Перейти до вмісту

Тижнева глава «Бешалах»

Матеріал з Хабадпедії

Тижнева глава «Бешалах» — четверта глава в книзі Шмот (від розділу 13, вірш 17, і до розділу 17, вірш 16).

На завершення глави, під час читання уривка про Амалека, слід прочитати слова «зехер Амалек» із сеголем («зехер») і з цейре («зейхер»), причому сеголь читають перед цейре. Так слід чинити як під час читання в алії «Швії» і під час читання мафтира, так і в Пурим[1].

Глава коротко

Вступ: у попередній главі, главі «Бо», розповідається про чудесний вихід синів Ізраїлю з рабства в Єгипті на свободу, після десяти кар, які Всевишній обрушив на єгиптян, і особливо після останньої кари, в якій було вбито всіх первістків Єгипту. У главі «Бешалах» Тора продовжує розповідь про втечу народу.

  • Рішон — Всевишній веде народ обхідним довгим шляхом із двох причин: перша — щоб запобігти негайній війні з народом пліштім, який був на прямому шляху, що могло б змусити народ розкаятися й повернутися до Єгипту. Друга — щоб єгиптяни подумали, що сини Ізраїлю збилися з дороги й заблукали в пустелі, що спонукає їх вийти й погнатися за ними. Моше бере із собою кістки Йосефа, як поклялися сини Ізраїлю перед його відходом з життя. Всевишній веде народ так, що вдень перед ними йде стовп хмарний, а вночі — стовп вогняний. Фараон і єгиптяни шкодують, що звільнили синів Ізраїлю, і пускаються за ними в погоню.
  • Шені — єгиптяни-переслідувачі наближаються до народу Ізраїлю, коли ті стоять табором біля берега Ям Суф, що дуже тривожить народ, який звертається зі скаргою до Моше: невже ти вивів нас з Єгипту, щоб померти в пустелі? Моше відповідає їм, що зараз вони побачать спасіння Всевишнього. Зараз вони побачать єгиптян востаннє й ніколи більше їх не побачать.
  • Шліші — Всевишній каже Моше підняти руки над водами й тим розсікти Ям Суф, і сини Ізраїлю підуть по суходолу посеред моря. Моше піднімає руки, і море розсікається надвоє. Раші зазначає, що всі води у світі розсіклися тоді надвоє разом із розсіченням Ям Суф. Водночас Всевишній перейшов, щоб розділити табір Ізраїлю й табір Єгипту, аби захистити народ Свій Ізраїль, і так Він повертав єгиптянам кожну стрілу, яку вони пускали в синів Ізраїлю. У цей час води стояли стінами з обох їхніх боків, і вони йшли по зовсім сухій землі, що спонукало єгиптян погнатися за ними. На цьому етапі Всевишній зняв колеса єгипетських колісниць, і ті почали намагатися втекти, кажучи: «Г-сподь воює за них проти Єгипту».
  • Ревії — Всевишній повелів Моше знову підняти руки над морем і тим повернути води на місце й потопити всі єгипетські війська. Коли народ Ізраїлю вийшов з іншого боку моря й побачив тіла єгиптян, Моше заспівав Пісню біля моря — «Аз яшир». Після цього сестра Моше — Мір'ям — разом з іншими жінками почала грати на бубнах, які вони винесли з Єгипту. Всевишній дав синам Ізраїлю в Мара кілька законів і сказав, що якщо вони дотримуватимуться цих законів, то не спіткає їх жодна хвороба, яка була в Єгипті.
  • Хаміші — у синів Ізраїлю закінчився запас маци, яку вони винесли з Єгипту як їжу, і вони почали скаржитися на те, що в Єгипті їм було хоча б що їсти, а тут їм судилося померти з голоду. Всевишній відповідає їм, що Він доставлятиме їм «манну» день у день, але в п'ятницю вони отримуватимуть подвійну порцію — одну на прийдешній Шабат.
  • Шіші — манна випадає вкрита шаром роси згори й знизу. Народові було заповідано збирати точну кількість — один омер, і навіть той, хто насправді брав більше чи менше, приходив додому з точною кількістю в руках. Так само й той, хто порушував повеління й залишав манну на наступний день, виявляв, що вона зіпсувалася. У п'ятницю вони справді отримували подвійну порцію, і це причина, з якої ми накриваємо в Шабат стіл двома халами — лехем мішне. У цей час вони отримали також заповідь про дотримання Шабату як дня спокою, і про те, що вони мають закінчити приготування їжі в п'ятницю й зберегти на день Шабату.
  • Швії — народ стикається з новою бідою: скінчилася вода, і не лишилося що пити, що негайно призвело до скарг на Моше Рабейну. Всевишній каже Моше вдарити по певній скелі, яка виточе воду для народу. Після цього прийшли амаликитяни й почали воювати з Ізраїлем. Ми завжди пам'ятатимемо їх як перших, хто прийшов воювати з нашими батьками.

Сіха Ребе про тижневу главу

Джерело — у тижневій главі розповідається про вихід з Єгипту й про розсічення Ям Суф. Коли сини Ізраїлю стоять перед морем, а єгиптяни позаду них, між ними виникають розбіжності.

Перша думка: повернутися до Єгипту

Друга думка: утопитися в морі

Третя думка: воювати з Єгиптом

Четверта думка: молитися

Моше відкидає всі думки й вказує їм рухатися вперед — «і рушили»!

Запитання — нам зрозуміло, чому Моше відкидає перші думки, здачу й утоплення. Але чому Моше не хоче, щоб ми молилися чи щоб ми воювали з Єгиптом?

Відповідь — чотири думки — це, по суті, чотири шляхи в служінні Всевишньому.

Перша думка: повернутися до Єгипту — діяти у світі без охоти.

Друга думка: утопитися в морі — зачинитися в кімнаті й увесь час учити Тору

Третя думка: воювати з Єгиптом — діяти у світі, але зовсім не займатися собою

Четверта думка: молитися — молитися, щоб Святий, благословенний Він, діяв у світі, але насправді нічого не робити

Моше каже нам «і рушили» — треба діяти у світі, але з охотою, молитися й займатися собою.

Примітки

  1. ^ Згідно з «Сефер га-мінгагім», с. 32 і с. 73.

Повідомити про помилку на цій сторінці