«Га-Тіква»
Ця стаття перебуває в процесі тривалої роботи.
Стаття відкрита для редагування. | ||
| Ця стаття перебуває в процесі тривалої роботи. Стаття відкрита для редагування. | |
«Га-Тіква» — державний гімн Держави Ізраїль; ще до того вона вважалася гімном сіоністського руху, а після створення держави в ізраїльському суспільстві вважалася гімном держави, і в 5764 році (2003/2004) її було закріплено законом як офіційний гімн.
Пісня містить слова, що виражають прагнення бути вільним народом у нашій країні; Ребе заперечував проти виконання цієї пісні на публічних хабадських заходах із різних причин, і це на додачу до її єретичного змісту, що суперечить цінностям юдаїзму, які зобов'язують до послуху й прийняття ярма Тори та заповідей.
Ставлення Ребе
Несприйняття публічного виконання пісні
Ребе просив подбати, щоб гімн не співали на публічних хабадських заходах. У листі, який Ребе написав напередодні хабадського заходу, організованого в 5717 році (1956/1957), Ребе написав, чи не можна подбати, щоб не грали нігунів, які призведуть до розбіжностей (маючи на увазі «Га-Тікву»), оскільки призначення цього заходу не в тому, щоб брати участь у суперечці[1]. У відповідь установі, що організувала «банкет», Ребе написав: «Хай буде воля Всевишнього, щоб це пройшло з великим успіхом, і слід було б „баваренен“ [роз'яснити], щоб під час цього не було речей, які порушують успіх, як-от відома пісня, що не відповідає волі його святості, мого тестя, святого Адмора»[2]. У листі до рава Менахема-Зеєва Грингласа у відповідь на повідомлення про святкування надання сміхи учням у Монреалі Ребе написав: «І зрозуміло, що якби я побоювався, що гратимуть навіть відомий нігун, — я не надіслав би листа на святкування .. а такої майстерності від лихого начала — я й не припускав»[3].
За переказом, одного разу гімн було заспівано на заході, на якому були присутні Ребе і р. Пінхас Альтгойз, у 5710 році (1949/1950), і Піня Альтгойз встав, а Ребе залишився сидіти. Піня кинув у бік Ребе: «Ребе не завадило б трохи любові до Ціону...», — Ребе відповів йому: «А тобі не завадила б любов до Єрусалима[4]», — і продовжив, сказавши: «А якщо хочеш побачити різницю між Ціоном і Єрусалимом, подивися маамар у „Лікутей Тора“ — „Ційон бе-мішпат тіфаде“»[5][6][7].
12 тевета 5717 (16 грудня 1956) відбулася щорічна вечеря єшиви «Томхей Тмімім» 770, і під час заходу було виконано «Га-Тікву». Коли про це стало відомо Ребе, він різко відреагував і висловився, що якби знав про це, не надіслав би листа на захід, бо цим він виражає свою участь. Унаслідок цього в пресі було опубліковано оголошення від імені секретаріату Ребе, що Ребе не причетний до того, що сталося на заході, оскільки єшивою управляє керівництво, яке від нього не залежить[8]. На додачу до цього Ребе розпорядився прибрати своє ім'я з бланків єшиви й цим виразив зняття із себе президентства над єшивою[9].
Рашаг написав Ребе листа з вибаченням й попросив у Ребе вказівок на майбутнє. Ребе написав йому, щоб він узяв кількох людей, яких ніщо не бентежить, і вони відповідатимуть за єшиву та наглядатимуть за нею; і якщо він так зробить, можна буде говорити про повернення президентства під Ребе[10][11].
У листі, написаному в ті самі дні, Ребе написав у зв'язку з цим випадком: «Зрозуміло, що справа з нігуном завдає прикрості, адже це справа найбільшого розголосу, і особливо що, як видно з газети, це ще посилилося через одного з промовців»[12].
З іншого боку, одного разу шаліах р. Шалом Познер виконав гімн «Га-Тіква» на заході, який організував у районі свого шліхуту. Після цього, коли він проходив на роздаванні «кос шель браха», він побоювався, що Ребе звільнить його від шліхуту; насправді ж, коли він проходив перед Ребе, Ребе шепнув йому: «Ще не втрачена наша надія...»[13][потрібне джерело].
Спів пісні в синагозі
У районі Бронкс у Нью-Йорку була синагога, хазаном у якій був хасид р. Шнеур-Залман Боймгартен. Габаї синагоги хотіли, щоб він співав гімн у синагозі, але той відмовився через негативне ставлення Ребе до гімну. Габаї хотіли його звільнити й звернулися зі скаргою до Ребе на його відмову співати. Ребе відповів довгою маане, у якій висловив подив щодо «суперечки, пов'язаної із „замахом на життя єврея“ (назва в „Шулхан арусі“ для відбирання в єврея заробітку) із вищезгаданої причини!»; Ребе додав, що співати гімн не входить до обов'язків хазана, і навіть якби той був хазаном Кнесету в Єрусалимі, він не був би зобов'язаний. Ребе додав, що, навпаки, якби хазан співав гімн проти свого сумління, — «людина, яка чинить проти свого сумління, і особливо в справах релігії, — вочевидь, не може бути ортодоксальним шаліах ціббур»[14].
Зовнішні посилання
- «Справа з державним гімном завдає прикрості»: Ребе пише з болем, на сайті «Хабад Лайв»

- Яким було ставлення Любавицького Ребе до нігуну «Га-Тіква»? Рав Іцхак Вольф, 5784 рік, ролик на YouTube, на сайті фільтрації Рабинського суду Хабаду.
Примітки
- ^ Тшура шват — адар 5758 (лютий–березень 1998), с. 241, на сайті «Оцар га-хохма».
- ^ «Ігрот кодеш», частина 7, с. 152.
- ^ «Ігрот кодеш», частина 21, с. 324.
- ^ Піня Альтгойз був у сварці з хабадською громадою в Єрусалимі.
- ^ «Лікутей Тора», глава Дварім, с. 1.
- ^ Від імені р. Йосефа-Іцхака Гуревича, на «Форумі Оцар га-хохма».
- ^ У зв'язку з цим слід згадати: одного разу Ребе брав участь у весіллі сина р. Шалома Познера, і там було виконано «Га-Тікву», а Ребе ніяк не відреагував[потрібне джерело].
- ^ Оголошення в пресі.
- ^ У листі р. Йоеля Кагана того часу він пише: «Кожен, у кого є мозок у голові, зрозуміє, що через самий лише нігун „Га-Тіква“ Ребе не виступив би відкрито з тим, із чим виступив, — що єшива не має до нього жодного стосунку. І зрозуміло, що... справа з „Га-Тіквою“ була лише чимось на кшталт удару молотом тощо...» — «Рав Ашкеназі», частина 2, с. 71, і там уся ця історія.
- ^ «Рав Ашкеназі», частина 2, с. 69 — 71.
- ^ Бахурім у 770 після того, як Ребе зняв із себе президентство, вирішили влаштувати протест р. Шмуелю Левітіну, який був машпіа єшиви, був присутній на заході й не протестував. Бахурім із гучними криками увірвалися до кімнати р. Шмуеля Левітіна, який у збентеженні втік звідти. Унаслідок цього Ребе викликав бахурім на єхідут, на якому кричав на них за зневагу до честі р. Шмуеля Левітіна та за втручання в політику, яка їх не стосується. Керівництво покарало бахурім, і їм було заборонено входити на фарбрейнген Ребе в найближчий Шабат — див. виклад цієї історії в тшурі про хасида р. Шалома Фельдмана, «Розділи життєпису, листи, отримані від Ребе, і добірка його розповідей», у тшурі з весілля його онуки, тамуз 5775 (червень–липень 2015)
, с. 83 — 85.
- ^ Тшура шват — адар 5758 (лютий–березень 1998), с. 242, на сайті «Оцар га-хохма».
- ^ Слова пісні — натяк на те, що він не збирається звільняти його від шліхуту.
- ^ «Лікут маанот кодеш» — 5746, маане 135, с. 77 — 78.