Перейти до вмісту

Ісраель Левін

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю необхідно переписати. Причина: вікіфікація.
Ви можете допомогти й виправити недоліки, але, будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено.
Цю статтю необхідно переписати. Причина: вікіфікація.
Ви можете допомогти й виправити недоліки, але, будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено.
Ісраель Левін
Хасид Ребе Рашаба
Основна інформація
Відомий якІсраель Невелер
Дата народження15 менахем-ава 5645 (27 липня 1885)
Дата смерті9 іяра 5708 (18 травня 1948)
КраїнаРосія, Німеччина
Місце проживанняНевель, Климовичі, Кременчук, Ростов-на-Дону, Торопець, Ташкент, Покінг
Рід діяльностімеламед, шохет, моель
Освіта«Томхей Тмімім» у Любавичах
Посадамеламед синів р. Шмуель Гурарі
УчніШмар'ягу Гурарі та інші
Сім'я
БатькоДавид-Аба Левін
МатиХана-Елке
ДружинаХана-Міхла, дочка рава Мордехай-Хаїм Певзнер
ДітиДавид-Аба, Рівка, Ріша, Дов-Бер Левін, Мордехай Левін, Шейна-Батья, Муся та інші
Брати й сестриФайтл Левін, Гершон-Бер Левін
Родовід

Рав Ісраель Левін (відомий також як Ісраель Невелер — за назвою містечка, де він народився, Невель; 15 менахем-ава 5645 (27 липня 1885) — 9 іяра 5708 (18 травня 1948)) був хасидом Ребе Рашаба, а після нього — Ребе Раяца; у комуністичний період був одним з видатних діячів підпілля з поширення юдаїзму і навіть був за це заарештований.

Біографія

Народився 15 менахем-ава 5645 року (27 липня 1885) у хасидському містечку Невель у родині рава Давида-Аби Левіна і Хани-Елке.

Р. Ісраель поруч з р. Моше Зеліванським

Досягнувши віку бар-міцви, поїхав навчатися до єшиви «Томхей Тмімім» у Любавичах, заснованої Ребе Рашабом, і був серед наймолодших тмімім, що навчалися в єшиві.

Наприкінці 5660-х років до Любавичів приїхав рав Мордехай Певзнер з Климовичів, щоб попросити в Ребе Рашаба пропозицію щодо сватання для своєї доньки Хани-Міхли, яка досягла шлюбного віку. Сказав йому Ребе: тут навчається син Давида-Абале з Невеля, думаю, що це підхожа партія. І справді, через деякий час усе було узгоджено, і сватання відбулося.

Ще до цього р. Ісраель почав вивчати «Йоре деа» за вказівкою Ребе і отримав «сміху» на рабинство, а також «кабалу» на шхіту і дозвіл бути моелем.

Після одруження переїхав жити до Климовичів. У Климовичах жив тоді багатій рав р. Шмуель Гурарі. В одну зі своїх поїздок до Любавичів він увійшов до Ребе Рашаба і говорив з ним, серед іншого, також про меламеда для своїх синів. Сказав йому Ребе приблизно так: Шмуелю, варто тобі взяти Ісраеля Невелера меламедом для твоїх синів, і тоді вони знатимуть, що таке «а хасідішер меламед» (хасидський меламед)[потрібне джерело].

Р. Ісраель став меламедом синів р. Шмуеля, і коли той виїхав з Климовичів, він узяв меламеда із собою. Дружина р. Ісраеля залишилася в домі своїх батьків, а р. Ісраель повертався додому раз на кілька місяців — і так тривало кілька років.

Тим часом у них народилося троє дітей, і коли р. Шмуель переїхав жити до міста Кременчук в Україні, до нього приєдналися р. Ісраель з усією родиною. Серед учнів р. Ісраеля в той період був також Рашаг, який пізніше став зятем Ребе Раяца.

У Ростові-на-Дону, за Ребе Рашаба

Близько чотирьох років р. Ісраель жив у Кременчуці, з 5673 до 5678 року (1917/1918). Наприкінці 5678 року (1917/1918) р. Ісраель і його домашні залишили Кременчук і переїхали слідом за Ребе до Ростова-на-Дону.

Після свята Пурим 5680 року (4 березня 1920), коли здоров'я Ребе Рашаба дедалі більше погіршувалося, р. Ісраель більшу частину часу перебував у домі нашого Ребе і майже не повертався до себе додому.

Після відходу зі світу на виході Шабату 2 нісана 5680 року (21 березня 1920), після півночі, шукали серед тмімім і старих хасидів, присутніх на місці, тих, хто занурився в мікву того дня і весь час залишався в домі Ребе, щоб опустити його святе тіло з ліжка на землю. Серед знайдених був і р. Ісраель. І наступного дня, у неділю, коли люди хевра кадіша хотіли призначити людей, які підуть на кладовище вибрати місце тощо, р. Ісраель був серед членів делегації.

Повернення до Невеля

Становище юдаїзму в ті часи дедалі більше погіршувалося, і представники влади почали вистежувати меламедів малих дітей і обмежувати їхні кроки. Р. Ісраель, який відчув, як навколо нього стискається зашморг, був змушений залишити Ростов-на-Дону і в 5682 році (1921/1922) переїхав зі своїми домашніми до рідного міста, Невеля. Через деякий час до Невеля переїхала і єшива «Томхей Тмімім». При єшиві в Невелі було засновано також рабинське училище.

Близько шести років р. Ісраель жив у Невелі і весь цей час підпільно викладав Тору дітям Ізраїлю. Коли йшлося про юнаків від 18 років і старших, можна було стверджувати, що вони навчаються самостійно, що не було заборонено законом, але малі за законом були зобов'язані ходити до державної школи, і якби р. Ісраеля спіймали за їхнім навчанням, його б стратили. Але р. Ісраель не відступив. Він просто змінював місце підпільного «хедера» раз на кілька тижнів і продовжував навчати із самовідданістю.

Після відходу зі світу Ребе Рашаба він довгий час залишався в домі нашого Ребе дні й ночі і зовсім не повертався додому. Досі ходить така історія про його повернення додому: коли на нього натиснули, щоб він повернувся додому, і він нарешті погодився, він підійшов до Ребе Раяца, щоб повідомити йому про це. Зітхнув Адмор і сказав: «Ісроел, оф вемен лозсту мір?» [= Ісраелю, на кого ти мене залишаєш].

Потім р. Ісраель за короткий час прив'язався до Ребе Раяца і став своєю людиною в домі Ребе, як був у домі його батька, Ребе Рашаба, і навіть його доньки стали подругами доньок Ребе Раяца і часто відвідували їх удома.

Після арешту Ребе Раяца улітку 5687 року (1926/1927) становище євреїв у всій Росії погіршилося, а відповідно і в Невелі. Коли р. Ісраель відчув, що щоденне стеження за ним дедалі посилюється, і зрозумів, що арешту не уникнути, він піднявся і втік до містечка Торопець поблизу Ленінграда і привіз туди своїх домашніх. Це було в 5688 році (1927/1928).

Прибувши до Торопця, він знайшов там певний занепад у всьому, що стосується юдаїзму і дотримання заповідей. На місці не було шойхета і моеля, і багатьом дітям різного віку не було зроблено обрізання. Р. Ісраель пустив у хід усю силу свого переконання, скликав батьків і говорив також з дітьми, виявляв ініціативу й організовував, і ввів дітей у союз праотця Аврагама — і все таємно, коли він сам служив моелем, а іноді й сандаком.

Тепер, коли їм було зроблено обрізання, він зібрав дітей у новому підпільному хедері і почав навчати їх Тори.

В ув'язненні

Одного з літніх вечорів 5692 року (1931/1932) прибула група співробітників ДПУ і провела ретельний обшук у домі р. Ісраеля.

Нишпорки не знайшли під час обшуку жодних викривальних доказів, оскільки р. Ісраель заздалегідь сховав халафім і ніж для обрізання, але агенти все ж попросили його «пройти з ними» для з'ясування. Р. Ісраеля відвезли до окружного міста Великі Луки і протримали там кілька тижнів під арештом і на допитах.

Р. Ісраеля, щоправда, відпустили, але він відчував, що агенти ДПУ стежать за ним безперервно. Він зрозумів, що вичерпав на місці всі можливості і тепер йому треба знову взяти посох мандрівника. Знову він узяв із собою родину, залишив Торопець і повернувся до Климовичів.

В елулі 5697 року (1936/1937) російська таємна поліція розкрила секретний «хедер», яким керував р. Ісраель Невелер, і його відвезли на допит до Москви. У проведенні уроків його замінив р. Моше-Залман Камінецький.

13 місяців р. Ісраель перебував у в'язницях — з елула 5697 (серпень–вересень 1937) до тішрея 5699 року (вересень–жовтень 1938). Після Йом Кіпуру 5699 року (1938/1939) прийшла телеграма від одного з його синів, що жив у Москві: «Тато прибув живим і здоровим».

З початком Другої світової війни р. Ісраель і його домашні втекли з Єгор'євська і попрямували, як більшість євреїв, що рятувалися втечею, на схід, і після багатьох поневірянь також прибули до Ташкента.

У Ташкенті р. Ісраель продовжував бути меламедом для юнаків, і цього разу досить відкрито.

У Покінгу — Німеччина

У 5706 році (1945/1946) р. Ісраелю вдалося залишити Росію в рамках «Великої втечі», і він прибув до Покінга, Німеччина.

Тепер він жив у вільній країні і міг сидіти і відкрито вивчати Тору.

У Покінгу займався допомогою ближньому, зокрема — миром у родині.

Р. Ісраель дедалі більше слабшав, і коли члени його родини (крім дружини) у 5708 році (1947/1948) залишили Покінг, виїхавши до Франції, а звідти до Землі Ізраїлю, р. Ісраель залишився в Покінгу через свою слабкість, сподіваючись зміцніти і приєднатися до них пізніше.

Слабкість його дедалі зростала, і 9 іяра 5708 року (18 травня 1948) він повернув душу Творцеві, коли дружина весь час залишалася поруч з ним.

Родина

У р. Ісраеля Невелера було 11 дітей. З них за його життя померли вісім[1].

Серед його дітей, які померли за його життя, були:

Його діти, які пережили його, були

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ У своєму листі до Ребе Раяца він писав: «Дякую Б-гові за трьох дітей, що залишилися в мене».
Ісраель Левін згадується ще в 60 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 5377566000

Повідомити про помилку на цій сторінці