Перейти до вмісту

Шнеур-Залман Кляйн

Матеріал з Хабадпедії
Шнеур-Залман Кляйн
Основна інформація
Дата народження5 сівана 5685 (28 травня 1925)
Місце народженняПолтава
Дата смерті12 тевета 5767 (2 січня 2007)
КраїнаРадянський Союз, Ізраїль
Місце проживанняНахалат-Гар-Хабад, Кір'ят-Малахі, Ташкент, Пушкін
Сім'я
БатькоШмуель-Менахем Кляйн
Дід (по батькові)Єгуда-Цві
МатиМір'ям Кляйн
ДружинаПерла Кляйн
ДітиЄхезкель-Лейб Кляйн, Єгуда-Цві Кляйн, Йосеф-Іцхак Кляйн, Шмуель-Менахем Кляйн
Брати й сестриШоель-Моше Кляйн, Ліпа Кляйн
Родовід

Рав Шнеур-Залман Кляйн (5 сівана 5685 (28 травня 1925) — 12 тевета 5767 (2 січня 2007)) був одним із найстарших членів хабадської громади в Кір'ят-Малахі, який виявив самопожертву в Росії заради дотримання Тори і заповідей.

Біографія

Рав Кляйн займається мівцо «Тфілін»

Народився напередодні свята Шавуот 5685 (28 травня 1925) у місті Полтава в родині рава Шмуеля-Менахема Кляйна і його дружини Мір'ям, доньки хасида рава Шнеура-Залмана Хусидова. Брит-мілу провели таємно, і сандаком був прадід новонародженого, рав Шауль-Моше Хусидов, а новонародженого назвали Шнеур-Залман на честь його діда, рава Шнеура-Залмана Хусидова, який помер за три роки до того.

Дитинство

Коли йому було п'ять років, його родина переселилася до «Пушкіна» в передмісті Ленінграда, де в ті роки розвивалася хабадська громада на чолі з равом Аврагамом-Еліягу Плоткіним[1]. У Пушкіні його родина прожила понад десять років, і в домі його батьків, що складався лише з однієї кімнати, тричі на день збирався таємний міньян і проводилися фарбрейнгени.

Під час німецької окупації в роки Другої світової війни, коли маси євреїв тікали від лінії фронту вглиб Росії, серед них і його родина та інші хабадські родини, які здійснили довгий і небезпечний шлях, під час якого їх бомбардували німецькі літаки, аж поки вони не дісталися віддаленого колгоспу під назвою «Бортюк» поблизу Уральських гір. Після періоду життя в глухому колгоспі, що тривав цілих два роки, протягом яких чоловіків-хасидів Хабаду змушували працювати в сільському господарстві через від'їзд жителів села воювати на полі бою, членів родини Кляйн запросив їхній родич рав Ісраель Хусидов переїхати жити до Ташкента, і після підробки необхідних для влади документів хасиди, які жили на місці, вирушили до Узбекистану, де зустріли хабадські громади біженців війни[2].

Проникнення до синагоги з самопожертвою

У Ташкенті родина Кляйн і далі була однією з провідних у служінні потребам громади, продовжуючи діяти в усіх громадських справах. Члени родини були серед головних, хто займався допомогою численним біженцям війни, що стікалися до Ташкента. Дім родини був адресою для постійного чи тимчасового прийому гостей, а також весіль, обрізань і фарбрейнгенів, які часто проводилися в ньому, попри небезпеку. У їхньому домі був також сувій Тори, який із самопожертвою забрали із синагоги, закритої проклятими людьми з КДБ. Дізнавшись про її закриття, р. Залман і його брат р. Шоель-Моше вирішили винести сувій Тори із синагоги. Вони проникли до синагоги через вікно, винесли сувій і перенесли його просто до себе додому. Відтоді в домі родини Кляйн діяв хабадський молитовний міньян.

На численних фарбрейнгенах, що відбувалися в домі родини, р. Залман весь перетворювався на слух, слухаючи і зберігаючи історії, мов у скриньці. Через багато років він і досі пам'ятав ці історії в подробицях і навіть подбав передати їх наступному поколінню. Згодом люди з КДБ почали цікавитися тим, що відбувається в домі родини Кляйн, і навіть намагалися впровадити замаскованого агента в таємний міньян, який там проводився. Через щільне стеження міньян упродовж років кочував різними місцями. Після одруження р. Залман також удостоївся приймати міньян у себе вдома — крок, що вимагав великої мужності та справжньої самопожертви[3].

У 5710 році (1949/1950) р. Залман одружився з Перлою Фельзенштейн. Весілля відбулося на подвір'ї дому родини Кляйн за участі лише обмеженого міньяну.

Свій дім він збудував на самопожертві, яка була частиною способу життя в хасидському домі за комуністичної влади. Своїх чотирьох синів він виховував у дусі самопожертви. Р. Залман не задовольнився хасидським вихованням, яке прищепив своїм синам, а й приводив до себе додому меламедів, які навчали його синів, а також інших дітей анашу. Усі його діти справді йшли шляхами Тори і хасидуту, і коли р. Залман помер, усі казали, що «ложе його було досконалим», адже всі його сини, онуки і правнуки йдуть шляхом Любавичів.

Дотримання Шабату в Радянському Союзі

Р. Залман, щоправда, ходив на роботу, але дотримувався Шабату, попри небезпеку. Дотримання Шабату було для нього гострою проблемою. Закон встановлював, що кожен громадянин зобов'язаний працювати в усі дні тижня, крім неділі, яку встановили вихідним. Коли єврей намагався бути відсутнім на роботі в Шабати, одразу розуміли, що його мотиви релігійні. Хасиди Хабаду знаходили творчі розв'язання цієї проблеми.

Р. Залман працював задля заробітку в державному магазині на центральному ринку Ташкента, який називався «Алайський». Оскільки він суворо дотримувався Шабату, він домовився з начальником, що відпрацьовуватиме робочі години Шабату в будні. Ця домовленість діяла довгий час у відносній тиші, аж поки ситуація не змінилася. Одного дня керівництво скликало всіх працівників на термінові позачергові збори. Директор магазину відкрив збори, сказавши, що деякий час тому почув, ніби один із працівників магазину — єврей, який не працює в Шабат. «Я думав, — вів далі директор, — що йдеться про старого єврея, який іще дотримується законів своєї релігії, і сказав собі, що дам йому спокій через його вік; але останніми днями я почув, що йдеться про молодого єврея». Тут директор розлютився, проклинав євреїв і обізвав р. Залмана різкими словами. Зрештою він оголосив, що змусить його працювати по Шабатах, хоч би чого це коштувало. Сам р. Залман на зборах не був присутній і почув про них лише наступного ранку, коли один із членів керівництва, який був євреєм-комуністом, підійшов до нього і розповів про збори, скликані напередодні. Після цього він намагався переконати р. Залмана погодитися працювати в Шабат. Звісно, р. Залман рішуче опирався, і наприкінці розмови той сказав р. Залманові: «Я не думав, що ти з „ламдовників“...»

У пізніші роки р. Залман працював на фабриці, яка виготовляла вказівні таблички для підприємств. Це була невелика фабрика, і працівники на ній здебільшого дотримувалися заповідей. По Шабатах фабрика була зачинена без відома влади. Одного Шабату стало відомо, що має прийти старший інспектор, щоб перевірити, що відбувається. Тоді всі працівники з'явилися на роботу, вдягли робочий одяг, але фактично роботою не займалися. Вони розлили по території речовину зі смердючим запахом, і коли інспектор прийшов, він подивився туди й сюди і побачив усіх у робочій атмосфері. Жахливий запах теж зробив своє, і за короткий час він покинув фабрику.

Переїзд до Святої Землі

Родини Кляйн упродовж років намагалися виїхати з Радянського Союзу, і Ребе дав особливі вказівки, як отримати дозволи на виїзд для родини Кляйн[4], і на початку місяця сівана 5731 (травень–червень 1971) його мати Мір'ям Кляйн і його брат р. Ліпа Кляйн з родиною виїхали з Радянського Союзу і прибули до Святої Землі. На місяць тішрей 5732 (вересень–жовтень 1971) він поїхав до Ребе і на «єхідуті» запитав Ребе від імені двох своїх братів, які залишилися в Ташкенті, — чи варто анашу давати хабар, щоб отримати документи, необхідні для виїзду з Радянського Союзу? Ребе відповів, щоб хабара не давали, і справи владнаються самі собою. І справді, через кілька місяців р. Залман і його брат р. Шоель-Моше Кляйн з родинами отримали дозволи на виїзд[5]..

З Радянського Союзу р. Залман з родиною поїхав потягом до Польщі, причому кордон перетнув 19 кислева 5732 (7 грудня 1971). Це було його особисте свято Геули.

Прибувши до Ерец-Ісраель, оселився в Нахалат-Гар-Хабаді в Кір'ят-Малахі, де природно влився в громаду. Був відомий як хасид із золотим серцем, сповнений хасидських історій. Він наповнював радістю кожного — старих і дітей, хасидів, а також гостей ззовні.

З 5744 року (1983/1984), коли вийшов на дострокову пенсію, почав регулярно відвідувати уроки Тори вранці й увечері. Щоранку виходив із дому о п'ятій годині. Молився з належною неквапливістю після вивчення хасидуту. Після молитви Шахаріт сидів на уроках нігле і галахи.

Р. Залман за вдачею був веселою людиною і наповнював радістю всіх довкола. Багато розповідав хасидських історій на фарбрейнгенах, і учасники фарбрейнгенів слухали його з жадібною увагою.

В останній період життя захворів і був госпіталізований до лікарні «Барзілай» в Ашкелоні, і 12 тевета 5767 (2 січня 2007) помер[6].

Родина

Його дружина Перла Кляйн — померла 28 нісана 5779 (3 травня 2019).

Його брати:

Його сини:

  • Р. Єхезкель-Лейб Кляйн<[7].
  • Р. Єгуда-Цві Кляйн[8]
  • Р. Йосеф-Іцхак Кляйн
  • Р. Шмуель-Менахем Кляйн, зять р. Гершона Кука з Кфар-Хабада[9].

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ «Діяльність через кордони», сторінка 8, і «Толдот Хабад бе-Петербург», розділ 24. І там: у Пушкіні жили відомі хабадські родини, серед них: рав Аврагам-Еліягу Плоткін, Морозов, равШмуель-Менахем Кляйн, рав Залман Калменсон, рав Дов-Бер Хен, рав Шимон Гальперін, Хусидов
  2. ^ «Діяльність крізь кордони», с. 22–24, і «Толдот Хабад бе-Петербург», розділ 24, Шнеур-Залман Бергер , «Хасид без дзвіночків» — життєпис рава Шоеля-Моше і Хаї-Ліби Кляйн
  3. ^ «Хасид без дзвіночків» — життєпис його сина рава Шоеля-Моше Кляйна
  4. ^ Розкрито: коли Ребе схвалив раву Біньяміну Кляйну організувати «возз'єднання родин»
  5. ^ «Хасид без дзвіночків» — життєпис його сина рава Шоеля-Моше Кляйна, с. 6
  6. ^ Благословенний Суддя істинний: р. Залман Кляйн
  7. ^ Помер 30 швата 5761 (23 лютого 2001) — був зятем рава Яакова-Іцхака Райхмана.
  8. ^ Зять р. Давида Кука, одного із засновників Кфар-Хабада.
  9. ^ Гершон Кук — старший син свого батька р. Давида Кука, і в родині Кляйн два брати одружилися з тіткою і племінницею.
Шнеур-Залман Кляйн згадується ще в 11 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 8477443300

Повідомити про помилку на цій сторінці