Перейти до вмісту

Трактат «Негаїм»

Матеріал з Хабадпедії

Трактат «Негаїм» — третій трактат у розділі Тагарот. Трактат присвячений законам язв (негаїм), а також законам мецори і докладно викладає умови чистоти й нечистоти відповідно до різних язв та їхніх розмірів.

У трактаті 14 розділів. Закони, яким він присвячений, викладено в Торі в тижневих главах «Тазріа» і «Мецора».[англ.]

Передісторія

У Торі згадано три види язв[1]:

  1. Язви людини.
  2. Язви одягу.
  3. Язви домів.

Сумнів, чи передувала пляма «бахерет» білому волоссю

У трактаті[2] наводиться: якщо пляма «бахерет» передувала білому волоссю — нечистий, якщо біле волосся передувало плямі «бахерет» — чистий. А в разі сумніву — нечистий; рабі Єгошуа «затемнив» (оголошує чистим). У Гемарі[3] розповідається, що в разі сумніву була галахічна суперечка між Святим, благословенним Він, який оголошував чистим, і Небесною єшивою, яка оголошувала нечистим, і вирішили, що Раба бар Нахмані розсудить, оскільки він був у своєму поколінні єдиним знавцем законів язв і єдиним знавцем законів шатрів. З Небес послали посланця запитати його, і він оголосив чистим.

Згідно з поясненням Ребе, як і при всякому рішенні, третя думка не приєднується до однієї з двох, а включає обидві, подібно до міди Тіферет, яка вирішує між мідою суду і мідою милосердя, і тому і тут підстава, з якої Раба оголосив язву чистою, не та сама, з якої її оголосив чистою Святий, благословенний Він. Ребе в «Лікутей сіхот» пояснює це питання згідно з ученням хасидуту.[4]

Наречений, у якого виявилася язва

У розділі 3[5] наводиться в Мішні: нареченому, у якого виявилася язва, дають відстрочку на сім днів бенкету; і танаї в трактаті «Моед катан»[6] розійшлися в тому, яке джерело цього закону: за рабі Єгудою, цей закон виводиться зі слів «А в день, коли з'явиться на ньому живе м'ясо», — отже, є день, коли ти не оглядаєш; а на думку рабі Єгуди га-Насі, це виводять із вірша «І накаже коген, і спорожнять дім», і звідси ми бачимо, що Святий, благословенний Він, жаліє майно євреїв; і якщо заради необов'язкової справи йому дають відстрочку — щоб винести речі з дому, то заради заповіді — тим паче. (Ребе зазначає, що імена танаїв наводяться так саме в Гемарі в трактаті «Моед катан», а в рішонім у трактаті «Негаїм» — навпаки).

Ребе пояснює в «Лікутей сіхот», що є відмінність між двома джерелами законів: згідно з висновком із вірша «І накаже коген» ідеться про категорію відстрочки, як у простому значенні виразу «дають відстрочку», тоді як згідно з віршем «А в день, коли з'явиться на ньому живе м'ясо» ідеться про день, який повністю вилучений із закону огляду язв, як у простому значенні виразу «є день, коли ти не оглядаєш». Ребе навіть додає в дужках, що, можливо, є галахічна відмінність між двома висновками: адже якщо висновок — із вірша «А в день, коли з'явиться на ньому живе м'ясо», тобто цей день повністю вилучений із закону язв, то слід сказати, що якщо постфактум коген побачив язву і оголосив її нечистою, язва не нечиста, оскільки цей день повністю вилучений із закону огляду язв; але якщо закон — це закон очікування і відстрочки, слід сказати, що якщо постфактум коген побачив язву, язва не нечиста

Ребе додає, що і згідно з ученням хасидуту є відмінність між двома джерелами законів; і це згідно зі словами Рамбама, який пояснює, що в заповіді про язви прихована милість Всевишнього: коли людина говорила лашон га-ра, Святий, благословенний Він, жаліє її, щоб повернути її до каяття, і насилає язви на її дім, щоб пробудити її і повернути до повного каяття. Згідно з цим виходить, що суть заповіді про язви — від любові Всевишнього до Своїх синів, народу Ізраїлю, і заради того, щоб повернути їх до каяття, і тому і в цих деталях заповіді прихована особлива милість Всевишнього, що Святий, благословенний Він, жаліє її; однак у законі про те, що дають відстрочку заради необов'язкової справи, більше видно милість Всевишнього до майна нечестивців, тоді як у тому, що дають відстрочку нареченому, більше видно любов Всевишнього до виконання заповіді нечестивцями; і слід додати, що якщо любов до майна нечестивців показує любов Всевишнього до єврея через саму суть його імені «Ізраїль», то в тому, що дають відстрочку нареченому, видно важливість виконання заповіді нечестивцями, яка з боку його справ[7]

Огляд язв

Постановлено, що коген, який має тілесну ваду — сліпий на одне око, — непридатний для огляду язв; у коментарі Раші на Тору це виводиться з вірша «у всьому, що бачать очі когена». Ребе досліджує: чи є вада — те, що він не бачить одним оком, — непридатністю в «гавра» (у самій людині), подібно до когена з тілесною вадою, який непридатний до храмового служіння, чи йдеться про непридатність в огляді язв.

Ребе роз'яснює на підставі відомого, що є два закони в огляді язв: перший — сам огляд, про який постановлено, що всі придатні оглядати язви, а не саме когени, а другий закон — це закон про проголошення «чистий» чи «нечистий», який стосується саме самого когена. І виходячи з цього слід дослідити щодо когена, у якого потьмяніло світло очей: чи непридатний він лише для огляду язв, чи також для другого закону — проголошувати, нечиста язва чи чиста. І в Меїрі наведено дві думки щодо цього: є такі, що кажуть, що він непридатний лише оглядати язву, але може проголосити «нечистий» чи «чистий», а є такі, що кажуть, що він відсторонений і від того, щоб оголошувати нечистим і оголошувати чистим.

Ребе роз'яснює, що це залежить від згаданого дослідження: якщо непридатність — це непридатність у самому «гавра», оскільки він не може бачити, то ясно, що він непридатний і проголошувати язву чистою чи ні; але якщо непридатність лише в огляді язви, то розумно, що коген непридатний лише оглядати і вирішувати, чиста язва чи ні, але не для самого проголошення «чистий» чи «нечистий».

На практиці в цьому дослідженні розійшлися танаї Мішни[8] і «Торат коганім». У Мішні цей закон, що робить когена непридатним, коли в нього вада в очах, наводиться разом із паралельним законом про те, що в темному домі не відчиняють вікон, щоб оглянути його язви, — адже для таная нашої мішни непридатність — це непридатність у самій нестачі можливості бачити, а в темному домі не відчиняють вікон, оскільки зір когена має бути повним без світла ззовні. І тому також думка «Тосафот Йом-Тов» — що коген не непридатний, якщо потьмяніло одне його око, адже якщо він ще бачить одним з очей, то, згідно з його думкою, у його зорі нічого не бракує, а те, що коген непридатний, якщо він сліпий на одне око, — це припис Писання, бо написано: «у всьому, що бачать очі когена».

Однак «Торат коганім» вважає, що непридатність когена — оскільки, коли він погано бачить одним оком або не бачить зовсім, він вважається таким, що має ваду щодо огляду язв; і тому «Торат коганім» вважає, що з вірша «у всьому, що бачать очі когена», який приходить виключити огляд прихованих місць, не можна вивести цю непридатність когена, у якого потемніло одне з очей, — адже якщо перше — це непридатність у «хефца» (у самому огляді), то друге — непридатність у «гавра», і не можна вивести обидва висновки з одного вірша. І це на відміну від Мішни, яка вважає, що обидва висновки виводяться з вірша «у всьому, що бачать очі когена»[9].

Додаткові пояснення


Примітки

[англ.] — доповнено за статтею «Negaim» англійської Хабадпедії (версія 15442).

Повідомити про помилку на цій сторінці