Сіюм трактату

Сіюм трактату (коротко — сіюм) — урочиста подія, яку за звичаєм Ізраїлю проводять після завершення вивчення трактату Гемари. Заведено влаштовувати велику трапезу на честь цієї події.
Звичай сіюму

Заведено, завершуючи трактат Гемари, залишати трохи від кінця трактату й завершувати його прилюдно. Заведено влаштовувати урочистість на честь сіюму, подібно до того як із завершенням Письмової Тори і її початком щороку радіють у день Сімхат Тора.
Абає, голова єшиви Пумбедіти, свідчить про себе в Гемарі[1] «Тейті лі де-хі хазіна цурба ме-рабанан де-шлім масехтей авідна йома тава ле-рабанан» [= щаслива моя доля, що, коли я бачу учня, який завершив трактат, я влаштовую святкову трапезу для всіх учнів].
Галаха така, що при завершенні трактату «заповідь радіти й улаштувати трапезу», і навіть ті, хто не брав участі у вивченні трактату, беруть участь у радості[2].
Крім завершення вивчення трактату прилюдно, слід перед тим згадати також сказане на початку трактату[3].
Завершуючи трактат, вимовляють текст «гадрану», наведений наприкінці надрукованих трактатів, а після цього вимовляють Кадиш де-рабанан[4].
Коли завершують книгу Тори, слід одразу почати іншу книгу, як заведено в Сімхат Тора, коли завершують Тору й одразу починають із «Берешит»[5]. Попри це, і хоча в тексті «гадрану» кажуть «як Ти допоміг мені завершити... так допоможи мені почати», на практиці не заведено починати на тому самому зібранні наступний трактат, а обмежуються вимовлянням цього тексту[6].
Ребе пояснює, що день Шабату — день, сприятливий для проведення сіюму трактату, оскільки день Шабату — день радості, а «сіюм» — справа радості[7].
Сіюм усього Шасу
Після завершення всього Шасу заведено влаштовувати найбільшу урочистість. Причина цього — у величі радості від цієї події, оскільки в ній відзначають піднесення непорівнянне у знанні Тори[8].
На сіюмі «Поєднують початок із завершенням»[9], і знову починають вивчати Шас із початку трактату «Брахот». Причина цього — оскільки Тора безмежна і немає в неї кінця, і коли завершують вивчення Тори, приходять до додаткового усвідомлення, що треба почати її заново[10].
Текст гадрану
Завершуючи трактат, вимовляють короткий текст, що зветься «гадран» («ми повернулися» або «повернемося», арамейською), за його початком. Уривок містить щось на зразок зобов'язання повторити вивчений трактат, а також слова хвали й подяки, що стосуються вивчення Тори. Текст наведено наприкінці томів Гемари в більшості видань, і він завершується вимовлянням особливого тексту Кадиша, який у Хабаді не заведено вимовляти, а вимовляють Кадиш де-рабанан[4].
Загальноприйнятий сьогодні текст гадрану такий (як приклад написано трактат «Брахот»):
הֲדָרָן עֲלָךְ מַסֶּכֶת בְּרָכוֹת וַהֲדָרָךְ עֲלָן. דַּעְתָּן עֲלָךְ מַסֶּכֶת בְּרָכוֹת וְדַעְתָּךְ עֲלָן. לֹא נִתְנְשֵׁי מִנָּךְ מַסֶּכֶת בְּרָכוֹת וְלֹא תִתְנְשֵׁי מִנָּן לָא בְּעָלְמָא הָדֵין וְלָא בְּעָלְמָא דְּאָתֵי / Гадран алах масехет Брахот ве-гадрах алан. Даатан алах масехет Брахот ве-даатах алан. Ло нітнеші мінах масехет Брахот ве-ло тітнеші мінан ла бе-алма га-дейн ве-ла бе-алма де-аті / Ми повернемося до тебе, трактате Брахот, і ти повернешся до нас. Наші думки — про тебе, трактате Брахот, і твої думки — про нас. Не забудемо ми тебе, трактате Брахот, і ти не забудеш нас — ні в цьому світі, ні у світі прийдешньому
Цей уривок вимовляють тричі.
Дослівний переклад: ми повернулися до тебе, трактате «Брахот», і ти повернувся до нас. Наша думка про тебе, трактате «Брахот», і твоя думка про нас. Не забудемо тебе, трактате «Брахот», і ти не забудеш нас, ні в цьому світі, ні у світі прийдешньому.
Ще одне тлумачення[11], засноване на двозначності частини слів в арамейській і у святій мові:
Повернемося до тебе, трактате «Брахот», і твоя пишнота нехай перебуває на нас. Наша думка нехай буде звернена до тебе, трактате «Брахот», і твоє піклування нехай перебуває на нас. Не забудемо тебе, трактате «Брахот», і ти не забудеш нас.
- Ще один уривок вимовляють у гадрані, і в ньому перелічено імена синів рава Папи[12]. Уперше він згадується в словах рава Гай Гаона з невеликими змінами порівняно з прийнятим сьогодні текстом, причому головна зміна в тому, що за часів рава Гай Гаона першу частину вимовляв не сам той, хто завершує, а її вимовляли до того, хто завершує, присутні.
יְהִי רָצוֹן מִלְּפָנֶיךָ ה' אֱלֹקֵינוּ וֵאלֹקֵי אֲבוֹתֵינוּ שֶׁתְּהֵא תוֹרָתְךָ אֻמָּנוּתֵנוּ בָּעוֹלָם הַזֶּה וּתְהֵא עִמָּנוּ לָעוֹלָם הַבָּא. חֲנִינָא בַּר פָּפָּא רָמִי בַּר פָּפָּא נַחְמָן בַּר פָּפָּא אַחַאי בַּר פָּפָּא אַבָּא מָרִי בַּר פָּפָּא רַפְרָם בַּר פָּפָּא רָכִישׁ בַּר פָּפָּא סוּרְחָב בַּר פָּפָּא אָדָא בַּר פָּפָּא דָּרוּ בַּר פָּפָּא / Єгі рацон мільфанеха Гашем Елокейну ве-Елокей авотейну ше-тегее Торатха уманутейну ба-олам га-зе ве-тегее іману ла-олам га-ба. Ханіна бар Папа, Рамі бар Папа, Нахман бар Папа, Ахай бар Папа, Аба Марі бар Папа, Рафрам бар Папа, Рахіш бар Папа, Сурхав бар Папа, Ада бар Папа, Дару бар Папа / Нехай буде воля Твоя, Г-споди, Б-же наш і Б-же батьків наших, щоб Тора Твоя була нашим ремеслом у цьому світі й перебувала з нами у світі прийдешньому. Ханіна бар Папа, Рамі бар Папа, Нахман бар Папа, Ахай бар Папа, Аба Марі бар Папа, Рафрам бар Папа, Рахіш бар Папа, Сурхав бар Папа, Ада бар Папа, Дару бар Папа
Джерело вимовляння цих десяти імен неясне, і навіть особи носіїв цих імен неясні. Рава Гай Гаона запитали про них, і він відповів, що не всі вони сини знаменитого рава Папи, і згадав, що за переказом у вимовлянні їхніх імен є сгула для пам'яті[13]. Рама витлумачив, що рав Папа, який був багатим, улаштовував трапези сіюму трактату для десяти своїх синів і удостоївся того, що десять його синів були мудрецями Тори, і навіть пов'язав шляхом драшу імена десяти синів із десятьма реченнями й десятьма висловами, якими було створено світ[14].
הַעֲרֵב נָא ה' אֱלֹקֵינוּ, אֶת דִּבְרֵי תּוֹרָתְךָ בְּפִינוּ וּבְפִיפִיּוֹת עַמְּךָ בֵּית יִשְׂרָאֵל, וְנִהְיֶה אֲנַחְנוּ כּוּלָנוּ וְצֶאֱצָאֵינוּ וְצֶאֱצָאֵי עַמְּךָ בֵּית יִשְׂרָאֵל, כּוּלָנוּ יוֹדְעֵי שְׁמֶךָ וְלוֹמְדֵי תּוֹרָתְךָ. "מֵאֹיְבַי, תְּחַכְּמֵנִי מִצְוֹתֶךָ, כִּי לְעוֹלָם הִיא-לִי". "יְהִי-לִבִּי תָמִים בְּחֻקֶּיךָ, לְמַעַן לֹא אֵבוֹשׁ". "לְעוֹלָם לֹא-אֶשְׁכַּח פִּקּוּדֶיךָ, כִּי בָם חִיִּיתָנִי". "בָּרוּךְ אַתָּה ה' לַמֽדֵנִי חֻקֶּיךָ". אָמֵן אָמֵן אָמֵן סֶלָה וָעֶד / Гаарев на Гашем Елокейну, ет діврей Торатха бе-фіну у-ве-фіфійот амха бейт Ісраель, ве-нігьє анахну кулану ве-цеецаейну ве-цеецаей амха бейт Ісраель, кулану йодей шмеха ве-ломдей Торатха. «Ме-ойвай тхакмені міцвотеха, кі ле-олам гі лі». «Єгі лібі тамім бе-хукеха, лемаан ло евош». «Ле-олам ло ешках пікудеха, кі вам хіїтані». «Барух Ата Гашем ламдені хукеха». Амен амен амен села ва-ед / Зроби ж приємними, Г-споди, Б-же наш, слова Тори Твоєї в устах наших і в устах народу Твого, дому Ізраїлю, і нехай будемо ми всі, і нащадки наші, і нащадки народу Твого, дому Ізраїлю, — усі ми такими, що знають ім'я Твоє і вивчають Тору Твою. «Мудрішим за ворогів моїх робить мене заповідь Твоя, бо повік вона зі мною». «Нехай буде серце моє непорочним у законах Твоїх, щоб я не осоромився». «Повік не забуду повелінь Твоїх, бо ними Ти оживив мене». «Благословенний Ти, Г-споди, навчи мене законів Твоїх». Амінь, амінь, амінь, села й навіки
Текст цієї частини взято з благословень на Тору з приєднанням віршів із псалма 119 у Тегілім, що говорять про вивчення Тори.
מוֹדִים אֲנַחְנוּ לְּפָנֶיךָ ה' אֶלוֹקֵינוּ וֵאלוֹקֵי אֲבוֹתֵינוּ שֶׁשַּׂמְתָּ חֶלְקֵנוּ מִיּוֹשְׁבֵי בֵּית הַמִּדְרָשׁ, וְלֹא שַׂמְתָּ חֶלְקֵנוּ מִיּוֹשְׁבֵי קְרָנוֹת. שֶׁאָנוּ מַשְׁכִּימִים וְהֵם מַשְׁכִּימִים אָנוּ מַשְׁכִּימִים לְדִבְרֵי תּוֹרָה וְהֵם מַשְׁכִּימִים לִדְבָרִים בְּטֵלִים. אָנוּ עֲמֵלִים וְהֵם עֲמֵלִים. אָנו עֲמֵלִים וּמְקַבְּלִים שָׂכָר וְהֵם עֲמֵלִים וְאֵינָם מְקַבְּלִים שָׂכָר. אָנוּ רָצִים וְהֵם רָצִים. אָנוּ רָצִים לְחַיֵּי הָעוֹלָם הַבָּא, וְהֵם רָצִים לִבְאֵר שַׁחַת. שֶׁנֱאמַר: וְאַתָּה אֱלֹקִים, תּוֹרִדֵם לִבְאֵר שַׁחַת, אַנְשֵׁי דָמִים וּמִרְמָה לֹא-יֶחֱצוּ יְמֵיהֶם; וַאֲנִי אֶבְטַח-בָּךְ / Модім анахну лефанеха Гашем Елокейну ве-Елокей авотейну ше-самта хелкену мі-йошвей бейт га-мідраш, ве-ло самта хелкену мі-йошвей кранот. Ше-ану машкімім ве-гем машкімім ану машкімім ле-діврей Тора ве-гем машкімім лі-дварім бтелім. Ану амелім ве-гем амелім. Ану амелім у-мекаблім сахар ве-гем амелім ве-ейнам мекаблім сахар. Ану рацім ве-гем рацім. Ану рацім ле-хаєй га-олам га-ба, ве-гем рацім лі-веер шахат. Ше-нееамар: ве-Ата Елокім, торідем лі-веер шахат, аншей дамім у-мірма ло єхецу ємейгем; ва-ані евтах бах / Дякуємо ми Тобі, Г-споди, Б-же наш і Б-же батьків наших, за те, що Ти визначив нашу долю серед тих, хто сидить у домі навчання, і не визначив нашої долі серед тих, хто сидить по кутках. Адже ми встаємо рано, і вони встають рано: ми встаємо рано заради слів Тори, а вони встають рано заради пустих справ. Ми трудимося, і вони трудяться. Ми трудимося й отримуємо нагороду, а вони трудяться й не отримують нагороди. Ми біжимо, і вони біжать. Ми біжимо до життя світу прийдешнього, а вони біжать у криницю загибелі. Як сказано: А Ти, Б-же, скинеш їх у криницю загибелі, кровожерливі й підступні не доживуть до половини днів своїх; а я покладаюся на Тебе[15]
Ця частина тотожна молитві бейт мідрашу, наведеній у Гемарі[16], тільки молитву бейт мідрашу вимовляють в однині, а тут її змінено на множину, з додатковим віршем із Тегілім за звичаєм Арізаля.
Текст завершується проханням на майбутнє, що виражає думку, що завершення трактату по суті не завершення, а початок наступної частини вивчення:
יְהִי רָצוֹן מִלְּפָנֶיךָ ה' אֶלֹקַי, כְּשֵׁם שֶׁעֲזַרְתַּנִי לְסַיֵּם מַסֶּכֶת בְּרָכוֹת כֵּן תַּעַזְרֵנִי לְהַתְחִיל מַסֶּכְתּוֹת וּסְפָרִים אֲחֵרִים וּלְסַיְּמָם, לִלְמֹד וּלְלַמֵּד לִשְׁמוֹר וְלַעֲשׂוֹת וּלְקַיֵּם אֶת כָּל דִּבְרֵי תַלְמוּד תּוֹרָתֶךָ בְּאַהֲבָה. וּזְכוּת כָּל הַתַּנָּאִים וְאָמוֹרָאִים וְתַלְמִידֵי חֲכָמִים יַעֲמוֹד לִי וּלְזַרְעִי שֶׁלֹּא יָמוּשׁ הַתּוֹרָה מִפִּי וּמִפִּי זַרְעִי וְזֶרַע זַרְעִי עַד עוֹלָם, וְתִתְקַיֵּם בִּי: "בְּהִתְהַלֶּכְךָ תַּנְחֶה אֹתָךְ בְּשָׁכְבְּךָ תִּשְׁמֹר עָלֶיךָ וַהֲקִיצוֹתָ הִיא תְשִׂיחֶךָ", "כִּי בִי יִרְבּוּ יָמֶיךָ וְיוֹסִיפוּ לְךָ שְׁנוֹת חַיִּים", "אֹרֶךְ יָמִים בִּימִינָהּ, בִּשְׂמֹאלָהּ עֹשֶר וְכָבוֹד", "ה' עֹז לְעַמּוֹ יִתֵּן ה' יְבָרֵךְ אֶת עַמּוֹ בַשָּׁלוֹם / Єгі рацон мільфанеха Гашем Елокай, ке-шем ше-азартані лесаєм масехет Брахот кен таазрені легатхіль масехтот у-сфарім ахерім у-лесаємам, лільмод у-лелямед лішмор ве-лаасот у-лекаєм ет коль діврей талмуд Торатеха бе-агава. У-зхут коль га-танаїм ве-амораїм ве-тальмідей хахамім яамод лі у-ле-зарі ше-ло ямуш га-Тора мі-пі у-мі-пі зарі ве-зера зарі ад олам, ве-тіткаєм бі: «Бе-гітгалехха танхе отах бе-шохбеха тішмор алеха ва-гакіцота гі тесіхеха», «Кі ві їрбу ямеха ве-йосіфу леха шнот хаїм», «Орех ямім бі-міна, бі-смола ошер ве-хавод», «Гашем оз ле-амо їтен Гашем єварех ет амо ва-шалом / Нехай буде воля Твоя, Г-споди, Б-же мій: як Ти допоміг мені завершити трактат Брахот, так допоможи мені почати інші трактати й книги і завершити їх, учитися й навчати, дотримуватися, виконувати й здійснювати всі слова вивчення Тори Твоєї з любов'ю. І заслуга всіх танаїв, амораїв і мудреців Тори нехай допоможе мені й нащадкам моїм, щоб не відходила Тора від уст моїх, і від уст нащадків моїх, і нащадків нащадків моїх повік, і нехай справдиться на мені: «Коли підеш ти, вона поведе тебе; коли ляжеш, охоронятиме тебе; а прокинешся — розмовлятиме з тобою», «Бо через мене помножаться дні твої і додадуться тобі роки життя», «Довголіття — у правиці її, у лівиці — багатство й слава», «Г-сподь дасть силу народові Своєму, Г-сподь благословить народ Свій миром[17]
Коли Ребе робив сіюм трактату, він не вимовляв увесь текст гадрану, надрукований у томах Гемари, але багато разів вимовляв щось на зразок скороченого тексту: «як я завершив цей трактат, так удостоюся завершити інші трактати»[потрібне джерело].
Гадран

Звичай багатьох в Ізраїлі, і на чолі їх — великі мудреці Ізраїлю в усіх останніх поколіннях, — викладати на цьому зібранні пілпуль в особливому стилі, що зветься «гадран», за назвою тексту, який вимовляють при завершенні трактату, — «гадран алах»[18]. У пілпулі пов'язують зміст початку трактату з його завершенням, на підставі вислову «поєднують початок із завершенням»[9].
Стиль гадраним часом виглядає лише як «хідуд», але Ребе пояснює, що це справа істинна, що справді є спільна точка між початком кожної книги та її завершенням, згідно з правилом[19]: «кінець їхній устромлений у їхній початок». А в книзі Тори чи в трактаті Гемари це виражається навіть у головній точці, бо головна точка всякого предмета натяком міститься в його початку — подібно до голови, що вміщує в собі всі органи, — і в його завершенні, згідно з правилом «усе йде за закінченням»[20][21].
Завершення трактатів на доброму
Проведення сіюму в різний час

19 кислева
Алтер Ребе встановив, щоб щороку в громадах хасидів проводився розподіл Шасу. Заведено проводити розподіл у день свята Визволення 19 кислева і влаштовувати під час фарбрейнгену свята сіюм усього Шасу. Ребе має звичай виголошувати на фарбрейнгені сіху, а в ній — гадран на весь Шас з нагоди цієї події.
Напередодні Песаху
Первістки мають звичай влаштовувати сіюм трактату напередодні Песаху, щоб звільнитися від посту первістків, покладеного на кожного первістка. Ребе Раяц мав звичай завершувати трактат напередодні Песаху і на додачу до цього слухати сіюм ще від однієї людини, і все ж постився[22]. Ребе зауважує, що оскільки сенс сіюму — звільнитися від посту, доречно влаштовувати сіюм саме на трактат «Тааніт»[23].
У Дев'ять днів
Основна стаття – Сіюми трактатів у Дев'ять днів
Ребе Раяц розповідав про свого батька, Ребе Рашаба, що той мав звичай робити сіюм у кожен із Дев'яти днів, хоча й не влаштовував трапези з м'ясом і вином[24]. На продовження цього Ребе вказав проводити сіюми в усі дні Дев'яти днів усюди, щоб скасувати те, що протилежне радості, через додавання радості заповіді — сіюму трактату Тори, про яку сказано: «повеління Г-спода праведні, звеселяють серце».
Ребе зазначив, що краще влаштовувати сіюми на легкі трактати, як-от трактат «Мідот» тощо. Також Ребе вказав проводити сіюми до п'ятнадцятого ава[25].
І в інших хасидських громадах заведено влаштовувати сіюми трактатів у Дев'ять днів[26].
У день йорцайту
Ребе має звичай влаштовувати сіюм у дні гілули. В одному з випадків Ребе пояснив, що в день йорцайту в душі відбувається особливе піднесення, що має характер непорівнянного з попереднім станом, і тому, щоб пов'язати це піднесення з непорівнянним піднесенням у знанні Тори, влаштовують тоді сіюм трактату[27].
Сіюм трактату Мішни
Ахаронім[28] обговорюють питання, чи вважається сіюм трактату лише з Мішни сіюмом трактату, як сіюм трактату Гемари, так що після нього можна вимовляти Кадиш і влаштовувати трапезу з м'ясом навіть у Дев'ять днів, як трапезу заповіді, і чи звільняє він від посту первістків напередодні Песаху.
Дехто наводить доказ зі слів Абає (наведених вище), який улаштовував сіюм трактату: оскільки за його днів Гемари ще не було, очевидно, він улаштовував сіюм на трактат Мішни. Але Ребе відкидає цей доказ, оскільки за часів Абає вивчення Мішни не було поверхневим, як у наші дні, а вивчення велося з пілпулем у словах Мішни в тому вигляді, який ми бачимо в Гемарі, і, очевидно, у своїй єшиві він улаштовував сіюм на вивчення трактату саме в такій формі.
Ребе ухвалює рішення, що й за думками, згідно з якими не можна влаштовувати сіюм на Мішну, в Ізраїлі було заведено влаштовувати сіюм на вивчення всіх шести розділів Мішни[29].
Сіюм трактату в Єрусалимському Талмуді
Услід за запровадженням постанови про щоденний аркуш Єрусалимського Талмуду рабі Пінхас-Менахем Альтер сказав Ребе, що є сумнів, чи можна влаштовувати сіюм на трактат Єрусалимського Талмуду, оскільки в ньому бракує трактатів, а часом немає гемари на весь трактат (наприклад, трактат «Ніда»). Ребе відповів, що від цього зовсім не слід утримуватися, адже навіть на трактати самої лише Мішни є ті, хто полегшував і влаштовував сіюм, і є ті, хто полегшував і влаштовував сіюм навіть на одну главу. І тим паче — на цілий трактат в Єрусалимському Талмуді[30].
Див. також
Додаткова література
- Десять фактів про завершення трактатів («гадраним»), тижневик «Бейт Мошіах» 1223, с. 53
- Книга «Гадран — Мтівта» з питань сіюму трактату, видавництва «Оз ве-гадар»
- «Поєднують завершення з початком», додаток «Бе-махане Цівос Гашем» до тижневика «Бейт Мошіах», тижнева глава «Ваєшев» 5781, с. 6
Зовнішні посилання
- Сіюм у Дев'ять днів: «Шаарей га-моадім» менахем-ав, с. 250 (с. 45)
Примітки
- ^ «Шабат», 118б.
- ^ Постанова Рами на «Шулхан арух», «Йоре деа», розділ 246, 26. Слова Шаха і Таза там само. Сіха 11 нісана 5722 (15 квітня 1962) — «Сіхот кодеш» 5722, с. 364.
- ^ Сіха 11 нісана 5722 (15 квітня 1962) згідно зі словами Шаха там само.
- ^ 1 2 Див. у джерелах, зазначених тут. Але див. тут.
- ^ Магарша, «Авода зара», 19а. І див. «Тур», «Орах хаїм», і «Біркей Йосеф», розділ 669. І ще.
- ^ «Гітваадуйот» 5745, т. 3, с. 1700.
- ^ Сіха Шабату тижневої глави «Шмот» 5747
- ^ «Гітваадуйот» 5742, т. 4, с. 2016.
- ^ 1 2 Текст піюту «Ме-решут» для хатан Берешит.
- ^ «Ігрот кодеш», т. 10, 3258.
- ^ Так витлумачив у книзі «Сефер га-хаїм», 1, 2, рабі Хаїм бен Бецалель із Фридберга.
- ^ Очевидно, цей уривок — найдавніша частина тексту «гадрану».
- ^ Цитується в книзі «Га-Ешколь» рабі Раавада Другого, «Гілхот сефер Тора», розділ 14.
- ^ «Ям шель Шломо» на трактат «Бава кама», кінець глави 7
- ^ Тегілім 55, 24
- ^ Трактат «Брахот», аркуш 28, сторінка 2
- ^ Мішлей 6, 22. Там само 9, 11. Там само 3, 16. Тегілім 29, 11
- ^ Сіха 11 нісана 5745 (2 квітня 1985).
- ^ Трапляється в «Сефер Єціра».
- ^ Трактат «Брахот», 12а.
- ^ «Лікутей сіхот», т. 30, с. 249. Т. 16, с. 311-12.
- ^ Сіха 19 кислева 5716 (4 грудня 1955). «Лікутей сіпурім», с. 262. І див. «Ігрот кодеш» Ребе Рашаба, т. 4, с. 215.
- ^ Сіха 11 нісана 5744 (13 квітня 1984)
- ^ Наведено в «Сефер га-мінгагім», с. 46.
- ^ «Двар малхут», сіха Шабату тижневої глави «Дварім» 5751, пункт 10.
- ^ Хасидські течії: Гур, Белз, Цанз, Ружин, Тальне та інші
- ^ Сіха 20 менахем-ава 5742 (9 серпня 1982).
- ^ «Єсодей Єшурун», т. 6, с. 43, і зазначені там місця.
- ^ Сіха 19 кислева 5738 (29 листопада 1977).
- ^ Слова Ребе шліта (Адмора шліта) на єхідуті з праведним равом Пінхасом-Менахемом Альтером, «Гітваадуйот» 5744, с. 1049.