Аврагам Ланда
| Аврагам Ланда | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Відомий як | Хасид Ребе Цемах Цедека |
| Місце проживання | Корніц, Зембін |
| Рід діяльності | купець, рабин |
| Посада | рабин міста Зембін |
| Учні | Шмуель-Гронем Естерман, р. Моше Розенблат, Шмуель-Цві-Гірш Лісон, та інші |
| Сім'я | |
| Батько | р. Цві-Гірш Ланда |
| Родовід | |
Рав Аврагам Ланда із Зембина (Абрамке Зембінер) був хасидом Ребе Цемах Цедека і Ребе Магараша. Спочатку жив у місті Корніц і займався торгівлею, але згодом був призначений рабином міста Зембин. Був відомим хранителем переказів — головним чином завдяки численним переказам і настановам у питаннях хасидуту, які отримали від нього його учні — р. Шмуель-Гронем Естерман і р. Моше Розенблат, видатні машпіїм у «Томхей Тмімім Любавич», — і передали наступним поколінням.
Біографія
Народився в сім'ї р. Цві-Гірша Ланди, якого називали «р. Гіршеле — р. Залманс». Р. Цві-Гірш був купцем, вів торговельні справи з купцями міста Кенігсберг і часом їздив туди. Р. Цві-Гірш вирізнявся дивовижною хасидською відданістю і простодушністю. Він сказав хасидові раву Моше-Єгуді-Лейбу Ланді, який був рабином Корніца, що, на його думку, треба відокремлювати десятину від збитку так само, як відокремлюють від прибутку[1].
Р. Аврагам був великим купцем. Він відправляв плоти лісу до міста Данциг у Німеччині і цим заробляв на життя. Одного разу він відправив плоти вартістю шістдесят тисяч рублів, і всі вони затонули. Окрім того що він утратив усі свої статки, він опинився у величезних боргах, і це заважало йому зосередитися на вивченні Тори. Зрештою він вирішив, що недобре думати про борги під час навчання, а треба виділити для цього окремий час. Відтоді р. Аврагам закривав книжку на деякий час, розмірковував про борги, що звалилися на нього, і врешті казав собі: «Навіщо мені про це думати? — адже грошей у мене не залишилося, а решту майна я вже продав, про що ж іще думати?», після чого відкривав книжку і знову починав учитися[2].
Одного разу, в середині місяця елул 5643 року (вересень–жовтень 1883) (під кінець року жалоби за Ребе Магарашем), рав Шмуель-Гронем Естерман і рав Моше Розенблат (через багато років призначені машпіїм в єшиві «Томхей Тмімім» у Любавичах) прийшли до рава р. Аврагама, який був одним із найшановніших і найповажніших хасидів. Ці двоє були товаришами і меламедами, і оскільки до свят заняття з учнями припинялися, вони щороку їздили до Любавичів. Вони спитали р. Аврагама, чи слід їм і далі їздити до Любавичів після відходу з життя Ребе Магараша, коли його сини ще не прийняли на себе провід? Обидва додали, що побоюються, чи немає в них корисливої спонуки заощадити на витратах на поїздку, і тому заздалегідь передають йому гроші на дорожні витрати, щоб він роздав їх на цдаку на свій розсуд. Р. Аврагам одразу відповів їм, що грошей не бере і що вони мають їхати до Любавичів, як звикли щороку. Він додав, що якби не його старість і слабкість, він теж поїхав би до Любавичів.
Коли р. Шмуель-Цві-Гірш Лісон приїхав учитися в єшиву «Томхей Тмімім» у Городищі (яка була відділенням центральної єшиви в Любавичах), він навчався в р. Аврагама.[потрібне уточнення]
Ребе Рашаб одного разу розповів[3], що Рашаг чув від р. Абрамке, який чув від р. Залмана з Корніца (Аврагама-Мешулама-Залмана Ланди, який був його дідом), що той вимагав від Алтер Ребе хасидуту на основі «Ец хаїм» (і чув одного разу), і Алтер Ребе сказав у двейкуті: «Залмінке вимагає від мене хасидуту за „Ец хаїм“; те, про що говорить „Ец хаїм“, — сходження світів, а я, хвала Б-гу, говорю вище і ще вище.. І сказав Адмор.. що коли Ребе починав хасидут, він казав, що Каббала — це імена і розкриття, а хасидут — „зрадіємо і звеселимося в Тобі“, у Тобі — у Сутності». І так це в «Сефер га-маамарім — Торат Шмуель» 5638, с. 452.
Р. Аврагам сказав одного разу, що запитання, які ставлять йому навіть посеред молитви Йом Кіпуру, не відволікають його від молитви, адже це не що інше, як питання галахи і Вищої волі, благословенний Він, але коли хазан починає дуріти у своєму співі («махт зіх наріш»), це вже його відволікає…[4].
Рав Шмуель-Гронем Естерман дуже старався, щоб р. Аврагам обійняв посаду рабина в Зембині, і справді, завдяки р. Гронему р. Абрамке прибув до містечка[5]. Р. Гронем був близьким до р. Абрамке і глибоко до нього прив'язаним, багато років перебував поряд із ним і ховався в його тіні, а в деякі періоди навіть жив у його домі. Він чув від нього тисячі роз'яснень та історій.
Родина
- Його зять — рав Менахем-Мендл Гільбіц — служив рабином хасидського містечка Зембин. Його син (р. Менахема-Мендла) — рав р. Альтер Гільбіц, а його зяті (р. Менахема-Мендла) — відомий машпіа рав Аврагам-Барух Певзнер і рав Шилем Куратін, машгіах в єшиві в Любавичах.
Додаткова література
- Книжка «Перші хасиди», с. 7-15.
Примітки
- ^ У книжці «Мегілат Корніц», що описує історію єврейської громади міста, рав Ланда розповідає про членів своєї родини, і насамперед про хасида р. Залмана та його сина Зіскінда
- ^ «Лікутей сіпурім», с. 323.
- ^ Сіха 19 кислева 5669 року (13 грудня 1908) («Сефер га-сіхот — Торат Шалом», с. 256)
- ^ «Лікутей сіпурім», с. 322
- ^ Докладніше див. у книжці «Перші хасиди» (Ісраель Ельфенбейн), частина 2, 81
Код особи: № 1457566401