Шмуель Нотік
| Шмуель Нотік | |
|---|---|
Один із геніїв серед хасидів Хабаду | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 5650 |
| Дата смерті | 5 швата 5709 (4 лютого 1949) |
| Місце діяльності | Орша, Копись, Кутаїсі, Самарканд |
| Рід діяльності | рабин, машпіа, шохет, рош єшива |
| Освіта | «Томхей Тмімім» у Докшицях, «Томхей Тмімім» у Городищі, «Томхей Тмімім» у Любавичах |
| Посада | рабин містечка Копись, машпіа в Орші, директор, рош єшива і машпіа «Томхей Тмімім» у Кутаїсі |
| Учителі | Єгошуа Арш та інші |
| Учні | Рафаель Вільшанський та інші |
| Сім'я | |
| Батько | Аврагам-Зерах |
| Дружина | Мір'ям |
| Діти | Яаков Нотік, Шалом-Бер Нотік, Рахель, Сара-Фрума |
| Родовід | |
Рав Шмуель Нотік (на прізвисько Шмуель Краславер) (5650 — 5 швата 5709 (4 лютого 1949)) — один з геніїв серед хасидів Хабаду, з видатних рабинів Хабаду, хранитель переказів і випускник єшиви «Томхей Тмімім Любавич» у Любавичах, рабин містечка Копись.
Усе своє життя він діяв із самопожертвою, двічі був засланий і помер на засланні в трудовому таборі в Караганді в Казахстані.
Біографія
Народився в містечку Краслава в Йом Кіпур 5650 року (5 жовтня 1889) у свого батька, рава Аврагама-Зераха. Його батько, хасид Хабаду, назвав його Шмуелем на честь Ребе Магараша, який відійшов за сім років до його народження. Його родина жила в містечку Краслава в Латвії, де проживало близько чотирьох тисяч осіб, приблизно чверть з них — євреї.
Юні роки
У дитинстві навчався в хедері у своєму містечку, і вже тоді виявилися його благословенні таланти. Оскільки його батько, р. Аврагам-Зерах, не задовольнявся його навчанням у місцевому хедері, він відправив його в 11 років учитися в малу єшиву в сусідньому місті Двінську, де він навчався в рава Єгошуа Арша, одного з видатних хасидів Хабаду в Двінську.
לאחר חג הפסח תרס"ד בגיל 14, הגיע לליובאוויטש ולאחר שעבר את הבחינות בהצלחה, התקבל לישיבת תומכי תמימים דוקשיץ. לאחר תקופה עבר ללמוד בסניף תומכי תמימים הורודישץ ושנה לאחר מכן עבר ללמוד ב"זאל" שבליובאוויטש, דבר שמלמד על בגרותו הנפשית והלימודית כבר בגיל צעיר.
Коли настав час з'явитися на військову службу, увійшов на єхідут до Ребе Рашаба, щоб отримати його пораду і благословення. Ребе сказав йому: «Замість того щоб служити в російській армії чотири роки, вивчи Шас за чотири роки!» Р. Шмуель узяв на себе цю вказівку, і Ребе благословив його.
Р. Шмуель з'явився на призовний пункт, упевнений у благословенні Ребе, і справді, невдовзі отримав бажане посвідчення про звільнення.
Протягом кількох років він занурювався у вивчення Гмари та її коментаторів, а потім почав вивчати «Шулхан арух», щоб отримати сміху на рабинство. Після старанних трудів отримав сміху від великих рабинів у районі Любавичів.
Одруження і дім тестя
Протягом 12 років навчався в Любавицькій єшиві та її відділеннях, доки не створив сім'ю. У році (1915/1916) одружився з Мір'ям[1] , донькою рава Дов-Бера (сина р. Аврагама-Аби (сина р. Яакова) і Голди) і Цірл Авігайль. Її батько, рав Авігайль, був рабиноммістечка Дукшти вЛитві, учнем р. Меїра-Сімхи га-Когена з Двінська і одним з видатних рабинів Віленської округи[2].
Рав Дов-Бер був уродженцем Слободки, народився приблизно в 5619 році (1858/1859) і помер 28 тішрея 5700 року (11 жовтня 1939). Він одружився з Цірл, донькою р. Яакова Зака, на сайті HebrewBooks, з Крекенави, 14 хешвана 5646 року (23 жовтня 1885).
На посаді рабина
Після весілля йому запропонували посаду рабина в Бєлгороді, але це не здійснилося, мабуть, через Першу світову війну, яка була в самому розпалі, і більшовицьку революцію, що спалахнула згодом.
У ті дні Ребе Рашаб написав для нього рекомендаційний лист: «І гідно і правильно, щоб прийняли рабином нашого друга, вибраного з-поміж наших учнів, рава рабі Шмуеля Нотіка з Краслави, і з допомогою Всевишнього, благословенний Він, будуть ним задоволені в усьому. І хай дасть Всевишній, благословенний Він, щоб був успіх у духовному і матеріальному».
Оскільки, як сказано, пропозиція рабинської посади не здійснилася, його було послано Ребе Рашабом служити машпіа в місто Оршу, де жило багато хасидських родин.
У 5679 році (1918/1919) був призначений рабином містечка Копись у Білорусі. Поряд з цією посадою служив також шойхетом.
Рав Нотік не віддавав своїх дітей до неєврейської школи, як він розповів у листі:
«Мене змушують віддати моїх синів, хай живуть вони, до школи, щоб відвернути їх від віри Ізраїлю, не доведи Б-г. Бо ось у мене два сини. Одному 13 років, а другому 11 років, і я завжди вчуся з ними і виховую їх в юдаїзмі, і ніколи не віддавав їх до школи, бо там навчають дітей бути єретиками і безбожниками і ненавидіти народ Ізраїлю, а всі віддають своїх дітей до школи, бо закон влади такий, що всі мусять віддавати, а я ніколи їх не віддавав. І через це ми завжди у великому страху смертельної небезпеки, не доведи Б-г.
Бо той, хто не віддає своїх синів до школи з волі влади — щоб були невіруючими і, більше того, насміхалися і глузували з віри і з віруючих, — вважається бунтівником проти влади. І всі переслідування, яких мене зазнають, — усе через це, і я у великій небезпеці, не доведи Б-г.
І я завжди під загрозою арешту, не доведи Б-г, через величезні податки, які на мене постійно накладають і які зовсім неможливо сплатити, а за це арештовують, бо їхній шлях відомий. І ще більшої небезпеки я зазнаю, не доведи Б-г, через моїх дітей, хай живуть вони, — що я не віддаю їх до школи і навчаю їх Тори і юдаїзму, а це в їхніх очах вважається все одно що збирання спілок бунтівників проти влади.
І мене вже кілька разів попереджали, щоб я віддав моїх синів до школи, — я ризикую життям — і не віддаю їх, і Всевишній, благословенний Він, знає, що буде, і потрібне велике милосердя, і тому ми змушені тікати звідси».
Переслідування
Унаслідок переслідувань комуністів рав Нотік став позбавленим прав. Його змусили йти рубати дерева в лісі. Водночас на нього наклали великі податки, тоді як джерела доходу в нього не було.
Він зрозумів, що довго не зможе вижити, і тому вирішив мимоволі залишити свою посаду і здійснити алію до Святої Землі разом з членами родини. Після багатьох зусиль раву Нотіку вдалося купити один проїзний квиток.
Арешт і звільнення
В один із Шабатів у 5695 році (1934/1935) співробітники таємної поліції прийшли до дому рава Нотіка і після довгого й ретельного обшуку в його домі оголосили йому про арешт. Його доставили до відділку поліції в містечку, а звідти перевели до центру НКВС у Мінську.
Після періоду катувань і страждань над ним влаштували «суд» три чиновники, що називалися «трійкою», і вони протягом кількох миттєвостей вирішили: п'ять років заслання в трудовому таборі в Казахстані. Невдовзі після цього рава Нотіка посадили в арештантський потяг.
На засланні він дотримувався легких заповідей так само, як і суворих, незважаючи на великі труднощі, що стояли на його шляху. Також знову почав відрощувати бороду, незважаючи на пов'язану з цим небезпеку.
Після закінчення п'яти років, у 5700 році (1939/1940), був звільнений. Він вирушив у дорогу потягами, доки не дістався до Можайська в передмісті Москви, де жили його дружина і дві доньки.
Друга світова війна
Коли німці, хай зітреться їхнє ім'я, вторглися в Росію, родина Нотік була змушена покинути Москву, після того як росіяни стали побоюватися, що колишні в'язні співпрацюватимуть з окупантами. У хаосі, що виник, сталося так, що рав Нотік ненадовго розлучився з дружиною і доньками, а потім не зміг їх знайти. Коли він намагався з'ясувати, куди вони поїхали, усі його зусилля були марними.
У біді він продовжив сам виснажливу подорож, доки не дістався до Кутаїсі в Грузії. Після багатьох зусиль він дізнався, де перебувають дружина і доньки. Він надіслав їм звістку про своє місцеперебування, і родина знову возз'єдналася.
У той період рав Нотік узяв на себе відповідальність за продовження навчання в єшиві «Томхей Тмімім» у Кутаїсі. Він сам почав викладати учням і став директором, головою єшиви і машпіа водночас. Крім виховної частини, йому доводилося дбати і про матеріальне.
Невдовзі після закінчення війни рав Нотік переїхав і осів у Самарканді.
У Самарканді він продовжував поширювати Тору, навчаючи тмімім в єшиві «Томхей Тмімім», заснованій там під час війни.
Спроба втечі
Родина Нотік намагалася втекти з Росії через місто Львів. Рав Нотік мав їхати потягом біженців, що вирушив у дорогу 9 тевета і зумів перетнути кордон, однак з різних причин не зміг у нього сісти. Через місяць він вирішив приєднатися до машпіа рава Мендла Футерфаса і вибратися за залізну завісу в невеликій групі лише з дев'яти осіб, а саме: рав Шмуель Нотік, його дружина і донька, р. Мендл Футерфас, р. Йосеф Грінберг, брати р. Аврагам Гуревич і р. Шмуель Гуревич. Троє останніх для втечі значилися «синами» рава Шмуеля Нотіка[3].
Пізніше з'ясувалося, що людина, яка подбала про квитки для них, була замаскованим агентом КДБ, і вона повідомила владу про дев'ятьох людей, які збиралися нелегально перейти кордон. Поліція заарештувала всіх[4]. Арешти було задокументовано в секретній доповідній записці, оприлюдненій Хабад.орг: «У тому самому потязі разом з Футерфасом було заарештовано і Шмуеля Нотіка, у минулому улюбленого хасидського вчителя в підпільних єшивах Хабаду по всьому Радянському Союзу, який загинув у ГУЛАГу на початку 5709 року (1948/1949)»[5].
Заарештованих, і серед них рава Нотіка, його дружину і доньку пані Сару-Фруму, було доставлено до штабу таємної поліції у Львові. Після довгих допитів і пекельних катувань почався суд, на якому їх звинуватили в організованій злочинності, зраді батьківщини, підробці документів та іншому. Рава Нотіка було засуджено до десяти років заслання з каторжними роботами[6].
Рава Нотіка та його дружину знову відправили до Караганди, де вони страждали від виснажливої праці, холоду і безперервних хвороб. Р. Шмуель — у чоловічому таборі, а Мір'ям — у жіночому таборі за 41 км від нього.
Відхід з життя на засланні
Протягом двох років рав Нотік страждав у трудовому таборі, доки в 5709 році (1948/1949) не захворів на тяжку жовтяницю. Деякий час здавалося, що йому вдалося подолати хворобу, однак, на превеликий жаль, невдовзі небезпечна хвороба повернулася до нього, цього разу з ще більшою силою. Його стан швидко погіршився, доки він не повернув душу своєму Творцеві в тяжких стражданнях 5 швата 5709 року (4 лютого 1949) у віці всього 59 років. Хай помститься Всевишній за його кров.
Родина
- Його свояк, чоловік сестри його дружини Раде, рав Барух, син р. Агарона Співака, наступник свого тестя в рабинстві. Одружилися 3 тевета 5692 року (13 грудня 1931).
- Його своячка, сестра його дружини, Іта, народилася в 5651 році (1890/1891).
- Його шурин, брат його дружини, Залман-Нісл Авігайль, народився в 5656 році (1895/1896).
- Його шурин, брат його дружини, Зеєв-Вольф Авігайль, народився в 5655 році (1894/1895).
- Його син, рав Яаков Нотік — машпіа анашу в Нахалат-Гар-Хабаді
- Його син, рав Шалом-Бер Нотік («Шалом-Бер Великий») — з видатних членів анашу в Парижі
- Його донька пані Рахель — померла 26 швата 5777 року (22 лютого 2017), — дружина рава Шалома-Дов-Бера Славіна — Тель-Авів
- Його донька пані Сара-Фрума, дружина рава Меїра Юніка — Монреаль. Наприкінці життя вони переїхали жити до свого сина Берке Юніка в Краун-Гайтс.
Додаткова література
- «Чотири хасиди» — життєписи чотирьох видатних хасидів Хабаду, серед них рава Шмуеля Нотіка, Шнеур-Залман Бергер, 5764.
- «Що таке єврей» — щоденник, написаний равом Рафаелем Вільшанським у період його навчання в р. Шмуеля в єшиві в Кутаїсі під час Другої світової війни, сторінка 98 і далі
- Йосеф Ашкеназі, «Оцар га-хасидім» — особистість і хасидське вчення машпіїм Хабаду в Радянському Союзі та Польщі, видавництво «Хазак», 5775.
- שוינציאן - זיכרון לכ"ג קהילות באזור שוינציאן, עמ' 1319.
Зовнішні посилання
- חייל במשמרתו!, שבועון בית משיח גיליון 513 עמוד 30 ואילך.
- Спроба його алії до Святої Землі, його листування з Головним рабинатом
Примітки
- ^ Народилася 10 кислева 5647 року (7 грудня 1886), Віляни, померла 12 нісана 5726 року (2 квітня 1966). Фотографія її надгробка в: Що ви знаєте про хасидів Самарканда? фото № 6,
29 кислева 5784 December 11, 2023 (англійською)
- ^ Відповідь йому в «Цафнат паанеах», частина 1, розділ 32.
- ^ «Чотири хасиди», с. 98
- ^ Зі слів р. Берла Рікмана, «Чотири хасиди», с. 99
- ^ Доповідна записка, оприлюднена на Хабад.орг, у перекладі на «Хабад он-лайн»: Доповідна записка про арешти хасидів, серед них р. Мендла Футерфаса
- ^ «Чотири хасиди», с. 100–101, і там багато інших подробиць про арешти і допити. Спочатку заарештовані під час цієї втечі і заарештовані в той самий період перебували в штабі таємної поліції у Львові, потім частину з них перевели до Харкова
Код особи: № 8451638800
- Хасиди часів Ребе Рашаба
- Хасиди часів Ребе Раяца
- Випускники «Томхей Тмімім» у Любавичах
- Рабини Хабаду періоду Ребе Раяца
- Хабадські рабини в Білорусі
- Родина Нотіків
- Хасиди, заарештовані в Радянському Союзі
- Особистості, що народилися в 5650 році (1889/1890)
- Рабини містечок і мошавів
- Випускники «Томхей Тмімім» у Городищі
- Особистості, що померли 5709 року (1948/1949)