Перейти до вмісту

Блокада Ленінграда

Матеріал з Хабадпедії

המצור על לנינגרד (כיום פטרבורג) היה המצור הצבאי הממושך והמשמעותי ביותר שערכו כוחות גרמניה הנאצית במהלך מלחמת העולם השנייה על העיר לנינגרד, במהלכו מתו למעלה ממיליון איש מרעב מחלות והפצצות, והוא נחשב לאחד האסונות הגדולים ביותר שאירעו במלחמת העולם השנייה, ולמצור שגבה את מספר החללים הרב ביותר בהיסטוריה המתועדת.

Блокада тривала понад два роки, 872 дні, з 16 елула 5701 (8 вересня 1941) до 2 швата 5704 (27 січня 1944).

Блокада зачепила багато сотень хасидів Хабаду, які жили в місті, і обірвала єврейську присутність у Ленінграді: більшість із них померли або були змушені тікати з міста, а й ті, хто пережив блокаду, покинули його після неї.

Історія

На початку місяця тамуз 5701 року (червень–липень 1941), невдовзі після початку операції «Барбаросса», під час якої чотири мільйони солдатів німецької армії вторглися до Радянського Союзу[1], Ленінградська рада робітників почала мобілізовувати тисячі людей на будівництво укріплень для оборони міста, і за короткий час було збудовано десятки тисяч кілометрів укріплень, загороджень, перешкод, окопів і бункерів навколо міста, що зрештою змогло врятувати місто від захоплення німецькою армією.

Через два місяці запеклої війни німці змогли розбити радянські сили й відрізати Ленінград з одного боку, і 12 елула 5701 року (4 вересня 1941) почали обстрілювати Ленінград, причому фіни, які приєдналися до німців, відмовилися самі бомбардувати місто. Німці скинули на місто понад 6000 запальних бомб, спрямовуючи їх головним чином на лікарні, магазини, станції електропостачання та інші цивільні об'єкти.

Паралельно з бомбардуваннями міста німецькі сили продовжували швидко оточувати місто, і 16 елула змогли замкнути кільце блокади й перерізати всі лінії постачання міста та його передмість, причому єдиною лінією постачання, що залишилася, був шлях через озеро Ладога — застарілий маршрут, умови якого не підходили для перевезення постачання потреб міста, на ньому не діяв причал і не було належних під'їзних шляхів.

Після оточення міста та його ізоляції німецька армія вирішила спрямувати більшу частину своїх сил на напад на Москву та інші фронти, дотримуючись навмисної стратегії заморити мешканців Ленінграда голодом до їхнього виснаження й капітуляції. Разом із тим бомбардування міста тривали, і до місяця кислев 5702 року (листопад–грудень 1941) німецькі військово-повітряні сили скинули на Ленінград 66 200 запальних бомб і 3499 потужних фугасних бомб.

Протягом усього періоду блокади, що тривала понад два роки, Радянський Союз кілька разів намагався прорвати блокаду, і під час боїв у місті та в боях навколо нього загинули близько 2 мільйонів громадян Радянського Союзу поряд із десятками тисяч німецьких солдатів.

Протягом усього періоду блокади було скинуто понад 100 000 бомб, безпосередньо загинуло понад 16 000 людей і було поранено понад 33 000 громадян.

Унаслідок масованих атак у місті панувала крайня нестача продовольства й електрики, що призвело до нормування продовольства і до загрозливої для життя голодної скрути поряд із безліччю інфекційних хвороб.

30 хешвана 5702 року (20 листопада 1941), з початком зими, було створено вузький коридор постачання по льоду річки Ладоги, який дещо полегшив загрозливу для життя скруту, але його було недостатньо для потреб міста з мільйонами мешканців, що жили в ньому. Цей коридор дістав назву «Дорога життя» (російською: Дорога жизни).

Щільна блокада тривала, доки сили Радянського Союзу не змогли прорвати її в операції «Іскра», коли після жорстоких боїв вони змогли подолати величезні німецькі укріплення на південь від Ладозького озера і 12 швата 5703 року (18 січня 1943) відкрили сухопутний коридор до Ленінграда.

Німці продовжували оточувати місто з інших боків ще рік, доки повністю не відступили 2 швата 5704 року (27 січня 1944).

Серед істориків точиться суперечка щодо остаточної кількості жертв під час блокади; за всіма оцінками загинуло понад мільйон громадян і солдатів, більшість — від голоду й хвороб.

Хабадська громада

Напередодні війни єврейська громада Ленінграда становила шість відсотків мешканців міста, і в ньому проживали 201 542 євреї.

Серед хасидів, які самовіддано займалися доставкою померлих євреїв до єврейського поховання, наражаючи себе на небезпеку годинами перебувати під німецькими бомбардуваннями, у контакті з тілами, зараженими хворобами, і виснажуючи свої сили, коли їм не було чим угамувати свій голод, були хасиди р. Барух Шифрін і його свояк рав Міхаель Ліпскер, яким допомагав також рав Залман-Шимон Дворкін та інші хасиди.

Попри гостру голодну скруту, хасиди самовіддано утримувалися від того, щоб осквернити себе забороненими в їжу продуктами, і в частині випадків воліли їсти корм для тварин, аніж їсти некошерну їжу.

Серед хасидів, які померли від голоду, холоду й хвороб:

Додаткова література

  • Шнеур Бергер, «Толдот Хабад бе-Петербург», сторінка 215 і далі

Примітки

  1. ^ Вторгнення, що відбулося несподівано 27 сівана 5701 року (22 червня 1941), після того як у попередній цьому період росіяни співпрацювали з німцями в низці аспектів.
Блокада Ленінграда згадується ще в 7 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 3256566300

Повідомити про помилку на цій сторінці