Перейти до вмісту

Трактат «Тмура»

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань.
Ви можете допомогти й відредагувати статтю. Якщо, на вашу думку, у редагуванні статті немає потреби, шаблон можна видалити.
Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань.
Ви можете допомогти й відредагувати статтю. Якщо, на вашу думку, у редагуванні статті немає потреби, шаблон можна видалити.

У трактаті «Тмура» 7 розділів і 32,5 аркуша.

Згідно із заповіддю Тори, коли людина посвячує тварину, щоб принести її на жертовнику, їй заборонено переносити святість цієї тварини на іншу тварину, а якщо замінила — її карають бичуванням, і на жертовнику треба принести обидві тварини; трактат розглядає різні закони, пов'язані з цими постановами.

Роз'яснення Ребе

У трактаті наводиться[1]:

У час, коли учень іде до свого вчителя і каже йому: «Навчи мене Тори», — якщо той навчає його, Всевишній просвітлює очі обох

.

І в Раші там: «Бо і вчителеві ще потрібне навчання, і навчає його Святий, благословенний Він».

Ребе пояснює, що й той, хто «багатий» Торою, не повинен думати, що його очі вже просвітлені, — а якщо так, навіщо йому морочитися з «бідним»? Але навпаки: «якщо навчає його, Всевишній просвітлює очі обох», тобто «просвітлює» не лише «очі бідного», а «просвітлює очі обох» — однаково.

Так само як «бідний» — що стосується того, хто вкрай бідний у знанні Тори, адже слово «бідний» стосується того, у кого немає нічого, як сказано[2]: «А в бідного немає нічого», — потребує, щоб Святий, благословенний Він, просвітлив його очі, так само й той, хто за своїм теперішнім становищем «багатий», теж потребує, щоб Святий, благословенний Він, просвітлив його очі.

Ребе додає, що по істинній правді жаль до «багатого» більший, ніж жаль до «бідного»:

Відомо те, що сказано в книгах мусару про вислів наших мудреців[3]. «У кого є мане, хоче двісті, [у кого] двісті — хоче чотириста»: згідно з цим виходить, що жага того, у кого «є двісті» (який «хоче чотириста», на двісті більше, ніж у нього є), удвічі більша за жагу того, у кого «є мане» (який хоче лише двісті, на сто більше, ніж у нього є).

Подібне ми знаходимо щодо вивчення Тори та справ святості загалом, і словами Алтер Ребе[4]: «І кожен, хто ближчий до Всевишнього, з більшою перевагою і вище й вище, має бути щораз смиреннішим духом, нижче й нижче», як сказано[5]: «Малий я для всіх милостей».

І щодо нашого питання: оскільки Святий, благословенний Він, більше наблизив «багатого», і той краще знає цінність Тори, — він сильніше відчуває, чого йому ще в цьому бракує, і відчуває, що «своєю силою і міццю своєї руки»[6] не зможе цього досягти[7]

Зовнішні посилання


Примітки

  1. ^ 16, 1.
  2. ^ Шмуель II 12, 3.
  3. ^ Див. «Когелет раба», розділ 1, 13; розділ 3, 10. Рамбан і Рабейну Бах'є в кінці глави «Хаєй Сара». «Шаарей тшува» Рабейну Йони, 2, 27. «Менорат га-маор» р. Ісраеля Аль-Накави, частина 4, розділ 14, с. 250.
  4. ^ «Танія», «Ігерет га-кодеш» — розділ 2 (103, 2).
  5. ^ Ваїшлах 32, 11.
  6. ^ За Екев 8, 17.
  7. ^ «Торат Менахем», частина 15, с. 89.

Повідомити про помилку на цій сторінці