Яаков Плес
| Яаков Плес | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Відомий як | Янкл |
| Дата народження | 5683 |
| Дата смерті | 22 швата 5763 (25 січня 2003) |
| Місце поховання | кладовище Цфата |
| Місце проживання | Тель-Авів, Кфар-Хабад |
| Рід діяльності | громадський діяч, вихователь, поет |
| Освіта | єшива гдола в Кишиневі, єшива Хабаду в Тель-Авіві |
| Учителі | Хаїм-Шауль Брук |
| Сім'я | |
| Батько | Товія |
| Мати | Фрума |
| Дружина | Рахель (уроджена Малова) |
| Діти | Товія Плес, Йосеф-Іцхак, Аяла, Єгудіт та інші |
| Родовід | |
Рав Яаков (Янкл) Плес (5683 – 22 швата 5763 (25 січня 2003)) був багатогранним хасидським громадським діячем: почав із приймання нових репатріантів у 5720-ті роки, продовжив заснуванням єшиви «Томхей Тмімім» у Кір'ят-Гаті, а також єшиви «Ахей Тмімім Рішон-ле-Ціон», і завершив своєю діяльністю в останні роки з поширення Імені Небес у кожному місці.
Біографія


Р. Янкеле народився 5683 року (1922/1923) у містечку Теленешти в Бессарабії (територія, яка в різні періоди переходила між румунською та російською владою, аж до падіння Радянського Союзу, коли вона відійшла до Республіки Молдова) у свого батька рава Тувії[1] і своєї матері пані Фруми. Рав Плес здобув виховання в чистоті святості в місцевій синагозі свого містечка. Подорослішавши, він поїхав до Кишинева, де була єшива гдола, і там навчався протягом кількох років.
Незадовго до початку Другої світової війни єшиву в Кишиневі, де він навчався, було закрито, і він повернувся до батьківського дому в Теленештах. Проте невдовзі по тому вибухнула війна, і радянські війська зайняли район, де він жив. Унаслідок цього він почав блукати дорогами від міста до міста, щоб знайти собі притулок. Події війни привели його аж до далекого Сибіру, де він пробув до кінця війни. У Сибіру він працював на будівництві заводів, які було перевезено з центру Росії.
Раву Плесу судилося вийти з пекла й залишити долину плачу. Він разом із равом Зушею Вілімовським нелегально перейшов кордон Росії і дістався міста Сірет у Румунії, а звідти продовжив мандри, аж поки не прибув до табору переміщених осіб в Італії, де разом із р. Зушею познайомився з равом Залманом Левіним, який наблизив їх до хасидизму Хабад. Попри те що він був зламаний і розбитий, він діяв у таборі переміщених осіб разом із р. Зушею та р. Залманом заради Тори Ізраїлю. Він заснував синагогу і дбав про уроки Тори для дорослих.
Про свою діяльність він написав Ребе Раяцу, який відповів йому листом і, серед іншого, написав йому: «Подякую Всевишньому за велике Його милосердя, що врятував вас від руки лиходіїв, і благословляю вас благословенням мазл тов, мазл тов». Далі в листі Ребе Раяц зазначає: «Напевно ви докладете зусиль, щоб виконати святу місію, яку Всевишній, благословенний Він, вам доручив, — у зміцненні Тори та юдаїзму загалом і кошерного виховання зокрема, і серце ваше буде міцним у вірі у Всевишнього, що Він заповнить вам усі ваші потреби в матеріальному та в духовному».
Після перебування протягом приблизно пів року в Італії рав Плес організував групу з п'ятдесяти осіб під назвою «Лев ар'є», і 23 адара II 5706 року (26 березня 1946) здійснив алію до Країни на кораблі «Вінгейт», який згодом отримав ім'я «Браха Фулд». На кораблі були також двоє його друзів — р. Зуша та р. Залман. На кораблі всі троє поклялися, що мета їхньої алії до Святої Землі — займатися вихованням дітей Ізраїлю. Це було за три тижні до свята свободи 5706 року (1945/1946).
Після прибуття до Країни вступив на навчання до єшиви Хабаду в Тель-Авіві до рава Хаїма-Шауля Брука, а у вільний час почав із невтомною енергією займатися наближенням дітей і підлітків із таборів репатріантів і маабарот до Тори й заповідей.
Після одруження з пані Рахель (уродженою Малов) заснував свій дім у Тель-Авіві й більшість своїх днів займався вихованням. Почав він це з викладацької роботи в школі «Сінай», і відтоді присвятив себе вихованню дітей і юнаків Ізраїлю в дусі Тори й заповідей.
Його діяльність
Після того як почув, що Ребе пише громадським діячам Хабаду в Країні часті листи, а в них — однозначну вимогу, щоб хабадська діяльність розширювалася все більше й більше, він почав діяти з енергією, і відтоді протягом багатьох років збивав ноги, мандруючи від мошаву до мошаву, від кібуцу до кібуцу і від міста до міста, з півночі до півдня, заради поширення юдаїзму та джерел хасидуту.
Його першою організованою діяльністю було заснування єшиви «Ахей Тмімім» Хабаду в Рішон-ле-Ціоні. Після цього він почав будувати єшиву «Томхей Тмімім» Кір'ят-Гат (у 5719 році (1958/1959)).
Коли рав Плес уперше відвідав Ребе в 5722 році (1961/1962), Ребе вшанував його надзвичайно рідкісним чином — виступити перед публікою. Рав Плес піднявся на поміст і промовив короткі слова: «Ребе вдалося зламати всі перегородки між євреєм і євреєм». Зібрання хасидів на власні очі бачило, як ці слова принесли величезне вдоволення Ребе. Відтоді рав Плес узяв на себе діяти заради руйнування всіх перегородок між євреєм і євреєм, з ясною метою пришвидшити й привести до розкриття Мошіаха, праведника нашого.
Рав Плес був першим в історії, хто домігся, щоб Ребе принесли ключ від міста в Ізраїлі, — звичай, який з роками став поширеним. Оскільки він багато займався справами єшиви в Кір'ят-Гаті, він налагодив тісні зв'язки з тодішнім мером міста паном Гідеоном Наором, і р. Яаков переконав його вручити ключ від міста Ребе. На урочистій церемонії, що відбулася Хай елула 5722 року (серпень–вересень 1962), мер вручив ключ у руки рава Плеса, який невдовзі по тому поїхав до Ребе. Після прибуття до «Бейт хаєйну» він зайшов до рава Ходакова із запитанням, чи передати ключ йому, чи безпосередньо Ребе на єхідуті. Рав Ходаков відповів йому — за вказівкою згори, — що він передасть його в розпал фарбрейнгену з Ребе, при всьому народі. Для цього навіть запросили особливого фотографа, який задокументував цю особливу й рідкісну подію, що з роками стала звичною. Ребе прийняв ключ із великим вдоволенням.
З Ребе
Основна стаття – «Й-а рібон алмін» (нігун Плеса)
Рав Плес удостоївся особливого наближення з боку Ребе, і, серед іншого, Ребе кілька разів просив його прочитати й заспівати його пісні в присутності тисяч хасидів на фарбрейнгенах, які він проводив. Коли Ребе отримав його збірку пісень «Після Війни Судного дня», він надіслав раву Плесу суму в тисячу доларів як участь у витратах. Лише небагато людей удостоювалися таких теплих відгуків. У цій своїй книжці рав Плес натякнув на те, що Ребе — це та людина, якій судилося розкритися як Мошіах і як визволитель народу Ізраїлю, ще до того, як ця справа почала відкрито розгортатися серед анаш, хасидів Хабаду.
У 5748 році (1987/1988), у Шабат після відходу з життя ребецн, рав Плес заспівав свій нігун на фарбрейнгені Ребе, і коли хтось спробував поквапити його закінчити, Ребе вп'явся в нього гострим поглядом. У Шабат тижневої глави Шміні, після сіхи 28 нісана 5751 року (12 квітня 1991), рав Плес підвівся на фарбрейнгені і сказав із властивим йому пафосом, що оскільки Ребе — це той, хто має розкритися як Мошіах, то тепер справа залежить від нас, хасидів, і ми повинні просити його розкритися... Після цього р. Яаков Плес заспівав перед Ребе нігун (відомий сьогодні як «Га-адерет ве-га-емуна») зі словами, які він склав[2].
Перед 3 тамуза 5754 року (12 червня 1994) він навіть оприлюднив записки й оголошення щодо особи Царя Мошіаха: «Оскільки ми удостоїлися в нашому поколінні такої великої душі, в аспекті „Тобі належить мовчання — хвала“, єврея, вся поведінка якого, все життя якого вищі за природу, і в якому видно всі чесноти, які Рамбам докладно викладає, яким має бути Мошіах, а також його ім'я та його родовід із царського дому Давида, — тому ми молимося й благаємо перед Святим, благословенний Він, щоб Він пришвидшив розкриття цієї душі...»
Відхід з життя
22 швата 5763 року (25 січня 2003) — у святий Шабат тижневої глави «Їтро» — брав участь в уроці хасидуту, що відбувався в «Бейт Нохум-Іцхак» у Кфар-Хабаді. Після закінчення уроку повернувся до дому свого зятя рава Менахема Перлштейна, де жив після відходу з життя своєї дружини. Він пішов відпочити й не встав зі свого сну.
Родина
Його дружина, пані Рахель — відійшла 27 тішрея 5754 (12 жовтня 1993)
Його сини:
- Рав Товія Плес із Кфар-Хабада
- Рав Йосеф-Іцхак відійшов 9 іяра 5751 (23 квітня 1991)
Його зяті:
- Рав Шломо-Залман Левківкер — один із голів єшиви «Хасидей Хабад Любавич» Цфат. -його дружина Аяла відійшла 20 кислева 5783 (14 грудня 2022). Його донька Стерна-Сара Розен — відійшла 28 нісана 5767 (16 квітня 2007)
- Рав Аврагам Гольдберг — один із керівників «Бейт Хана» у Цфаті. -його дружина Єгудит відійшла 30 менахем-ава 5780 (20 серпня 2020)
- Рав Хаїм-Леві-Іцхак Гінзбург — машпіа єшиви «Томхей Тмімім» Рішон-ле-Ціон. -відійшов 16 тамуза 5779 (19 липня 2019)
- Рав Менахем Перлштейн, Кфар-Хабад — голова організації «Ор Хабад» — центрального «Ігуд талмідей га-єшивот» у Святій Землі
Його праці
- На горах Галілеї
- Після Війни Судного дня
- Обітниця — із Сибіру до Мерона (життєпис. Редактор: Йоав Ісраелі). Видавництво «У-фарацта», Кфар-Хабад, 5755.
Додаткова література
- Хаїм Зільберман, Хасид старий і юний
тижневик «Бейт Мошіах», випуск 401, сторінка 40
Примітки
- ^ Пласк. Відійшов 14 тевета 5731 (11 січня 1971). Син р. Баруха, відійшов 28 нісана 5705 (11 квітня 1945). Син р. Давида.
- ^ Тут він співає його і розповідає про нього
(починаючи з 31-ї хвилини)
Код особи: № 5162723400