Перейти до вмісту

Трактат «Шкалім»

Матеріал з Хабадпедії
Шекелі часів танаїв, періоду повстання Бар-Кохби; напис: з одного боку літери «שג», що означає «третій рік повстання». З другого боку — «Єрусалим святий», а по краю напис «Шекель Ізраїлю»

Трактат «Шкалім» з розділу Моед — трактат, що йде після трактату «Псахім»[1].

Зв'язок між цим трактатом і попереднім пояснює Ребе[2]: початок трактату «Псахім» — про головне й другорядне, адже заповідь перевірки хамецу є немовби метою для заповіді «бал єраее», а наприкінці трактату йдеться про жертви, які немовби другорядні щодо пасхальних жертв; а в трактаті «Шкалім» ідеться про шекелі, заповідь яких другорядна щодо жертвоприношень і є немовби засобом.

Про те, що цей трактат передує трактатам про свята, у «Тосафот Йом-Тов» наводиться, що це тому, що главу про шекелі наведено в тижневій главі «Кі тіса», яка передує тижневій главі «Емор», де згадано свята. Виходячи з цього Ребе ставить запитання: чому трактат «Псахім» передує трактату «Шкалім». Дехто пояснює, що оскільки справа шекелів — задля жертвоприношень, тому їхній порядок передує порядку решти трактатів. І на цю відповідь Ребе теж ставить запитання: адже громадські жертви Песаху теж брали з півшекеля, і якщо так, слід було б поставити трактат «Шкалім» перед трактатом «Псахім».

Згідно зі словами Ребе, розв'язується також і це запитання: адже немає зв'язку між початком трактату «Шкалім» і трактатом «Ерувін», і тому було необхідно, щоб цей трактат ішов після трактату «Псахім», у якого початок і кінець подібні за своєю темою — усі вони про головне й другорядне.

На цей трактат існує лише Єрусалимський Талмуд. Водночас друкарі Шасу чомусь вирішили друкувати його серед трактатів Вавилонського Талмуду, і навіть ті, хто вивчає «Даф йомі», зазвичай вивчають цей трактат у межах порядку вивчення Вавилонського Талмуду.


Примітки

Повідомити про помилку на цій сторінці