Перейти до вмісту

Розділ Тагарот

Матеріал з Хабадпедії
Печатка «Дахья ле-Йа» (арамейською: чисте для Всевишнього), що слугувала знаком для їжі й напоїв, збережених у чистоті

Розділ Тагарот — шостий із розділів Мішни; присвячений переважно законам нечистоти і чистоти.

Закони про нечистоту в сіхот Ребе

У сіхот Ребе є численні звернення до законів нечистоти і чистоти.

У коментарі до Мішни Рамбама до розділу Тагарот він пише правило, що немає жодної живої істоти, яка передає нечистоту чи стає нечистою, поки вона жива. З цього приводу Ребе[1] надіслав листа рабі Йосефу Розіну, адже є козел відпущення, який є живою істотою і робить нечистим того, хто його відсилає, поки він ще живий[2].

Нечистота ідолопоклонства

Основна стаття – Нечистота ідолопоклонства

Щодо нечистоти ідолопоклонства, нечистота якої — за постановою мудреців, Ребе досліджує, чи йдеться про нечистоту через хефцу, і вона — як додаток до заборони ідолопоклонства, на доповнення до якої Тора додала й заборонила також сам предмет ідолопоклонства і наклала на нього закон нечистоти, як у ніди, чи ж ідеться про нечистоту з боку гаври у зв'язку з ним, як продовження законів віддалення, згідно з якими людина має віддалятися від ідолопоклонства та його атрибутів.

З того, що Рамбам наводить вірш «Усуньте чужих богів, що серед вас» як опору для заборони, зрозуміло, що визначення, яке наші мудреці, благословенної пам'яті, дали цій нечистоті, — це не накладання нечистоти на предмет ідолопоклонства, а додаток до законів віддалення від ідолопоклонства. Ребе додає і пояснює, що не може бути, щоб наші мудреці, благословенної пам'яті, наклали нечистоту і реальність на сам предмет ідолопоклонства, коли весь гріх ідолопоклонства — це помилка в думці, що в ідолопоклонства є якась реальність, тоді як за своєю суттю воно — ніщо і небуття, і не має жодної сили. Отже, і визначення заборони не може полягати в наданні ідолопоклонству будь-якої сили[3].

Нині

Сьогодні ці закони майже не мають практичного застосування, адже за вказівкою наших Ребе ми взагалі не входимо на Храмову гору і в освячені місця, навіть у місце, куди нечистому від мертвого дозволено входити. Є певні випадки, в яких ці закони мають практичне застосування. Один із них — питання, чи дозволено робити нетилат ядаїм нечистою водою. У «Шулхан арусі» Алтер Ребе наводиться, що дозволено приймати омивання рук від ніди, якщо це його дочка або його служниця, хоча ніда, а також нееврей роблять нечистим при перенесенні, і якщо так, вода в посудині стала нечистою, хоча вони її й не торкалися, тож, згідно з цим, вода не може очистити руки навіть для звичайної їжі, оскільки встановлення омивання рук — з огляду на схожість із трумою[4], а для труми вони непридатні, оскільки стали нечистими від нечистої води, — проте, оскільки ми всі нечисті від мертвого і в нас не може бути чистої води, немає потреби остерігатися й нечистоти нееврея та ніди.

Проте Алтер Ребе наводить також іще одну думку, суворішу щодо ніди та нееврея, оскільки можна остерігатися їхньої нечистоти, а не судять про можливе за неможливим, і постановляє, що «добре зважати на їхні слова, щоб не приймати омивання рук від ніди та нееврея; але якщо нееврей приніс воду в посудині, а він омиває руки сам, немає потреби остерігатися (бо це теж річ неможлива), а хто може остерігатися і цього — щасливий він»[5].


Примітки

  1. ^ «Решимот» зошит 36.
  2. ^ Йома, 67.
  3. ^ «Лікутей сіхот», частина 30, с. 155.
  4. ^ Причиною, з якої запровадили встановлення омивання рук, було те, щоб сини Ізраїлю звикли їсти в чистоті, і так само когени звикли б їсти труму в чистоті.
  5. ^ «Шулхан арух га-Рав», «Орах хаїм», частина 1, закони омивання рук, розділ 159, пункт 20.

Повідомити про помилку на цій сторінці