Перейти до вмісту

Бельгія

Матеріал з Хабадпедії
Рав Шабтай Славатицький, шаліах Ребе в Бельгії

Бельгія (французькою: Belgique) — держава на континенті Європа, розташована на узбережжі Атлантичного океану, на північ від Франції і на захід від Німеччини, при цьому морська смуга відокремлює її від Британії, розташованої на захід від неї; вона вважається однією з «Низинних земель», яка впродовж багатьох років переходила під владу різних правителів.

Столиця держави — Брюссель, а населення держави складається переважно з тих, хто говорить нідерландською (фламандців), і тих, хто говорить французькою (валлонів), поряд із меншим населенням, що говорить німецькою.

Площа держави — близько 30 000 км². Станом на 5785 рік у державі налічується близько 12 мільйонів мешканців, з них близько 35 000 євреїв.

Історія

На землях держави в минулому жили різні племена, які були завойовані в римський період Юлієм Цезарем, а приблизно через чотириста років перейшли до рук франків.

Близько 4400 року мешканці цієї області прийняли християнство, і в Середньовіччі цей край переходив під владу різних правителів.

Близько 5200 року під владою французького герцогства розквітли місцева економіка і мистецтво, і внаслідок цього Антверпен став головним портовим містом, через яке проходили товари, вироблені в країні, до всієї Європи, а приблизно через сто років політичне становище в регіоні знову погіршилося під владою Іспанії, що спричинило суспільну боротьбу проти влади, яка спалахнула в 5328 році й тривала 80 років, зрештою мешканцям Голландії вдалося вигнати іспанську владу, тоді як сама Бельгія залишилася під іспансько-католицькою владою.

У 5473 році (1712/1713) країна перейшла під владу Австрії в межах «Утрехтського договору», а з Французькою революцією була завойована армією Наполеона, і після поразки Наполеона в 5575 році (1814/1815) була звільнена від влади Франції, а в 5590 році (1829/1830) здобула незалежність, причому першим королем, що правив країною, був німецький принц на ім'я Леопольд.

У Першу світову війну німці вторглися до Бельгії і вчинили там воєнні злочини, що прискорило вступ Британії у війну, причому деякі з найтяжчих битв війни відбулися на землі Бельгії.

У Другу світову війну Бельгію було цілком захоплено за 18, а із закінченням війни поразкою Німеччини більшу частину території країни було звільнено, і вона процвітала в економічному відношенні, а оскільки це нейтральна держава, в ній упродовж років розмістилися штаб-квартири Європейського союзу, НАТО та інші, і це ще більше сприяло її розвиткові.

Єврейство Бельгії

Перші свідчення про євреїв у Бельгії належать до Середньовіччя, але громада, що утворилася там, була знищена і винищена в період Чорної смерті та погромів, що її супроводжували.

У період панування інквізиції до країни втекли марани з Іспанії та Португалії, а потім у ній оселилися й євреї з Німеччини та околиць.

Під час проголошення незалежності Бельгії в 5590 році (1829/1830) в ній жили близько 1000 євреїв, а основний розквіт єврейської громади там почався напередодні Першої світової війни, з хвилями імміграції зі Східної Європи.

У період Голокосту Бельгію захопили нацисти, і в ході поступового процесу половину єврейського населення було відправлено до таборів смерті, з них було вбито близько 28 900 євреїв, приблизно 44% усієї громади, причому багато хто з мешканців-неєвреїв допомагав переховувати й рятувати євреїв і сприяв їхній втечі з країни.

Після закінчення війни заново виникли єврейські громади в Брюсселі та Антверпені, і станом на 5785 рік у Бельгії живуть близько 35 000 євреїв.

Хасидизм Хабад

Після закінчення Другої світової війни у Бельгії зібралася група юнаків, які трималися під опікою рава Залмана Шнеєрсона, серед них рав Хаїм-Ар'є Зільберштейн, рав Агарон-Мордехай Зільберштром, рав Давид-Моше Ліберман, рав Хаїм-Менахем Тейхтель і рав Нохум Якубович.

Частина цих юнаків після одруження оселилася в Бельгії, серед них брати рав Хаїм-Ар'є Зільберштейн і рав Шмуель-Меїр Зільберштейн, які заробляли на життя торгівлею діамантами, а поряд із цим займалися поширенням джерел серед єврейської громади міста і були серед засновників місцевої хабадської громади.

У зв'язку з громадською діяльністю р. Шмуеля-Меїра щодо зміцнення та утвердження справ Хабаду в його місті він удостоївся отримати від Ребе підбадьорливі листи[1] і навіть брав участь грошовими сумами в різних починаннях[2]; так само і його дружина, яка у зв'язку зі своєю діяльністю удостоїлася багатьох єхідуйот у Ребе, частина яких відбулася навіть після того, як Ребе припинив звичай приймати на приватний єхідут.

У той самий період там оселився і рав Єгуда Хітрик — в Антверпені, Бельгія, і йому разом із равом Хаїмом Хайкіним Ребе Раяц вказав подбати про зміцнення єврейства і про кошерне виховання на новому місці проживання: «Благословенний їхній прихід з миром, і хай допоможе їм Всевишній, благословенний Він, добре влаштуватися, і хай дасть їм успіх у їхній святій роботі зі зміцнення єврейства і кошерного виховання»[3], а в місяці кислеві 5708 року (1947/1948) Ребе попросив у нього звіт про стан виховання «в місцях, куди сягає або може сягнути його вплив». Крім того, він запропонував йому взяти на себе поширення і продаж книжок «Кегот» у Бельгії.

У наступні роки, внаслідок сильного землетрусу, що спіткав Марокко, рав Саадья Ліберов перейшов діяти в шліхуті Ребе в Бельгії, а після одруження його сина, рава Шнеура-Залмана Ліберова, той теж оселився в Антверпені, Бельгія, по сусідству з батьком.

У 5728 році (1967/1968) рава Азріеля Хайкіна було призначено головою рабинських судів Брюсселя, і в межах цієї посади він став одним із найвпливовіших рабинів у Європі. У 5750 році (1989/1990) Бодуен, король Бельгії, надав йому лицарське звання і знак ордена Бельгійської корони, а в 5752 році (1991/1992) його було призначено головним рабином Бельгії.

У 5731 році (1970/1971) на фарбрейнгені Сімхат Тора Ребе призначив членів «Хасидської ООН» і призначив рава Хаїма-Ар'є Зільберштейна «балебосом» над цією країною[4].

Після одруження рава Шабтая Славатицького з дочкою родини Зільберштейн з Антверпена він почав служити шаліахом Ребе в місті й невдовзі став машпіа громади.

בשנת תשנ"ג יצא הרב מנחם חדאד לפעול בשליחות הרבי בבריסל שבבלגיה, שימש כרב קהילת 'בית יצחק' הספרדית, והקים את קהילת 'מעיין חי' הפועלת בקרב הסטודנטים היהודיים הלומדים בעיר. במקביל, החל בשנת תשנ"ג לעסוק בכשרות כהמשך לפעולותיו של אביו בתחום זה, ובמשך השנים צבר נסיון רב בתחום והקים את ארגון הכשרות 1K Kosher שהעניק כשרות בכל רחבי אירופה על מגוון רב של מוצרי מזון. לאחר עשר שנים רצופות של פעילות לחיזוק היהדות בעיר, נבחר על ידי מועצת המנהלים של קהילת 'שומרי הדת' ברוב מוחלט לכהן כרבה של בריסל, ובח' כסלו תשס"ה התקיים טקס הכתרתו לרבה הראשי של בריסל בנוכחות הרב הראשי לישראל הרב יונה מצגר, שר הפנים הבלגי, נשיא הקהילה היהודית, שלוחי הרבי ואישי ציבור וממשל נוספים.

У 5774 році (2013/2014) в Антверпені було засновано єшиву «Томхей Тмімім».

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Див., наприклад, «Ігрот кодеш», т. 13, лист 4558.
  2. ^ «Шлухім і шліхут», «Гіткашрут», випуск 674.
  3. ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, том 9, сторінка 178
  4. ^ Коли Ребе обрав рава Зільберштейна «балебосом» держави Бельгія, той сказав, що недостойний цього, оскільки він не рабин, і Ребе вказав йому, що коли так — хай стане рабином, і що він каже це всерйоз; і справді, одразу після свята він узявся до вивчення програми сміхи на рабинство, склав іспити й отримав звання рабина. «Ямім товім ім га-Ребі — Сукот», с. 35.

Повідомити про помилку на цій сторінці