Перейти до вмісту

Ігаль Алон

Матеріал з Хабадпедії
Ігаль Алон
Основна інформація
Ім'я в оригіналіיגאל אלון[В]
Відомий якПайкович
Дата народження4 хешвана 5679 (10 жовтня 1918)
Дата смерті12 адара 5740 (29 лютого 1980)
Місце похованнякібуц Гіносар
КраїнаІзраїль[В]
Місце проживанняЄврейський квартал Старого міста (Єрусалим); кібуц Гіносар
Рід діяльностіполітик, військовослужбовець, офіцер, солдат[В]
Освітауніверситет у Сполучених Штатах
Посадакомандир ПАЛЬМАХу; міністр праці, абсорбції, освіти, закордонних справ; заступник і тимчасовий виконувач обов'язків глави уряду Ізраїлю
Сім'я
БатькоРеувен Пайкович
МатиХая Пайкович
Медіафайли у Вікісховищі

Ігаль (Пайкович) Алон (4 хешвана 5679 (10 жовтня 1918) — 12 адара 5740 (29 лютого 1980)) був ізраїльським політиком і військовим, який обіймав посаду глави уряду впродовж дев'ятнадцяти днів. Був міністром в урядах Ізраїлю, заступником глави уряду та «алуфом» у ЦАХАЛі.

Біографія

Народився 4 хешвана 5679 (10 жовтня 1918) у Реувена і Хаї Пайкович у поселенні Месха (Кфар-Тавор).

У молодому віці приєднався до підпілля «Хагана», що діяло проти британців, де служив бійцем у ПАЛЬМАХу[1]; з роками значно просунувся в підпіллі, аж поки не був призначений командиром ПАЛЬМАХу.

Зі створенням ЦАХАЛу і держави йому було присвоєно звання «алуф» у ЦАХАЛі, і він командував низкою операцій у Війні за незалежність. Також був одним із командувачів операцією «Альталена».

Під час його служби в армії, коли було дано вказівку всім алуфам ЦАХАЛу перекласти івритом свої прізвища, він змінив своє прізвище з Пайкович на Алон.

Політична кар'єра

Алон був уперше обраний до Кнесету третього скликання від «Ахдут га-авода». Після початку роботи Кнесету четвертого скликання він вийшов з Кнесету, щоб навчатися в університеті у Сполучених Штатах.

Через рік, у 5721 році (1960/1961), повернувся до Кнесету і був призначений міністром праці в уряді. Надалі об'єднав свою партію — «Ахдут га-авода» — з партією МАПАЙ і створив «Маарах». При цьому він продовжував обіймати посаду міністра праці — посаду, яку обіймав до 5728 року (1967/1968).

Перед Шестиденною війною було запропоновано призначити Алона на посаду міністра оборони, але зрештою на цю посаду було призначено Моше Даяна, а Алон паралельно став одним із членів консультативного комітету при главі уряду. Алон був серед тих, хто стверджував, що треба якомога швидше захопити Старе місто. Згодом Алон стверджував, що була можливість скоротити війну і при цьому досягти кращих результатів.

Після війни він підтримував заселення Єрусалима і висунув низку пропозицій щодо поширення ізраїльського закону на території, звільнені з рук арабів. Крім того, він переїхав жити до Єврейського кварталу Старого міста.

План Алона

Карта плану Алона: територія, зафарбована синім, призначалася для приєднання до Держави Ізраїль. Територія, зафарбована зеленим, призначалася для повернення Йорданії або для створення самостійного утворення

Алон став першим політиком, який представив план поділу Землі Ізраїлю, одразу після війни. У межах плану Єрусалим, Гуш-Еціон і Йорданська долина залишаться в єврейських руках, а решту територій буде повернуто Йорданії або на них буде створено палестинську автономію.

Згідно з планом Алона, східний кордон Держави Ізраїль пройде річкою Йордан, продовжиться через середину Мертвого моря і вздовж кордону в районі Арави. У районі міста Єрихон Ізраїль відступить з вузької смуги, яка пов'яже Йорданське королівство з горами Самарії. На хребті буде система доріг, яка дозволить ізраїльтянам проїжджати на південь зі сходу Самарії в напрямку Єрусалима і Мертвого моря.

Абсолютну більшість територій Юдеї і Самарії, сектора Гази та Синаю буде передано арабським мешканцям району. До Ізраїлю буде приєднано Йорданську долину і східну частину гір Юдеї і Самарії. Кордон дійде до Хеврона. Крім того, Ізраїль збереже за собою додаткові райони, що мають значення для безпеки, як-от гори навколо Єрусалимського коридору (район Гуш-Еціону, гори Біньяміна і Східний Єрусалим), південь сектора Гази та частини Синаю.

План Алона пропонував дати мешканцям звільнених територій можливість вибрати, чи створити самостійну державу, чи знову приєднатися до Йорданії.

Хоча план не було прийнято, він вплинув на майбутнє заселення. Так, наприклад, коли почалося створення єврейських поселень («поселень») в Юдеї і Самарії, більшість із них було розміщено на територіях, які мали залишитися в єврейських руках у межах плану Алона.

Його зв'язки з Хабадом на посаді міністра абсорбції

У 5728 році (1967/1968) Алона було призначено міністром абсорбції та заступником глави уряду, і він сприяв створенню єврейських поселень на територіях, призначених для євреїв за його планом; так він допоміг створенню єврейського поселення в Хевроні.

У 5728 році (1967/1968) Алон звернувся до Ребе з проханням заснувати хабадське поселення в Хевроні. Ребе відповів йому, що, попри те що в Хабаду є володіння в Хевроні, зрештою їх поселять не в самому Хевроні, а поза ним, і тому він цього не бажає[2].

У 5729 році (1968/1969) в уряді було вирішено більше не дозволяти хасидам Хабаду приймати нових репатріантів. Це сталося під час репатріації грузинських євреїв до Країни. Ребе вказав хабадським громадським діячам вимагати, щоб саме Хабад приймав репатріантів. Заступник Алона в міністерстві абсорбції, пан Ар'є (Льова) Еліав, рішуче виступив проти цього і був розгніваний тим, що Хабад нібито втручається у справи його міністерства. Ребе послав рава Біньяміна Городецького до Країни, щоб той поговорив про це з міністрами і чиновниками. Рав Городецький зустрівся з президентом Шазаром і повідомив йому, що в разі, якщо репатріантів не буде поселено поруч із хасидами Хабаду, Ребе подбає про те, щоб репатріацію з Грузії було спрямовано до Сполучених Штатів і до Європи. Це послання було передано Алону та Еліаву, які обговорили справу з хасидами Хабаду і розповіли їм про район для репатріантів, що створювався в Кір'ят-Малахі. Хасиди запропонували, щоб на цьому місці поруч із репатріантами оселилися й хасидські родини. Алон погодився, і так було засновано район Нахалат-Гар-Хабад[3].

Глава уряду впродовж 19 днів

Після відходу з життя глави уряду Леві Ешколя, у 5729 році (1968/1969), Алона було призначено тимчасовим виконувачем його обов'язків.

У суспільстві очікували, що одного з двох суперників — Алона чи Моше Даяна — буде призначено главою уряду. Але Алон, якому не вдалося накопичити достатньо політичної сили всередині своєї партії, зрештою не був обраний на цю посаду, яку обійняла Голда Меїр, офіційно призначена через дев'ятнадцять днів після призначення Алона.

Війна Судного дня і пропозиція Ребе захопити Дамаск

В уряді Меїр Алона було призначено міністром освіти, і він зберіг звання заступника глави уряду.

Алон був серед тих, хто ухвалював рішення під час Війни Судного дня.

Через три дні після початку війни Алон стверджував, що немає потреби захоплювати Дамаск, як пропонував Ребе, і що ураження цілей лише всередині міста вже пом'якшить сирійський опір. Через тиждень після обговорення, на фарбрейнгені Сімхат Тора, Ребе сказав, що треба захопити Дамаск, а не лише уражати цілі[4].

Зв'язки з Хабадом

Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.

У Пурим катан 5730 року (1969/1970) Ребе написав листа Ігалю Алону, тодішньому міністрові освіти і заступникові глави уряду. Ребе підтверджує отримання листа Алона від 3 адара I 5730 року (9 лютого 1970), який містив благословення і побажання у зв'язку з 10 швата — двадцятим роком, а також зазначає, що відчув особливе задоволення, коли прочитав слова Алона з високою оцінкою дій людей Хабаду в поширенні Тори та єврейства.[5]

Кінець життя

Після відставки Голди Меїр, у 5734 році (1973/1974), Алон знову спробував бути обраним на посаду глави уряду, але ветерани «Маараху» обрали на цю посаду Іцхака Рабіна, і він став поруч із ним; в уряді Рабіна його було призначено міністром закордонних справ.

Після приходу Менахема Бегіна до влади у 5737 році (1976/1977) «Маарах» залишився в опозиції, а Алон став рядовим депутатом Кнесету. Алон боровся з Шимоном Пересом за посаду кандидата «Маараху» на пост глави уряду на наступних виборах, але під час підготовки до партійної конференції, на якій мали відбутися ці вибори, він помер, 12 адара 5740 (29 лютого 1980), внаслідок раптової зупинки серця; його було поховано за місцем його проживання в кібуці Гіносар.


Попередник:
Леві Ешколь
Глава уряду Ізраїлю (фактично)
близько 19 днів у 5719 році (1958/1959)
Наступник:
Голда Меїр


Прем'єр-міністри Ізраїлю

Егуд Ольмерт | Їгаль Алон (тимчасово) | Леві Ешколь | Менахем Бегін | Давид Бен-Гуріон | Нафталі Беннет | Егуд Барак | Яїр Лапід | Голда Меїр | Біньямін Нетаньягу (на посаді) | Шимон Перес | Іцхак Рабін | Іцхак Шамір | Аріель Шарон | Моше Шарет

(у порядку єврейської абетки)

Примітки

  1. ^ Плугот махац, військове крило «Хагани»
  2. ^ Як і сталося насправді при створенні Кір'ят-Арби; зі слів консула Ізраїлю у єврейських справах у Нью-Йорку Цві Каспі, який передав прохання Ребе
  3. ^ Наділ від Ребе: захопливий огляд до ювілею її заснування  •  Сорок шість років Нахалі: історії розкриваються
  4. ^ Протоколи підтверджують: катастрофи можна було уникнути קישור לשבועון בית משיח
  5. ^ «Ігрот кодеш», частина 26, с. 333.
Ігаль Алон згадується ще в 5 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 5071163300

Повідомити про помилку на цій сторінці