Шмуель-Дов-Бер Ліпов з Борисова
| Шмуель-Дов-Бер Ліпов з Борисова | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Відомий як | Один із великих хасидів Хабаду |
| Дата народження | 5568 |
| Дата смерті | 5647 |
| Місце проживання | Борисов, Чашники |
| Освіта | єшива в Мінську |
| Учителі | Мордехай з Городка, Рабі Дов-Бер Шнеурі (Мітлер Ребе), Рабі Менахем-Мендл Шнеєрсон (Ребе Цемах Цедек), Рабі Шмуель Шнеєрсон (Ребе Магараш) |
| Учні | Меїр-Мордехай Чернін, та інші |
| Сім'я | |
| Батько | Цві-Гірш |
| Дружина | Шифра |
| Діти | Хая, Сара, та інші |
Р. Шмуель-Дов-Бер (Ліпов) з Борисова (5568 — 5647) — один із великих хасидів Хабаду, був пов'язаний із чотирма провідниками поколінь: Мітлер Ребе, Ребе Цемах Цедеком, Ребе Магарашем і Ребе Рашабом.
Ребе Рашаб називав його «Рашдам».
Його життєпис
Народився приблизно в 5568 році (1807/1808) (за борисовськими записами — 5577) у батька, р. Цві-Гірша, сина р. Міхла, ріс і виховувався в домі машпіа р. Мордехая з Городка, і завдяки р. Мордехаю залишився хасидом і не став міснагедом.
У 12 років його відправили вчитися до Мінська, і, будучи обдарованою і старанною дитиною, він з великою легкістю був прийнятий там до єшиви, і йому навіть влаштували «дні» в домі одного з господарів і місце для ночівлі.
У Мінську він з великою старанністю навчався чотири роки, а повертаючись додому — до села поблизу Борисова, — проїжджав через Чашники і кілька тижнів жив у свого багатого дядька, до початку ярмарку, коли приїхав його батько й забрав його.
Одружився з Шіфрою, донькою свого дядька р. Моше Ліпова (із Чашників) (помер у 5607 році (1846/1847)) і його дружини Цвії, і п'ять років після весілля жив на утриманні тестя, без турбот про прожиток. У цей період він зблизився з р. Мордехаєм з Городка, який вплинув на його спосіб життя.
Усе життя був занурений у вивчення Тори, служіння Всевишньому і турботу про духовні потреби хасидів.
Одного разу Мітлер Ребе сказав йому, що Хабад — це осягнення, розуміння і заглиблення: «Гореве вест ду зайн а хосид» (вільний переклад: коли трудитимешся, станеш хасидом).
Р. Шмуель-Дов-Бер прожив довге життя завдяки благословенню Мітлер Ребе й удостоївся побачити за життя чотири покоління провідників Хабаду: Мітлер Ребе, Ребе Цемах Цедека, Ребе Магараша і Ребе Рашаба.
Помер у 5647 році (1886/1887). Повідомлення про його відхід з життя «близько місяця тому» та дивовижна історія про гроші, які він залишив, попри своє скромне життя, є в пресі. Там же згадано, що в нього був єдиний син, який жив у Койданові. «Га-Меліц», 18.11.1886.
Р. Шмуель-Дов-Бер залишив після себе багато рукописів, серед них записи маамарів Ребе Цемах Цедека і Ребе Магараша, які він чув сам.
Серед рукописів є і його власні драшот, довгі й упорядковані коментарі та пояснення[потребує уточнення][1]. У «Га-Тамім» [а звідти в усіх виданнях «Покеах іврім», починаючи з 5700 року (1939/1940)] надруковано його переклад з їдишу на лашон га-кодеш, з його коментарем, (першої частини) кунтресу «Покеах іврім» Мітлер Ребе.
У Мітлер Ребе
Р. Шмуель-Дов-Бер розповідав, що, коли він був у Чашниках, серед молодих людей виникло велике піднесення поїхати до Любавичів до Мітлер Ребе, але машпіа р. Мордехай (з Городка) утримав їх, оскільки це був час доносу на Мітлер Ребе і той перебував тоді в ув'язненні, — це невідповідний час їхати до Любавичів.
Через кілька тижнів рознеслася звістка, що Мітлер Ребе збирається поїхати на могилу свого батька, Алтер Ребе, до Гадяча, і його шлях пролягатиме через міста Жлобин і Гомель. Близько десяти молодих людей і юнаків разом із р. Шмуелем-Дов-Бером вирішили таємно поїхати до одного з цих міст, і однієї ночі місяця менахем-ав вони потай покинули Чашники й вирушили до міста Жлобин. У місті вже були сотні гостей з навколишніх міст, які прибули зустрічати Ребе.
Ребе провів один день у заїзді поблизу міста і через труднощі дороги не виголошував хасидуту і не приймав людей на єхідут. Р. Шмуель сподобався служникові, р. Меїру-Цві, і той дозволив йому допомагати в простих роботах, наприклад приносити воду тощо. Увечері йому вдалося почути, як Ребе молиться вечірню молитву у своїй кімнаті, а коли служник вносив Ребе чашку кави, йому вдалося побачити його обличчя.
У Ребе Цемах Цедека
У 5592 році (1831/1832), коли Ребе Цемах Цедек був у місті Мінську, р. Мордехай з Городка з кількома молодими людьми і р. Шмуелем-Дов-Бером поїхав зустрічати Ребе. Тоді він уперше побачив Ребе Цемах Цедека. У 5594 році (1833/1834) він уперше поїхав до Любавичів, але через два тижні був змушений покинути містечко і з різних причин не міг знову поїхати до місяця елул 5596 року (серпень–вересень 1836). Удруге пробув у Любавичах до місяця нісан 5597 року (квітень–травень 1837).
У ці роки йому було трохи більше тридцяти, і вже тоді його ім'я стало відоме серед хасидів, і він удостоївся особливої близькості Ребе.
Р. Ханох-Гендель Когель розповідає, що в 5603 році (1842/1843), коли Ребе Цемах Цедек повертався з Петербурга додому, р. Шмуель-Дов-Бер був серед тих найстарших хасидів, що стояли в першому ряду й вийшли його зустрічати.
Вивчення Мішни, як у Нижньому Ган Едені
Ще раз він був у Любавичах на Сімхат Тора 5614 року (1853/1854). Дім Ребе стояв на місці, де згодом був «Великий зал» єшиви «Томхей Тмімім», а на подвір'ї стояв ще один дім, у якому жив Ребе Магараш.
Р. Шмуель-Дов-Бер заснув у міньяні поряд із кімнатою Ребе, а посеред ночі прокинувся і побачив, як Ребе йде до дому Ребе Магараша і кличе його піти з ним, бо Алтер Ребе обіцяв вивчати з ним Мішну трактату «Сука» так, як її вивчають у Нижньому Ган Едені. Р. Шмуель-Дов-Бер почув початок мішни та її тлумачення і знову заснув[2].
У Ребе Магараша
Коли помер Ребе Цемах Цедек, р. Шмуель-Дов-Бер сказав р. Шмуелю-Гронему: «Усі вони — сини Ребе, усі улюблені, усі могутні й усі святі. Але одну річ я хочу тобі розповісти, а ти чини за своїм розумінням»:
Р. Шмуель-Дов-Бер розповідав, що одного разу, коли він був у Любавичах, Ребе Цемах Цедек виголосив маамар хасидуту, і в нього виникло запитання щодо книги «Ец хаїм». Після закінчення фарбрейнгену, коли «хозрім» повторювали слова Ребе з фарбрейнгену, він поставив своє запитання, але ніхто не зумів відповісти. Він спробував знову в дітей Ребе Цемах Цедека — Магаріля (з Кописі), Рахашаза (з Лядів) та інших, і кожен відповів по-своєму. Побачивши, що в домі Ребе Магараша ще горить світло, він захотів дізнатися, чим той зайнятий о такій годині, і, оскільки вікна були високо, видерся зовнішньою стіною і проник до кімнати, де побачив, як Ребе Магараш вивчає «Ец хаїм» у тому самому місці, яке викликало в нього запитання[3].
Ребе Магараш написав р. Шмуелю-Дов-Беру, що в нього буде єдиний син, і благословив його побачити радість онуків, і так і було[4]. Імовірно, його доньки Хая і Сара, записані в борисовському реєстрі 5610 року (1849/1850), померли в дитинстві.
Серед його видатних учнів — хасид р. Меїр-Мордехай Чернін.
У Ребе Рашаба
Маамари хасидуту
- Маамар, що починається словами «4 бхінот бе-аводат нефеш га-адам лемата»
- Коментар «Ігерет га-кодеш» — Розділ 28
Родина
- Його шурин, р. Залман Ліпов. Дружина: Хая, донька р. Авеля. Його доньки: Генеся і Сара.
- Його шурин, Хаїм Ліпов. Помер у 5580 році (1819/1820).
Додаткова література
- Книга «Перші хасиди», с. 179–188
- Deher Reb Shmuel Ber Borisever (Rashdam) «А хасідішер дергер» (англійською)
Примітки
- ^ «Га-Тамім», зошит 5, с. 99
- ^ «Лікутей дібурім», том 1, с. 9
- ^ Найімовірніше, цією історією р. Шмуель-Дов-Бер хотів показати, що Ребе Магараш призначений продовжити династію провідників Хабаду.
- ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, частина 2, с. 171
Код особи: № 8451585700
- Хабадпедія: статті, що потребують пояснення
- Хабадпедія: статті, що потребують доповнення
- Хасиди часів Мітлер Ребе
- Хасиди часів Ребе Цемах Цедека
- Хасиди часів Ребе Магараша
- Хасиди часів Ребе Рашаба
- Особистості в Білорусі
- Особистості, що народилися в 5568 році (1807/1808)
- Особистості, що померли в 5647 році (1886/1887)
- Особистості в Борисові
- Особистості в Чашниках