Нахум Парцович
| Рабі Нахум Парцович | |
|---|---|
Голова єшиви «Мір» і автор книжок | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 28 адара 5683 (16 березня 1923) |
| Дата смерті | 18 хешвана 5747 (20 листопада 1986) |
| Місце смерті | Ерец-Ісраель |
| Місце поховання | ділянка рабинів на Гар-га-Менухот |
| Місце діяльності | Єрусалим |
| Належність | Литва |
| Рід діяльності | голова єшиви |
| Освіта | єшива «Томхей Тмімім» Вільна, єшива «Мір» |
| Посада | голова єшиви «Мір» в Єрусалимі (5725–5747) |
| Учителі | Рав Барух-Бер Лейбович |
| Учні | Рав Моше Гавлін |
| Праці | «Хідушей рабі Нахум» «Шіурей рабі Нахум» |
| Сім'я | |
| Батько | Ар'є-Цві Парцович |
| Діти | Цві Парцович, Рафаель Парцович та інші |
Рабі Нахум Парцович був головою єшиви «Мір» у роки 5725-5747 і другом Хабаду. Народився 28 адара 5683 року (16 березня 1923) і помер 18 хешвана 5747 року (20 листопада 1986); місце його спочинку — на Гар-га-Менухот в Єрусалимі.
Біографія
Рав Нахум Парцович народився 5683 року (1922/1923) у сім'ї рава Ар'є-Цві Парцовича, онука рава Шломо га-Когена з Вільни (автора «Хешек Шломо»). У юності навчався в рабі Баруха-Бера Лейбовича і рабі Ельханана Вассермана.
У роки 5694-5695 (приблизно) навчався в єшиві «Томхей Тмімім» Вільна під керівництвом голови єшиви рава Єгуди Ебера, коли машпіа єшиви і її духовним наставником був рав Іцхак-Дов Ушпаль.
У період Голокосту втік разом із чотирма сотнями учнів єшиви «Мір» до Шанхаю в Китаї. Одружився з дочкою рава Хаїма Шмулевича, голови єшиви «Мір». З 5725 року (1964/1965) став головою єшиви «Мір» в Єрусалимі. Протягом років виховав багатьох учнів, серед них рабинів і голів єшив у Країні та у світі. В останні роки життя його здоров'я ослабло, але попри це він давав свої уроки день у день.
18 хешвана 5747 року (20 листопада 1986) помер; місце його спочинку — на ділянці рабинів на Гар-га-Менухот.

Поруч із Ребе Раяцем
У його дитинстві Ребе Раяц прибув до міста Ландварово в Польщі, щоб узяти участь у весіллі своєї молодшої дочки з равом Менахемом-Мендлом Горнштейном. У рамках цієї поїздки Ребе заїхав до міста Трокі, де рабином був батько рава Парцовича, щоб відвідати його, і під час візиту той попросив його благословити свого сина, якому тоді було 9 років. Цю поїздку супроводжував Ребе, який теж був присутній під час візиту.
Зв'язок із Ребе
Рав Парцович дуже приятелював із Ребе. Він розповів одного разу своїм учням, що бачив Ребе на якомусь весіллі в період прийняття керівництва і помітив, що він «особлива людина». Його тесть, рав Хаїм Шмулевич, голова єшиви «Мір», розповідав про себе, що він «ходить день у день до Західної стіни, щоб побачити на власні очі „мівцо «Тфілін»“ людей Хабаду, що пробуджує до каяття»[1].
5731 року (1970/1971) рав Парцович брав участь у фарбрейнгені Ребе, а також увійшов на єхідут разом зі своєю дружиною, яка була тоді директоркою «Бейт Яаков» в Єрусалимі. Під час єхідуту говорили про питання Тори та про питання служіння Всевишньому. Серед іншого він розповів Ребе, що Ребе Раяц гостював близько сорока років тому в домі його батька, який був рабином у містечку Трокі в Литві, і він пам'ятає, що Ребе Раяца супроводжували два аврехи. Ребе всміхнувся і сказав йому, що він був одним із них, а другим був рав Шнеур-Залман Гурарі. Ребе попросив його надрукувати свої уроки в книжці, а також давати уроки, зокрема під час свого візиту до Сполучених Штатів. З його дружиною Ребе говорив у зв'язку з її роботою.
Після завершення єхідуту рав Парцович і його дружина вийшли захоплені Ребе. Ребецн висловилася, що Ребе сидить у Нью-Йорку, але знає найдрібніші подробиці про навчальні заклади в Єрусалимі. Після єхідуту він сказав своїм учням: «Любавицький Ребе — велика людина і величезний гаон навіть порівняно з попередніми поколіннями, а тим паче порівняно з цим нашим поколінням». Своє враження від зустрічі з Ребе він визначив короткою фразою з джерел: «Побачив Святий, благословенний Він, що праведників мало, встав і розсадив їх у кожному поколінні». Крім того, сказав, що Ребе вважався б гаоном і праведником і в попередніх поколіннях, але його керівництво особливо відповідає нашому поколінню.
Після єхідуту Ребе поцікавився, чи справді він дав уроки, принаймні три уроки, у Сполучених Штатах[2].
Щодо прохання Ребе надрукувати його уроки, до виконання справа не дійшла, і під час своєї хвороби, коли він уже не міг писати, він шкодував про це і сказав, що, мабуть, Ребе передбачив своїм святим духом, що настане час, коли він не зможе писати. Також своєму партнерові по хевруті, раву Давиду Бранду, він кілька разів казав: «Ребе просив мене видати книжку з моїми уроками, і дуже шкода, що я цього не зробив».
Коли хвороба рава Парцовича посилилася, Ребе передав йому, щоб він і далі давав уроки Тори, попри тяжкий стан свого здоров'я. Це було якраз після того, як лікарі запропонували йому припинити давати уроки, і він вагався з цього приводу. Унаслідок вказівки Ребе він справді продовжив давати уроки. У той період його попросили дати урок із законів про Храм (це було в Три тижні, коли згідно з вказівкою Ребе додають у вивченні законів про Храм). Рав Парцович відповів їм: «Я готовий прийти, але стан мого здоров'я мені не дозволяє. Якщо Ребе благословить мене здоров'ям, прийду».
Коли рав Парцович видавав заміж свою дочку, Ребе надіслав йому вітального листа з доданою тшурою. Час від часу Ребе передавав йому з «кос шель браха», леках або мацу через його друга рава Лейзерсона. Усі ці вітання рав Парцович приймав із радістю і благоговінням. До дня народження Ребе, 11 нісана 5732 (26 березня 1972), він надіслав Ребе вітального листа:
З нагоди дня народження його святості, нашого пана Адмора шліта. Молитва до Того, Хто перебуває у висотах, щоб продовжив Всевишній-благословенний-Він дні царя[3] його святості Адмора шліта з Любавичів над його царством, і щоб очі його побачили повернення Всевишнього до Сіону незабаром-у-наші-дні-амен. І в його заслугу хай проллється рясне шефа на тих, хто слухає його вчення, і на весь Ізраїль, щоб бути врятованими в усьому найкращому і повним Визволенням незабаром-у-наші-дні-амен. Молитва М. Нахума Парцовича.
— Лист рава Парцовича
У місяці тішрей 5742 (вересень–жовтень 1981) учень рава Парцовича, рав Давид Бранд, поїхав разом зі своєю дружиною до Ребе. У Гошана раба дружина пройшла, щоб отримати леках у Ребе, і сказала, що просить благословення на повне одужання для «р. Нахума». Ребе запитав: «р. Нахум Трокер»?[4]. Вона відповіла: «Так, р. Нахум з єшиви „Мір“». Ребе сказав їй: «Я чув, що він почувається краще», і благословив його повним одужанням, і дав для нього «леках». Коли вони повернулися до Країни, рав Бранд приніс «леках» раву Парцовичу, який заплакав від хвилювання, оскільки через свою хворобу він уже не міг говорити.
Просить благословення в Ребе

У листі, який р. Нахум Парцович написав раву Яакову-Моше Лейзерсону з Нью-Йорка. Після того як він бажає р. Лейзерсону мазл тов і сердечних благословень, р. Парцович повідомляє подробиці про свою хворобу і просить: «коли відвідає Ребе шліта (Адмора шліта) з Любавичів, хай згадає Нахума, сина Кіші, для повного одужання». Потім він переходить до того, щоб написати про коротке навчальне питання, і підписується теплими благословеннями.
Цілісність Землі Ізраїлю
Рав Парцович цікавився новими тлумаченнями Тори в нігле і в хасидуті, які Ребе виголошував у своїх сіхот, і захоплювався геніальністю та прямотою глибоких міркувань Ребе. Для нього було важливо знати думку Ребе щодо питань, які стояли на порядку денному в житті юдаїзму та Землі Ізраїлю. Про думку Ребе щодо передачі територій він сказав одного разу, що це, безсумнівно, заборонено через галаху, яку цитує Ребе[5], і додав, що не може зрозуміти, як узагалі можна сказати інакше, адже це пряма галаха.
Коли деякі рабини стверджували, що та галаха «не стосується нашої справи», рав Парцович дивувався перевороту, що стався, і сказав: «Колись було прийнято думати, що литовські рабини наводять галаху в „Шулхан арух“, а адмори встановлюють закон і не наводять джерела. Сьогодні склалося зворотне становище — Любавицький Ребе кричить, що це галаха в „Шулхан арух“, а приходить голова єшиви і каже, що це не стосується нашої справи, і не пояснює чому»[6].
Ребе як Мелех га-Мошіах
5731 року (1970/1971), після того як рав Парцович повернувся з єхідуту в Ребе, він сказав своєму учневі, раву Давиду Бранду:
Скажу тобі правду. Я не знаю, чи буде Любавицький Ребе Мошіахом чи ні. Але якщо в цьому поколінні є той, хто може бути Мошіахом, то це Любавічер Ребе. Я кажу тобі просту річ, просте міркування, Мошіах дарф фірн а мелухе (=Мошіах має вести царство), і серед великих, яких я знаю, я не бачу того, хто може бути царем, крім Любавічера.
Схожі слова він сказав і 5732 року (1971/1972), коли рав Лейзерсон отримав напередодні Песаху мацу від Ребе, щоб передати її раву Парцовичу. Рав Лейзерсон попросив рава Йосефа-Іцхака Гавліна, який їхав тоді до Землі Ізраїлю, передати раву Парцовичу мацу, яку Ребе дав для нього[7]. Після того як рав Гавлін передав мацу, рав Парцович пояснив йому, чому він ужив вислів «дні царя» у своєму листі до Ребе до 11 нісана 5732 (26 березня 1972) (лист процитовано вище):
Говорять про те, чи є Любавицький Ребе Мошіахом. Є ті, хто схиляється до цього, і є ті, хто це заперечує. Я не знаю, але мені ясно одне: якщо в нашому поколінні є єдиний особливий, гідний бути Мошіахом, то це Любавицький Ребе. Про Мошіаха сказано, що він має бути царем, тобто недостатньо того, що він має бути великим у Торі та в трепеті перед Небесами, але він має бути також царем. І серед великих Ізраїлю нашого покоління саме він той, чиї якості підходять, щоб бути царем і керівником.
Іншим разом рав Йосеф-Іцхак Гавлін розповів, що після 11 нісана сімдесятого року він розповів голові єшиви про те, що Ребе хоче, щоб збудували 71 заклад, і рав Парцович висловився:
Таке може вимагати тільки Мелех га-Мошіах.
В іярі 5786 компанія JEM випустила особливий фільм про зв'язок р. Нахума з Ребе[8].
Родина
- Його сини
- Рав Цві Парцович — рам в єшиві «Мір» Брахфельд.
- Рав Рафаель Парцович — один із голів єшиви «Мір» і автор книжки «Мінхат Рафаель» про трактат «Бава мециа».
- Його зяті
- Рав Хаїм-Мендл Бродський — голова єшиви в Торонто.
- Рав Іцхак Гельман — рам в єшиві «Мір».
- Рав Ашер Аріелі — рам в єшиві «Мір».
Його книги
- «Хідушей рабі Нахум», на трактати: «Гітін», «Євамот», «Бава кама», «Бава батра».
- «Шіурей рабі Нахум» на трактати «Бава мециа», «Бава батра» та інші.
Деякі з його учнів
- Рав Моше Гавлін — голова єшиви «Томхей Тмімім» Кір'ят-Гат, рабин міста Кір'ят-Гат і член Рабинського суду Хабаду
- Рав Йосеф-Іцхак Гавлін — голова інституту «Гейхал Менахем» і рабин кварталу Рамат-Шломо, Єрусалим
Додаткова література
- Рав Шалом-Дов-Бер Вольпо, «Шемен сасон ме-хавереха», частина 4, сторінки 104-106.
- Рав Йосеф-Іцхак Гавлін, «Га-сіпур шелі», випуск 407, Шабат тижневого розділу «Цав» 5783.
Зовнішні посилання
- Уроки рава Нахума Парцовича
— сайт «Коль га-лашон» - Особисте послання Ребе голові єшиви «Мір» на сайті
- Ребе і голова єшиви р. Нахум Парцович: погляд на особливий зв'язок програма компанії JEM

Примітки
- ^ Надруковано в щомісячнику з Тори «Га-Пардес» за місяць нісан 5728 (березень–квітень 1968).
- ^ Ребе поцікавився в рава Яакова-Моше Лейзерсона, одного з голів єшиви «Тора ва-Даат», який був другом рава Нахума Парцовича. Рав Лейзерсон відповів Ребе, що три уроки він дав.
- ^ Див. далі в цій статті, розділ «Ребе як Мелех га-Мошіах», пояснення рава Парцовича щодо вислову «дні царя».
- ^ За назвою його містечка «Трокі».
- ^ «Орах хаїм», розділ 329, пункт 6
- ^ Зі слів його племінника рава Еліягу Фінкеля, який розповів раву Шалому-Дов-Беру Вольпо і раву Моше Гавліну.
- ^ Важливе повідомлення — рав Гавлін розповідає про подію в інтерв'ю програмі «Моя зустріч» компанії jem
сайт «Бейт Хабад»
- ^ Ребе і голова єшиви р. Нахум Парцович: погляд на особливий зв'язок (міститься в зовнішніх посиланнях)
Код особи: № 6372735600