Перейти до вмісту

Трактат «Меїла»

Матеріал з Хабадпедії

Трактат «Меїла» — восьмий трактат у розділі Кодашім, п'ятому розділі Мішни. У ньому шість глав, присвячених подробицям законів меїли (тобто отримання користі від освяченого). Шоста глава говорить про закони посланництва при меїлі (людина, яка посилає іншого здійснити дію отримання користі від освяченого) і про особливість визначення посланництва порівняно з рештою законів посланництва в галахі, у тому, що воно відступає від правила «немає посланця для вчинення гріха», і зобов'язує того, хто посилає, і звільняє посланця (доки той не відступає від вказівок того, хто його послав). У Вавилонському Талмуді цей трактат має 21 аркуш.

Щоб вони займалися заповідями

У трактаті[1] наводиться, що єшива рабі Матьї бен Хараша була в Римі, який був віддаленим місцем. На перший погляд важко зрозуміти, чому він заснував свою єшиву в такому віддаленому місці, куди довелося б іти так далеко, а не в Ерец-Ісраель, де всі умови.

І Ребе пояснює, що рабі Матья бен Хараш, який походив із кореня Йосефа-праведника — служіння бірурім[2], хотів, щоб у Римі була єшива Тори, щоб євреї того місця займалися нею і відірвалися від ідолопоклонства, що в Римі.

У цьому зв'язку Раші в главі «Бо» згадує вислів рабі Матьї в главі «Бо» і пояснює дві причини того, що Святий, благословенний Він, дав їм це саме десятого числа місяця: а) щоб у них були дві заповіді, завдяки яким вони удостояться визволення, — кров пасхальної жертви і кров обрізання. б) тому що вони були занурені в ідолопоклонство, і так у них будуть заповіді, щоб ними займатися.

Ребе[3] пояснює, що Раші згадує його вислів у главі «Бо» про те, що Святий, благословенний Він, дав їм це саме десятого числа місяця: а) щоб у них були дві заповіді, щоб ними займатися. б) тому що вони були занурені в ідолопоклонство, і щоб у них були заповіді, щоб ними займатися.

Ребе пояснює, що в обох є причина і відповідь на те, чому взяття ягняти мало бути вже з десятого числа місяця: згідно з першою причиною — щоб у них були заслуги, причина в тому, що для виконання заповіді обрізання треба відпочивати три дні, у які заборонено вирушати в дорогу через небезпеку, а згідно з другою причиною наголос на тому, щоб худоба була в них у руках кілька днів, щоб вони займалися нею.

Ребе ставить запитання: чому Раші згадує саме ім'я рабі Матьї бен Хараша, а не ім'я другого таная — рабі Еліезера га-Капара. І, з огляду на формулювання Раші «бувало, рабі Матья бен Хараш» казав», випливає, що цей вислів рабі Матья бен Хараш казав постійно. І це ґрунтується на постійному вислові рабі Матьї: у нього була єшива в Римі, щоб через заняття Торою та єшиву в Римі освітити темряву вигнання, і цим він утішав своїх учнів.

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ 17а.
  2. ^ «Седер га-дорот», у відповідній статті.
  3. ^ «Лікутей сіхот» т. 16.

Повідомити про помилку на цій сторінці