Нета-Шломо Вільгельм
Цю статтю необхідно переписати. Можливо, стаття містить помилки, або її формулювання і стиль викладу не підходять.
| ||
| Цю статтю необхідно переписати. Можливо, стаття містить помилки, або її формулювання і стиль викладу не підходять. | |
| Нета-Шломо Вільгельм | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 27 тішрея 5709 (30 жовтня 1948) |
| Місце народження | Єрусалим |
| Дата смерті | 5 сівана 5762 (16 травня 2002) |
| Країна | Ізраїль |
| Місце проживання | Єрусалим |
| Рід діяльності | машпіа, софер стам |
| Освіта | талмуд-тора «Ец Хаїм», «Томхей Тмімім» Лод, «Томхей Тмімім» Кфар-Хабад, «Торат емет» |
| Посада | машпіа центральної синагоги Шікун Хабад у Єрусалимі, член колелю «Цемах Цедек» |
| Учителі | Шмуель-Елазар Гейльперін |
| Сім'я | |
| Батько | Моше-Агарон Вільгельм |
| Дід (по батькові) | Хаїм-Давид Вільгельм (Єрусалим) |
| Мати | Хая-Сара (з родини Вайсберг) |
| Дружина | Нехама-Малка, дочка рава Єрахміель-Моше Кеніг |
| Діти | Ельазар-Сімха Вільгельм, Леві-Іцхак Вільгельм, Шнеур-Залман Вільгельм, Хаїм-Давид Вільгельм (Бейт-Шемеш), та інші |
| Брати й сестри | Барух Вільгельм, Іцхак-Шрага-Файвіш Вільгельм |
| Родовід | |
Рав Нета-Шломо Вільгельм (27 тішрея 5709 (30 жовтня 1948) — 5 сівана 5762 (16 травня 2002)) був членом громади Хабаду в Єрусалимі, машпіа Шикун Хабаду в Єрусалимі, одним з активістів мівцо «Мезуза» і членом колелю «Цемах Цедек» у місті, а також удостоївся від Ребе багатьох знаків наближення.
Біографія
Народження
Народився 27 тішрея 5709 (30 жовтня 1948) в Єрусалимі в родині рава Моше-Агарона Вільгельма, з роду хасидів Хабаду, що сягає Алтер Ребе, і матері, пані Хаї-Сари з родини Вайсберг. Бабуся р. Нети-Шломо — Нехама Вайсберг (мир праху її), мати Сари (матері р. Нети-Шломо), розповідала, що через два тижні після того, як вона народила свого сина Хаїма-Залмана, хай живе він, її донька Сара, хай живе вона, вирушила до лікарні «Бікур холім».
Після суботньої трапези дід, її чоловік, вийшов у бік лікарні дізнатися, чи немає вже добрих звісток. І коли вона запитала його: «Куди ти йдеш о такій порі?», відповів їй: «Кажуть, що до міста прибув великий праведник, і я йду його побачити…» І справді, коли він пізніше повернувся додому, повідомив мені, що належить «мазл тов», і з'ясувалося, що справді «до міста прибув великий праведник»!!
Дитинство
У юності навчався в талмуд-торі «Ец хаїм» і був дивовижним масмидом у навчанні, учився сам і допомагав слабшим учням, і навіть на «перервах» сидів і вчився і не виходив пустувати з дітьми надворі. Одного Шабату він грався зі своїм дядьком Барухом на подвір'ї будинку, і посеред гри хлопчик Нета-Шломо поранився об гостре іржаве залізо, що було в огорожі подвір'я, і, щоб не засмучувати батьків, хай живуть вони, вирішив одразу сам піти до поліклініки в сусідньому кварталі Мусрара разом із дядьком Барухом.
Коли вони прийшли туди, він сказав лікареві, що поранився об дерево, і його обробили, а коли запитали, як його звати, — щоб заповнити відповідні бланки, — сказав, що його ім'я: «Нета Грін». Дорогою назад дядько запитав його: «Чому ти змінив у своїх словах?» І він відповів просто й безхитрісно: «Я хотів запобігти порушенню Шабату і тому не розповів, що це від заліза, щоб уникнути уколу (від правця) в Шабат, а що стосується мого імені, я хотів звести до мінімуму літери, які напишуть у Шабат, і краще „Нета Грін“ (за прізвищем бабусі до заміжжя) — це лише 7 літер, ніж „Нета-Шломо Вільгельм“ з 13 літерами» (і, звісно, на виході святого Шабату довелося «потрудитися», щоб змінити його ім'я і дати відповідніше лікування…)
Дуже стежив за своїми словами і зважував їх. Його друзі й батьки свідчили, що ніколи не чули, щоб він говорив лихослів'я чи пліткував про інших.
У 12 років його екзаменували вчителі, і їм так сподобалися його відповіді, що вони написали батькам, що він найкращий із найкращих і виросте рабином Ізраїлю, а його вада в тому, що він недостатньо їсть і тому дуже худий і блідий.
Його юність
Закінчивши роки навчання, вирішив, що хоче продовжити навчання в єшиві «Томхей Тмімім» Лод, і поїхав учитися в єшиву, захопивши за собою ще одну групу хлопців; у ті дні лише небагато їздили так далеко. Батьки намагалися його відмовити. Але він твердо сказав, що вже встиг записатися до єшиви, і підкреслив, що за галахою немає обов'язку слухатися батьків, коли йдеться про вивчення Тори. І справді, він поїхав учитися в хабадську єшиву в Лоді й навіть привіз із собою групу хлопців, які поїхали вчитися там.
5722 року (1961/1962), коли він був у єшиві, вихователь в інтернаті суворо стежив, щоб хлопці йшли спати вчасно, і без дозволу не можна було продовжувати вчитися в навчальному залі (залі) після закінчення навчальних розпорядків. Коли вихователь прийшов і побачив, що його немає в кімнаті, він шукав його, і йому сказали, що він у залі. Вихователь був незадоволений і знову прийшов наступного вечора, і все повторилося. Через кілька ночей він вирішив, що захопить його зненацька, прийде рано-вранці й оштрафує його за запізнення. Але, на його подив, коли він прийшов дуже рано-вранці, того вже не було в ліжку, бо він уже піднявся рано до навчання... аж поки керівництво не дозволило йому вчитися скільки душі завгодно.
Він мав дивовижне знання всіх частин «Танії». Галаха була світильником для його ніг, і він узяв на себе вивчити «Шулхан арух» Алтер Ребе напам'ять. Щодня він установлював собі «щоденну норму» заучування законів напам'ять, і якщо не встигав, залишався до пізніх нічних годин і вчив із величезною старанністю.
Закінчивши навчання в єшиві в Лоді, перейшов учитися в єшиву «Томхей Тмімім» Кфар-Хабад.
Після закінчення років навчання в єшиві в Кфар-Хабаді поїхав на навчальний рік «Квуца» у 5728-5729 році (1967–1969)
Уже в дитинстві почав заучувати «Танію» напам'ять, а також інші уривки з Хумашу і Танаху. Коли він прийшов до єшиви в Лоді, деякі друзі зауважили йому, що, згідно з написаним у книгах, є проблема в заучуванні напам'ять того, що міститься в Письмовій Торі, і внаслідок цього він запитав Ребе, чи справді є така проблема. І у відповідь на це Ребе відповів йому[1]: «Треба докладати старання і зусилля, щоб слова Тори були закарбовані в пам'яті — як Письмова Тора, так і Усна Тора».
Після одруження з пані Нехамою-Малкою, донькою рава Єрахміеля-Моше Кеніга, оселився в кварталі Сангедрія-га-Мурхевет, а 2 елула 5732 (12 серпня 1972) був одним із чотирьох аврехів — засновників колелю «Цемах Цедек» у Старому місті Єрусалима, разом з аврехами равом Хаїмом-Шаломом Дейчем, равом Йосефом-Іцхаком Розенбергом і равом Шмуелем Шнеєрсоном.
Улітку 5736 року (1975/1976) приєднався до бейт-мідрашу для підготовки рабинів, який заснував рав Єгосеф-Гдалья Ралбаг у кварталі Кір'ят-Йовель, під керівництвом свого вчителя і наставника рава Шмуеля-Ельазара Гейльперіна, голови єшиви «Торат Емет», з яким був пов'язаний ще тоді, коли був обраним учнем в єшиві «Торат Емет» і його найближчим учнем. Використовував своє перебування там, щоб давати щотижневі уроки (після навчальних годин у колелі) у квартальній синагозі «Огель Авшалом».
Упродовж усіх років навчання в колелі був постійним автором у рабинському віснику колелю «Цемах Цедек» в Єрусалимі «Ягділь Тора».
Її вплив
З оголошенням Ребе про початок мівцо «Мезуза» присвятив себе цьому всіма силами і почав щодня відвідувати домівки, щоб подбати про кошерність мезуз у домівках мешканців Єрусалима. Головним чином він займався цим у кварталі Кір'ят-Йовель (де згодом був серед засновників місцевого Бейт Хабаду і був призначений членом правління). Був досвідченим сойфер стам; багато хто прагнув до нього завдяки чистій богобоязливості, якою він був наділений. Здебільшого був перевіряльником і коректором мезуз. Одного вечора він пішов зі своїм сином р. Ельазаром, хай живе він, до родини, де дружина хотіла перевірити мезузи в домі, але її чоловік був проти цього, і так сталося, що того вечора її чоловік поїхав з міста, і так дідусь сидів до 2-ї години ночі й перевірив усі мезузи, і лише після цього повернувся додому в радості.
5753 року (1992/1993), після відходу з життя рава Шалом-Дов-Бера Шора, його впросили взяти на себе обов'язок машпіа в центральній синагозі Шикун Хабаду в Єрусалимі, і він погодився взяти на себе цю посаду.
Був відомий своєю золотою, гострою і влучною мовою, а також давав уроки й вів пілпул у галахі та хасидуті і написав багато заміток у різних виданнях.
В останній рік життя страждав від тяжкої хвороби і повернув свою чисту й непорочну душу у віці лише 53 років, напередодні свята Шавуот, 5 сівана 5762 (16 травня 2002). (Казали, що він був настільки пройнятий «Танією», що дні його життя склали 53 роки — за кількістю розділів «Танії»)...
Родина
- Його син, рав Ельазар-Сімха Вільгельм — машгіах і рам в єшиві «Хасидей Хабад Любавич» у Цфаті і шаліах Ребе в кібуці Кфар-га-Насі
- Його зять, рав Менахем Сегаль — один зі шлухім Ребе в Офакімі
- Його зять, рав Леві-Іцхак Розенберг — духовний керівник «Томхей Тмімім» Бней-Брак
- Його син, рав Леві-Іцхак Вільгельм — рам у «Томхей Тмімім» Бней-Брак
- Його син, рав Шнеур-Залман Вільгельм — один зі шлухім Ребе в Йокнеам-Іліті
- Його зять, рав Дов Левін — один зі шлухім Ребе в Кір'ят-Йовелі в Єрусалимі
- Його зять, р. Моше-Мордехай Розенберг — Бейт-Шемеш
- Його син, рав Хаїм-Давид Вільгельм — рам в єшиві гдола в Бейт-Шемеші і машпіа в малій єшиві в Бейт-Шемеші
Додаткова література
- Брошура пам'яті — «Нета шаашуім», видана членами родини до «шлошім».
- Примітка рава Вільгельма до «Шулхан аруху» Алтер Ребе, закони тфілін.
Зовнішні посилання
- Його син рав Ельазар Вільгельм розповідає про образ свого батька як служителя Б-га в тривалій молитві, (хвилина: 2:28 — хвилина: 5:50) на сайті «Лахлухіт геулатіт»
Примітки
- ^ Надруковано в «Лікутей сіхот», частина 14, сторінка 23.
Код особи: № 6380362500
- Хабадпедія: статті, що потребують переробки
- Хасиди часів Любавицького Ребе
- Випускники «Томхей Тмімім» у Лоді
- Особистості в Шікун Хабаді (Єрусалим)
- Випускники «Томхей Тмімім» у Кфар-Хабаді
- Родина Вільгельмів
- Особистості, що народилися в 5709 році (1948/1949)
- Особистості, що померли в 5762 році (2001/2002)
- Родина Левківкерів
- Родина Кеніг