Житомир
Цю статтю необхідно оновити.
| ||
| Цю статтю необхідно оновити. | |

Житомир (українською:Житомир) — обласний центр на заході України, де протягом сотень років існує єврейська громада. Рав Шмуель Плоткін діяв у місті в шліхуті Ребе і привіз до міста шаліаха рава Шломо Вільгельма, а в наступні роки прибули й інші шлухім. Під час Російсько-української війни більша частина єврейської громади втекла з міста. Шаліах рав Нохум Тамрін залишився діяти в місті, а інші шлухім керують житомирським дитячим будинком, що перебрався до Ашкелона. Рав Вільгельм час від часу відвідує місто[1].
Історія
Місто було вперше засноване в 4645 році плем'ям житичів. Протягом років місто переходило від однієї держави до іншої, доки в 5554 році (1793/1794) в межах поділу держав між Росією, Пруссією та Австрією його не було включено до Волинської губернії Росії.
Протягом тривалого часу в місті була велика єврейська громада, і навіть в очах царської влади місто вважалося важливим єврейським центром. У місті жив рабі Зеев-Вольф, один із великих учнів Магіда з Межиріча, який служив у місті магідом-мейшарім. У місті обіймав рабинську посаду р. Агарон із Житомира, з учнів рабі Леві-Іцхака з Бердичева і р. Зеева-Вольфа.
Після закриття Славутської друкарні та арешту власників друкарні, братів Шапіро, члени їхньої родини відкрили друкарню в Житомирі. Багато книг хасидуту, зокрема й книги хасидизму Хабад, було надруковано в цій друкарні.
Після «Рабинського зібрання» (5603) у місті в 5607 році (1846/1847) маскілім було засновано «Рабинську семінарію», яка готувала казенних рабинів. Семінарію було закрито в 5633 році (1872/1873).
У 5678 році (1917/1918) у місті точилася громадянська війна, протягом кількох тижнів місто перебувало під незалежною українською владою, проте потім його знову захопили Совіти і включили до Радянської України. Напередодні Другої світової війни у місті жили близько 30 000 євреїв. Під час війни більшість євреїв міста втекли, а тих, хто залишився, було вбито нацистами в 5701 році (1940/1941). Після війни місто було повернуто Совітам. Після розпаду Радянського Союзу і утворення незалежної України місто стало столицею місцевої області.
Сьогодні єврейська громада налічує близько 5000 осіб. В адарі 5782 року (2021/2022) внаслідок російського вторгнення в Україну шаліах рав Вільгельм разом із членами громади і дитячим будинком[2], що був там, покинув місто[3].
Хабад у місті
Основна стаття – «Томхей Тмімім» Житомир
У 5617 — 5626 роках (1856–1866) рабином містечка був рав Мордехай-Шнеур-Залман Шнеєрсон.
Узимку 5694 року (1933/1934) у містечку відкрилося відділення єшиви «Томхей Тмімім», більшість учнів якої були з учнів єшиви «Томхей Тмімім» Київ. Магідами шіур в єшиві були рав Еліезер Пінський і рав Міхаель Тейтельбойм, а машгіахом — рав Йосеф Гольдберг. В елулі 5697 року (1936/1937), після арешту кількох юнаків з єшиви, її було закрито.
Шлухім
Рав Шмуель Плоткін
У роки розпаду комуністичної влади рав Шмуель Плоткін прибув до міста в шліхут Ребе і діяв у ньому в межах організації «Езрат ахім».
Рав Плоткін був у той період шаліахом у містах Житомир і Бердичів і діяв у них задля відродження єврейських громад за допомогою тмімім, що змінювали одне одного, які приїжджали в шліхут Ребе до цих міст від організації «Езрат ахім».
Шаліах рав Шломо Вільгельм
У 5754 році (1993/1994) рав Плоткін привіз рава Шломо Вільгельма як шаліаха Ребе до Житомира.
Через кілька років рав Плоткін через похилий вік завершив свій шліхут.
Рав Нохум Тамрін
У 5758 році (1997/1998) рав Нохум Тамрін вирушив у шліхут Ребе до Житомира. Обіймає також посаду генерального директора Союзу єврейських громад Західної України, в межах якого координує єврейську діяльність для всіх євреїв сіл і населених пунктів в окрузі.
У 5767 році (2006/2007) зазнав нападу антисемітів біля місцевої синагоги[4].
Під час Російсько-української війни продовжує керувати шліхутом і громадою, попри обстріли й небезпеку.
Інші шлухім
Протягом років приєдналися й інші шлухім: рав Нахшон Рубін, директор центрального Бейт Хабаду і рабин школи в місті, а в 5762 році (2001/2002) приєднався шаліах р. Шнеур-Залман Букієт.
Там діяв великий єврейський громадський центр, що включає синагогу, мікву, «Бейт тавшиль» і коледж для дівчат. Крім того, там є дитячий садок, єврейська школа мережі «Ор Авнер — Хабад» і дитячий будинок під назвою «Алумім».
Період російсько-української війни
Дитячий будинок переїжджає до Святої Землі
Коли в адарі 5782 року (2021/2022) вибухнула Російсько-українська війна, рав Шломо Вільгельм організував спеціальну евакуаційну поїздку для євреїв Житомира[5], і серед них дітей дитячого будинку «Алумім»[6], і разом вони перебиралися з місця на місце всередині України та в інших місцях, доки тимчасово не облаштувалися в місті Ашкелон[7] у Святій Землі.
Громада під обстрілами
На початку війни більшість членів єврейської громади втекли з міста. Більшість шлухім, зокрема рав Вільгельм, переїхали до Ашкелона, куди перевели дитячий будинок, і діють серед російськомовних жителів міста, причому рав Вільгельм продовжує керувати громадою в Житомирі здалеку і багато разів її відвідує[8][9]. У місті залишився рав Нохум Тамрін, який діє серед євреїв містечок і сіл (штетлах) на заході України.
Сьогодні діяльністю на місці керують рав Менахем-Мендл і Мушкі Альперін, зять і донька рава Вільгельма.
Додаткова література
- «Рятуючись утечею», щотижневик «Бейт Мошіах», випуск 1302, с. 28-35, рав Шломо Вільгельм розповідає про порятунок євреїв Житомира і дитячого будинку
- Щотижневик «Кфар-Хабад», «Лех», 5785
Зовнішні посилання
- Біньямін Клугер про єврейську революцію в Житомирі
, журнал «Га-Модіа», елул 5768 (вересень 2008)
Примітки
- ^ Щотижневик «Бейт Мошіах» і щотижневик «Кфар-Хабад»
- ^ «На шляху до Країни: молитва подорожнього в літаку, що евакуює житомирських сиріт»
.
- ^ «Навіщо бачити маленьких дітей, що плачуть? Доки?»
.
- ^ Житомир: шлухім побиті до крові
.
- ^ Зворушлива мить у Житомирі: члени громади прощаються із синагогою в танці
- ^ Щотижневик «Бейт Мошіах», випуск 1302, сторінки 28-35
- ^ Діти з Житомира переходять навчатися в Ашкелон
- ^ Щотижневик «Бейт Мошіах» і щотижневик «Кфар-Хабад»
- ^ Зворушливо: рав Вільгельм повернувся до членів своєї громади в місто свого шліхуту Житомир