наступник: Давид Бен-Гуріон |
| Прем'єр-міністри Ізраїлю | |
|---|---|
| |
| (у порядку єврейської абетки) |
Примітки
- ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, т. 14, лист 5335.
- ^ 1 2 Згідно зі щоденником рава Єгуди-Лейба Гронера, опублікованим у листку «Кі каров» № 57. Повні подробиці в книзі «Га-Мазкір», с. 213 і далі.
- ^ 1 2 Менахем Коген, розділ про Моше Шарета в додатку «Ребе і глави уряду», доданому до тижневика «Кфар-Хабад» випуск № 1601, свято Песах 5775 (4 квітня 2015)
- ^ Тату, чому?
- ^ Судячи з цього, додатковий єхідут, описаний нижче, не відбувся, і йдеться про плутанину
- ^ 1 2 Рав Мордехай-Менаше Лауфер, Вірний пастир свого покоління листок «Бейт хаєйну» № 103.
- ^ Лист до Шазара на сайті «Бібліотека Хабад Любавич»
- ^ Прочитати лист на сайті «Бібліотека Хабад Любавич»
- ^ Згідно зі щоденником машбака р. Меїра Гарліга
- ^ Згідно з листом таміма Шмар'ї Ройтблата того часу — «Листи з „Бейт хаєйну“» 5723, с. 117
- ^ З'явилося в одній із книг Менахема Зігельбойма. Ребе знає
(посилання не працює)
- ^ Рав Товія Блой, «Лекет у-фрат», частина третя, 187 «іскорок», пункт 18
- ^ Мандри Азією, Делі, Індія [2], 12.11.1956.
Код особи: № 6160854900