Перейти до вмісту

Трактат Пеа

Матеріал з Хабадпедії
Запит «Пеа» перенаправляється сюди. Якщо малося на увазі інше значення, див. Пеа (значення).

Трактат Пеа — другий трактат розділу Зраїм. Як і в усіх трактатах розділу Зраїм (крім трактату Брахот), до цього трактату немає Вавилонського Талмуду, а є лише Мішна, Тосефта та Єрусалимський Талмуд. Трактат присвячений заповіді пеа (виділенню частини врожаю на полі (ще до жнив) для бідняків народу) та іншим дарам бідним. У трактаті докладно викладаються закони, пов'язані з цією заповіддю, наприклад: кому дозволено брати з пеа, який розмір частини, яку треба виділити для пеа, коли біднякам дозволено брати з пеа, і таке інше. В Єрусалимському Талмуді перший розділ цього трактату містить закони вивчення Тори та лихослів'я, і головне в ньому — слова мусару.

Початок і завершення трактату

На початку трактату міститься відома мішна про те, що «ось речі, плоди яких людина споживає в цьому світі, а основний капітал зберігається для світу прийдешнього». Згідно з поясненням Рамбама, ідеться про заповіді, у яких людина добра до людей і добра до Небес, і тому, на відміну від інших заповідей, основний капітал яких лише зберігається для світу прийдешнього, у цій заповіді, оскільки людина добра до людей, вона споживає і її плоди в цьому світі.

Трактат завершується твердженням, що кожен, кому потрібно брати з цдаки, але він не бере, не помре від старості, доки не утримуватиме інших зі свого, як сказано: «Благословенний муж, який покладається на Г-спода, і буде Г-сподь його опорою».

Згідно з деякими версіями, є ще одне доповнення про закони судді, що судить істинно за істиною, і навпаки, і коментатори вже ламали над цим голову, виходячи з відомого правила, що слід завершувати добрим; вони пропонують відповіді й спростовують їх[1].

Насправді в книзі Мішни, яку, згідно з переказом, було переписано з рукопису Рамбама, мішна завершується словами «кожен, кому не потрібно брати, але він не бере», а інша частина — це барайта, що потрапила туди помилково[2].

«Благословенний муж»

Рамбам наводить згадану галаху, але, на його думку, доказ — з початку вірша: «Благословенний муж, який покладається на Г-спода», а кінця вірша він не цитує.

Щоб роз'яснити це питання, Ребе зазначає наперед, що й так важко зрозуміти, звідки доказ мішни до другої частини обіцянки — «не помре, доки не утримуватиме інших зі свого»; є охочі відповісти, що доказ — із продовження віршів: «і не перестане приносити плід», а суть плодів — як у дерева, яке годує інших, хоча це пояснення натягнуте, адже в наявній у нас версії не наводиться «і т. д.».

Згідно з версією Рамбама, наведеною вище, доказ навіть не з продовження вірша — «і буде Г-сподь його опорою», а з його початку — «Благословенний муж, який покладається на Г-спода». Ребе роз'яснює, що доказ саме зі слова «Благословенний». Бо суть благословення — це нове благословення і додатковий достаток, а не за принципом «міра за міру».[3]

Роз'яснення Ребе до трактату

Пояснення провідників Хабаду

Зовнішні посилання


Примітки

  1. ^ Тосафот, що починається словами «Анашім», там само. Тосафот наприкінці трактату Ядаїм.
  2. ^ «Мелехет Шломо».
  3. ^ «Сіхот кодеш» 5738, частина 1, с. 77.

Повідомити про помилку на цій сторінці