Перейти до вмісту

Лудмир

Матеріал з Хабадпедії
Запит «Лудмир» перенаправляється сюди. Якщо малося на увазі інше значення, див. Лудмир (значення).

Лудмир (нині називається Володимир-Волинський, мовою оригіналу: Володимир) — місто у Волинській області на заході України поблизу кордону з Польщею.

Історія

Заселення міста на цьому місці почалося близько 1000 років тому, і його було названо на честь князя Володимира після того, як той його завоював.

Через центральне розташування міста в різні періоди воно вважалося столицею області або князівства в цьому регіоні.

Крім того, через близькість до кордону місто впродовж років переходило від одних країн і царств до інших: після третього поділу Польщі було приєднане до Російської імперії, у 5679 році (1918/1919) знову було приєднане до Польщі, а через двадцять років, у 5699 році (1938/1939), — приєднане до Радянського Союзу, а через два роки під час Голокосту його захопили нацисти, доки його не було звільнено в 5704 році (1943/1944).

З падінням залізної завіси і розпадом Радянського Союзу, у 5751 році (1990/1991) місто було приєднане до незалежної України.

Єврейське поселення в місті виникло близько 800 років тому, а згодом місто стало важливим єврейським центром, причому багато членів громади були купцями, що належали до почесних громадян міста, яке завдяки їхній діяльності перетворилося на торговий центр, що зв'язував Східну і Західну Європу.

Під час погромів 5408–5409 років велика громада міста майже була знищена, і в ній залишилося лише 39 родин, які й далі потерпали від утисків і погромів також з боку польських вояків, що звільнили місто від влади повстанців.

За часів Алтер Ребе громада вже знову зросла, і єврейське населення міста налічувало 340 душ, а серед великих особистостей, які оселилися в цьому місці[1], були рабі Шломо з Карліна і рабі Агарон Великий з Карліна, що переселилися туди внаслідок переслідувань, яких вони зазнали від міснагдім.

Рабі Шломо з Карліна навіть похований на місцевому єврейському кладовищі, після того як був убитий, коли росіяни захопили місто в поляків.

Від нащадків рабі Шломо з Карліна походить лудмирський хасидизм, що існував до Голокосту.[2].

У пізніші роки в місті діяла також «Лудмирська діва», єврейська дівчина-сирота, яка успадкувала великі статки, поводилася за звичаями адморів і давала благословення та настанови, проте провідники хасидизму в регіоні не схвалювали її діяльності й веліли їй припинити своє керівництво та вийти заміж, і зрештою вона залишила місто й переселилася до Землі Ізраїлю.

За часів Ребе Цемах Цедека єврейське населення міста зросло і налічувало понад 6000 євреїв, які становили близько 70% населення, і в ньому діяло близько 7 синагог.

Після створення незалежної Польщі місто й далі зростало дедалі швидшими темпами, і на виборах до міської ради, що відбулися в 5689 році (1928/1929), євреї отримали половину місць, і їх налічувалося понад 10 000 мешканців, вони володіли 84% торговельних закладів міста, і в ньому діяли 3 єврейські школи.

30 сівана 5701 (25 червня 1941) нацисти увійшли до міста й почали вбивати євреїв групами, а в місяці іярі 5702 зігнали до гетто всіх євреїв міста й околиць (близько 22 000 осіб), і 19 елула 5702 (1 вересня 1942) почали вбивство близько 18 000 євреїв гетто, а під час акції, проведеної через два місяці, вбили більшість тих, хто залишився.

Хасидизм Хабад у місті

У 5533 році (1772/1773) Алтер Ребе відвідав місто в місяці адарі[3].

Хоча нам невідомо, коли було засновано місцеву хабадську громаду, ми знаємо, що вже до Першої світової війни в ній діяла хабадська синагога, яку було зруйновано під час війни, а після неї відновлено равом Шмуелем Інгбером, причому цього разу її описують серед великих і важливих синагог міста.

У 5665 році (1904/1905) море цедеком у місті було призначено рава Йосефа-Іцхака Цирельсона.

Згодом у місті діяли такі хабадські особистості, як рав Дов-Бер Такац, уродженець містечка й випускник «Томхей Тмімім» у Любавичах, причому слідом за ним учитися до Любавичів вирушили й інші юнаки з містечка, які стали хасидами Хабаду і з часом виростили чудові хабадські родини, як, наприклад, найвідоміший з них рав Агарон Гопін, голова хабадської родини Гопін.

У 5691 році (1930/1931) за дорученням Ребе Раяца до міста прибув р. Шнеур-Залман Гурарі у межах поїздки для зміцнення хабадських громад у цьому краї та уроків хасидуту, а також для того, щоб вивчити можливість створення на місці єшиви «Томхей Тмімім».

Спочатку вважали, що немає перешкод для заснування в цьому місці хабадської єшиви, попри те що там уже існувала єшива, яка належала до методу мусар, оскільки мешканці міста не були задоволені наявною єшивою і були готові взяти на себе утримання хабадської єшиви, і це навіть дістало підтримку адмора з Радзиня, який велів своїм хасидам, мешканцям міста, підтримувати єшиву й допомагати їй в усьому необхідному, але зрештою питання було знято з порядку денного після того, як Ребе Раяц відмовився схвалити створення єшиви, яка може зашкодити наявній єшиві.

У своїх листах до Ребе Раяца р. Шнеур-Залман Гурарі дуже хвалить місцеву хабадську громаду і висловлюється про неї, що вона «як Єрусалим».

У місяці іярі 5692 Ребе Раяц надіслав загальне запрошення членам хабадської громади взяти участь у весіллі його доньки ребецн Шейни, а влітку того самого року вони удостоїлися приймати Ребе Раяца, який гостював у місті кілька днів, починаючи з четверга 23 менахем-ава і до наступного понеділка, причому в день свого від'їзду з міста він відвідав могилу рабі Шломо з Карліна, і в описі відвідин його могили Ребе Раяц згадує титул «Мошіах бен Йосеф», яким зазвичай називають його мешканці краю, оскільки його було вбито пострілом козаків.

Поїздка завершилася сіюмом сувою Тори, який влаштував один із членів місцевої хабадської громади, причому Ребе Раяц сам удостоївся честі завершити написання сувою, і ще одним прийомом на єхідут, а пізно ввечері Ребе вирушив на залізничний вокзал.

Зовнішні посилання


Міста України

Волинський регіон: Дніпропетровська область — Дніпропетровськ · Дніпродзержинськ • Житомирська область — Овруч · Бердичів · Житомир · Луцьк · Корець · Рівне • Хмельницька область — Ганнопіль • Херсонська область • Славута • Львівська область • Миколаївська область • Сумська область — Ромни • Київська область — Чорнобиль · Анатівка • Полтавська область — Гадяч · Кременчук • Чернігівська область — Кролевець · Ніжин • Погар • Рівненська область — Острог · Межиріч • Харківська область · Черкаська область · Олександрія · Кривий Ріг • Чернівецька область — Чернівці

Містечка в Росії • Містечка в Білорусі • Містечка в Литві • Містечка в Латвії • Міста в Польщі • Містечка у Франції

‏‏

Примітки

  1. ^ Крім батька Таза, тестя батька Таза та інших особистостей у давніших поколіннях.
  2. ^ Аврагам-Авіш Шор, Про вбивство помазанця Всевишнього, нашого пана, святого рабі Шломо з Карліна, збірник «Бейт Агарон ве-Ісраель» 7, 2 (5752) 173-179; 7, 3: 149-159; 7, 4: 141-151.
  3. ^ Це ми знаємо з листа, який він надіслав рабі Аврагаму га-Малаху, «Неділя Тіса ет рош Б. І. 5533 Лудмир».
Лудмир згадується ще в 6 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Повідомити про помилку на цій сторінці