Трактат «Трумот»
У трактаті «Трумот» 11 розділів.
Трактат присвячений відокремленню труми та її законам.
Зміст трактату
Нейтралізація труми в ста одному
У законах нейтралізації труми в ста одному — законі, що стосується того, що трума нейтралізується в ста одному, — ми вивчали в трактаті «Трумот»:
Рабі Єгошуа каже: чорні смокви піднімають білі, білі піднімають чорні[1]; рабі Еліезер забороняє[2]; а рабі Аківа каже: коли відомо, яка впала (чорна чи біла), вони не піднімають одна одну, а коли невідомо, яка впала, вони піднімають одна одну[3].
Причина думки рабі Еліезера, який забороняє в цьому законі, зрозуміла просто: адже в дійсності трума змішалася лише з п'ятдесятьма[4], і як не міркуй, ста штук того виду, який упав, немає. А коментатори написали, що рабі Єгошуа вважає: оскільки, якби він захотів, він розтоптав би їх і змішав усе разом, тому всі вони об'єднуються, щоб її нейтралізувати[5].
Про причину думки рабі Аківи, який розрізняє випадок, коли відомо, що впало, і коли невідомо, написали, що якщо відомо, яка смоква впала, чорна чи біла, «вони не нейтралізують, оскільки він може їсти решту, а раз вони дозволені, вони не допомагають нейтралізувати; але якщо невідомо, чи впала чорна, чи впала біла, то, оскільки всі вони під сумнівом заборони, вони нейтралізують одна одну».
Ця причина думки рабі Єгошуа викликає труднощі: що з того, що «якби він захотів, він розтоптав би їх і змішав усе разом», адже фактично він їх не перемолов і не розтоптав, — як же вони нейтралізують одна одну?
І так само потребує вивчення думка рабі Аківи: що з того, що жодна людина не знає, чи була смоква чорною, чи білою, і «всі вони під сумнівом заборони», адже цей сумнів є лише в знанні людини, а в дійсності трума не змішалася із сотнею (адже біла смоква не змішується з чорною смоквою (і навпаки), і, у формулюванні Тосафот, «чорні не можуть бути під сумнівом суміші, бо чорні завжди відрізняються від білих»); і тут немає суміші одного із сотнею?
Суміш у хефці чи в гаврі
Ребе відповідає і пояснює, що рабі Еліезер, рабі Єгошуа і рабі Аківа сперечаються про загальне визначення нейтралізації в суміші сухого із сухим, яка не подібна до суміші рідкого з рідким, адже та є справжньою сумішшю: вони стали єдиною реальністю, яку неможливо розділити; натомість суміш сухого із сухим така, що кожне перебуває окремо саме по собі, але людина не знає, де перебуває заборонене. І визначення цієї суміші можна пояснити двома способами:
а) Визначення суміші сухого із сухим справді відрізняється від визначення суміші рідкого з рідким, оскільки це суміш не в хефці, а лише з боку гаври: у знанні людини є суміш забороненого з дозволеним, але й цього достатньо, щоб нейтралізувати заборонене.
б) Суміш сухого із сухим теж є сумішшю в хефці, оскільки визначення «суміші» — це те, що неможливо відрізнити дозволене від забороненого.
І в цьому причина суперечки рабі Еліезера (який забороняє) з рабі Єгошуа і рабі Аківою: рабі Еліезер вважає, що й визначення суміші сухого із сухим має бути в хефці, і тому він вважає, що білі не можуть нейтралізувати чорні (і навпаки), оскільки тут немає суміші в дійсності, як згадано вище у формулюванні Тосафот, що вони не можуть змішатися, бо завжди відрізняються самі по собі.
Але рабі Єгошуа і рабі Аківа вважають, що для суміші сухого із сухим достатньо, навіть коли вона лише з боку гаври — у знанні людини[6]. І в цьому також причина думки рабі Аківи, який вважає, що «коли невідомо, що впало, вони нейтралізують одна одну», — через суміш у знанні людини, а в нашому випадку в її знанні вони змішані в усій сотні.
На цій підставі Ребе пояснює також причину думки рабі Єгошуа, який вважає, що всі вони об'єднуються, щоб її нейтралізувати, оскільки «якби він захотів, він розтоптав би їх і змішав усе разом» (хоча він їх не розтоптав і не змішав): топтання смокв — це (не просто в рамках «якби захотів», а це) звичайний для всіх спосіб топтати смокви; і оскільки суміш сухого із сухим — це[7] суміш у знанні й думці людини, рабі Єгошуа вважає, що раз зазвичай, а отже, і за його бажанням, смокви топчуть, то в бажанні (і думці) людини він не відокремлює й не розмежовує чорні й білі, а отже, тут є суміш усієї сотні в бажанні й думці людини.
Думка Єрусалимського Талмуду
В Єрусалимському Талмуді є суперечка щодо думки рабі Єгошуа: чи піднімають вони одна одну також і тоді, коли відомо, яка впала (чорна чи біла), чи ж коли відомо, яка впала, і рабі Єгошуа вважає, що вони не піднімають одна одну; і згідно з цим суперечка між рабі Єгошуа і рабі Аківою полягає в тому,[8] що рабі Єгошуа вважає: оскільки він забув, це так, ніби йому не було відомо в момент, коли вона впала, а рабі Аківа вважає, що оскільки він знав у момент, коли вона впала, вони не піднімають одна одну, попри те що потім він забув. Рамбам, який постановив як рабі Аківа, постановив також згідно зі словами Єрусалимського Талмуду, що якщо він знав, яка була= після того, як вона впала, і забув, то всі вони — медумаот.
Згідно з цим, на перший погляд, важко зрозуміти логіку рабі Аківи: чому, коли він знав і забув, усі вони — медумаот і не анулюють одна одну, адже тепер усі вони входять у сумнів заборони? І не можна сказати, що оскільки п'ятдесят уже стали медумаот (коли він знав), вони більше не анулюються потім, коли він забув» — адже в Мішні прямо сказано: «Сеа труми, що впала в менш ніж сто (сеа), а потім туди впали хулін, — якщо ненавмисно, то дозволено», тобто, хоча спочатку не було ста, щоб анулювати, і вони стали медумаот, усе ж коли потім туди впало ще ненавмисно, вони приєднуються для анулювання; то чому не сказати й тут, що коли він забув[9], усі вони в сумніві заборони і приєднуються для анулювання?
Знання гаври діє в хефці
Ребе роз'яснює, що на думку Єрусалимського Талмуду і за постановою Рамбама логіка рабі Аківи — це третій підхід у визначенні суміші сухого із сухим. Адже на думку рабі Єгошуа все визначення суміші — виключно в знанні й думці людини, а рабі Аківа вважає, що хоча основа суміші сухого із сухим — з боку знання й думки людини, стан у знанні людини впливає на сам об'єкт. У цьому й полягає новація Тори в законі суміші сухого із сухим: хоча з погляду самої реальності заборонене не змішане по-справжньому з дозволеним, а лише не розпізнається саме по собі, і, отже, основа визначення суміші — з боку стану знання людини, цей стан у знанні людини спричиняє зміну в реальності речі, так ніби вони були змішані по-справжньому. Тому закон сумішей з боку знання людини набуває чинності лише тоді, коли вона не знала в момент падіння; тоді ми кажемо, що суміш з боку знання людини спричиняє набуття чинності закону суміші, і так ніби впала в сто; але коли в момент падіння вона знала, і виходить, що у свідомості людини чорні й білі не були змішані, забуття, яке настало після цього, не може спричинити новації в смоквах, оскільки з боку смокв білі й чорні не змішані, а забуття не може викорінити цю реальність (і також викорінити знання людини в момент падіння, коли їй було відомо, чи впала чорна, чи впала біла).
Інакше кажучи: щоб знання людини спричинило закон у самому об'єкті, у чорних і білих смоквах, які самі по собі не змішані, має бути зміна в самих смоквах — те, що впала чорна чи біла, завдяки чому тут виникає суміш у реальності, оскільки чорна смоква перебуває серед чорних; і тоді, коли невідомо, котра з них упала, змішання у свідомості людини спричиняє змішання в смоквах, у які впала смоква труми; але коли вона знала і забула, забуття людини не змішує смокви, які в реальності не змішані.
Ребе пояснює причину того, що це положення — що знання й думка людини здатні впливати на річ, яка перебуває поза нею, — сказано саме про труму: бо основу закону про те, що думка діє, сказано саме щодо труми, що виводять з вірша «І зарахується вам ваше приношення, як зерно з току», звідки вчать, що самою лише думкою може бути трума. І хоча в цьому випадку йдеться не про закон відокремлення й освячення труми, а про закон її нейтралізації, — що смокви дозволені в їжу, — усе ж це випливає з того, що в законах труми думка людини має особливу силу.
Настанова вслужінні Всевишньому
З цього Ребе виводить урок про велику цінність знання й думки людини — як у поганий бік: наскільки треба остерігатися недоброї думки, бо крім тяжкості цього самого по собі, це шкодить і світу навколо неї, так і[10] щодо величі достоїнства й необхідності доброї думки — думати про благо ближнього, бо крім допомоги фактичною дією чи мовленням, також і думка дуже допомагає.
Додаткові пояснення
- Розділ 4, мішна 8. Чорні смокви нейтралізують білі, білі нейтралізують чорні. «Лікутей сіхот», с. 60 (с. 71)
- Єрусалимський Талмуд, розділ 4, галаха 7. «Лікутей сіхот», т. 38, с. 62 (с. 74)
Роз'яснення Цемах Цедека
- Ребе Цемах Цедек, «Трактат „Трумот“», «Цемах Цедек аль га-Шас», Бруклін, 5755, сторінки 24-54, на сайті HebrewBooks
Примітки
- ^ Смоква труми, чорна чи біла, яка впала в сто смокв хулін, половина з яких чорні, а половина білі, — усі вони приєднуються для її анулювання.. А якщо впала чорна — піднімає одну з чорних, а якщо біла — піднімає одну з білих, а решта — хулін, як і були. Бартенура.
- ^ Якщо впала чорна — чорні заборонені, а якщо впала біла — білі заборонені. Бартенура.
- ^ У Рамбама постановлено закон згідно з рабі Аківою: «Якщо невідомо, чи була вона чорною, чи білою, вона піднімається в ста одному з усього».
- ^ Якщо біла — серед п'ятдесяти білих, а якщо чорна — серед п'ятдесяти чорних.
- ^ І хоча заборонене не нейтралізують свідомо, «Тосафот Йом-Тов» пояснює, що «це сказано про примноження дозволеного, щоб нейтралізувати заборонене, але в такому випадку, коли не примножують дозволене, а лише змінюють заборонене порівняно з тим, яким воно було, і розділяють їх, як було раніше, щоб змішати їх разом, — у такому випадку, мені здається, дозволено нейтралізувати свідомо»
- ^ Що невідомо, де заборонене
- ^ Не суміш на ділі, в дійсності, в хефці, а
- ^ Формулювання Єрусалимського Талмуду: «Коли знав і забув: на думку рабі Єгошуа — піднімає, на думку рабі Аківи — не піднімає».
- ^ І це — ненавмисно.
- ^ А міра добра — більша.
| Трактати Шасу | ||
|---|---|---|
| Зраїм | Брахот (В Є) • Пеа (Є) • Демай (Є) • Кілаїм (Є) • Швіїт (Є) • Трумот (Є) • Маасрот (Є) • Маасер шені (Є) • Хала (Є) • Орла (Є) • Бікурім (Є) | |
| Моед | Шабат (В Є) • Ерувін (В Є) • Псахім (В Є) • Шкалім (Є) • Йома (В Є) • Сука (В Є) • Бейца (В Є) • Рош га-Шана (В Є) • Таанит (В Є) • Мегіла (В Є) • Моед катан (В Є) • Хагіга (В Є) | |
| Жінки | Євамот (В Є) • Ктубот (В Є) • Недарім (В Є) • Назір (В Є) • Сота (В Є) • Гітін (В Є) • Кідушин (В Є) | |
| Незікін | Трактати Незікін: Бава кама (В Є) • Бава меція (В Є) • Бава батра (В Є) • Санедрин (В Є) • Макот (В Є) • Швуот (В Є) • Едуйот • Авода зара (В Є) • Авот • Горайот (В Є) | |
| Кодашім | Звахім (В) • Менахот (В) • Хулін (В) • Бхорот (В) • Арахін (В) • Тмура (В) • Крітот (В) • Меїла (В) • Тамід (В) • Мідот • Кінім | |
| Тогорот | Келім • Огалот • Негаїм • Пара • Тогорот • Мікваот • Нида (В Є) • Махшірін • Завім • Твуль йом • Ядаїм • Укцін | |
В – трактат, до якого є Вавилонський Талмуд Є – трактат, до якого є Єрусалимський Талмуд
| ||