Перейти до вмісту

Трактат «Моед катан»

Матеріал з Хабадпедії

Трактат «Моед катан» — трактат Мішни і Талмуду, присвячений законам холь га-моеду та законам жалоби. Закони жалоби в ньому належать до небагатьох речей, які дозволено вивчати в Тиша бе-Ав.

Щоб відрізнити трактат від усього розділу Моед, трактат назвали «Моед катан», оскільки більша його частина присвячена холь га-моеду. Більшість рішонім і гаонів називають його трактатом «Машкін» за першим словом трактату[потрібне джерело].

У Вавилонському Талмуді в цьому трактаті 29 аркушів.

З трактату

У третьому розділі, «Ве-елу мегалхін», наводиться багато законів жалоби, пов'язаних із жалобником, який не міг підстригтися перед святом, і багато інших пов'язаних із цим законів, і тому в «Шулхан аруху» наводиться, що цей розділ дозволено вивчати в Тиша бе-Ав. Є навіть ті, у кого заведено вивчати цей трактат у дні Бейн га-мецарім[1].

Серед іншого в третьому розділі наводиться[2]:

Учили мудреці: спочатку приносили до дому жалобника — багаті в кошиках зі срібла й золота, а бідні в плетених кошиках з очищеної верби, і бідні соромилися; постановили, щоб усі приносили в плетених кошиках з очищеної верби, з поваги до бідних. Учили мудреці: спочатку напували в домі жалобника — багатих з білого скла, а бідних з кольорового скла, і бідні соромилися; постановили, щоб усіх напували з кольорового скла, з поваги до бідних. Спочатку відкривали обличчя багатих і закривали обличчя бідних, бо їхні обличчя чорніли від голоду, і бідні соромилися; постановили закривати обличчя всіх, з поваги до бідних. Спочатку виносили багатих на парадному ложі, а бідних на простих ношах, і бідні соромилися; постановили, щоб усіх виносили на простих ношах, з поваги до бідних. Спочатку ставили пахощі під померлими від кишкової хвороби, і хворі на кишкову хворобу живі соромилися; постановили ставити під усіма, з поваги до живих, які страждають на кишкову хворобу. Спочатку занурювали начиння, на якому лежали померлі нідот, і живі нідот соромилися; постановили занурювати начиння, на якому лежали всі жінки, з поваги до живих нідот. Спочатку занурювали після померлих завів, і живі зави соромилися; постановили занурювати після всіх, з поваги до живих завів. Спочатку винесення померлого було для його родичів тяжчим, ніж його смерть, тож родичі залишали його і втікали, доки не прийшов раббан Гамліель, який поставився до себе без пошани і був винесений у лляному одязі, і народ став слідом за ним виносити в лляному одязі.

Ребе роз'яснює, що всі постанови, зазначені в цій Гемарі, зроблено заради живих родичів померлого, а не заради померлого, як це підкреслюється в інших постановах, які зроблено з поваги до живих нідот і завот. Також щодо постанови про покриття обличчя померлого Ребе[3] пояснює, що спочатку постанова покривати обличчя бідних була викликана тим, що їхні обличчя були чорними, і це подібне до гниття[4], що є ганьбою для померлого і для його живих родичів. І тому неможливо було відкривати обличчя всіх, і неминуче доводилося покривати почорнілі обличчя бідних, щоб не ганьбити їх та їхніх родичів, і через це довелося покривати й обличчя багатих, щоб не ганьбити живих бідних, і так наводиться і в «Шулхан аруху»[5].

І також щодо поховального одягу, про який там сказано: «Спочатку винесення померлого в гарному поховальному одязі було для його родичів тяжчим, ніж його смерть, тож родичі залишали його і втікали, доки не прийшов раббан Гамліель, який поставився до себе без пошани і був винесений у лляному одязі, і народ став слідом за ним виносити в лляному одязі», — на перший погляд простий зміст такий: щоб винесення померлого не було тяжким для його родичів, раббан Гамліель поставився до себе без пошани і був винесений у лляному одязі; тобто постанову зроблено не для того, щоб запобігти неповазі до померлих, яких залишають і втікають, а заради живих родичів, щоб винесення померлого не було для них тяжким. І лише в дужках описується, наскільки тяжко їм було, аж до того, що залишали і втікали.

Роз'яснення Ребе

  • 9а. Якщо Мішкан, святість якого — не вічна святість, і приватна жертва скасовують Шабат, заборона якого карається побиттям камінням, — то Храм і т. д. «Лікутей сіхот», т. 23, с. 43 (с. 58)
  • Сіюм трактату «Моед катан», у Вавилонському та Єрусалимському Талмуді. «Гітваадуйот» 5742, т. 4, с. 2030 (с. 284)

Роз'яснення Цемах Цедека

Зовнішні посилання


Примітки

  1. ^ Ребе, у сіхі тижневої глави «Дварім» 5729 року (1968/1969).
  2. ^ Аркуш 27.
  3. ^ «Решимот» зошит 127.
  4. ^ Сангедрін, 46б.
  5. ^ Сіман 353, сеїф 1.

Повідомити про помилку на цій сторінці