Ашер
| Ашер | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Відомий як | Восьмий син праотця Яакова від його матері Зілпи |
| Сім'я | |
| Батько | Праотець Яаков |
| Мати | Зілпа |
| Діти | Імна, Ішва, Ішві, Брія, Серах |
| Брати й сестри | Шимон (по батькові), Леві (по батькові), Йосеф-праведник (по батькові), Біньямін (по батькові), Діна (по батькові), Гад, Дан (по батькові), Звулун (по батькові), Єгуда (по батькові), Іссахар (по батькові), Нафталі (по батькові), Реувен (по батькові) |
| Родовід | |
Ашер — восьмий син праотця Яакова від його матері Зілпи, служниці праматері Леї.
Народження та ім'я
У тижневій главі «Ваєце» Тора розповідає, що після того як Рахель віддала свою служницю Білгу Яакову і народилися коліна Дан і Нафталі, Лея, яка народила вже чотирьох синів, але перестала народжувати, віддала свою служницю Зілпу Яакову, і другим сином, після Гада, народився Ашер:
І народила Зілпа, служниця Леї, другого сина Яакову. І сказала Лея: на щастя моє, бо щасливою назвали мене дочки, і дала йому ім'я Ашер
— Берешит 30, 12–13.
Коментатори зазначають, що, на відміну від інших дружин Яакова, про Зілпу не сказано слово «зачала», бо вона була наймолодша з усіх і юна роками, і вагітність у неї не була помітна; і щоб обдурити Яакова, Лаван віддав її Леї, щоб той не зрозумів, що до нього вводять Лею, бо такий був їхній звичай — давати старшу служницю старшій, а молодшу — молодшій.
Лея як господиня Зілпи — та, хто дала ім'я Ашеру.
Біографія
Сини Ашера згадуються в тижневій главі «Ваїгаш» серед тих, хто зійшов до Єгипту: «І сини Ашера: Імна, і Ішва, і Ішві, і Брія, і Серах, сестра їхня; і сини Брії: Хевер і Малкіель»[1].
У тижневій главі «Ваєхі», у благословенні Яакова синам перед його відходом з життя, говориться про наділ коліна Ашера в Землі Ізраїлю: що їжа, яка походить з уділу Ашера, буде масною, що в його уділі буде багато оливок і він точить олію, як джерело:
Від Ашера — ситий хліб його, і він дасть царські ласощі
— Берешит 49, 20.
Так само і в благословенні Моше Рабейну коліну Ашера в тижневій главі «Везот га-Браха» є стосунок до теми олії: що він був угодний братам своїм олією анпікінон і кафлаот, а вони догоджали йому хлібом:
А про Ашера сказав: благословенний із синів Ашер, хай буде він угодний братам своїм і занурює в олію ногу свою
— Дварім 33, 24.
У коментаторів наводиться з цього приводу розповідь Гемари в трактаті Менахот[2] про величезну угоду продажу олії, у якій був замішаний мешканець Гуш-Халава з коліна Ашера[3].
«Сіфре»[4] пише, що немає серед усіх колін благословеннішого синами, ніж Ашер. Так само сказано в «Діврей га-ямім» про нащадків Ашера: «І сини Брії: Хевер і Малкіель, він батько Бірзаїта» — що дочки його були вродливі й видані заміж за первосвящеників, помазуваних оливковою олією[5].
У «Ялкут Шимоні» наводиться на вірш «І помер Йосеф і всі брати його»[6], що Ашер народився 20 швата і помер у віці ста двадцяти трьох років у Єгипті. Під час виходу з Єгипту сини Ізраїлю взяли всіх синів Яакова, щоб поховати їх у Землі Ізраїлю[7].
У вченні хасидизму
Ребе пояснює[8] зміст у служінні Всевишньому благословення Яакова Ашеру «від Ашера — ситий хліб його», а також благословення Моше «і занурює в олію ногу свою»: «олія» — це хохма, а «нога» — це служіння у прийнятті ярма. «Занурює в олію ногу свою» означає, що олія служить нозі, бо перевага служіння в прийнятті ярма більша.
І пояснення цього: коліно Ашера було серединою і внутрішньою частиною стану Дана (який стояв на півночі від Мішкану). Дан — «той, що замикає всі стани», у нього було прийняття ярма, щоб виконувати вищу волю, і тому він ішов останнім, щоб повертати загублене рештою синів Ізраїлю. Бо сказали наші мудреці: «хто дурень? той, хто губить те, що йому дають», а внутрішній сенс цього в тому, що в кожного є МА — бітуль, але можна загубити аспект МА. І коліно Дана своїм служінням у прийнятті ярма повертає синам Ізраїлю бітуль МА.
І в цьому пояснення сказаного нашими мудрецями на вірш «хай буде він угодний братам своїм», що коліно Ашера давало прожиток решті синів Ізраїлю в рік шміти. Адже в шміту постає питання «а що ж ми їстимемо», тобто перебувають у стані питання і приховування, і тільки через прийняття ярма коліна Ашера можна йти і в місці утаєння і приховування.
У мідраші наводиться: «від Ашера — ситий хліб його: що він постачає одяг вісьмом. І він дасть царські ласощі: що дочки його були вродливі.. видані заміж за первосвящеників». Справжня краса жінки — це тема скромності, пов'язана зі служінням коліна Дана — прийняттям ярма — «судіть суд мій», коли людина поводиться в кожній подробиці за вказівкою «Шулхан аруха». І в цьому зв'язок між Ашером — аспектом прийняття ярма — і «дочки його видані заміж за первосвящеників». Раші наводить із «Сіфре» на вірш «благословенний із синів Ашер»: «немає серед усіх колін благословеннішого синами, ніж Ашер», і Раші каже: «я не знаю, яким чином» (бо не видно з перепису синів Ізраїлю, що він був благословенний більше за решту колін). І слід сказати, що тема благословення синами — це благословення втіхи від синів, якої удостоюються через служіння в прийнятті ярма. А зв'язок між прийняттям ярма і добрими дітьми в тому, що виховання дітей — це основа, і діти є фундаментом і ногою народу Ізраїлю, подібно до теми прийняття ярма, що становить основу всього служіння Всевишньому.
Див. також
| Коліна — сини праотця Яакова | ||
|---|---|---|
| Сини Леї | Реувен • Шимон • Леві • Єгуда • Іссахар • Звулун • Діна (дочка) | |
| Сини Рахелі | Йосеф (Менаше і Ефраїм) • Біньямін | |
| Сини Білги | Дан • Нафталі | |
| Сини Зілпи | Гад • Ашер | |
| Див. також: Праотці та праматері | ||
Примітки
- ^ Берешит 46, 17.
- ^ Менахот, 85б.
- ^ Сказали: одного разу знадобилася мешканцям Лаодикії олія; призначили собі одного уповноваженого, сказали йому: піди і привези нам олії на сто тисяч. Пішов він до Єрусалима, сказали йому: піди до Цура. Пішов до Цура, сказали йому: піди до Гуш-Халава. Пішов до Гуш-Халава, сказали йому: піди до такого-то, на он те поле; і знайшов його, коли той скопував землю під своїми оливками. Сказав йому: чи є в тебе олія на сто тисяч, яка мені потрібна? Сказав йому: зачекай на мене, доки я закінчу свою роботу. Зачекав, доки той закінчив свою роботу. Після того як той закінчив свою роботу, закинув своє знаряддя за спину і йшов дорогою, прибираючи каміння. Сказав йому: чи є в тебе олія на сто тисяч? Здається мені, що насміялися з мене євреї. Коли дійшов до свого міста, винесла йому служниця його глечик із гарячою водою, і він обмив у ньому руки й ноги; винесла йому золоту миску, повну олії, і він занурив у неї руки й ноги, щоб виконати сказане: «і занурює в олію ногу свою». Після того як вони поїли й попили, відміряв йому олії на сто тисяч. Сказав йому: чи не потрібно тобі більше? Сказав йому: так, але немає в мене грошей. Сказав йому: якщо хочеш узяти — бери, а я піду з тобою і отримаю за неї гроші. Відміряв йому олії на сто вісімдесят тисяч. Сказали: не залишив той чоловік ні коня, ні мула, ні верблюда, ні осла в Землі Ізраїлю, якого б не найняв. Коли дійшов до свого міста, вийшли мешканці його міста хвалити його. Сказав їм: не мене хваліть, а того, хто прийшов зі мною, бо він відміряв мені олії на сто тисяч і ось має зі мною борг у сто вісімдесят тисяч, — щоб виконати сказане: «інший видає себе за багатого, а в нього нічого немає; інший прикидається бідним, а багатства має багато».
- ^ «Сіфре» на Дварім 33, 24.
- ^ Наводиться в Раші, Дварім 33, 24.
- ^ Ялкут Шимоні, Шмот 1, 6-7.
- ^ Єрусалимський Талмуд, Сота, розділ 1, галаха 10.
- ^ «Лікутей сіхот», том 1, Ваєхі.
Код особи: № 1777100000